Постанова КЦС ВС № 521/12137/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Київ справа № 521/12137/23 провадження № 61-14801cв25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради, розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронков Володимир Олексійович, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2024 року у складі судді Роїка Д. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у складі колегії суддів Вадовської Л. М., Погорєлової С. О., Сєвєрової Є. С., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради (далі - КНП «Міська клінічна лікарня № 1») про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працював на посаді завідуючого травматологічним відділенням у КНП «Міська клінічна лікарня № 1» з 20 жовтня 2008 року. Наказом від 21 квітня 2023 року № 94-К до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та звільнено з 21 квітня 2023 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Позивач вважав наказ протиправним, а ставлення відповідача до нього упередженим. Посилання у наказі від 21 квітня 2023 року № 94-К на притягнення до дисциплінарної відповідальності у минулому не підлягає врахуванню, оскільки наказ від 27 квітня 2022 року № 87-к «Про переведення» на посаду лікаря-ортопеда-травматолога відділення ортопедії та травматології з травматологічним пунктом ним оскаржено у судовому порядку (справа № 521/7043/22), наказ від 29 липня 2022 року № 206-ОД «Про застосування дисциплінарного стягнення» ним також оскаржено у судовому порядку (справа № 521/16183/22), а наказ від 28 грудня 2022 року № 44-Адм не був йому належним чином вручений, доказів ознайомлення позивача з цим наказом відповідач не має. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовою трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Систематичне невиконання позивачем покладених на нього обов`язків відсутнє, оскільки в цьому випадку немає застосованого й такого, що не втратило юридичної сили, стягнення, яке б передувало новому порушенню. У зв`язку з тим, що така умова для звільнення працівника як систематичність порушень відсутня, то відповідне звільнення є незаконним. Позивач ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ КНП «Міська клінічна лікарні № 1» від 21 квітня 2023 року № 94-К про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення; - поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря ортопеда-травматолога відділення ортопедії та травматології з травматологічним пунктом КНП «Міська клінічна лікарня № 1» з 21 квітня 2023 року; - зобов`язати КНП «Міська клінічна лікарня № 1» скасувати у трудовій книжці ОСОБА_1 запис про його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України; - стягнути з КНП «Міська клінічна лікарня № 1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 21 квітня 2023 року до дня поновлення на роботі; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць; - стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 24 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що на момент видання наказу від 21 квітня 2023 року № 94-К до ОСОБА_1 були застосовані дисциплінарні стягнення наказом від 28 грудня 2022 року № 44-Адм «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», а також було прийнято рішення за фактом порушення трудової дисципліни трудовим колективом (протокол засідання профспілкового комітету від 15 листопада 2022 року № 7). Вказані заходи не скасовані судом, не втратили юридичної сили та не зняті достроково. Доводи позивача про відсутність систематичності порушень трудової дисципліни, що виключає можливість його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, не знайшли підтвердження в ході розгляду справи. Інших підстав, у тому числі й оскарження фактів встановлених порушень від 27-28 лютого 2023 року згідно з наказом від 21 квітня 2023 року № 94-К, позовна заява не містить. Докази у справі у своїй сукупності підтверджують правомірність видання наказу від 21 квітня 2023 року № 94-К про звільнення ОСОБА_1 . За таких обставин позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування у трудовій книжці запису про звільнення та відшкодування судових витрат на правничу допомогу є похідними від вимог про поновлення на роботі, тому задоволенню не підлягають. Короткий зміст вимог касаційної скарги 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронков В. О., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у цій справі, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронков В. О., вказує пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 266/7382/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20, від 27 березня 2023 року у справі № 759/4986/22 , крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Зазначає, що у діях ОСОБА_1 , за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відсутня систематичність, що виключає правомірність звільнення. За правилами вказаної норми закону порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника за його трудовим договором чи випливають із Правил внутрішнього трудового розпорядку. Однак систематичне невиконання трудових обов`язків, за які позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відсутнє, оскільки відсутнє правомірно застосоване до позивача попереднє дисциплінарне стягнення, що передувало новому порушенню. Отже, і звільнення позивача є неправомірним і підлягає скасуванню, а позов - задоволенню у повному обсязі. Крім того, суди не врахували упереджене ставлення до позивача з боку адміністрації відповідача. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2025 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Доводи відзиву на касаційну скаргу У відзиві на касаційну скаргу КНП «Міська клінічна лікарня № 1» вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що ОСОБА_1 з 20 жовтня 2008 року працював лікарем ортопедом-травматологом відділення ортопедії та травматології з травматологічним пунктом КНП «Міська клінічна лікарня № 1». ОСОБА_1 було оскаржено в судовому порядку наказ від 27 квітня 2022 року № 87-к «Про переведення». Постановою Одеського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в справі № 521/7043/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року, апеляційну скаргу КНП «Міська клінічна лікарня № 1» задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Міська клінічна лікарня № 1» про визнання незаконним наказів та результатів конкурсу, поновлення на посаді. Наказом від 29 липня 2022 року № 206-ОД «Про застосування дисциплінарного стягнення» лікарю ортопеду-травматологу ортопедо-травматологічного відділення з травматологічним пунктом ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання пунктів 2.21., 4.4 посадової інструкції та порушення норм чинного законодавства, а саме наказу МОЗ України від 11 серпня 2014 року №

552. Цей наказ ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку. Постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у справі № 521/16183/22 визнано незаконним та скасовано наказ від 29 липня 2022 року № 206-ОД про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляду догани. Скасування наказу від 29 липня 2022 року № 206-ОД враховано судом першої інстанції під час перевірки доводів щодо систематичності невиконання та/або неналежного виконання трудових обов`язків. У вересні 2022 року до адміністрації КНП «Міська клінічна лікарня № 1» надійшли три скарги від пацієнтів лікаря ОСОБА_1 . Проведеним службовим розслідуванням фактів, викладених у скаргах пацієнтів ОСОБА_2 від 22 вересня 2022 року, ОСОБА_3 від 23 вересня 2022 року, ОСОБА_4 від 27 вересня 2022 року, встановлено неналежне виконання лікарем ортопедом-травматологом ОСОБА_1 , який був лікуючим лікарем лейтенанта ЗСУ ОСОБА_2 , своїх службових обов`язків, а саме: відсутність щоденних обходів хворого, щоденних оглядів хворого як самостійно, так і разом з медичною сестрою; неповнота ведення медичної документації хворого, частково ведення медичної документації недержавною (російською) мовою. Лікарем ОСОБА_1 порушено обов`язки згідно з посадовою інструкцією: проводити обходи хворих у відділенні, а також профільних хворих, які знаходяться у анестезіологічному відділенні (пункт 2.23); щоденно проводити обхід в травмпункті та палатах відділення разом з медичною сестрою (пункт 2.32); вести медичну документацію за встановленими зразками та вимогами (пункт 2.34); щодня проводити обходи хворих відділення, оглядати всіх хворих, що поступили у відділення протягом 24 годин (пункт 2.36). Лікар ортопед-травматолог несе відповідальність: за неповноту обстеження хворих, ефективність проведеного лікування (пункт 4.6); за невиконання положень дійсної посадової інструкції (пункт 4.12); за якісне ведення медичної документації та недостатність інформації, що вноситься до документації, в межах, визначених чинним законодавством України, наказами підприємства та локальними нормативними актами (пункт 4.21). З метою спростування посилань ОСОБА_1 на упереджене ставлення до нього адміністрація підприємства замість накладення дисциплінарного стягнення вирішила передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу в порядку статті 152 КЗпП України (наказ від 08 листопада 2022 року № 306-ОД «Про передачу питання про порушення трудової дисципліни на розгляд органу трудового колективу»). Питання щодо порушення трудової дисципліни лікарем ОСОБА_1 було розглянуто на засіданні профкому 15 листопада 2022 року, за результатами якого члени профкому дійшли до висновку про наявність проблеми неуважного ставлення до пацієнтів з боку ОСОБА_1 та рекомендували останньому дотримуватися у роботі посадової інструкції та приділяти увагу дотриманню норм етики та деонтології. Суди встановили, що надалі ОСОБА_1 думки трудового колективу не дослухався, продовжив допускати порушення трудової дисципліни. Так, наказом від 28 грудня 2022 року № 44-Адм «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» лікарю ортопеду-травматологу ОСОБА_1 оголошено догану (невиконання пунктів 2.2, 2.3, 4.15 посадової інструкції). Підставою накладення дисциплінарного стягнення стало те, що за період роботи з 01 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року лікарем ОСОБА_1 проліковано 52 пацієнта, але інформація до Електронної системи охорони здоров`я (далі - ЕСОЗ) внесена лише щодо 2 пацієнтів. Про необхідність внесення інформації про абсолютно всі випадки надання медичних послуг до ЕСОЗ неодноразово наголошувалося всім медичним працівникам, оскільки від цієї роботи залежить обсяг отриманих коштів від Національної служби здоров`я України, ця робота є головним критерієм оцінки ефективності роботи лікаря та джерелом доходів лікарні. Згідно з пунктом 7 глави 1 Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2022 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1440, Національна служба здоров`я України оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами, визначеними в цьому Порядку, на підставі звітів про медичні послуги, які надані у звітному періоді та інформація про які внесена до електронної системи охорони здоров`я не пізніше п`ятого робочого дня після закінчення цього звітного періоду, що складаються в порядку, передбаченому Типовою формою договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний період за відповідним напрямком. Посадовою інструкцією лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_1 передбачені посадові обов`язки: своєчасно, якісно та не пізніше кінця місяця вводити всіх прийнятих хворих до ЕСОЗ (пункт 2.2); вміти володіти системою для введення хворих до ЕСОЗ (виписувати електронну направлення, створювати взаємодії, відкривати МВТН, вводити всі послуги) (пункт 2.3); критеріями оцінки виконання роботи лікаря ортопеда-травматолога є, зокрема, внесення послуг до системи ЕСОЗ (пункт 4.15). Проведеним службовим розслідуванням встановлено порушення лікарем ортопедом-травматологом ОСОБА_1 вимог нормативних актів Національної служби здоров`я України та посадової інструкції, що призвело до недоотримання лікарнею коштів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, які спрямовуються на оплату праці працівників та закупівлю медичних матеріалів. У зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному із наказом від 28 грудня 2022 року № 44-Адм «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 ознайомлено у перший день виходу на роботу 10 січня 2023 року в приміщення травмпункту лікарні у присутності працівників: юрисконсульта Безуглого К. В., старшого інспектора з кадрів ОСОБА_5 , лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_6 , старшої медичної сестри відділення ортопедії та травматології з травматологічним пунктом ОСОБА_7 . У присутності цих осіб ОСОБА_1 отримав наказ від 28 грудня 2022 року № 44-Адм, прочитав, зняв копію, але проставити підпис про ознайомлення відмовився. За цим фактом складений акт про відмову від підписання наказу від 10 січня 2023 року, що в судовому засіданні підтвердили ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , допитані як свідки. 20 квітня 2023 року комісія з розслідування фактів порушення трудової дисципліни лікарем ортопедом-травматологом ОСОБА_1 у складі медичного директора ОСОБА_8 , юрисконсульта ОСОБА_9 , заступника медичного директора загально-лікарняних питань, голови первинної профспілкової організації ОСОБА_10 , заступника директора з кадрових питань ОСОБА_11 , завідувача відділенням ортопедії та травматології з травматологічним пунктом ОСОБА_12 дійшла висновку про порушення лікарем ОСОБА_1 під час чергування 27-28 лютого 2023 року при зверненні до травмпункту лікарні пацієнта ОСОБА_13 пунктів 2.1, 2.8, 2.35 посадової інструкції лікаря ортопеда-травматолога від 01 травня 2022 року, пунктів 2.5, 2.6 Положення про цілодобовий травматологічний пункт, затвердженого Наказом МОЗ України від 30 березня 1994 року № 41, Настанови 00359. Пошкодження коліна (Настанови на засадах доказової медицини. Створені DUODECIM Medical Publications Ltd, адаптовані для України групою експертів МОЗ України), яке полягало у прийомі хворого у відділенні ортопедії та травматології, а не у приміщенні травмпункту, ненаданні хворому якісної медичної допомоги у повному обсязі, ненаданні направлення на амбулаторне лікування, повторним порушенням обов`язків щодо внесення інформації до ЕСОЗ, а саме: внесення інформації не в повному обсязі і з порушенням строків (пункт 2.2. посадової інструкції: своєчасно, якісно та не пізніше кінця місяця вводити всіх прийнятих хворих до ЕСОЗ; пункт 2.3: вміти володіти системою для введення хворих до ЕСОЗ (виписувати електронні направлення, створювати взаємодії, відкривати МВТН, вводити всі послуги); пункт 4.15: критеріями оцінки виконання роботи лікаря ортопеда-травматолога є, в тому числі, внесення послуг до системи ЕСОЗ; пункти 8.1, 8.2, 8.3 наказу директора КНП «Міська клінічна лікарня № 1» від 24 квітня 2020 року № 71-осн «Про впровадження електронних медичних записів у КНП «Міська клінічна лікарня № 1». Комісія рекомендувала адміністрації лікарні застосувати до лікаря ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення). Крім того, під час проведення службового розслідування комісією з розслідування фактів порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 мав можливість взяти участь у засіданнях, подати свої заперечення та докази тощо, однак своїм правом не скористався. Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради від 21 квітня 2023 року № 94-К «Про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення ОСОБА_1 » за грубі повторні порушення трудової дисципліни застосовано до ОСОБА_1 лікаря ортопеда-травматолога відділення ортопедії та травматології з травматологічним пунктом згідно з пунктом 2 статті 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України; звільнено ОСОБА_1 , лікаря ортопеда-травматолога відділення ортопедії та травматології з травматологічним пунктом, 21 квітня 2023 року пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення). На момент видання наказу від 21 квітня 2023 року № 94-К до ОСОБА_1 були застосовані дисциплінарні стягнення, зокрема, наказом від 28 грудня 2022 року № 44-Адм «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», а також прийнято рішення за фактом порушення трудової дисципліни трудовим колективом (протокол засідання профспілкового комітету від 15 листопада 2022 року № 7), що не були скасовані судом, не втратили юридичної сили та не зняті достроково. Трудовий договір з ОСОБА_1 як працівником розірвано з ініціативи КНП «Міська клінічна лікарня № 1» як власника (уповноваженого органу).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним критеріям оскаржувані судові рішення відповідають з огляду на таке. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України). Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. За змістом частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення. Отже, для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов`язаний дотримуватися для того, щоб звільнення було законним. З цієї підстави працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, вчиненим без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів. Такий висновок кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19) та у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 332/6221/23 (провадження № 61-6163св24). Систематичним вважається таке невиконання обов`язків, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок (постанова Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 173/1396/22, провадження № 61-12683св25). У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі № 760/5711/17, провадження № 61-6584св21). У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц (провадження № 61-17179св18) суд касаційної інстанції зазначив, що звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких видається наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, правильно визначилися з характером правовідносин, надали оцінку змісту позовних вимог та обставинам справи (спірним правовідносинам) та нормам закону, які підлягають застосуванню, та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки на момент прийняття рішення про накладення останнього дисциплінарного стягнення та звільнення ОСОБА_1 і видання наказу від 21 квітня 2023 року № 94-К до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани наказом від 28 грудня 2022 року № 44-Адм «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», а також прийнято рішення за фактом порушення трудової дисципліни трудовим колективом, оформлене протоколом засідання профспілкового комітету від 15 листопада 2022 року № 7, і зазначені заходи дисциплінарного стягнення не були скасовані в судовому порядку, не втратили своєї юридичної сили та не були зняті достроково. З таким висновком судів колегія суддів погоджується. Доводи касаційної скарги фактично ґрунтуються на недоведеності систематичності при притягненні його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Такі доводи є безпідставними, оскільки суди встановили, що на момент прийняття рішення про накладення останнього дисциплінарного стягнення та звільнення ОСОБА_1 і видання наказу від 21 квітня 2023 року № 94-К до позивача були застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани наказом від 28 грудня 2022 року № 44-Адм «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», а також прийнято рішення за фактом порушення трудової дисципліни трудовим колективом, оформлене протоколом засідання профспілкового комітету від 15 листопада 2022 року № 7 як громадське стягнення. Зазначені заходи не були скасовані в судовому порядку, не втратили юридичної сили та не були зняті достроково. Також суди встановили, що постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у справі № 521/16183/22 визнано незаконним та скасовано наказ від 29 липня 2022 року № 206-ОД про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляду догани, на який, серед іншого, міститься посилання як на систематичність у наказі від 21 квітня 2023 року № 94-К. Водночас така обставина не виключає факту систематичності невиконання ОСОБА_1 як працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та/або правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки не скасованим залишився наказ від 28 грудня 2022 року № 44-Адм про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, як і чинним було прийняте трудовим колективом рішення за фактом порушення трудової дисципліни, що затверджено протоколом засідання профспілкового комітету від 15 листопада 2022 року №

7. Доводи касаційної скарги щодо упередженого ставлення до позивача з боку КНП «Міська клінічна лікарня № 1» спростовуються матеріалами справи. Так, наказ від 27 квітня 2022 року № 87-к «Про переведення» ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку. Постановою Одеського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в справі № 521/7043/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року (провадження № 61-5879св24), апеляційну скаргу КНП «Міська клінічна лікарня № 1» задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Міська клінічна лікарня № 1» про визнання незаконними наказів та результатів конкурсу, поновлення на посаді. Крім того, суди встановили, що ОСОБА_1 і надалі продовжив допускати порушення трудової дисципліни. Так, наказом від 03 березня 2023 року № 87-ОД відповідачем утворено комісію з розслідування факту порушення трудової дисципліни лікарем ОСОБА_1 08 березня 2023 року лікар ОСОБА_1 надав пояснювальну записку, в якій спростовував викладені у скарзі звинувачення, заявивши, що діяв згідно з протоколом допомоги, при цьому підтвердив, що огляд хворого ОСОБА_13 проводився у приміщенні ординаторської відділення ортопедії та травматології, а не у приміщенні травмпункту. Завідувачем відділення ортопедії та травматології з травматологічним пунктом ОСОБА_12 на ім`я директора лікарні був наданий рапорт про порушення лікарем ОСОБА_1 обов`язків щодо введення медичної інформації до ЄСОЗ. 20 квітня 2023 року комісія з розслідування фактів порушення трудової дисципліни дійшла висновку про порушення лікарем ортопедом-травматологом ОСОБА_1 у складі медичного директора ОСОБА_8 , юрисконсульта ОСОБА_9 , заступника медичного директора загально-лікарняних питань, голови первинної профспілкової організації ОСОБА_10., заступника директора з кадрових питань ОСОБА_11., завідувача відділенням ортопедії та травматології з травматологічним пунктом ОСОБА_12 дійшла висновку про порушення лікарем ОСОБА_1 під час чергування 27-28 лютого 2023 року при зверненні до травмпункту лікарні пацієнта ОСОБА_13 пунктів 2.1, 2.8, 2.35 посадової інструкції лікаря ортопеда-травматолога від 01 травня 2022 року, пунктів 2.5, 2.6 Положення про цілодобовий травматологічний пункт, затвердженого наказом МОЗ України від 30 березня 1994 року № 41, Настанови 00359. Пошкодження коліна (Настанови на засадах доказової медицини. Створені DUODECIM Medical Publications Ltd, адаптовані для України групою експертів МОЗ України), яке полягало у прийомі хворого у відділенні ортопедії та травматології, а не у приміщенні травмпункту, ненаданні хворому якісної медичної допомоги у повному обсязі, ненаданні направлення на амбулаторне лікування, повторним порушенням обов`язків щодо внесення інформації до ЕСОЗ, а саме: внесення інформації не в повному обсязі і з порушенням строків (пункт 2.2. посадової інструкції: своєчасно, якісно та не пізніше кінця місяця вводити всіх прийнятих хворих до ЕСОЗ; пункт 2.3: вміти володіти системою для введення хворих до ЕСОЗ (виписувати електронні направлення, створювати взаємодії, відкривати МВТН, вводити всі послуги); пункт 4.15: критеріями оцінки виконання роботи лікаря ортопеда-травматолога є, в тому числі, внесення послуг до системи ЕСОЗ; пункти 8.1, 8.2, 8.3 наказу директора КНП «Міська клінічна лікарня № 1» від 24 квітня 2020 року № 71-осн «Про впровадження електронних медичних записів у КНП «Міська клінічна лікарня № 1». Виходячи з таких обставин, комісія рекомендувала адміністрації відповідача застосувати до лікаря ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 266/7382/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20, від 27 березня 2023 року у справі № 759/4986/22, оскільки у справах, на які посилається заявник, фактичні обставини є різними, різняться підстави і предмет позовів, що обумовлює і різність їх правового регулювання. Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів, яким апеляційний суд надав належну правову оцінку. У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого апеляційним судом судового рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника. Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. З урахуванням результату касаційного розгляду розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронков Володимир Олексійович, залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді В. В. Сердюк О. М. Осіян Н. Ю. Сакара