Постанова 4852 № 160/14705/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/14705/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 р. (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі №160/14705/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 р. у справі №160/14705/25, яке набрало законної сили 04 грудня 2025 р., зобов`язано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 25.11.2021 за відповідною прирівняною посадою поліцейського на день звільнення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення, доплати) та премій для проведення з 25.11.2021 перерахунку основного розміру пенсії; зобов`язано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 02.05.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на 01.01.2022, 01.01.2023, 2024 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та інших видів грошового забезпечення, для проведення за зазначені вище періоди перерахунку основного розміру пенсії. 05 лютого 2026 р. від ОСОБА_1 надійшло "клопотання про застосування судового контролю" за виконанням зазначеного рішення суду. Заявник просив встановити судовий контроль "над Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області щодо виконання рішення суду". Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 р. у задоволенні клопотання відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та винести постанову, якою його заяву про встановлення судового контролю направити для розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд безпідставно відмовив у встановленні судового контролю з огляду на відсутність доказів, що державним виконавцем вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів, що в свою чергу не відповідає ч. 1 ст. 381-1 КАС України. Положення КАС України не містять обмеження щодо строку застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 381-1 КАС України. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду апеляційної інстанції не надходив. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що у клопотанні про встановлення судового контролю не зазначено та не додано до нього доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем подано відповідні документи до органу державної виконавчої служби та державним виконавцем вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №160/14705/25. Також судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення, в тому числі у примусовому порядку, не дав очікуваного результату, або що боржник створює перешкоди для виконання рішення у примусовому порядку. Здійснюючи перевірку оскарженої ухвали суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу. Статтею 129-1 Конституції України гарантовано, що Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Процесуальні питання, пов`язані із виконанням судових рішень в адміністративних справах регламентовані Розділом ІУ Кодексу адміністративного судочинства України. Статтею 370 цього Кодексу передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За приписами статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Стаття 382 цього ж Кодексу регулює питання про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Стаття 383 цього ж Кодексу передбачає процедуру визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Клопотання, яке подано до суду від імені ОСОБА_1 його представником адвокатом Платошиним О.М., не містить визначення способу судового контролю, який має бути встановлений судом. При цьому, усі наведені процесуальні норми передбачають подачу відповідної заяви до суду особою, на користь якої ухвалено судове рішення, або учасниками виконавчого провадження. Власною ініціативою наділений суд у випадку здійснення судового контролю у відповідності до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, однак реалізація таких повноважень, на переконання колегії суддів, здійснюється судом безпосередньо при постановлені судового рішення по суті спору. В усіх інших випадках судовий контроль здійснюється за ініціативою інших, визначених процесуальним законом, осіб. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що кожний вид судового контролю визначає різні умови до строку подачі заяви, вимоги щодо наявності чи відсутності виконавчого провадження, тощо, що свідчить про відмінність процесуальних процедур їх застосування. Колегія суддів зазначає, що клопотання ОСОБА_1 , яке зводиться до відтворення процесуальних норм (статей 381-1, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України), не підлягає задоволенню саме через відсутність конкретного способу судового контролю, за встановленням якого він звернувся до суду. Натомість, суд першої інстанції залишив поза увагою недоліки поданого клопотання і вдався до встановлення обставини пред`явлення рішення суду до примусового виконання без визначення того, за яким саме способом судового контролю із передбачених частиною 2 статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 звернувся до суду. Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, що відповідатиме приписам статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 р. в адміністративній справі №160/14705/25 - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 червня 2026 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Н.І. Малиш суддя О.О. Круговий