Постанова ККС ВС № 610/946/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Київ справа № 610/946/25 провадження № 51-528 км 26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Харківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. П`ятигірське Балаклійського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). Змістоскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 29 вересня 2025 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов`язків передбачені ст. 76 КК.

2. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 160 000 грн, також стягнуто на користь потерпілого 42 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

3. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

4. Харківський апеляційний суд 12 січня 2026 року вирок суду щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладенням на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Також змінив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову, який задовольнив та ухвалив стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. В іншій частині вирок залишив без змін.

5. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 20 липня 2023 року близько 15:40 години, керуючи технічно справним автомобілем «DAEWOO LANOS», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Шевченкове-Балаклія-Первомайськ-Кегичівка» Т2110 між населеними пунктами с. Асіївка та с. Шевелівка Ізюмського району Харківської області, діючи необережно, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, змінив напрямок руху та виїхав на зустрічну смугу руху по якій в цей момент рухався в зустрічному напрямку ОСОБА_8 на мотоциклі «VIPER AKTIVE», без реєстраційного номера, що в подальшому призвело до зіткнення вказаних автомобіля та мотоцикла, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, двомоментного розриву селезінки, крововиливу у черевну порожнину (1500 мл), які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також рвані рани правого стегна, правої гомілки, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3 тижнів (21 дня), та множинні садна голови і обличчя, гематоми грудної клітини, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

6. Вказані дії водія автомобіля «DAEWOO LANOS» ОСОБА_7 не відповідали вимогам пунктів 10.1., 12.3. Правил дорожнього руху України, а саме: п. 10.1. ПДР України «Перед зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 12.3. ПДР України «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу», та, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та отриманням потерпілим ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів вказує на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, що на думку захисника, призвело до невідповідності призначеного цим судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

8. Вказує, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов потерпілого у розмірі 300 000 грн, не врахував, що засудженому необхідно більше працювати щоб відшкодувати шкоду, разом з тим, призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, позбавляє ОСОБА_7 можливості добиратися до місця роботи та, відповідно, відшкодовувати стягнення за цивільним позовом. Також захисник посилається на те, що її підзахисний єдиний у родині хто має водійське посвідчення та проживає у зоні бойових дій.

9. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК.

10. Від потерпілого ОСОБА_8 на адресу Суду надійшла заява у якій він, серед іншого, просить касаційну скаргу захисника залишити без задоволення. Позиції учасників судового провадження

11. Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги сторони захисту. Мотиви Суду

12. Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

13. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

14. Згідно з положеннями ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

15. Як визначено ст. 370 КПК, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

16. Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

17. Згідно з вимогами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

18. Санкція ч. 2 ст. 286 КК надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд («судова дискреція») залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

19. Як убачається із матеріалів провадження, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким, проте відноситься до необережного, дані про його особу, щире каяття, протиправну поведінку потерпілого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відсутність будь-яких відомостей про порушення до цього випадку ОСОБА_7 Правил дорожнього руху, не вбачав підстав для застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

20. Прокурор та представник потерпілого не погодившись із вироком місцевого суду, оскаржили його в апеляційному порядку. У поданих скаргах вони не погоджувались із вироком місцевого суду, зокрема й у частині не призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

21. Апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в цій частині, урахувавши ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_7 злочину, обставини його вчинення, а також наслідки, зокрема отримання потерпілим І групи інвалідності довічно та потреби постійного стороннього догляду, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

22. Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що крім вирішення питання щодо необхідності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, необхідно також визначити справедливий розмір такого покарання, враховуючи при цьому всі обставини, які мають значення для прийняття рішення у даному провадженні, у їх сукупності.

23. Із матеріалів провадження вбачається, що під час допиту в суді першої інстанції, потерпілий ОСОБА_8 , серед іншого, не заперечував того, що він виїжджав на зустрічну смугу руху з метою об`їзду вибоїн на дорозі, перебував у стані алкогольного сп`яніння (2,299 проміле) та без засобів захисту, що у свою чергу свідчить про протиправну поведінку самого потерпілого. Крім того, колегія суддів бере до уваги й доводи захисника щодо віддаленості місця проживання засудженого від місця роботи, проживання у зоні бойових дій, що у сукупності з іншими обставинами справи дає підстави для пом`якшення призначеного засудженому ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

24. Порушень вимог матеріального чи процесуального права, які б були підставами для скасування рішення апеляційного суду, як про це йдеться у касаційній скарзі, Судом не встановлено, а тому, з урахуванням викладеного вище, вирок апеляційного суду підлягає зміні, а касаційна скарга захисника - задоволенню частково. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Касаційну скаргу захисника задовольнити частково. Вирок Харківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому додаткового покарання змінити. Пом`якшити призначене ОСОБА_7 додаткове покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. В іншій частині вирок апеляційного суду залишити без зміни. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3