Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/12861/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції Соломко І.І., Суддя-доповідач Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року Справа № 620/12861/25 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - Відповідач 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач 4), в якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення: ГУ ПФУ в Закарпатській області від 22.05.2025 №262540019246, ГУ ПФУ у Вінницькій області від 05.06.2025 №262540019246, ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 14.08.2025 №262540019246, ГУ ПФУ в Чернігівській області від 22.08.2025 №262540019246 про відмову в призначенні пенсії позивачу за пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; - зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком за пунктом 4 частини першої статті 115 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 30.04.2025.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року адміністративний позов було задоволено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що військова служба в зонах бойових дій, зокрема в Афганістані, повинна зараховуватися до стажу у пільговому розмірі, оскільки це прямо передбачено законодавством для учасників бойових дій. При цьому суд відзначив, що участь військовослужбовця у бойових діях може підтверджуватись і фактом набуття статусу учасника бойових дій у розумінні статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та відповідним посвідченням". Також суд першої інстанції наголосив, що Відповідачі, маючи сумніви щодо довідок, виданих ГУ СБУ у м. Києві, мали витребувати у останнього додаткові документи на підтвердження або спростування обставин, викладених в них. При цьому суд зауважує, що помилка допущена посадовими особами державного органу при оформленні певних документів, не свідчить про недійсність виданого документу, відтак, не може слугувати підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач 4 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги скарги, Апелянт зазначає, що до Позивачем не надано до пенсійного органу довідку, визначену в додатку № 2 до Постанови № 637, яка є окремим документом, що надається до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії, рішення Головного управління від 22.08.2025 №262540019246 є законним та таким, що у повній мірі відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Також апелянт зазначає, що прийняття рішення про призначення пенсії є дискреційним повноваженням органів Пенсійного фонду України. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним. Окрім того, на переконання ГУ ПФУ в Чернігівській області, суд першої інстанції не надав належного правового значення тому, що Головним управлінням здійснювався розгляд заяви про призначення пенсії від 15.08.2025, а позовні вимоги задоволено з 30.04.2025 З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 та від 03.02.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та від 31.03.2026 - призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якій просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві Позивач зокрема зазначає, що довідка за додатком №2 є лише додатковим підтвердженням і не може бути підставою для відмови, якщо статус УБД підтверджено посвідченням. Окрім того, Позивач акцентує увагу суду на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, якщо порушення очевидне та не вимагає додаткового розгляду. Також зазначає, що Відповідач у своїй апеляційній скарзі підтверджує факт того, що Позивач звернувся за призначенням пенсії в межах встановленого тримісячного строку.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними його паспорту, копія якого міститься в матеріалах справи. Позивач має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.05.2000, наявного в матеріалах справи. 15.05.2025, 29.05.2025, 06.08.2025, 15.08.2025, з метою призначення пенсії відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до пенсійного органу з відповідними заявами та подав документи: посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 18.05.2000, довідки ГУ СБУ у м. Києві від 13.05.2025 №282, 13.05.2025 №283, трудову книжка серія НОМЕР_2 від 09.01.2001, копії дипломів, що не заперечується відповідачами 1,2,3. Рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 22.05.2025 №262540019246 (заява від 15.05.2025) позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність відповідної довідки про періоди безпосередньої участі в бойових діях, яка має видаватися ТЦК та СП відповідно до Порядку №637. Також у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 р. 4 м. 5 д. Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 05.06.2025 №262540019246 (заява від 29.05.2025) позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність довідки про військову службу в діючій армії згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (додаток №2 ). Також у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 р. 4 м. 5 д. Рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 14.08.2025 №262540019246 (заява від 06.08.2025) позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність у довідках про підтвердження участі в бойових діях від 15.05.2025 №282 та від 13.05.2025 №283, виданих ГУ СБУ у м. Києві, на печатці коду ЄДРПОУ та необумовленого виправлення в даті видачі довідки. Також у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 р. 19 д. (без спірного періоду). Рішенням Головного управління ПФУ в Чернігівській області від 22.08.2025 №262540019246 (заява від 15.08.2025) позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність довідки, яка відповідає вимогам додатку 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Також у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 р. 19 д. Вважаючи рішення відповідачів протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

8. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Порядком підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 р. № 22-1 ( далі - Порядок № 22-1). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Законом № 1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1058-IV. Згідно з частиною першої статті 9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Аналогічне визначення закріплено у частині першій статті 24 Закону № 1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. У свою чергу, відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Наведені положення кореспондуються з вимогами абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. У відповідності до пункту 1 Порядку №637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Підпунктом 6 пункту 2.1 розділу 2 Порядку № 22-1 визначено документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації. Такими документами є, зокрема: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій. Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», якою доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого облік. Згідно пункту 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою №794 (далі - Положення №794) персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні,систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб). Пунктом 2 Положення №794 визначено, що основними завданнями персоніфікованого обліку є: створення єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб; створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування. Згідно пункту 3 Положення №794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов`язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Пунктом 5 Положення №794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). Згідно пункту 6 Положення №794 уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; Згідно пункту 10 Положення №794 роботодавці зобов`язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

9. Висновки суду апеляційної інстанції. Переглядаючи оскаржуване рішення суду з урахуванням доводів Апелянта, колегія суддів відзначає, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Як вбачається з матеріалів справи, Апелянтом було відмовлено Позивачу у призначенні пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058, оскільки, за висновком суб`єкта владних повноважень, до заяви про призначення пенсії була долучена довідка від 13.05.2025 № 282 про участь в бойових діях, яка не відповідає вимогам додатку № 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи, на чому наполягає суб`єкт владних повноважень і в апеляційній скарзі. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність з огляду на наступне. Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1, документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема: посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За формою довідки така містить інформацію про те, що особа проходила військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (у тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебуванні в партизанських загонах і з`єднаннях) із зазначенням загальної кількості років, місяців і днів та із зазначенням того, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. Отже, вказані положення пункту 2.1 Порядку №22-1 документом, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, визначають: 1) посвідчення учасника бойових дій або 2) довідка згідно з додатком 2 до Порядку №637. При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що у п. 2.1 Порядку №22-1 вищенаведена довідка згідно з додатком 2 та посвідчення учасника бойових дій наведені окремо через крапку з комою, а тому визначені як альтернативні документи, є окремими та достатніми документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком. Отже, такі документи є альтернативними документами, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій. Як вбачається з матеріалів справи, разом із заявою про призначення пенсії від 15.08.2025 Позивачем було надано довідку від 13.5.2025 № 282, яка містить відомості про те, що Позивач у період з 16 вересня 1988 року по 29 січня 1989 року брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан у складі військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також у довідці зазначено, що вказаний період підлягає пільговому обчисленню вислуги років на пенсію на пільгових умовах один місяць служби за три місяці. Окрім того, у матеріалах справи також наявне посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , видане 18.05.2000, а також військового квитка Позивача серії НОМЕР_5 , згідно якого ОСОБА_1 з 16.09.1988 до 29.01.1989 брав участь у бойових діях. Отже, право Позивача на призначення дострокової пенсії за віком підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, що Апелянтом не спростовано. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Чернігівській області не зазначає жодних мотивів, з яких він виходив, стверджуючи, що довідка від 13.5.2025 № 282 не відповідає вимогам додатку 2 до Постанови № 637, а тому рішення суб`єкта владних повноважень є необґрунтованим у розумінні приписів ч. 2 ст. 2 КАС України. Окрім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, у відповідності до частини першої статті 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» саме адміністративний орган - відповідач, зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи, зокрема щодо підтвердження періодів військової служби, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій, достовірності виданих довідок. Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Отже, Апелянт, маючи сумніви щодо довідок, виданих ГУ СБУ у м. Києві, мав право витребувати додаткові документи на підтвердження або спростування обставин, викладених в них, втім надані йому дискреційні повноваження також не реалізував, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 на призначення пенсії. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення від 22.08.2025 №262540019246 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та наявність підстав для його скасування. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що Апелянт у своїй скарзі не зазначає жодних доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень ГУ ПФУ в Закарпатській області, ГУ ПФУ у Вінницькій області, ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 22.05.2025 №262540019246, від 05.06.2025 №262540019246, від 14.08.2025 №262540019246, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Відтак, оскільки Позивач досягнув віку 55 років, а його страховий стаж перевищує 35 років, що не є спірним, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для призначення пенсії. У контексті вищевикладеного, колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи Апелянта щодо втручання судом у його дискреційні повноваження, оскільки у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 КАС України). Окрім того, відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було допущено втручання у дискреційні повноваження ГУ ПФУ у Чернігівській області. Аналізуючи доводи Апелянта, судова колегія також приходить до висновку про безпідставність його тверджень щодо необґрунтованості вирішення питання про призначення пенсії з 30.04.2025, посилаючись на розгляд заяви від 15.08.2025, оскільки Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу вперше із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове держане соціальне страхування" 15.05.2025, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Разом з тим, як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року «Рисовський проти України» Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач декілька разів звертався до пенсійного органу із заявами про призначення пенсії, у задоволенні яких йому протиправно було відмовлено, що призвело до відтермінування вирішення питання про призначення пенсії, чим порушено принцип належного урядування. Зворотного апелянтом не доведено. Аналізуючи всі доводи Апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а відтак оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.????? ????? Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року- без змін.

10. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. ???? ??????Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,? ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 04.06.2026. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова О.В. Чуприна