Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/20323/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/20323/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 04 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "-Інтертранс-" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "-Інтертранс-" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство "-Інтертранс-" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2024 о 14:20 за адресою: м. Київ, АВ Київ, пр. Науки 1/2 старшим державним інспектором та головним спеціалістом Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві, ПП ""-Інтертранс-" здійснено перевірку на транспортному засобі марки ТЕMSA номерний знак НОМЕР_1 та встановлено порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зокрема встановлено, що під час виконання міжнародного перевезення пасажирів, про що свідчить трафарет на вітровому склі та пасажири в автомобільному транспорті, за маршрутом Київ-Кишинів-Яси на момент проведення перевірки відсутні документи, а саме: дозволи іноземних країн, територіями якої буде здійснюватися перевезення, схема маршруту руху. За результатами рейдової перевірки складено акт № 079087 від 05.08.2024. На підставі вищезазначеного акта, посадовою особою відповідача запропоновано позивачу взяти участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що надіслано на адресу підприємства лист №75215/26/24-24 від 29.08.2024. Позивач не приймав участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Анною Лисюк розглянуто справу щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт ПП "Інтертранс", зокрема ст.53 "Про автомобільний транспорт" та на підставі акту проведення перевірки прийнято постанову № 043690 від 04.10.2024, якою накладено на позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000 грн. Таку постанову надіслано підприємству, про що свідчить супровідний лист № 87566/26/24-24 від 07.10.2024. З винесеною відповідачем постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 043690 від 04.10.2024, підприємство не погоджується, вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ. Статтею 2 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями. Відповідно до ч. 1 ст.53 Закону № 2344-ІІІ організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки (ч. 2 ст.53 Закону № 2344-ІІІ). Згідно з ч.4 ст.53 Закону № 2344-ІІІ при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту. Згідно із абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У контексті викладеного слід зазначити, що суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, є саме автомобільний перевізник. Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567). Пунктами 20, 21 Порядок № 1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до п.25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Згідно з п. 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення. При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. За матеріалами справи відслідковується, що підприємству повідомлено про розгляд справи про порушення транспортного законодавства, яка була призначена на 04.10.2024, про що свідчить лист відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області №83480/26/24-24 від 24.09.2024 надісланий на його адресу, що підтверджується роздруківкою за трек-номером № 0600966278673 з офіційного веб-сайту Укрпошти. В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №088853 від 03.12.2024 винесена в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті є незаконною та протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята неуповноваженою особою. Крім того представник підприємства наголошує, що відповідно до дозволу на міжнародні регулярні перевезення пасажирів АІ № 012480 (дійсний до 31.08.2026) перевізник ПП ""-Інтертранс-" має право на перевезення пасажирів за маршрутом м.Одеса (Україна) - м.Катовіце (Польща). Згідно з розкладом руху автобусів на міжнародному маршруті м. Одеса (Україна) - м. Катовіце (Польща) автобус слідує з м.Катовіце до м.Одеса (АС "Привокзальна", площ. Старосінна, 1 б та АВ "Центральний", вул. Колонтаївська, 58) через зупинку Київ АС за адресою: м. Київ, просп. Науки 1/2. Разом з тим, пояснює, що відповідно до дозволу на міжнародні регулярні перевезення пасажирів АК № 002803 (дійсний до 20.03.2027) перевізник ПП "-Інтертранс-" має право на перевезення пасажирів за маршрутом м.Запоріжжя (Україна) - м.Кишинів (Молдова). Згідно з розкладом руху автобусів на міжнародному маршруті м. Запоріжжя (Україна) - м. Кишинів (Молдова) автобус слідує з м. Запоріжжя до м. Кишинів через зупинку в м. Одесі, АС "Привокзальна", за адресою площ. Старосінна, 1б та АВ "Центральний", вул. Колонтаївська,

58. Схема міжнародного маршруту за підписом "українського перевізника" та "молдавського перевізника" є додатком до дозволу та підтверджує факт наявності дозволу на міжнародні пасажирські регулярні перевезення за маршрутом. Тобто, перевезення пасажирів з м. Києва до м. Кишинів здійснювалося з пересадкою в м. Одесі. Квитки по зазначеному маршруту продаються не перевізником, а відповідними агентами, які реалізовують такі квитки через каси автовокзалів та мережу Інтернет. Зазначення у квитках не коректної інформації щодо назви маршруту, місця пересадки не дає підстави перевізнику відмовляти в перевезенні пасажиру, та не є свідченням про здійснення перевезення пасажирів без відповідного дозволу. Відповідно до дозволу на міжнародні регулярні перевезення пасажирів АК № 008135 (дійсний до 04.06.2026 р.) перевізник ПП ""-Інтертранс-" має право на перевезення пасажирів за маршрутом Херсон (Україна) - Яси (Румунія). Згідно розкладу руху автобусів на міжнародному маршруті м. Херсон (Україна) - м. Яси (Румунія) автобус слідує з м.Херсон до м. Яси через зупинку в м. Одесі, АС "Привокзальна", площ. Старосінна, 1 б та АВ "Центральний", вул. Колонтаївська,

58. Схема міжнародного маршруту за підписом "українського перевізника" та "румунського перевізника" є додатком до дозволу та підтверджує факт наявності дозволу на міжнародні пасажирські регулярні перевезення за маршрутом. Тобто, ПП ""-Інтертранс-" мало дозволи на встановлені міжнародні регулярні перевезення пасажирів за такими маршрутами: - м.Запоріжжя (Україна) - м.Кишинів (Молдова) через зупинку в м. Одесі, АС "Привокзальна", за адресою площ. Старосінна, 1б та АВ "Центральний", вул. Колонтаївська, 58; - м. Одеса (Україна) - м. Катовіце (Польща) через зупинку Київ АС за адресою: м.Київ, просп. Науки 1/2; - м.Херсон (Україна) - м.Яси (Румунія) через зупинку в м. Одесі за адресою АС "Привокзальна", площ. Старосінна, 1 б та АВ "Центральний", вул. Колонтаївська,

58. Як вірно вказав суд першої інстанції, у даних спірних правовідносинах підлягає перевірці транспортний засіб, який здійснював перевезення за маршрутом Київ - Кишинів - Яси, про що свідчив трафарет у вітровому склі та пасажири в автомобільному транспорті. При цьому, наявні у ПП "-"-Інтертранс-" дозвіл на встановлені міжнародні регулярні перевезення пасажирів за маршрутом Київ - Кишинів - Яси, який підлягав перевірці в матеріалах справи відсутні. На переконання позивача, перевезення з м.Києва до м.Кишиніва та з м.Києва до м.Яси здійснювалися з пересадкою в м.Одесі. Квитки по зазначеному маршруту продаються не перевізником, а відповідними агентами, які реалізовують такі квитки через каси автовокзалів та мережу Інтернет. Зазначення у квитках не коректної інформації щодо назви маршруту не дає підстави перевізнику відмовляти в перевезенні пасажиру, та не є свідченням про здійснення перевезення пасажирів без відповідного дозволу. Також агентами можуть бути продані квитки на маршрут с пересадками на автобуси інших перевізників. Однак, як вірно зазначив суд, положеннями Закону № 2344-ІІІ визначено ряд документів необхідних при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резидентами України, в тому числі дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення. За змістом акту складеного за результатами перевірки такий дозвіл був відсутній, про що не заперечував водій під час перевірки, що підтверджується його підписом у акті про ознайомлення. Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса перелічених документів, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III. Аналіз вказаних положень Закону № 2344-III дає підстави суду зробити висновок, що позивачем як автомобільним перевізником ПП ""-Інтертранс-" здійснювалося міжнародне перевезення пасажирів, а тому водій при виконанні таких перевезень повинен був мати при собі усі необхідні документи передбачені положеннями ч.4 ст.53 Закону № 2344-ІІІ. Згідно з п.15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів перевіряється, зокрема, наявність визначених ст.53 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, в тому числі наявність чи відсутність дозволів іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, списку пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях), білетно-облікову документацію та схему маршруту. Однак, під час перевірки уповноваженими особами відповідача встановлено відсутність дозволу іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення на маршрут Київ - Кишинів - Яси. Апелянт посилається на те, що судом безпідставно не враховано той факт, що у автомобільного перевізника ПП « ІНТЕРТРАНС-» на момент здійснення перевезення наявні чинні дозволи на міжнародні регулярні перевезення пасажирів №№ АІ №012480, АК №002803, АК №008135, видані у встановленому порядку відповідно до вимог Закону України № 2344-III «Про автомобільний транспорт». Також вважає, що посадові особи відповідача та суд першої інстанції не врахували наявність зазначених дозволів, помилково дійшовши висновку про їх відсутність, оскільки перевезення здійснювалося з м. Києва з пересадкою в м. Одесі, що не змінює міжнародного характеру маршруту, не свідчить про відсутність дозволів на здійснення перевезень по території іноземних держав, та відповідно не може свідчити про порушення законодавства про транспорт. З даного приводу суд зазначає, що статтею 53 Закону № 2344-III обумовлено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки. При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: ; дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту. Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акту про проведення перевірки. Окрім того, водіями ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , які керували вказаним транспортним засобом, не заперечувався факт здійснення перевезень за вищевказаним маршрутом та факт відсутності дозволу на здійснення перевезень пасажирів за маршрутом «КИЇВ КИШИНІВ-ЯССИ», про що свідчать підписи в акті проведення перевірки від 05.08.2024 № 079087. Варто зазначити, що надані до позовної заяви документи не можуть підтверджувати виконання позивачем вимог статті 53 Закону №2344-ІІІ саме на момент здійснення посадовими особами Укртрансбезпеки перевірки додержання перевізником ТзДВ «Ковельське АТП» вимог законодавства про автомобільний транспорт. Доводи апелянта про те, що штрафні санкції визначені абзацом 6 частини 1 статті 60 може бути застосований тільки за повної відсутності даних документів у перевізника та не містить часових обмежень, ґрунтуються на довільному трактуванні норм матеріального права та не беруться до уваги апеляційним судом, адже санкція, визначена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачає відповідальність за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону. Відносно позиції позивача, що оскаржувана постанова прийнята неуповноваженою особою, оскільки відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 19.08.2024 №1128-К "Про виконання додаткової роботи за суміщення посади" з 20.08.2024 покладено виконання обов`язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області на старшого державного інспектора цього відділу - Лисюк Анну, тому рішення у формі постанови № 043690 від 04.10.2024 фактично прийнято особою, яка не є державний службовцем, суд виходить з наступного. Діяльність Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних органів визначено у законах України "Про автомобільний транспорт", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про ліцензування видів господарської діяльності", постановах Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 "Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг" від 27.06.2007 № 9879, Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 9103 та ін. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення). Відповідно до пункту 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Позивач посилається на положення статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та стверджує, що відділи державного нагляду (контролю) в областях є територіальними органами, керівник якого є державним службовцем. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності 1 державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади можуть утворюватися в інших організаційно-правових формах у порядку, визначеному законодавством. Територіальні відділи Державної служби України з безпеки на транспорті, зокрема. Відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області не є самостійними юридичними особами, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про Відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області відсутній, також відділ не має ідентифікаційного номеру. Представник відповідача доводить, що вимоги ст.21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та вимоги Закону України "Про державну службу" не розповсюджуються на посаду керівника (виконуючого обов`язки) Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області. У той час, як вже зазначалося , що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник, відповідно до п.27 Порядку № 1567 виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.08.2024 №1007-К, ОСОБА_3 призначено на посаду старшого державного інспектора та наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.08.2024 № 1128-К на ОСОБА_3 покладено виконання обов`язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області з метою забезпечення безперебійної та стабільної роботи Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області. Відповідно до Положення про Відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого головою Державної служби України з безпеки на транспорті 05.07.2024, на посаду начальника територіального органу призначаються повнолітні громадяни України, які мають ступінь освіти не нижче бакалавра, відповідають вимогам встановленим посадовими інструкціями. Начальник територіального органу та інші працівники призначаються на посаду та звільняються з посади Головою відповідно до законодавства про працю (пункт V розділу 5). Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 була у законний спосіб наділена відповідними повноваженнями для прийняття оскаржуваної постанови. Отже, оскільки позивач надавав послуги з перевезення пасажирів за маршрутом Київ - Кишинів - Яси без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника ст. 53 Закону №2344-III, тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абз.6 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34 000 грн. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги позивача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного підприємства "-Інтертранс-" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.