Ухвала КАС ВС № 320/59106/24

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 03 червня 2026 року м. Київ справа №320/59106/24 адміністративне провадження №К/990/23283/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Шарапи В.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури Василенка Миколи Олеговича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі №320/59106/24 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова Олександра Юрійовича в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, спеціального дозволу, УСТАНОВИВ: У січні 2025 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури Бабенков Олександр Юрійович в інтересах держави звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 20 березня 2013 року №2864; - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології і надр України від 26 вересня 2014 року №305 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Зендер-Україна» згідно з пунктом 1 додатка 1 «Перелік спеціальних дозволів, які надаються згідно з підпунктом першим пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами»; - визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 19 листопада 2014 року №5999, наданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Зендер-Україна». Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, позовну заяву повернуто позивачеві. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, заступник керівника Волинської обласної прокуратури Василенко М.О. (далі - прокурор, позивач, скаржник) 21 травня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви прокурора суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), та порушили положення статей 121, 122, 242 КАС України. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно ототожнили момент оприлюднення оскаржуваних розпорядчих актів із моментом, коли прокурор дізнався про наявність порушень законодавства. Сам по собі факт проведення засідання колегією Державної комісії України по запасах корисних копалин, видання Державною службою геології та надр України оспорюваних наказу та спеціального дозволу, а також їхнє оприлюднення, не надають прокурору автоматичного права на звернення до суду з позовом. Таке право виникає виключно у разі виявлення безпосереднього порушення або загрози порушення інтересів держави та встановлення наявності визначених законом підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. Для органів прокуратури підстави для звернення до адміністративного суду, на думку скаржника, виникають не з часу встановлення самого факту правопорушення, як це передбачено для суб`єктів владних повноважень (органів державного нагляду чи контролю), а лише після повного з`ясування обставин порушення інтересів держави та перевірки наявності підстав для їхнього судового представництва. Оскільки заступник керівника Волинської обласної прокуратури не є безпосереднім учасником правовідносин у сфері геологічного вивчення надр та затвердження балансових запасів корисних копалин, перебіг процесуального строку для нього розпочався виключно з моменту ознайомлення з усім масивом документів ліцензійної справи, отриманих від Державної служби геології та надр України 11 вересня 2024 року. До цієї дати прокуратура не володіла документально підтвердженою інформацією про порушення законодавства, а самостійно моніторити та давати правову оцінку всім без винятку оприлюдненим у державі актам органів влади прокурор об`єктивно не має змоги. Суди попередніх інстанцій проявили надмірний процесуальний формалізм, що призвело до неправомірного обмеження права держави на доступ до суду та захист її інтересів у сфері екологічної безпеки й охорони навколишнього природного середовища. Згідно з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлені законом обмеження строків звернення мають застосовуватися судами з гнучкістю та врахуванням конкретних обставин, тоді як у цій справі суди проігнорували той факт, що доступ до офіційного сайту Державної служби геології та надр України щодо виданих спеціальних дозволів, обмежено на період дії воєнного стану. Оскільки позовна заява була подана в інтересах держави, а не для захисту особистих інтересів органів прокуратури, процесуальний строк у зв`язку з поважністю причин його пропуску підлягав поновленню судом на підставі статті 121 КАС України. Скаржник також зазначає, що суди не врахували такі правові позиції: - висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, у якому зазначено, що, якщо інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропущенням строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. - висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №473/2236/17, у якій зазначено, що поважними визнаються обставини, які мають об`єктивний характер, не залежать від волевиявлення особи та створюють справді істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій. - висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 березня 2020 року у справі №704/1233/17, згідно з яким прокурор при здійсненні представницької функції діє виключно від імені держави, а не від імені органу прокуратури як юридичної особи. - висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 липня 2023 року у справі №380/15396/22, у якому зазначено, що положення частини другої статті 122 КАС України щодо тримісячного строку звернення суб`єкта владних повноважень мають застосовуватися у взаємозв`язку з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону №1697-VII, а початок відліку строку пов`язується з моментом встановлення прокурором підстав для представництва (ознайомлення з матеріалами порушення), оскільки саме лише оприлюднення актів на веб-сайтах без публікації повного пакету супутніх документів не свідчить про те, що прокурору стало відомо про порушення закону. - висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 січня 2023 року у справі №240/3379/19, у якій за аналогічних обставин (коли прокурор дізнався про порушення інтересів держави після отримання документів та оспорюваного протоколу від уповноваженого органу) причини пропуску строку звернення до суду прокурором були визнані об`єктивними та поважними. - висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 та від 01 лютого 2024 року у справі №520/11344/23, відповідно до яких суди при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Таким чином, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону №1697-VII та перевірки дотримання положень статей 121, 122, 242 КАС України, а також необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 листопада 2018 року у справі №473/2236/17, від 17 березня 2020 року у справі №704/1233/17, від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, від 26 січня 2023 року у справі №240/3379/19, від 05 липня 2023 року у справі №380/15396/22, від 01 лютого 2024 року у справі №520/11344/23. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури Василенка Миколи Олеговича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі №320/59106/24 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова Олександра Юрійовича в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, спеціального дозволу.

2. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду справу №320/59106/24.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Шарапа Н.В. Шевцова