Постанова ККС ВС № 752/9239/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Київ справа № 752/9239/24 провадження № 51 - 4789 км 25 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , особи, кримінальне провадження щодо якої закрито судом, ОСОБА_8 , його захисника адвоката ОСОБА_9 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100000000207 від 01 березня 2019 року, щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 190 ч. 4 КК України, за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_10 та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 . Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 залишено без розгляду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_11 та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни. Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і короткий зміст поданих заперечень У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився із висновком місцевого суду щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, не врахувавши діючу станом на час повідомлення ОСОБА_8 про підозру редакцію ст. 219 ч. 3 пункту 4 КПК України, яким передбачено необхідність закінчення досудового розслідування протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру. З урахуванням цієї норми, досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало протягом 26 днів з 05 по 30 квітня 2024 року. Вказує, що всупереч вимогам статей 370, 419 КПК України апеляційний суд не надав відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора про те, що наведені вище висновки суду першої інстанції суперечать положенням Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» від 08 грудня 2023 року № 3509-ІХ, яким внесено зміни до ст. 219 ч. 1 КПК України стосовно обчислення строку досудового розслідування з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом. У Законі також зазначено, що вказані зміни застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання ним чинності. Крім того, стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо неврахування висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладених у постанові від 17 лютого 2025 року в справі № 283/1638/23, та безпідставної відмови місцевим судом у дослідженні оригіналів документів кримінального провадження. У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати зазначені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди неправильно обрахували строки досудового розслідування, не врахувавши діючу редакцію ст. 219 та ст. 615 ч. 8 КПК України. Доводи в цій частині касаційної скарги аналогічні тим, що наведені в касаційній скарзі прокурора. Указує на безпідставність тверджень апеляційного суду про те, що строк між винесенням постанови про закриття кримінального провадження та її скасуванням включається у загальні строки досудового розслідування, оскільки у цьому кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 284 ч. 6 КПК України постанова про закриття кримінального провадження була скасована прокурором за скаргою потерпілого, який дізнався про її існування 01 грудня 2023 року. Судом апеляційної інстанції у цьому контексті також не було взято до уваги висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 01 квітня 2024 року в справі № 178/50/20. Посилається на неврахування апеляційним судом тієї обставини, що подання слідчою ОСОБА_12 клопотання про продовження строку досудового розслідування вказує лише про її необізнаність щодо існування у вказаному кримінальному провадженні постанови про його закриття, винесеної слідчим ОСОБА_13 , котрий несвоєчасно вніс відповідні відомості до ЄРДР про вказане процесуальне рішення. На переконання представника потерпілого ці обставини можна перевірити лише на стадії судового розгляду, а не в підготовчому провадженні. Вважає помилковим урахування судами попередніх інстанцій висновків слідчих суддів Голосіївського районного суду м. Києва, викладених в ухвалах від 03 вересня 2020 року та 23 квітня 2024 року, про те, що строки досудового розслідування закінчились відповідно 01 вересня 2020 року та 07 січня 2024 року, оскільки в обох випадках слідчі судді неправильно застосували ст. 219 КПК України, а, крім того, вказані судові рішення не повинні створювати преюдицію під час розгляду питання дотримання строків досудового розслідування місцевим судом. У запереченнях на касаційні скарги прокурора та представника потерпілого захисник особи, кримінальне провадження щодо якої закрито судом, ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить залишити їх без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором і представником потерпілого доводів. Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та представника потерпілого не надходило. Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло. Від потерпілого ОСОБА_6 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі. Позиції учасників судового провадження Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні вважали касаційні скарги обґрунтованими і просили їх задовольнити. В судовому засіданні особа, кримінальне провадження щодо якої закрито судом, та його захисник вважали касаційні скарги необґрунтованими і просили залишити їх без задоволення. Мотиви Суду Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Положеннями ст. 3 ч. 1 п. 5 КПК України визначено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження. Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ст. 113 КПК України). Відповідно до ст. 116 ч. 1 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Згідно зі ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України (у редакції, чинній станом на 01 серпня 2020 року) кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Абзацом 2 вказаної норми КПК України було передбачено обов`язок слідчого, прокурора закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Зазначений абзац було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» від 08 грудня 2023 року № 3509-ІХ. За приписами ст. 219 ч. 1 КПК України (у редакції, чинній станом на 01 серпня 2020 року) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Частиною 2 зазначеної вище статті (у редакції, чинній станом на 01 серпня 2020 року) було передбачено, що у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить 18 місяців. Предметом цього касаційного розгляду є ухвала місцевого суду, якою застосовано положення ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 та закрито кримінальне провадження з цієї підстави, а також ухвала апеляційного суду, постановлена за результатом перегляду вказаного рішення суду першої інстанції. Як убачається із матеріалів справи, місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , установив таке. 01 березня 2019 року до ЄРДР під № 12019100000000207 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України. 08 січня 2020 року слідчий Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_13 виніс постанову про зміну кваліфікації зі ст. 190 ч. 4 КК України на ч. 2 вказаної статті. 01 серпня 2020 року той же слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12019100000000207 за ст. 190 ч. 2 КК України в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. 31 серпня 2020 року слідчим Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 складено та погоджено з прокурором ОСОБА_14 клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100000000207 за ст. 190 ч. 4 КК України. 02 вересня 2020 року вказане клопотання надійшло на розгляд Голосіївського районного суду м. Києва. 03 вересня 2020 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у задоволенні вказаного клопотання відмовлено у зв`язку із закінченням 01 вересня 2020 року строку досудового розслідування. 07 грудня 2023 року перший заступник керівника Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_15 виніс постанову про скасування постанови від 01 серпня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019100000000207 за ст. 190 ч. 2 КК України. 04 квітня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України. 29 квітня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ст. 190 ч. 4 КК України та затверджено обвинувальний акт. 30 квітня 2024 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 було направлено до Голосіївського районного суду м. Києва. 05 травня 2025 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва вказане кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції керувався ст. 219 ч. 1 КПК України в редакції, яка діяла станом на дату внесення відомостей до ЄРДР та виходив з того, що строк досудового розслідування у цьому провадженні розпочався 01 березня 2019 року та закінчився через 18 місяців 01 вересня 2020 року. При цьому суд поставив під сумнів факт існування постанови про закриття кримінального провадження 01 серпня 2020 року, оскільки після її винесення орган досудового розслідування 02 вересня 2020 року звертався до слідчого судді з клопотанням про продовження строків досудового розслідування, в якому не було згадки про вказану постанову, а відомості про неї було внесено в ЄРДР 08 січня 2021 року, тобто більше ніж через 5 місяців після її винесення. До того ж місцевий суд врахував, що ухвалою слідчого судді від 03 вересня 2020 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено у зв`язку із закінченням 01 вересня 2020 року строку досудового розслідування. Крім того, як зазначив суд першої інстанції, навіть за умов наявності вказаної постанови, враховуючи, що станом на 01 серпня 2020 року залишок строку досудового розслідування становив 30 днів, після скасування зазначеної постанови 07 грудня 2023 року перебіг строку досудового розслідування продовжився і закінчився 07 січня 2024 року, що також констатовано в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Голосіївського УП ГУНП у м. Києві про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого, погодився із висновком місцевого суду та підтвердив обґрунтованість закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України, додатково зазначивши, що скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження було можливе в межах вісімнадцятимісячного строку досудового розслідування, тобто не пізніше 01 вересня 2020 року. Також цей суд визнав безпідставними твердження апелянтів про те, що час з моменту закриття кримінального провадження до скасування відповідної постанови не включається у загальні строки досудового розслідування, оскільки приписи ст. 219 ч. 5 КПК України містять вичерпний перелік випадків, коли конкретні проміжки часу не враховуються у загальний строк досудового розслідування. Однак наведені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на таке. Копія постанови слідчого від 01 серпня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019100000000207 наявна у справі, відомості щодо неї внесені в ЄРДР, що підтверджується витягом з цього реєстру, який долучений до матеріалів кримінального провадження (т. 1, а.к.п. 79, 166). Відповідно до ст. 36 ч. 6 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що цей суд за основу своїх висновків щодо правильності застосування місцевим судом положень, передбачених ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України, взяв категоричне твердження про те, що період із моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, до моменту її скасування включається у строк досудового розслідування. Втім такий підхід апеляційного суду не узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 квітня 2024 року в справі № 178/50/20, відповідно до якого в разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв`язку з її незаконністю та необґрунтованістю, період з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування не включається до строку досудового розслідування. Таким чином, ураховуючи вказані вище обставини, установлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також зазначену позицію об`єднаної палати, у період з дня винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження - 01 серпня 2020 року по день скасування заступником керівника окружної прокуратури зазначеної постанови - 07 грудня 2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні не здійснювалося, а тому висновок апеляційного суду про те, що вказаний період має враховуватися у строк досудового розслідування, є помилковим. Крім того, згідно зі ст. 5 ч. 1 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Станом на 07 грудня 2023 року на території Україні був введений воєнний стан і діяла ст. 615 ч. 8 КПК України, відповідно до якої у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та на дату введення воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених частиною другою статті 219 цього Кодексу. Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» від 08 грудня 2023 року № 3509-ІХ внесено зміни до КПК України, зокрема ст. 219 ч. 1 цього Кодексу викладено в новій редакції, відповідно до якої строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Також виключено ст. 284ч. 9 КПК України, якою було встановлено, що в разі закінчення строків досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру, встановлених ст. 219ч. 1 цього Кодексу, слідчий суддя може постановити ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника. Так само виключено ст. 284 ч. 1 абз. 18 КПК України і за чинною редакцією ст. 284 ч. 1 п. 10 цього Кодексу кримінальне провадження закривається лише в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. А пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України викладено в такій редакції: «Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури». Указані зміни набули чинності 01 січня 2024 року. Отже, Законом № 3509?ІХ були встановлені нові правила обчислення строків досудового розслідування, які застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до 01 січня 2024 року. Проте, не врахувавши наведених положень та подальші зміни до кримінального процесуального закону, зокрема до статей 219, 284 КПК України, суд першої інстанції помилково здійснив обчислення 30-денного залишку строку досудового розслідування з моменту скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження прокурором 07 грудня 2023 року і дійшов необґрунтованого висновку про те, що іншою датою його закінчення є 07 січня 2024 року. Натомість, як установлено з матеріалів кримінального провадження, 04 квітня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ст. 190 ч. 4 КК України. Надалі 29 квітня 2024 року в кримінальному провадженні складено та затверджено обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 , який 30 квітня 2024 року надійшов до суду першої інстанції, тобто в межах строку досудового розслідування, передбаченого положеннями ст. 219 п. 4 ч. 3 КПК України. Тому, зважаючи на викладене, положення ст. 5 та пункту 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, висновок судів попередніх інстанцій про наявність указаної в оскаржених судових рішеннях підстави закриття кримінального провадження, а саме: закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 цього Кодексу, після повідомлення особі про підозру (ст. 284 п. 10 ч. 1 КПК України) є неправильним. Наведені ж в ухвалах слідчих суддів за результатами розгляду клопотань про продовження строку досудового розслідування і застосування запобіжного заходу висновки щодо дати закінчення строку досудового розслідування не мають преюдиційного значення для суду, який з`ясовує питання про те, чи надійшов обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування. Окрім того, згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 лютого 2025 року в справі № 283/1638/23, суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні, з метою вирішення клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, має право дослідити додані до клопотання процесуальні документи, в тому числі рішення слідчого, прокурора, слідчого судді. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги представника потерпілого про те, що певні обставини, що стосуються строків досудового розслідування, суд може перевірити лише на стадії судового розгляду є необґрунтованими. Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування таких рішень. За таких обставин, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_8 підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а касаційні скарги прокурора та представника потерпілого - частковому задоволенню. При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, справу розглянути відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд ухвалив: Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_10 та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3