Постанова 4857 № 140/8914/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/8914/25 пров. № А/857/5322/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року (головуючий суддя Плахтій Н.Б., м.Луцьк) у справі №140/8914/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 11.08.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо не зарахування до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця час проходження служби в органах внутрішніх справ за період з 29.06.2002 по 29.11.2002 в зоні гарантованого добровільного відселення; зобов`язати зарахувати до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ у зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця з 29.06.2002 по 29.11.2002. Позов обґрунтовує тим, що у період з 05.07.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, у період з 07.11.2015 по 06.05.2025 - в Національній поліції України. При цьому у період з 29.06.2002 по 29.11.2002 позивач перебував на посаді інспектора з адміністративної практики відділення державної автомобільної інспекції Камінь-Каширського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області. Наказом від 06.05.2025 №229 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції. Відповідно до даного наказу стаж служби в поліції позивача складає: в календарному обчисленні - 25 років 08 місяців 22 дні; час служби в поліції в пільговому обчисленні без урахування календарної вислуги - 00 років 02 місяці 00 днів; усього вислуга років для обчислення пенсії - 25 років 10 місяців 22 дні. Адвокатом Плечуком О.П. 02.07.2025 подано до ГУНП у Волинській області адвокатський запит щодо розрахунку вислуги років позивача в різних структурах МВС та Національній поліції України. При наданні відповіді на даний запит відповідачем надано розрахунок вислуги років для призначення пенсії, з якого вбачається, що час служби в пільговому обчислені складає 02 місяці 00 дні (позивачу зараховано за період участі в антитерористичній операції (з 20.09.2014 по 20.10.2014). При цьому, служба в Камінь-Каширському районному відділі управління МВС України у Волинській області не зарахована до вислуги років в пільговому обчисленні один місяць служби за півтора місяці. Крім того, 23.07.2025 адвокатом Плечуком О.П. подано в інтересах позивача до ГУНП у Волинській області заяву про зарахування ОСОБА_1 до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ в зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця з 29.06.2002 по 29.11.2002. ГУНП у Волинській області листом від 04.08.2025 відмовило в задоволені даної заяви, обґрунтовуючи тим, що станом на зараз відсутні переліки підрозділів і установ, затверджені Міністерством внутрішніх справ України, які б відносили підрозділи органів внутрішніх справ та Національної поліції, в яких позивач проходив службу, до зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що оскільки в період з 29.06.2002 по 29.11.2002 проходив службу в органах внутрішніх справ у зоні гарантованого добровільного відселення, тому вказаний період повинен бути зарахований до вислуги років на пільгових умовах. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць за півтора місяця) часу проходження служби в органах внутрішніх справ у період з 29 червня 2002 року по 29 листопада 2002 року в зоні гарантованого добровільного відселення. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років в пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця) час проходження служби в органах внутрішніх справ у період 29 червня 2002 року по 29 листопада 2002 року в зоні гарантованого добровільного відселення. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 25 років 08 місяців 22 дні; час служби в пільговому обчисленні без урахування календарної вислуги 00 років 02 місяці 00 днів. Законодавець чітко визначив умови зарахування на пільгових умовах вислугу років, а саме на підставі затверджених Міністерством внутрішніх справ переліків підрозділів, які б відносили підрозділи органів внутрішніх справ та Національної поліції до зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення. Станом на сьогодні затвердженого переліку військових частин, підрозділів і установ, яким зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, що підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 в цій частині, не прийнято. Разом із тим представник відповідача звертає увагу суду на те, що поняття зони безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення визначалось статтею 2 Закону України від 27.02.1991 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, пунктом 4 якого виключено статтю 2 із Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначене унеможливлює проведення зарахування до вислуги років в пільговому обчисленні проходження служби в зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення. Тому, на думку представника відповідача, оскільки затвердженого переліку військових частин, підрозділів і установ, яким зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця не прийнято, тому правові підстави для зарахування позивачу на пільгових умовах період служби з 29.06.2002 до 29.11.2002 відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 04.03.2026 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 з 05.07.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 06.05.2025 в Національній поліції України, а саме ГУ НП у Волинській області, що підтверджується розрахунком вислуги років. ОСОБА_1 наказом начальника ГУ НП у Волинській області від 06.05.2025 №229 о/с звільнений зі служби в поліції з 06.05.2025 на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Згідно із розрахунком вислуги років підполковника поліції ОСОБА_1 від 09.05.2025 вислуга років позивача станом на 06.05.2025 становить: час служби в календарному обчисленні 25 років 08 місяці 22 днів; час служби і пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) 00 років 02 місяців 00 днів. 23.07.2025 адвокатом Плечуком О.П. подано в інтересах позивача до ГУНП у Волинській області заяву про зарахування позивачу до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ в зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця з 29.06.2002 по 29.11.2002. ГУНП у Волинській області листом від 04.08.2025 №116349-2025 повідомило позивача, що підстави для перерахунку ОСОБА_1 вислуги років у пільговому обчисленні відсутні, оскільки станом на зараз відсутні переліки підрозділів і установ, затверджені Міністерством внутрішніх справ України, які б відносили підрозділи органів внутрішніх справ та Національної поліції, в яких позивач проходив службу, до зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (Закон №580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. За приписами частин другої, третьої статті 77 Закону №580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Згідно з частиною першою статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною другої статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Відповідно до частини третьої-четвертої статті 78 Закону України №580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Згідно з пунктами 1, 2 розділу І Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за №1668/29798 (Порядок №1235), цей Порядок розроблено відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими. Рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу. За приписами пункту 10 розділу ІІІ Порядку №1235 у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати. Отже, у наказі органу поліції про звільнення працівника зі служби в поліції має бути зазначено: стаж служби в поліції; вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах). Пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Згідно з пунктом «б» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (Порядок №393). Пунктом 1 Постанови №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду; служба в Національній поліції. Згідно з пунктом 2-1 Постанови №393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Відповідно до абзацу п`ятнадцятого підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони. Таким чином, законодавець чітко визначив умови зарахування вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Категорії зон радіоактивно забруднених територій визначені статтею 2 Закону України від 27 лютого 1991 року №791а-XII «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», серед яких - зони безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення. Таке ж визначення зон радіоактивно забруднених територій містила стаття 2 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (виключена на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»). Разом з тим, Постанова №393, якою визначено порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським, є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років. Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до вислуги років є Закон №2262-XII. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, в постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №812/1100/17. Як вбачається з розрахунку вислуги років для призначення пенсії, позивач у період з 29.06.2002 по 29.11.2002 працював на посаді інспектора з адміністративної практики відділення державної автомобільної інспекції Камінь-Каширського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та фактично проходив службу в місті Камінь-Каширський. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення, згідно з додатком №1. Зокрема, до зони гарантованого добровільного відселення віднесено місто Камінь-Каширський Волинської області. Оскільки Постановою №393 визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то позивач має право на зарахування спірного періоду до вислуги років в пільговому обчисленні. Надання Постановою №393 Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що визначаючи такі підрозділи та установи, міністерство може звужувати обсяг наданого позивачу права або скасовувати чи призупиняти таке право. З приводу посилання апелянта на Наказ №748, згідно з яким умовою для пільгового обчислення вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів внутрішніх справ є проведення обліку і табелювання робочого часу особового складу на територіях населених пунктів, віднесених до зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, то колегія суддів зазначає, що цей наказ скасований наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 червня 2004 року №684 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.2004 за №860/9459). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років в пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця) час проходження служби в органах внутрішніх справ у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 29.06.2002 по 29.11.2002. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі № 140/8914/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар