Постанова КАС ВС № 640/1362/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 640/1362/21 адміністративне провадження № К/990/37245/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бучик А.Ю., суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 (колегія суддів: Головенко О.Д., Колеснікова І.С., Перепелиця А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 (колегія суддів: Мєзєнцев Є.І., Карпушова О.В., Файдюк В.В.) у справі № 640/1362/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, ВСТАНОВИВ : І. РУХ СПРАВИ

1. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Акордбанк" (далі - ПАТ «КБ «Акордбанк», позивач) звернулось до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Національного банку України від 30.07.2020 № 340/БТ та стягнення з відповідача на користь ПАТ "КБ "Акордбанк" суму сплаченого штрафу в розмірі 300 000,00 грн.

2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 29.05.2024 у задоволенні позову відмовив.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.09.2024 рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 залишив без змін.

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

5. Верховний Суд ухвалою від 07.10.2024 відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти її задоволення заперечує і просить залишити судові рішення без змін.

7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди встановили, що Управління виїзного нагляду за банками Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України провело планову виїзну перевірку ПАТ «КБ «Акордбанк» щодо питань дотримання ним вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансуванню тероризму, за результатом якої складено довідку від 06.04.2020 (далі - Довідка ). Перевірка проводилася станом на 01.10.2019 за період діяльності з 01.04.2016 до 30.09.2019. Під час перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, абзацу 1 пункту 72 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417 (далі - Положення № 417; в редакції, чинній на момент проведення перевірки), в частині нездійснення позивачем належного аналізу фінансових операцій з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України. У зв`язку із виявленням порушень відповідач ухвалив рішення «Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Акордбанк» від 30.07.2020 № 340/БТ, яким на ПАТ «КБ «Акордбанк» накладено штраф за порушення вимог абзацу 1 пункту 72 розділу V Положення № 417 у розмірі 300000,00 грн. Згідно з платіжним дорученням від 10.08.2020 № 3 позивач сплатив штраф у сумі 300000,00 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду. ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач допустив порушення пункту 72 Положення № 417, відповідальність за яке передбачена пунктом 9.20 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі - Положення № 346). Суди дійшли висновку, що банк не здійснював належним чином з урахуванням ризик-орієнтованого підходу аналізу фінансових операцій клієнтів з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, та встановили, що у перелічених клієнтів (Група СГ) доля операцій з готівковими коштами становила від 44 % до 98% від загального обсягу коштів, якими вони оперували. Суди не прийняли доводи щодо необхідної наявності запасу готівкових коштів у клієнтів банку для закупівлі у здавальників сільськогосподарської продукції та металобрухту, оскільки відомості про закупівлі не відповідали встановленим вимогам для касових документів. Також суди дійшли висновку, що позивач не переоцінював рівень ризику клієнта на постійній основі за результатами проведеного банком моніторингу ризику клієнта, у тому числі з урахуванням здійснення ним фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та їх регулярності. Суди врахували, що відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, деякі клієнти Банку фігурують у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 та 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та за відомостями про створення фіктивних підприємств, зокрема, як підприємств з ознаками фіктивності за участю яких налагоджено схему «конвертації» безготівкових коштів у готівку, що спрямовано на приховування джерел походження коштів, як підприємств, які сприяли іншим суб`єктам господарювання в несплаті податку на прибуток та як підприємств, залучених для здійснення незаконної діяльності у вигляді проведення безтоварних операцій із товарами з метою переведення грошових коштів у готівку. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у Довідці всі клієнти були знеособлені та позначені тільки порядковими номерами і номерами банківських рахунків без зазначення їх назв та кодів ЄДРПОУ, проте у оскаржуваному Рішенні № 340/БТ інформація про 13 клієнтів не відповідає їх порядковим номерам, а отже назвам клієнтів, їх кодам ЄДРПОУ, номерам банківських рахунків, зазначеним у Довідці. Скаржник вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій відносно фінансових операцій 13 клієнтів банку прямо суперечать інформації, що міститься в Рішенні НБУ та унеможливлюють їх ідентифікацію у зв`язку з відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між фінансовими операціями цих клієнтів та викладеними в Рішенні НБУ висновками відповідача. Зазначає, що суди також не врахували, що Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII (далі - Закон № 1702-VII) втратив чинність 28.04.2020, Положення № 417 втратило чинність 22.05.2020, а оскаржуване рішення ухвалене 30.06.2020. Вважає, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення нормативних актів, які втратили чинність, та не застосовано статтю 58 Конституції України, яка забороняє зворотню дію законів у часі. Зазначає, що ані Закон України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який набув чинності після Закону № 1702-VII, ані Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Правління НБУ № 65 від 19.05.2020 (прийняте на зміну Положення № 417), не мають зворотної дії в часі, не містять особливого порядку набуття ними чинності, зокрема, не визначають перехідного періоду, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованих нормативно-правових актів. Також вказує, що суди безпідставно послались на лист НБУ «Про критерії для виявлення клієнтів, фінансові операції яких містять ознаки фіктивності» від 26.05.2017 № 25-0008/37888 з тих підстав, що цей лист не є нормативно-правовим актом та інформація, зазначена в ньому, не є обов`язковою для виконання/застосування, а тому судові рішення ухвалені без урахування правової позиції, викладеної в постанові Верховного Cуду у справі № 640/16625/20 від 01.12.2021. Зазначає, що за наявності факту відповідності вхідних фінансових потоків клієнтів вихідним фінансовим потокам, сам лише факт перевищення долі операцій з готівковими коштами 25 % від загального обсягу коштів, якими оперує клієнт, не може бути правовою підставою для підозр про причетність таких операцій до тих, які спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом.

11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що заміна назви та коду ЄДРПОУ клієнтів на порядковий номер у Довідці та оскаржуваному рішенні не впливає на суть встановлених Національним банком України обставин щодо того чи іншого клієнта Банку та не спростовує висновків про допущене порушення позивачем. Зазначає, що зміни у правовому регулюванні не вплинули на правомірність Рішення № 340/БТ, оскільки норми Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, яке затверджене постановою Правління Національного банку України № 65 (далі - Положення № 65) від 19.05.2020, вказують про обов`язок банків щодо здійснення аналізу фінансових операцій, як комплексу ризик-орієнтованих заходів, які здійснюються на постійній основі для встановлення, зокрема, їх відповідності фінансовому стану та/або діяльності клієнта, є аналогічним обов`язку, встановленому пунктом 72 розділу V Положення №

417. Щодо суті порушень відповідач зазначає, що у період проведення спірних фінансових операцій клієнтами Групи СГ доля операцій з готівковими коштами перевищувала 25 % від загального обсягу коштів, якими оперували клієнти, що спричинило виведення готівки у розмірі понад 1,6 млрд грн. Вказує, що банк не вжив заходів перевірки ризиковості фінансових операцій та не здійснив переоцінку рівня ризику перелічених у довідці клієнтів після їх проведення в той час, як доля операцій з готівковими коштами зазначених клієнтів перевищувала 25% від загального обсягу коштів, якими оперували клієнти та становила від 41% до 99 %, що згідно з внутрішніми документами банку з питань фінансового моніторингу не може свідчити про прозору фінансову діяльність клієнтів. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

14. У статті 55 вказаного Закону зазначено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк України здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України і економічних нормативів. Національний банк України не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

15. Частиною першою статті 73 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» визначено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, відповідно до п. 9 цієї частини статті належить, зокрема, накладення штрафів на банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу.

16. Станом на час, за який відповідач проводив перевірку та складав за її результатами довідку, був чинний Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII (далі - Закон № 1702-VII).

17. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 5 Закону № 1702-VII суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.

18. Отже, Національний банк України наділений повноваженнями, зокрема, щодо здійснення нагляду за діяльністю банків, у тому числі в частині дотримання ними вимог законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у межах та порядку, передбачених законами України, актами Національного банку України.

19. Відповідно до статті 11 Закону № 1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу під час здійснення управління ризиками враховує рекомендації, визначені чи надані відповідними суб`єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу. Оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

20. Згідно з пунктом 47 статті 1 Закону № 1702-VII фінансова операція - будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб`єкта первинного фінансового моніторингу, або про які стало відомо суб`єкту державного фінансового моніторингу в рамках виконання Закону № 1702-VII.

21. Фінансова операція підлягає обов`язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 гривень), та має одну або більше таких ознак: фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів) (пункт 4 частина перша стаття 15 Закону № 1702-VII).

22. Відповідно до статті 16 Закону № 1702-VII фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникають підозри, які ґрунтуються, зокрема, на: критеріях ризиків, визначених самостійно суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; встановленні за результатами проведеного аналізу факту (фактів) невідповідності фінансової (фінансових) операції (операцій) фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта; типологічних дослідженнях у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, підготовлених та оприлюднених спеціально уповноваженим органом.

23. Порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 Закону № 2121-III, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

24. Розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, встановлюється законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України (частини перша та друга статті 74 Закону № 2121-III).

25. На підставі статті 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 74 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та з метою підвищення ефективності й забезпечення належної організації здійснення ліквідаційної процедури банків Правління Національного банку України постановою від 17.08.2012 № 346 затвердило Положення про застосування Національним банком України заходів впливу (далі - Положення № 346).

26. Суди встановили та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваним рішенням щодо позивача застосовано штраф в розмірі 300 000,00 грн. на підставі пункту 2 абзацу першого пункту 9.20 глави 9 розділу ІІ Положення № 346 за порушення вимог абзацу 1 пункту 72 Положення № 417.

27. Відповідно до пункту 2 абзацу першого пункту 9.20 глави 9 розділу ІІ Положення № 346 штраф за порушення банками вимог законодавства з питань фінансового моніторингу накладається на банк у розмірі не більше ніж 400 000 гривень за кожний вид порушення, а саме за невиявлення, несвоєчасне виявлення та/або порушення порядку здійснення аналізу, виявлення, реєстрації фінансових операцій, що відповідно до законодавства підлягають фінансовому моніторингу.

28. З метою забезпечення реалізації вимог Закону № 1702-VII, відповідно до статей 7, 55, 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 63 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України постановою від 26.06.2015 № 417 затвердило Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (Положення № 417, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин).

29. Відповідно до абзацу 1 пункту 72 Положення № 417 банк зобов`язаний на постійній основі з урахуванням ризик-орієнтованих підходів здійснювати аналіз фінансових операцій клієнтів з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України. Банк за результатами аналізу має забезпечити оперативне та своєчасне виявлення випадків проведення (спроб проведення) фінансових операцій, передбачених абзацом першим пункту 72 розділу V цього Положення, та забезпечити за такими фінансовими операціями: 1) здійснення посилених заходів щодо перевірки клієнта відповідно до виявлених ризиків; 2) проведення уточнення оцінки фінансового стану клієнта на підставі додатково отриманих документів, у тому числі офіційних документів, інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), з`ясування джерел походження коштів (активів) клієнта; 3) упровадження заходів для попередження, обмеження та/або зниження до прийнятного рівня ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, у тому числі шляхом відмови в обслуговуванні (підтриманні ділових відносин). Банк самостійно з урахуванням ризик-орієнтованих підходів визначає перелік необхідної інформації [у тому числі інформації, яка є публічною (відкритою), та/або додаткових документів, у тому числі офіційних документів, що мають використовуватися для проведення оцінки (уточнення оцінки) фінансового стану клієнта, за умови, що обсяг інформації за такими документами є достатнім для проведення відповідної ефективної оцінки (уточнення оцінки) фінансового стану клієнта, а також належного аналізу відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану (оцінці фінансового стану)].

30. Конструкція абзацу 1 пункту 72 Положення № 417 передбачає окремі ознаки фінансових операцій, які підлягають виявленню за наслідками аналізу фінансових операцій на постійній основі з урахуванням ризик-орієнтованих підходів. Так, відповідно до абзацу 1 пункту 72 Положення № 417 банк зобов`язаний на постійній основі з урахуванням ризик-орієнтованих підходів здійснювати аналіз фінансових операцій клієнтів з метою виявлення фінансових операцій, які: - не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта, - економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, - або можуть іншим чином наражати банк на здійснення (залучення до здійснення): 1) ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, 2) та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України.

31. Аналіз змісту абзацу 1 пункту 72 Положення № 417 вказує на те, що визначені ним ознаки є самостійними і банк зобов?язаний вживати заходів по виявленню кожної фінансової операції, якій притаманні такі ознаки.

32. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу І Положення № 417 аналіз фінансових операцій - комплекс ризик-орієнтованих заходів, які здійснюються на постійній основі та установлені внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу, проведення яких дає змогу з`ясувати суть і мету фінансових операцій, зробити висновок про відповідність/невідповідність фінансових операцій фінансовому стану клієнта та/або змісту.

33. Згідно з пунктом 31 розділу III Положення № 417 рівень ризику клієнта переоцінюється на постійній основі за результатами проведеного банком моніторингу ризику клієнта, у тому числі з урахуванням здійснення ним фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та їх регулярності.

34. Суди встановили та матеріалами справи підтверджено, що перевірка позивача проводилася станом на 01.10.2019 за період діяльності з 01.04.2016 по 30.09.2019, тобто в період чинності Закону № 1702- VII та Положення № 417.

35. За результатами перевірки встановлено порушення Банком вимог абзацу першого пункту 72 розділу V Положення № 417, яке полягає у нездійсненні, відповідно до вимог законодавства України та внутрішніх документів Банку з урахуванням ризик-орієнтованих підходів, аналізу фінансових операцій 17-ти клієнтів Банку (Група СГ), що відбувалися протягом квітня 2018 року по вересень 2019 року щодо зняття готівкових коштів через касу Банку на загальну суму 1 836 410 481,41 грн з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

36. Детальний опис порушень зафіксовано у Довідці Національного банку України від 06.04.2020, де вказані порядкові номери, номери банківських рахунків, назви та коди ЄДРПОУ всіх 17 Клієнтів банку, фінансові операції яких були об`єктом дослідження та оцінки з боку відповідача, а у Рішенні № 340/БТ всі клієнти були знеособлені та позначені тільки порядковими номерами і номерами банківських рахунків без зазначення їх назв та кодів ЄДРПОУ.

37. При цьому, вказані в Рішенні НБУ порядкові номери та номери банківських рахунків 13 клієнтів, зокрема клієнтів № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17 не відповідають їх порядковим номерам, а отже назвам клієнтів, їх кодам ЄДРПОУ, номерам банківських рахунків, зазначеним в Довідці.

38. Вказаним обставинам суди попередніх інстанцій не надали оцінки та не встановили, чи впливають вони на правомірність оскаржуваного рішення.

39. Також суд зазначає, що Рішення відповідача № 340/БТ вже було предметом судового розгляду.

40. Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 у цій справі скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021, а справу № 640/1362/21 направив до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Зокрема, Верховний Суд зазначив що суд першої інстанції не надав оцінку змінам у правовому регулюванні спірних правовідносин (втрату чинності Законом № 1702-VII та Порядком № 417), які відбулись після складання довідки про перевірку позивача і не з`ясував вплив таких змін на висновок щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення.

41. Суд звертає увагу, що Закон № 1702-VІІ втратив чинність 28.04.2020 на підставі набуття чинності Законом № 361-ІХ від 06.12.2019 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-ІХ).

42. Положення № 417 втратило чинність 22.05.2020 на підставі постанови Правління Національного банку України № 65 від 19.05.2020 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» (далі - Положення № 65).

43. Натомість відповідач послався на пункт 3 Прикінцевих положень Закону № 361-ІХ як на правову підставу застосування до позивача заходу впливу, згідно з яким розмір штрафу за порушення суб`єктом первинного фінансового моніторингу законодавства у сфері запобігання та протидії, вчинені таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу до набрання чинності цим Законом, визначається виходячи із розміру штрафу за відповідне порушення, встановлене законом на дату його вчинення.

44. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

45. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № З-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток із цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, становлять випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

46. Як зазначено в оскаржуваному Рішенні штраф у сумі 300 000,00 гривень був накладений на позивача за порушення вимог абзацу першого пункту 72 розділу V Положення № 417, яким передбачено, що банк зобов`язаний на постійній основі з урахуванням ризик-орієнтованих підходів здійснювати аналіз фінансових операцій клієнтів з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України.

47. Проте Положення № 417 втратило чинність 22.05.2020, натомість набуло чинності Положення №

65. Про наявність обов`язку, який покладався на позивача пунктом 72 Положення № 417, у Положенні № 65 суди не встановили.

48. Суди попередніх інстанцій не встановили та не надали оцінку втраті чинності правових актів, за порушення яких притягнуто позивача до відповідальності, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

49. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції має з`ясувати відповідність та узгодженість змісту пункту 72 Положення № 417, який був чинним протягом всього періоду проведення перевірки, нормам Положення № 65, яке набрало чинності на день притягнення позивача до відповідальності та надати оцінку, чи втрата чинності Положення № 417 впливає на правомірність оскаржуваного рішення.

50. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

51. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно надати правову оцінку усім аргументам учасників та фактичним обставинам справи, в т.ч. тим, які згідно з висновками цієї постанови залишились без відповідної оцінки.

52. Зважаючи на результат касаційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 скасувати. Справу № 640/1362/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.Ю. Бучик Судді Н.В. Коваленко Л.В. Тацій