Ухвала КАС ВС № 380/16471/24

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 03 червня 2026 року м. Київ справа №380/16471/24 адміністративне провадження №К/990/22364/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі №380/16471/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08 липня 2024 року №127 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), виходячи із розрахунку: за вислугу 20 років - 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення, та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити виплату недоотриманої пенсії із 04 вересня 2015 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08 липня 2024 року №127 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-XII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути пакет документів від 27 червня 2024 року, скерований Міністерством внутрішніх справ України на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі №380/1898/23 та вирішивши питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням пільгової вислуги, яка становить 22 роки 05 місяців 29 днів. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 14 травня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову з неправильним застосуванням положень статей 19, 22, 46, 58 Конституції України, статей 12, 17, 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок №393), постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» від 16 лютого 2022 року №119 (далі - постанова КМУ №119) та з порушенням положень статей 2, 242 КАС України. Право на пенсію за вислугу років та умови його призначення визначаються виключно Законом №2262-XII, який є спеціальним і має пріоритет. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно звузив дію цього закону, застосувавши обмеження, встановлені підзаконним актом, що прямо суперечить конституційному принципу верховенства права та положенням самого закону, який не містить заборон на врахування пільгової вислуги при визначенні саме права на пенсію. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що пільгове обчислення вислуги років може бути використане виключно для встановлення розміру пенсії, а не для визначення наявності самого права на її призначення, чим повністю нівелював сутність наданих державою соціальних гарантій за роботу в небезпечних умовах. Призначення пенсії має здійснюватися на підставі правового регулювання, яке діяло на момент виникнення у скаржника відповідного матеріального права, тобто на дату його звільнення зі служби. Оскільки скаржник був звільнений у 2015 році, його права та вислуга років повністю сформувалися за діючого на той час законодавства, а застосування судом до цих відносин обмежень, запроваджених значно пізніше постановою КМУ №119, є грубим порушенням положення статті 58 Конституції України щодо недопустимості зворотної дії закону в часі. Тривалий проміжок часу між звільненням скаржника зі служби та його зверненням за призначенням пенсії у 2024 році виник не з його вини, а внаслідок установленої судовим рішенням протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо несвоєчасного оформлення та направлення необхідних документів. Негативні наслідки неналежного урядування та помилок державних органів не можуть покладатися на громадянина та обмежувати його право на належне пенсійне забезпечення, гарантоване статтею 46 Конституції України. На момент ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення положення постанови КМУ №119, які обмежували використання пільгового стажу, вже були визнані протиправними та нечинними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №640/13694/22, що набрала законної сили. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку у справі №380/16471/24 на нормах права, які юридично втратили чинність, що свідчить про ухвалення незаконного судового рішення без належного правового підґрунтя. Скаржник у касаційній скарзі також зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував такі висновки: - постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, у якій зазначено, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. - постанова Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, у якій зазначено, що передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ. Колегія суддів відхиляє доводи позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 58 Конституції України, статей 12, 17-1 Закону №2262-ХІІ, Порядку №393, а також постанови КМУ №119 у подібних правовідносинах, оскільки станом на момент постановлення цієї ухвали Верховним Судом вже сформований такий висновок, зокрема у постанові від 13 травня 2026 року у справі №420/21549/25. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року, з метою з`ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статей 19, 22, 46, 58 Конституції України, статей 12, 17, 17-1 Закону №2262-XII, Порядку №393, перевірки дотримання положень статей 2, 242 КАС України та перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18. Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. З огляду на вищенаведені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд». Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІКС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі №380/16471/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи №380/16471/24.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа