Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/15447/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2026 р. Справа № 910/15447/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Ходаківської І.П. Євсікова О.О. розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 (суддя Ковтун С.А.) у справі № 910/15447/25 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд інвест" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 171 374,95 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд інвест" (далі - ТОВ "Укрбуд інвест", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "ХК "Київміськбуд", відповідач) про стягнення 171 374,95 грн. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо компенсації позивачеві витрат, понесених на охорону об`єкта та використану електричну енергію. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі № 910/15447/25 позов задоволено та стягнуто з ПрАТ "ХК "Київміськбуд" на користь ТОВ "Укрбуд інвест" 171 374,95 грн боргу, 2 422,40 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем із компенсації витрат за охорону будівельного майданчика та з компенсації витрат за використану тимчасову електроенергію на загальну суму 171 374,95 грн. Відповідачем факт існування заборгованості не спростовано, а тому позовні вимоги позивача до останнього суд задовольнив в повному обсязі. Також, ухвалюючи рішення, суд поклав повністю на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі № 910/15447/25, ПрАТ "ХК "Київміськбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. За доводами скаржника, обов`язок щодо сплати 171 374,95 грн у відповідача не настав, оскільки з наявної в матеріалах справи вимоги № 678 від 25.11.2025 не вбачається, що у відповідача виникає обов`язок сплатити борг саме на підставі актів, наведених у позовній заяві; позивачем не надано достатньої кількості доказів, які б підтверджували факт існування заборгованості чи факт виконання іншого обсягу робіт у межах договору підряду, а також платіжних доручень (банківських виписок), які б підтверджували факт оплати позивачем таких послуг відповідно до п. 3.4.9 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020); зі змісту наданих позивачем актів неможливо становити кількісну складову спожитої електричної енергії; суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо наявності обставин непереборної сили, що зумовило неправильне застосування ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спірних правовідносин й ухвалення помилкового рішення про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Євсікова О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "ХК "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі № 910/15447/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 24.04.2026. Позиції учасників справи Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, зокрема, що апеляційна скарга ПрАТ "ХК "Київміськбуд" є необґрунтованою та безпідставною. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.10.2020 між ТОВ "Укрбуд інвест" (генпідрядник) та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (замовник) був укладений договір підряду № 1654/КБ на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 3 (11-й пусковий комплекс, секція 1) (далі - Договір). У період дії Договору вносилися зміни та укладалися додаткові угоди до нього. Зокрема, підп. 3.4.9 п. 3.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020) передбачено, що замовник компенсує генпідряднику витрати, понесені на охорону об`єкта, використану теплову та електричну енергію та інші витрати, пов`язані з обслуговуванням та утриманням об`єкта та підтверджені відповідними документами (договорами та рахунками відповідних служб). Згідно з п. 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020) всі документи, які надходять від генпідрядника, в тому числі акти, звіти, довідки та ін., повинні бути розглянуті, підписані та повернуті протягом 10 робочих днів, за умови відсутності претензій та виявлених недоліків. В разі виявлення суттєвих порушень та/або недоліків замовник направляє генпідряднику вмотивовану відмову від підписання відповідних документів та визначає виявлені ним недоліки та орієнтовний строк для їх усунення. Отримавши таку відмову, генпідрядник зобов`язаний в узгоджений із замовником строк усунути всі недоліки. Після цього, всі документи направляються у визначеному цим розділом порядку. У період дії Договору сторони підписали акти компенсації витрат за охорону будівельного майданчика на суму 95 040,00 грн (№ 19 від 31.07.2024 на суму 29 700,00 грн; № 20 від 30.09.2024 на суму 29 700,00 грн; № 18 від 31.01.2025 на суму 35 640,00 грн) та акти компенсації витрат за використану тимчасову електроенергію на суму 76 334,95 грн (№ 19 від 31.07.2024 на суму 11 503,20 грн; № 24 від 31.08.2024 на суму 28 051,75 грн; № 19 від 31.10.2024 на суму 13 962,00 грн; акт № 18 від 28.02.2025 на суму 22 818,00 грн). Ці акти на загальну суму 171 374,95 грн підписані без зауважень і претензій з боку замовника. Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 678 від 25.11.2025 на суму 171 374,95 грн, яку відповідач отримав 28.11.2025, проте заборгованість не погасив. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав про порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо компенсації позивачеві витрат, понесених на охорону об`єкта та використану електричну енергію в загальному розмірі 171 374,95 грн. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Так, Президент України своїм Указом "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", ввів з 24.02.2022 воєнний стан в Україні. Згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 обставини військової агресії Російської Федерації проти України є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договорам, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідач вказав, що виконує ряд соціальних програм і зобов`язань. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин сторін і до 28.08.2025) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як встановлено вище, 20.10.2020 між ТОВ "Укрбуд інвест" (генпідрядник) та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (замовник) був укладений договір підряду № 1654/КБ на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 3 (11-й пусковий комплекс, секція 1). Підпунктом 3.4.9 пункту 3.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020) сторони погодили, що замовник компенсує генпідряднику витрати, понесені на охорону об`єкта, використану теплову та електричну енергію та інші витрати, пов`язані з обслуговуванням та утриманням об`єкта та підтверджені відповідними документами (договорами та рахунками відповідних служб). Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем без заперечень та зауважень підписано акти компенсації витрат за охорону будівельного майданчика на суму 95 040,00 грн (№ 19 від 31.07.2024 на суму 29 700,00 грн; № 20 від 30.09.2024 на суму 29 700,00 грн; № 18 від 31.01.2025 на суму 35 640,00 грн) та акти компенсації витрат за використану тимчасову електроенергію на суму 76 334,95 грн (№ 19 від 31.07.2024 на суму 11 503,20 грн; № 24 від 31.08.2024 на суму 28 051,75 грн; № 19 від 31.10.2024 на суму 13 962,00 грн; акт № 18 від 28.02.2025 на суму 22 818,00 грн). Зі змісту актів компенсації витрат, вбачається, що підписанням таких актів сторони погодили виконання генпідрядником робіт (сплату/надання послуг), а також відсутність у замовника претензій до об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг). Відтак враховуючи, що вищевказані акти погоджені/прийняті відповідачем без зауважень, відсутня необхідність у повторному підтвердженні виконання позивачем (генпідрядником) вимог підп. 3.4.9 п. 3.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2020), у зв`язку із чим доводи скаржника про відсутність доказів факту оплати позивачем таких послуг та зазначення у вказаних актах обсягу робіт та кількісної складової спожитої електричної енергії відхиляються апеляційним господарським судом за неспроможністю. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства. Добросовісність при реалізації прав і повноважень передбачає неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи з конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинне порушувати права та свободи інших осіб. Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. Отже, за умови наявних у відповідача та підписаних ним актів компенсації на загальну суму 171 374,95 грн, доводи скаржника, що обов`язок щодо сплати 171 374,95 грн у відповідача не настав, оскільки з наявної в матеріалах справи вимоги № 678 від 25.11.2025 не вбачається, що у відповідача виникає обов`язок сплатити борг саме на підставі актів, свідчать про порушення принципу добросовісності та відхиляються за неспроможністю. Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд апеляційної інстанції виснує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам законодавства, а доводи скаржника в частині необґрунтованого відхилення судом першої інстанції доводів відповідача щодо наявності обставин непереборної сили, спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного судового рішення, в якому судом першої інстанції надано правильну оцінку твердженням відповідача про існування форс-мажорних обставин. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що форс-мажорна обставина не звільняє сторону від виконання самого обов`язку щодо сплати платежів. Колегія суддів відхиляє за неспроможністю доводи скаржника, що необґрунтоване відхилення судом першої інстанції доводів відповідача щодо наявності обставин непереборної сили зумовило неправильне застосування ч. 1 ст. 617 ЦК України до спірних правовідносин й ухвалення помилкового рішення про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних, оскільки оскаржуваним рішенням не було стягнуто з відповідача ні інфляційних втрат, ні 3 % річних. З урахуванням зазначеного вище, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильними. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати За умовами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційний господарський суд стягнути судові витрати, а саме витрати з правничої допомоги у суді апеляційної інстанції з відповідача. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 12/01 від 12.01.2026, укладеного між адвокатом Марковою Т.Л. (адвокат) та ТОВ "Укрбуд інвест" (клієнт); копію акта № 14/1 приймання-передачі правничої допомоги від 23.04.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 12/01 від 12.01.2026, згідно з яким вартість наведених в акті послуг складає 5 000,00 грн без ПДВ. Таким чином, витрати ТОВ "Укрбуд інвест" на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими. Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/633/18, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Разом із тим, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18). При цьому апеляційний господарський суд зважає на те, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У той же час, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Заперечень проти покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не надходило. Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21). Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є співмірним обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи, а заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими і документально доведеними, та відповідачем не доведено зворотного. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, в тому числі витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати позивача на професійну правничу допомогу, покладаються на скаржника. Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі № 910/15447/25 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд інвест" (вул. Бастіонна, 14А, офіс 42, м. Київ, 01104, ідентифікаційний код 39534785) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді І.П. Ходаківська О.О. Євсіков