Рішення КАС ВС № 990/103/26

РІШЕННЯ Іменем України 03 червня 2026 року м. Київ справа №990/103/26 адміністративне провадження № П/990/103/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Рибачука А.І., суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Стародуба О.П., Кравчука В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу №990/103/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- І. РУХ СПРАВИ 1. 02.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 03.03.2026 № 64/ас-26; зобов`язати ВККС поновити його участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23, з другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди»; зобов`язати ВККС збільшити кількість вакантних посад суддів в Одеському апеляційному суді, на які оголошено конкурс рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 на одну вакантну посаду судді; зобов`язати ВККС повторно провести з ним як з кандидатом на посаду судді Одеського апеляційного суду другий етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23. 2. 06.04.2026 ухвалою Верховного Суду відкрито провадження у цій справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами колегією суддів у складі п`яти суддів. 3. 22.04.2026 до Верховного Суду надійшов відзив ВККС, в якому відповідач наголошує на безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. 4. 27.04.2026 до Верховного Суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує на необґрунтованість доводів відповідача, наведених ним у відзиві. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Рішенням ВККС від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14.12.2023 № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема, в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 425 (далі - Конкурс). До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся ОСОБА_1 як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 2 частини першої статті 28 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), тобто має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років. Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 147/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі. Рішенням Комісії від 16.10.2024 № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду, ОСОБА_1 набрав 148 балів. ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей. Рішенням Комісії від 20.01.2025 № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей, ОСОБА_1 набрав 48,40 бала. ОСОБА_1 допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація). Рішенням Комісії від 17.04.2025 №89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. За результатами виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації суду, ОСОБА_1 набрав 131 бал, загальний результат складеного ОСОБА_1 кваліфікаційного іспиту становить 367,40 бала. ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». За результатами спеціальної перевірки ОСОБА_1 уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 25.09.2025 № 21.2-489/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 . З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком. Комісією 06.08.2025 надіслано лист ОСОБА_1 щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. 18.08.2025 на адресу Комісії надійшли пояснення кандидата щодо його відповідності показникам особистої та соціальної компетентності; доброчесності та професійної етики. Комісією 03.03.2026 у складі колегії № 4 проведено співбесіду із кандидатом ОСОБА_1 , досліджено матеріали досьє, зокрема рішення Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали. 03.03.2026 Комісією було прийняте рішення № 64/ас-26, відповідно до якого ВККС: встановила, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді; визначила, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 739,40 бала; визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Висновок про те, що позивач не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді ВККС мотивувала тим, що дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками рішучість та відповідальність (15, 17, 16), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25), становить - 16; безперервний розвиток (19, 20, 20), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення № 20/зп-25, становить 19,67; загальний бал за цей критерій - 35,67 із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала. Крім того, за критерієм соціальної компетентності Комісія оцінила ОСОБА_1 такими балами: за показниками ефективна комунікація (9, 8, 8), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення № 20/зп-25, становить - 8,33; ефективна взаємодія (9, 9, 7), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення № 20/зп-25, становить - 8,33; стійкість мотивації (10, 9, 8), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення № 20/зп-25, становить - 9; емоційна стійкість (11, 10, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення № 20/зп-25, становить - 10,67; загальний бал за цей критерій - 36,33, із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не відповідає також і критерію соціальної компетентності. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням ВККС від 03.03.2026 № 64/ас-26 в частині визначених Комісією балів за критеріями особистої та соціальної компетентності та з висновком ВККС про визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, звернувся до суду з цим позовом. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що під час проведення співбесіди Комісією було допущено істотні порушення процедури та вимог законодавства, які полягали, зокрема, у неправильному тлумаченні норм антикорупційного законодавства, наданні необґрунтованих і довільних оцінок його відповідям та поданим документам, ігноруванні наданих ним пояснень, обмеженні права бути почутим, а також у висловленні оціночних суджень, що не ґрунтувалися на об`єктивних даних. На думку позивача, такі дії свідчать про недотримання Комісією критеріїв законності, обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, визначених частиною другою статті 2 КАС України, що, у свою чергу, ставить під сумнів правомірність ухваленого за результатами співбесіди рішення. Позивач наголошує на тому, що спірне в цій справі рішення Комісії є необґрунтованим, довільним та таким, що ухвалене з порушенням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, оскільки під час оцінювання його відповідності показникам особистої та соціальної компетентності Комісія виходила з мотивів, не передбачених Положенням №20/зп-25, неправильно оцінювала фактичні обставини, не врахувала специфіку його професійного досвіду як науково-педагогічного працівника та не навела належного обґрунтування виставлених оцінок. Так, щодо показника «Рішучість та відповідальність» позивач зазначає, що Комісія безпідставно ототожнила цей критерій зі здатністю приймати управлінські рішення, усувати системні порушення та здійснювати організаційне врегулювання проблем, хоча такі ознаки не передбачені Положенням №20/зп-25. На думку позивача, Комісія помилково виходила з наявності у нього управлінських повноважень, яких він фактично не мав, а також довільно перенесла на його діяльність викладача стандарти поведінки, встановлені для суддів. Позивач вважає, що наведені ним приклади професійної діяльності, навпаки, свідчили про здатність діяти своєчасно, відповідально та в умовах обмежених ресурсів. Стосовно показника «Безперервний розвиток» позивач вказує, що Комісія надала повністю позитивну характеристику його професійного розвитку, наукової та практичної діяльності, однак без будь-якого мотивування виставила оцінку, суттєво нижчу за максимальну. На його думку, така невідповідність між мотивувальною та резолютивною частинами рішення свідчить про довільність оцінювання та відсутність належного обґрунтування. Щодо показника «Ефективна комунікація» позивач зазначає, що Комісія фактично застосувала критерії, які не передбачені Положенням №20/зп-25, ототожнивши ефективну комунікацію виключно зі здійсненням правосуддя та процесуальною поведінкою судді. Позивач вважає, що Комісія не врахувала його професійний статус кандидата з науковим стажем, безпідставно відкинула наведені ним приклади викладацької та наукової діяльності, а також не навела конкретних мотивів, з яких його відповіді були оцінені як недостатні чи «описові». Стосовно показника «Ефективна взаємодія» позивач стверджує, що Комісія довільно розцінила наведені ним приклади професійної взаємодії як використання «позапроцедурних інструментів» та безпідставно застосувала до його діяльності викладача вимоги, характерні для процесуальної діяльності судді. На думку позивача, рішення не містить конкретних мотивів, які б свідчили про його невідповідність ознакам ефективної взаємодії, визначеним Положенням №20/зп-25. Щодо показника «Стійкість мотивації» позивач зазначає, що висновки Комісії про декларативний та теоретичний характер його аргументів не містять належного обґрунтування та не підкріплені посиланнями на конкретні відповіді чи обставини. Позивач вважає, що Комісія проігнорувала його багаторічну наукову діяльність, публікації та участь у розробленні пропозицій щодо удосконалення процедур добору суддів, які, на його переконання, підтверджують наявність сталої мотивації до здійснення правосуддя. Стосовно показника «Емоційна стійкість» позивач вказує, що Комісія визнала його таким, що відповідає вимогам емоційної врівноваженості, однак без наведення будь-яких додаткових мотивів виставила оцінку, нижчу за максимальну. На його думку, за відсутності обґрунтування того, яких саме якостей чи дій бракувало для отримання вищого балу, така оцінка є довільною та необґрунтованою.

7. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що спірне в цій справі рішення ВККС є належно мотивованим, ухваленим у межах дискреційних повноважень і на підставі внутрішнього переконання членів Комісії, сформованого за результатами дослідження досьє, письмових пояснень і співбесіди. Щодо показника «Рішучість та відповідальність» Комісія вказує, що позивач фактично не спростовує встановлених під час оцінювання обставин, а лише висловлює незгоду з їх оцінкою та окремими формулюваннями рішення. На думку Комісії, поведінка позивача свідчила про схильність адаптуватися до порушень установлених правил, а не забезпечувати їх дотримання, що не відповідає очікуваним стандартам поведінки судді. Комісія також наголошує, що не переносила на позивача обов`язки судді, а оцінювала його відповідність вимогам, які ставляться до кандидата на посаду судді апеляційного суду. При цьому позивач, за висновком Комісії, не продемонстрував належного рівня усвідомлення відповідальності за наслідки професійних рішень та достатньої рішучості у складних ситуаціях. Стосовно показника «Безперервний розвиток» Комісія зазначає, що доводи позивача фактично зводяться до незгоди з кількістю виставлених балів. На думку Комісії, вона не зобов`язана визначати, які саме додаткові дії мав би вчинити кандидат для отримання вищої оцінки. Оцінювання здійснюється на підставі внутрішнього переконання членів Комісії, а сам факт виставлення не максимального бала не потребує окремого обґрунтування. Комісія вважає твердження позивача про упереджене ставлення чи сформоване негативне внутрішнє переконання припущеннями, не підтвердженими доказами. Щодо критерію соціальної компетентності Комісія наголошує, що саме кандидат зобов`язаний активно доводити свою відповідність відповідним показникам, надаючи змістовні, логічні та переконливі пояснення під час співбесіди. На переконання Комісії, співбесіда має ключове значення для формування остаточного уявлення про рівень соціальної компетентності кандидата. Позивач же, за твердженням Комісії, після завершення співбесіди фактично намагається надати іншу оцінку тим самим обставинам та домогтися їх переоцінки судом. Стосовно показника «Ефективна комунікація» Комісія зазначає, що позивач наводив переважно приклади з наукової та викладацької діяльності, які свідчать про здатність до академічної дискусії, однак не підтверджують сформованості навичок комунікації, необхідних для здійснення правосуддя. На думку Комісії, наведені позивачем приклади не демонстрували здатності до процесуально врівноваженої комунікації в умовах конфлікту, необхідності припинення неналежної поведінки чи ухвалення непопулярних рішень із належним мотивуванням. Комісія підкреслює, що не вимагала від позивача досвіду роботи суддею, а лише оцінювала, наскільки його відповіді відповідають змісту показника ефективної комунікації у контексті майбутнього здійснення правосуддя. Підсумовуючи наведене, Комісія вказує на те, що при здійсненні своїх повноважень вона не вийшла за межі своєї компетенції і при реалізації власних дискреційних повноважень дотрималася вимог до діяльності суб`єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 КАС України. Так, Комісія своє дискреційне повноваження використала з єдиною легітимною метою, з якою воно було надано - проведення кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням принципів обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, публічності, рівності, незалежності та неупередженості, об`єктивності, повного з`ясування обставин, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

8. У відповіді на відзив позивач наголошує, що ВККС не наведено жодного вагомого аргумента в обґрунтування своїх заперечень проти позову, а тому, на його думку, позиція відповідача щодо правомірності рішення від 03.03.2026 № 64/ас-26 є необґрунтованою і такою, що не відповідає дійсним обставинам справи. ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

11. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

12. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

14. Перевіряючи оспорюване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

15. Відповідно до частини другої статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

16. Наведене вище положення Основного Закону гарантує кожному громадянину рівне право на доступ до державної служби, що включає і право претендувати на посаду судді за умови дотримання встановлених законом вимог. Це право має тлумачитися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який визначає доступ до публічної служби як складову реалізації права на працю і свободи вибору професії. Відтак, будь-яке обмеження реалізації цього права має відповідати принципам законності, пропорційності та обґрунтованої необхідності в демократичному суспільстві, що є також вимогою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

17. Так, в статті 8 Конвенції задекларовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

18. ЄСПЛ в рішенні у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11, рішення від 27.05.2013, п. 166-167) зазначив, що звільнення заявника з посади судді вплинуло на широке коло його стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного характеру. Схожим чином, воно мало наслідки і для «кола його близьких», оскільки втрата роботи мала відчутні наслідки для матеріального добробуту заявника та його сім`ї. Крім того, причина звільнення заявника, а саме порушення присяги судді, говорить про те, що під впливом опинилась і його професійна репутація. Отже, звільнення заявника з посади становило втручання в його право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції.

19. У справі «Денісов проти України» (заява № 76639/11, рішення від 25.09.2018, п. 115-117) ЄСПЛ розвинув підходи щодо меж застосування статті 8 Конвенції у трудових спорах. Суд дійшов висновку, що трудові спори per se не виключаються зі сфери «приватного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Існують певні типові аспекти приватного життя, на які такі спори можуть вплинути внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входить (І) «внутрішнє коло» заявника, (ІІ) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (ІІІ) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов`язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках). При застосуванні підходу, заснованого на наслідках, рівень суворості з огляду на всі наведені аспекти набуває вирішального значення. Саме заявник має переконливо продемонструвати, що цей рівень був досягнутий у його справі. Заявник має надати докази, які підтверджуватимуть наслідки оскаржуваного заходу. Суд визнає, що стаття 8 Конвенції є застосовною лише за умови, що ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на його приватне життя. Суд встановив критерії для оцінки суворості або серйозності стверджуваних порушень у різних нормативно-правових контекстах. Страждання заявника мають оцінюватись шляхом порівняння його життя до та після вжиття відповідного заходу. Суд також вважає, що при визначенні серйозності наслідків у справах, пов`язаних з трудовими відносинами, доцільно оцінити суб`єктивне сприйняття заявника на фоні об`єктивних обставин конкретної справи. Цей аналіз повинен охоплювати як матеріальний, так і нематеріальний вплив стверджуваного заходу. Тим не менш, заявник має визначити та обґрунтувати характер та ступінь його страждань, які повинні мати причинно-наслідковий зв`язок з оскаржуваним заходом. З огляду на правило вичерпання національних заходів юридичного захисту основні елементи таких тверджень мають бути належним чином доведені до відома національних органів влади, до компетенції яких відноситься вирішення такого питання.

20. Колегія суддів вважає наведені висновки ЄСПЛ застосовними і до цієї справи, оскільки оскаржуваним рішенням ВККС позивача визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, що в силу приписів пункту 6.42 Положення №20/зп-25 є підставою для припинення його участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді. Таке рішення безпосередньо впливає на можливість реалізації позивачем права на доступ до професії судді та подальше професійне просування у сфері правосуддя, а також стосується оцінки його професійних якостей і репутації як правника та є втручанням в його право на повагу до приватного життя, легітимність якого може і має бути перевірена в судовому порядку.

21. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

22. За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

23. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

24. За змістом частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.

25. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII встановлено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

26. Відповідно до частин першої та другої статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує (оприлюднює) відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та офіційному веб-порталі судової влади України.

27. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 79-3 Закону №1402-VIII Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.

28. Частинами першою та другою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

29. Відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

30. На виконання наведених вище приписів Закону № 1402-VIII ВККС рішенням від 22.01.2025 № 20/зп-25 затвердила Положення № 20/зп-25, яке, як визначено в його преамбулі, розроблено відповідно до Закону №1402-VIII і визначає порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення або кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді в апеляційному суді, вищому спеціалізованому суді або Верховному Суді, а також показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

31. Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення №20/зп-25 передбачено, що кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Комісією здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

32. Предметом оскарження в цій справі є рішення ВККС від 03.03.2026 № 64/ас-26 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, у зв`язку з невідповідністю його критеріям особистої та соціальної компетентності.

33. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення визначені у розділі 2 Положення №20/зп-25.

34. Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток (пункт 2.4 розділу 2 Положення №20/зп-25).

35. Згідно з пунктами 2.5 - 2.7 розділу 2 Положення №20/зп-25 рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини. Безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

36. Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість (пункт 2.8 розділу 2 Положення №20/зп-25).

37. Відповідно до пунктів 2.9 - 2.12 розділу 2 Положення №20/зп-25 ефективна комунікація - це здатність судді (кандидата на посаду судді) ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією. Ефективна взаємодія - це здатність судді (кандидата на посаду судді) будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок. Стійкість мотивації - це усвідомлена мотивація судді (кандидата на посаду судді) до тривалого виконання професійних обов`язків судді в межах закону. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави. Емоційна стійкість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) ефективно управляти своїми емоційними станами. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

38. Порядок визначення результатів кваліфікаційного оцінювання врегульований розділом 5 Положення №20/зп-25, у пунктах 5.1, 5.2 якого визначено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

39. За змістом пунктів 5.6 - 5.7 розділу 5 Положення №20/зп-25 вага критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання визначається таким чином: критерії компетентності: Професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) - 400 балів, з яких: рівень когнітивних здібностей - 60 балів; рівень знань з історії української державності - 40 балів; рівень загальних знань у сфері права - 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня - 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 150 балів; Особиста компетентність - 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність - 25 балів; безперервний розвиток - 25 балів; Соціальна компетентність - 50 балів, з яких: ефективна комунікація - 12,5 бала; ефективна взаємодія - 12,5 бала; стійкість мотивації - 12,5 бала; емоційна стійкість - 12,5 бала. Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

40. Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Положення №20/зп-25 суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям соціальної та особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди.

41. Отже, наведеними приписами Положення №20/зп-25 Комісія визначила показники, за якими здійснюється оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям особистої та соціальної компетентності, а також мінімальний прохідний бал, необхідний для підтвердження відповідності кандидата таким критеріям.

42. Водночас наведені у Положенні №20/зп-25 визначення показників особистої та соціальної компетентності мають загальний та оціночний характер, а їх встановлення здійснюється членами Комісії на підставі внутрішнього переконання за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди. За таких обставин рішення Комісії окрім виставлених кандидату балів як за кожен з показників, так і загального за відповідним критерієм, повинно також містити належні обґрунтування того, які обставини, факти, пояснення кандидата чи матеріали досьє були покладені в основу такого оцінювання, та, відповідно, мотиви, якими було зумовлено виставлення саме таких балів.

43. Пунктами 6.41, 6.42, 6.50 розділу 6 Положення №20/зп-25 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді. Рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене з підстав та в порядку, визначених законом.

44. Відповідно до частини другої та третьої статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України. Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

45. Спірне в цій справі рішення ВККС позивач оскаржує на підставі пункту 4 частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і, якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

46. Верховний Суд враховує той факт, що повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та відносяться до виключної компетенції ВККС як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення ВККС компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

47. Водночас у спірних правовідносинах необхідно враховувати, що правова процедура (fair procedure) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

48. У рішенні від 11.10.2018 №7-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

49. Згідно із Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним необхідно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за певних обставин.

50. З огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини, за загальним правилом, національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак усе ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їхня об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

51. Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції Комісії у конкурсній процедурі на посаду судді відповідного суду, зокрема і ухвалення рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати судовому контролю. Процес розгляду ВККС питання про надання чи відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення (про підтвердження чи непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді), мають бути зрозумілими як кандидату на посаду судді, стосовно якого розглядалося питання, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

52. Як вже було зазначено вище, частиною першою статті 88 та частиною п`ятою статті 101 Закону №1402-VIII прямо передбачено обов`язок Комісії мотивувати рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

53. Отже, вмотивованість рішення ВККС про визнання кандидата на посаду судді таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу юридичної визначеності у питанні встановлення підстав для визнання кандидата на посаду судді таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

54. З оспорюваного в цій справі рішення ВККС видно, що позивач підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної компетентності, доброчесності та професійної етики. Спірними в цій справі є висновки Комісії, викладені в її рішенні від 03.03.2026 № 64/ас-26, щодо оцінювання ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді апеляційного загального суду за критеріями особистої та соціальної компетентності, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає таке.

55. Оцінюючи здатність ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності, ВККС дійшла висновку про невідповідність кандидата показнику рішучості та відповідальності, зазначивши, що наведені ним приклади професійної діяльності свідчать переважно про особисту старанність і сумлінність, однак не підтверджують здатності своєчасно приймати складні управлінські рішення та усувати причини проблемних ситуацій. Комісія вказала, що кандидат здебільшого обирав шлях самостійного виконання чужих обов`язків замість організаційного врегулювання відповідних проблем. Крім того, ВККС звернула увагу на те, що позивач не повідомляв керівництво про випадки можливого тиску з боку студентів та не вживав передбачених процедур реагування, що, на думку Комісії, свідчить про недостатнє усвідомлення відповідальності за наслідки професійних рішень і схильність вирішувати проблемні ситуації виключно індивідуально. Також Комісія зазначила, що кандидат фактично допускав відступ від установлених процедур, зокрема погоджувався на рецензування робіт, поданих із порушенням строків, чим, на переконання ВККС, демонстрував готовність адаптуватися до порушень, а не забезпечувати дотримання визначених правил. З урахуванням наведеного Комісія дійшла висновку, що під час співбесіди кандидат не продемонстрував достатнього рівня рішучості у прийнятті складних рішень, належного рівня відповідальності та здатності діяти як носій публічної влади, який приймає своєчасні рішення і несе за них персональну відповідальність.

56. Разом з тим, колегія суддів не може визнати наведені висновки Комісії належним чином вмотивованими, оскільки, звернувши увагу на окремі обставини, які, на думку ВККС, свідчать про невідповідність позивача показнику рішучості та відповідальності, Комісія водночас залишила поза увагою інші надані кандидатом пояснення та приклади його професійної діяльності, що характеризують його позитивно. Зокрема, позивач навів приклади прийняття ним складних та потенційно непопулярних рішень під час оцінювання студентів в умовах конфліктних ситуацій та психологічного тиску з їхнього боку. При цьому він зазначив, що, незважаючи на такі обставини, виставляв оцінки відповідно до власного переконання щодо рівня знань студентів та не відкладав прийняття відповідних рішень. Водночас Комісія не навела мотивів, з яких ці аргументовані пояснення та приклади професійної діяльності кандидата не вплинули на визначення бала за показником рішучості, визначеним Положенням №20/зп-25, який, зокрема, передбачає здатність своєчасно приймати складні та непопулярні рішення. Крім того, Комісія фактично не надала оцінки поясненням позивача щодо його ініціативи з удосконалення Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з кримінальної спеціалізації. Як убачається з наданих пояснень, позивач, вважаючи що відповідні методичні вказівки потрібно уточнити, звернувся до Комісії з обґрунтованими пропозиціями, за результатами розгляду яких до Методичних вказівок були внесені зміни. На переконання колегії суддів, наведені обставини свідчать про активну професійну позицію кандидата, його небайдужість до якості процедур оцінювання та готовність брати на себе відповідальність за ініціювання необхідних змін.

57. Стосовно показника безперервного розвитку Комісія навела переважно позитивну характеристику позивача, зазначивши, зокрема, про його активну наукову та викладацьку діяльність, участь у професійному середовищі, підвищенні кваліфікації, а також здатність до професійного саморозвитку та вдосконалення власних підходів у роботі. Водночас, незважаючи на наведені позитивні обставини, ВККС оцінила позивача за вказаним показником у 19,67 бала із 25 можливих, однак у рішенні не зазначила жодних конкретних мотивів чи обставин, які б свідчили про наявність підстав для зниження такого бала. Оспорюване рішення не містить мотивів щодо того, яким саме аспектам професійної діяльності чи поведінки кандидата Комісія надала негативну оцінку при визначенні відповідного результату.

58. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення ВККС у частині визнання позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності, не відповідає вимогам статті 2 КАС України в частині обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не містить належних мотивів, з яких Комісія дійшла висновку про невідповідність кандидата показникам рішучості та відповідальності, а також про визначення йому зниженого бала за показником безперервного розвитку.

59. Комісія також дійшла висновку про невідповідність ОСОБА_1 критерію соціальної компетентності, вказавши на невідповідність позивача показникам ефективної комунікації, ефективної взаємодії та стійкості мотивації в межах зазначеного критерію.

60. Так, стосовно показника ефективної комунікації Комісія зазначила, що наведені позивачем приклади з викладацької та наукової діяльності свідчать про його здатність до академічної дискусії та аргументування власної позиції, однак не підтверджують сформованості навичок комунікації, необхідних для здійснення правосуддя, зокрема в умовах конфлікту сторін, необхідності припинення неналежної поведінки учасників процесу та ухвалення непопулярних рішень із належним обґрунтуванням їх правових підстав. Стосовно показника ефективної взаємодії ВККС вказала, що позивач переважно використовував індивідуально-переконливу модель взаємодії та не навів прикладів системного врегулювання складних ситуацій із застосуванням організаційних механізмів. Комісія також звернула увагу на те, що окремі наведені кандидатом способи взаємодії, зокрема звернення до батьків повнолітніх студентів, на її думку, не узгоджуються з принципами інституційної взаємодії та професійної дистанції, очікуваними від судді. Щодо показника стійкості мотивації Комісія зазначила, що наведені кандидатом обставини свідчать переважно про його загальний професійний інтерес до правничої сфери та діяльності судової влади, однак не підтверджують наявності сталої та усвідомленої мотивації саме до здійснення правосуддя, а також готовності нести підвищену відповідальність, пов`язану зі здійсненням суддівських повноважень. Водночас стосовно показника емоційної стійкості ВККС навела позитивну характеристику позивача, зазначивши, що він продемонстрував здатність зберігати стриманість, уникати конфліктів та підтримувати конструктивний стиль спілкування навіть за умов критики чи незгоди.

61. Колегія суддів не може погодитись з наведеними висновками Комісії у частині оцінювання позивача за критерієм соціальної компетентності з огляду на таке.

62. Як було зазначено вище, відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Положення №20/зп-25 ефективна комунікація - це здатність судді (кандидата на посаду судді) ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією. Оцінюючи позивача за цим показником, Комісія фактично оцінила наведені ним приклади професійної діяльності як такі, що релевантні виключно до наукової та викладацької сфери й дійшла висновку про відсутність у кандидата навичок комунікації, необхідних для здійснення правосуддя. Водночас колегія суддів вважає, що сам по собі той факт, що відповідний досвід був набутий позивачем у межах викладацької та наукової діяльності, не свідчить про його нерелевантність для оцінювання показника ефективної комунікації. Як видно з матеріалів досьє у своїх письмових поясненнях, наданих ВККС, позивач навів конкретні приклади професійної комунікації, які свідчать про його здатність чути та розуміти іншу точку зору, аргументовано відстоювати власну позицію та вести конструктивну дискусію. Зокрема, він зазначив про досвід обговорення зі студентами та колегами дискусійних правових питань, проведення додаткових занять, участі в наукових дискусіях, сприйняття критичних зауважень до власних наукових праць, а також наведення аргументів на підтримку власної позиції у випадках незгоди з іншими науковими підходами. Крім того, позивач вказав, що має значний досвід виступів перед різними аудиторіями та здатний переконливо доносити власну позицію, враховуючи особливості співрозмовників та характер професійної дискусії. Комісія не мотивувала, чому наведені кандидатом приклади професійної комунікації були недостатніми для визначення вищого бала за показником ефективної комунікації, визначеним Положенням №20/зп-25, та не навела жодних конкретних фактів, які б свідчили про нездатність позивача чітко та послідовно висловлювати власну позицію, сприймати інші точки зору чи підтримувати належну професійну комунікацію, що могло б вплинути на зниження бала за цим показником

63. Так само не можна погодитись і з висновками ВККС щодо невідповідності позивача показнику ефективної взаємодії, з огляду на те, що у своїх поясненнях, він навів приклади тривалої співпраці з колегами під час підготовки навчально-методичних матеріалів, координації спільної роботи авторів, керівництва кваліфікаційними роботами студентів, а також врегулювання потенційно конфліктних ситуацій у навчальному середовищі. Позивач зазначив, що у своїй професійній діяльності прагнув не допускати виникнення конфліктів, виявляв повагу до співрозмовників та вживав заходів для конструктивного врегулювання спірних ситуацій. При цьому висновок Комісії про невідповідність кандидата зазначеному показнику ґрунтується переважно на критичній оцінці окремих способів комунікації, використаних позивачем у педагогічній діяльності, зокрема звернення до батьків студентів як «позапроцесуального інструмента досягнення результату». З огляду на наведені висновки Комісії колегія суддів звертає увагу на те, що визначення показника ефективної взаємодії, наведене у Положенні № 20/зп-25, не містить вимоги про здійснення такої взаємодії виключно в межах спеціально визначених формалізованих чи процесуальних механізмів. Водночас Верховний Суд, не підміняючи собою Комісію у здійсненні оцінювання кандидата на посаду судді, зазначає, що оскаржуване рішення в цій частині не містить належного обґрунтування того, яким чином наведені позивачем обставини та пояснення свідчать про невідповідність показнику ефективної взаємодії та зумовлюють визначення саме такого бала.

64. Стосовно показника стійкість мотивації не можна визнати обґрунтованим висновок Комісії про те, що пояснення позивача характеризують його професійний інтерес до правничої сфери загалом і не підтверджують наявність сталої та послідовної мотивації саме до здійснення правосуддя, оскільки з тих же пояснень позивача видно, що його прагнення стати суддею має тривалий, послідовний та усвідомлений характер і впродовж багатьох років (як зазначає сам позивач) визначало його професійний розвиток, наукову діяльність та коло професійних інтересів. ОСОБА_1 навів доводи, які свідчать про наявність в нього як правника професійного інтересу до функціонування судової влади, процедур добору суддів, діяльності ВККС України, вдосконалення законодавства у сфері судоустрою та аналізу судової практики. На переконання колегії суддів, наведені обставини свідчать не лише про загальний інтерес до правничої професії, а саме про сформовану, усвідомлену та тривалу мотивацію позивача до здійснення правосуддя та участі у розвитку судової системи України, що узгоджується зі змістом показника стійкості мотивації, визначеного пунктом 2.11 розділу 2 Положення №20/зп-25.

65. Щодо показника емоційної стійкості колегія суддів зазначає, що Комісія навела виключно позитивну характеристику позивача та прямо вказала на його здатність зберігати стриманість, уникати конфліктів, підтримувати конструктивний стиль спілкування та контролювати емоційні реакції, разом з тим, оцінивши кандидата за цим показником у 10,67 бала із 12,5 можливих, ВККС не навела жодних мотивів чи обставин, які б пояснювали підстави для зниження відповідного бала.

66. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення ВККС у частині оцінювання позивача за критерієм соціальної компетентності не містить належних та достатніх обґрунтувань як невідповідності позивача показникам ефективної комунікації, ефективної взаємодії та стійкості мотивації, так і виставлених балів за показником емоційної стійкості, що свідчить про його невідповідність вимогам частини першої статті 88, частини п`ятої статті 101 Закону №1402-VIII та пункту 3 частини другої статті 2 КАС України.

67. Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що, оцінюючи здатність кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, Комісія повинна оцінити та проаналізувати надані кандидатом відповіді та пояснення у сукупності, а не вибірково брати до уваги лише окремі, довільно обрані частини пояснень, відповідей чи наведених ним прикладів.

68. Верховний Суд враховує те, що пояснення та інформація, надані кандидатом на посаду судді, можуть бути значними за обсягом, а тому рішення ВККС, ухвалене за результатами дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання, об`єктивно не може містити повного викладення всієї наданої кандидатом інформації. Проте у будь-якому випадку обсяг і ступінь мотивації рішення ВККС мають демонструвати, що наведені кандидатом пояснення та інформація були враховані Комісією при оцінюванні відповідності цього кандидата відповідному критерію/показнику, тим більше, якщо така оцінка була негативною для кандидата.

69. Зважаючи на наведене, враховуючи встановлені у цій справі обставини та доводи учасників процесу, Верховний Суд не може погодитися з висновком ВККС, викладеним у її рішенні від 03.03.2026 № 64/ас-26, про непідтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді у зв`язку з його невідповідністю критеріям особистої та соціальної компетентності, оскільки наведені Комісією мотиви не містять належного та достатнього обґрунтування такої невідповідності, ґрунтуються переважно на вибірковій оцінці окремих пояснень кандидата без урахування їх у сукупності, а також не дають можливості встановити, з яких саме підстав Комісія визначила йому відповідні бали за окремими показниками зазначених критеріїв (безперервний розвиток, емоційна стійкість), у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування зазначеного рішення Комісії, поновлення його участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді та зобов`язання ВККС повторно провести з ним як з кандидатом на посаду судді Одеського апеляційного суду другий етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» підлягає задоволенню.

70. Стосовно вимоги позивача зобов`язати ВККС збільшити кількість вакантних посад суддів в Одеському апеляційному суді, на які оголошено конкурс рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, на одну вакантну посаду судді, колегія суддів зазначає, що в силу приписів частини шостої статті 19 Закону № 1402-VIII кількість суддів у суді (крім Верховного Суду) визначає Вища рада правосуддя з урахуванням консультативного висновку Державної судової адміністрації України, судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів. Водночас ведення даних про кількість посад суддів у судах, у тому числі вакантних (пункт 1 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII), а також проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів відповідних судів (стаття 79-2 Закону №1402-VIII) належить до виключної компетенції ВККС. Отже, визначення кількості вакантних посад суддів, на які оголошується конкурс, є дискреційним повноваженням Комісії, у здійснення якого суд не вправі втручатися шляхом зобов`язання збільшити кількість таких посад. За наведених обставин заявлена позовна вимога не може бути задоволена.

71. Колегія суддів також звертає увагу на те, що в силу приписів частин першої та шостої статті 79-4 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом. Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про визначення переможця конкурсу. У рішенні зазначається учасник конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом, або учасник конкурсу, який у разі однакової позиції за рейтингом з іншим кандидатом отримав перевагу. 72 Відповідно до частини п`ятої статті 79-5 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді завершується ухваленням ВККС рішення про рекомендацію про призначення кандидатів суддями або про рекомендацію про переведення суддів.

73. Колегія суддів враховує, що рішенням Комісії від 27.05.2026 № 63/зп-26 затверджено рейтинг кандидатів та визначено переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в Одеському апеляційному суді. Водночас рішень Комісії про рекомендацію щодо призначення кандидатів суддями або переведення суддів в рамках зазначеного конкурсу не ухвалювалось, тобто конкурс на зайняття вакантних посад в Одеському апеляційному суді триває, у зв`язку з чим належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 03.03.2026 № 64/ас-26, поновлення участі позивача у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, з другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» та зобов`язання ВККС повторно провести з ним як з кандидатом на посаду судді Одеського апеляційного суду другий етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах зазначеного конкурсу. При цьому, в задоволенні вимоги про зобов`язання ВККС збільшити кількість вакантних посад суддів в Одеському апеляційному суді, на які оголошено конкурс рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, на одну вакантну посаду судді слід відмовити.

74. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

75. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

76. Позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4259,84 грн. При цьому, позовну заяву подано позивачем через підсистему «Електронний суд», у зв`язку з чим згідно з частиною третьою статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» до ставки судового збору за звернення до суду з цим позовом застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

77. Враховуючи наведене, а також те, що суд задовольнив позов частково (одну позовну вимогу: визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення ВККС - основна вимога, поновив участь позивача у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів та зобов`язав ВККС повторно провести з ним як з кандидатом на посаду судді Одеського апеляційного суду другий етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах зазначеного конкурсу - похідна вимога), відшкодуванню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ВККС підлягає 1064,96 грн. Керуючись статтями 2, 22, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262, 266 КАС України, Верховний Суд, УХВАЛИВ: Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.03.2026 № 64/ас-26. Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 та повторно провести з ним як з кандидатом на посаду судді Одеського апеляційного суду другий етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах зазначеного конкурсу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (03110, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9, код ЄДРПОУ 37316378) понесені ним витрати по сплаті судового збору на суму 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом 30 днів з його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Суддя-доповідач А.І. Рибачук Судді Я.О. Берназюк А.Ю. Бучик О.П. Стародуб В.М. Кравчук