Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 461/9389/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 461/9389/25 пров. № А/857/18488/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Глушка І.В., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Хоменчук В.Б., представник позивача: Яцук Г.М., представника відповідача 1: Стебко І. Ю., представник відповідача 2: Іваночко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 березня 2026 року у справі № 461/9389/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіональне управління Державної міграційної служби, Управління Служби Безпеки України у Львівській області про скасування рішення/постанови, суддя в 1-й інстанції Юрків О.Р., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів дата складання повного тексту рішення 13 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також позивач) через свого представника Яцук Галину Михайлівну звернувся до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України (далі також відповідач 1), Управління Служби Безпеки України у Львівській області (далі також відповідач 2) про визнання протиправним і скасуванням рішення про примусове повернення за межі України, та скасування постанови. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.11.2025 посадовою особою Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби складено протокол про адміністративне правопорушення серія МЛВ номер 003243 відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення від 05.11.2025 ПН МЛВ 003233, відповідно до якої на ОСОБА_2 за ч.1 ст.203 КУпАП накладено штраф в розмірі 3400,00 грн. В протоколі складеному головним спеціалістом Лавринович Віталієм Миколайовичем 05.11.2025 о 09 год.51 за адресою: м. Львів, вул. Руданського, 3 встановлено перевищення строку перебування в Україні не більш як на 30 днів в графі пояснення особи, щодо якої складено протокол друкованими літерами українською мовою зазначено про те , що : «своєчасно не залишив межі України з особистих обставин, зміст протоколу мені зрозумілий, перекладача не потребую». Відповідно в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про те, що позивач послуг перекладача не потребує, залучення перекладача не було. Також у протоколі зазначено про те, що, розгляд справи позивач просить проводити без його участі. Постановою про накладення адміністративного стягнення ПН МЛВ 003233 громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. У постанові, зазначено про те, що 05.11.2025 о 09 год 51 хв. за адресою: 79005, м. Львів, вул. Руданського, 3 встановлено перевищення встановленого строку перебування в Україні не більше як на 30 днів гр. Азербайджанської Республіки Мадатова Мурада. Місце скоєння правопорушення: 79005, м. Львів, вул Руданського,

3. При розгляді справи додатково встановлено, що гр. Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 прибув на територію України 15.07.2025 через ПП «Маяки-Удобне» та до цього часу межі України не залишив, чим перевищив встановлений строк перебування в Україні не більше як на 30 днів, чим порушив п.2 Порядку, затвердженого ПКМУ №150 від 15.02.2012, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст.203 КУпАП. Обставини, що обтяжують відповідальність відсутні. 05.11.2025 співробітником Управління СБУ у Львівській області полковником Богданом Прошаченком було винесено рішення від 05.11.2025 про примусове повернення за межі України громадянина Айзербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно змісту рішення від 05.11.2025 вcтановлено, що при перевірці 29.10.2025 паспортного документу громадянина Айзербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено , що зазначений громадянин прибув на територію України 15.07.2025 через ПП «Маяки Удобне» та до цього часу межі України не залишив, чим перевищив встановлений строк перебування в Україні не більш як на 30 днів , чим порушив п. 2 Порядку продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150. Відповідно позивач не погоджується з даною постановою з наступних підстав: вважає, що його неправомірно позбавили права на адвоката і перекладача при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення, та прийнятті оскаржуваного рішення, адже він не володіє українською мовою. Позивач просить врахувати, що його було затримано працівниками як він зрозумів міграційної служби у селі Керниця Львівського району Львівської області 29.10.2025 в., у нього був паспорт який він надав працівникам міграційної служби. Стверджує, що не відмовлявся від захисника, однак йому не було запропоновано, був затриманий більше трьох годин, працівники відповідно мали скласти протокол про адміністративне затримання та здійснити інформування Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадок затримання, чого зроблено не було. Позивач не визнає, що йому були роз`яснені права, надруковані українського мовою на другому аркуші протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі право користуватися послугами адвоката і перекладача. Окрім того, у рішенні від 05.11.2025 про примусове повернення за межі України зазначено про те, що протокол за ознаками ч.1 ст. 203 КУпАП складено 04.11.2025, що не відповідає фактичним обставинам справи. Позивач не визнає, що ним заявлялося клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі керівником підрозділу міграційної служби. Тому просить позов задовольнити. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. Також вказує про те, що не порушував норм адміністративного чи кримінального законодавства України та за відсутності даних про будь-які його дії, що б суперечили інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров`я і захисту прав та інтересів громадян України. Органи міграційної служби необґрунтовано прийняли оскаржуване рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, оскільки у конкретному випадку відсутні підстави, передбачені статтею 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», наявність яких закон пов`язує з можливістю повернення особи до країни походження та забороною в`їзду в Україну. Зазначає, що його було затримано працівниками міграційної служби у селі Керниця Львівського району Львівської області 29.10.2025, у нього був паспорт який він надав працівникам міграційної служби. Пояснював, що знаходиться в Україні з метою працевлаштування, надав документ, а саме дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданий ТОВ «РЕСПЕКТ БУД ПРОЕКТ», отримав ідентифікаційний номер платника податку, відповідачами не взято до уваги доводи позивача про те, що він має намір на законних підставах працювати на території України. Вказує, що Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід`ємна складова права на захист. Так, згідно п. e ч.3 ст.6 Конвенції, якщо обвинувачений не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, він має щонайменше, серед іншого, одержувати безоплатну допомогу перекладача. Протокол про адміністративне правопорушення викладено українською мовою, якою не володіє Позивач, а переклад такого зроблений не бу в, що є грубим порушенням національного законодавства та Конвенції в частині забезпечення дотримання гарантій особи, яка притягується до відповідальності. Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 березня 2026 року справі № 461/9389/25 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило проти її задоволення та зазначило наступне. Щодо тверджень про мету перебування в Україні працевлаштування, та долученої копії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства виданого 17.10.2025 серія АА № 084020 ТОВ «РЕСПЕКТ БУД ПРОЕКТ»,вказує, що позивач так і не оформив трудові відносини із зазначеним підприємством. Пунктом четвертим статтею 4 Закону 3773-VI зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Отже, позивач не має документів, які дають право законно перебувати на території України, а тому перебуває в Україні у статусі нелегального мігранта. Зазначає, що позивач не звертався за продовженням строків перебування, ухилився від виїзду з України після закінчення строків перебування на території України, не вживав заходів щодо оформлення легального статусу перебування на території України, на день складення адміністративних матеріалів справи не мав статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, у строки і порядок встановлені законодавством з відповідною заявою не звертався, підстави для законного перебування на території України на момент прийняття рішення відсутні та документально не доведені. Вказує що судом першої інстанції було надано оцінку усім доводам позивача, нових аргументів в апеляційній скарзі не наведено, натомість такі ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Управління Служби Безпеки України у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що Управлінням, на виконання рішення РНБО України від 10.07.2017 «Про посилення контролю за в`їздом в Україну, виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, додержання ними правил перебування на території України», в межах законодавчо визначених повноважень, відповідно положень ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», проводиться на постійній основі контррозвідувальний пошук на каналі в`їзду іноземців до України, в т.ч. із використанням можливостей щодо працевлаштування останніх, що в свою чергу також забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Вказує, що в рамках здійснення відповідно наказу ДМС України від 12.09.2025 №245 заходів з виконання законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» (терміни проведення з 15.09.2025 по 01.11.2025) відділом контррозвідки УСБУ у Львівській області одержано інформацію (№62/2/3-1472дск від 09.10.2025) щодо гр. Азербайджану, котрі прибули в Україну через молдовський кордон, в тому ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 від 28.02.2022, в`їзд 15.07.2025. Зазначає, що за наявними даними, вказані іноземці прибули в Україну на запрошення ТзОВ «Будівельна компанія «ВІК-БУД», відповідно яких дане товариство зобов`язалося працевлаштувати даних громадян Азербайджану з виконанням будівельних робіт та проживанням. Також підприємство поклало на себе обов`язки зі сплати всіх витрат, пов`язаних із перебуванням іноземців на території України та виїздом з України у відповідності до статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» тощо. Вищевказані запрошення в липні 2025 скеровані до органів Державної прикордонної служби, що сприяло в`їзду в Україну вказаним іноземним громадянам. Водночас, за отриманими даними, зазначений громадянин Азербайджану не оформив трудові відносини з ТзОВ «Будівельна компанія «ВІК-БУД» та через інші зв`язки самостійно влаштувались працювати без офіційного оформлення та отримання посвідок на тимчасове проживання в Україні на ТОВ «Респект Буд Проект» (ЄДРПОУ 45299457, керівник ОСОБА_4 , вид діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель, котре проводить будівельні роботи на території іншого підприємства - ТОВ «ТБ Фрут Капітал», а саме на їх базі в м. Городок. Тобто, гр. ОСОБА_5 нелегально перебував на території України. Крім цього, за наявними у регіональному органі даними, окремі із громадян Азербайджану в попередні роки працювали в рф, мають там зв`язки та родичів, що потребувало їх контррозвідувального відпрацювання, насамперед з урахуванням військового стану в Україні. Враховуючи вищенаведене, вказує, що рішення суб`єкта владних повноважень відображає суть ситуації у відповідних сферах державного управління та спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз. Отже, досліджуючи питання щодо правомірності рішення, суд насамперед повинен встановлювати його відповідність вимогам статті 19 Конституції України щодо прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що 05.11.2025 посадовою особою Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби складено протокол про адміністративне правопорушення серія МЛВ номер 003243 відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 . Відповідно складено протокол про адміністративне правопорушення серія МЛВ номер 003243 відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення від 05.11.2025 ПН МЛВ 003233, відповідно до якої на ОСОБА_2 за ч.1 ст.203 КУпАП накладено штраф в розмірі 3400,00 грн. 05.11.2025 співробітником Управління СБУ у Львівській області полковником ОСОБА_6 винесено рішення від 05.11.2025 про примусове повернення за межі України громадянина Айзербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 є громадянином Айзербайджанської Республіки, який отримав дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства виданий 17.10.2025 № 8100 у ТОВ «РЕСПЕКТ БУД ПРОЕКТ». ОСОБА_1 є громадянином Айзербайджанської Республіки, відповідно підтверджується паспортом серії № НОМЕР_2 . Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення, передбаченого ч.1 ст. 203 КУпАП ОСОБА_7 не оскаржувався. Не погодившись із рішенням від 05.11.2025 про примусове повернення за межі України, та постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які дозволяють законно перебувати на території України. Докази, надані представником позивача, не є належним підтвердженням законності перебування на території України ОСОБА_2 , з огляду на встановлені судом обставини, відповідачі діяли відповідно до наданих повноважень. Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з такими та зазначає наступне. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов`язки, порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI(далі - Закон №3773-VI) відповідно до частини 3 статті 3 якого іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. В розумінні пункту 7 частиною 1 статті 1 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території або тимчасово перебувають в Україні. Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Відповідно до положень п. п. 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20.08.2014, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. За змістом пп. 9-1 п. 4 Положення про Державну міграційну службу України, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає приймає рішення про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну, про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства з України, рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, про реадмісію, про заборону в`їзду іноземцям та особам без громадянства в Україну, здійснює заходи, пов`язані з примусовим поверненням/видворенням іноземців та осіб без громадянства з України. Згідно зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Виходячи з положень частини 1 статті 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. За визначеннями, наведеними у п. п. 14, 25 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Третя країна - країна, яка не є країною походження іноземця або особи без громадянства. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено статтею 4 Закону № 3773-VI. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150(далі - Порядок № 150) іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. За змістом положень спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 «Про затвердження Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства»(далі -Інструкція № 353/271/150) іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворенні на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення. Відповідно до пункту 5 розділу I вказаної Інструкції підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України. За приписами пункту 6 розділу I Інструкції № 353/271/150 про примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення. За приписами п. 10 розділу I Інструкції № 353/271/150 рішення органів ДМС, органів охорони державного кордону та органів СБУ про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства (додаток 1) (далі - рішення про примусове повернення) готує у двох примірниках посадова особа органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ і затверджує начальник (заступник начальника) відповідного органу/підрозділу або особа, яка виконує його обов`язки, за наявності підстав, зазначених у пункті 5 розділу І цієї Інструкції, з подальшим повідомленням щодо рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства (додаток 2) упродовж 24 годин прокурора за територіальністю про підстави прийняття такого рішення. Пунктом 2 розділу II Інструкції № 353/271/150 визначено, що рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3). В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення, та прийнятті оскаржуваних рішень його неправомірно позбавили права на адвоката і перекладача, адже він не володіє українською мовою, зміст рішень йому був не зрозумілий. Право іноземця на перекладача закріплено в пункті 1 статті 5 Декларації про права людини відносно осіб, що не є громадянами країни, в якій проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13.121985 на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною. У пункті 2 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також визначено, що кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього. Про важливість забезпечення права особи на перекладача неодноразово наголошувалось в рішеннях Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН» від 28.11.1978, у справі «Камазінскі проти Австрії» від 19.12.1989, у справі «Артіко проти Італії» від 30.05.1980). Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №522/14605/17 зауважив, що дотримання права іноземця на перекладача при прийнятті суб`єктом владних повноважень рішень відносно нього є достатньою і необхідною правовою підставою вважати, що він обізнаний з його змістом і сутністю, а отже, знає або повинен знати про втручання в його права. Верховний Суд також констатував, що рішення про примусове повернення за межі України повинні бути доведені до відома іноземців в порядку та у спосіб, встановлені законом, та таким чином, щоб його зміст і порядок оскарження були зрозумілими для особи, що підлягає примусовому поверненню (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (справа № 127/26552/16-а). У постанові від 18.06.2020 у справі №758/13408/18 Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту. Суб`єкт владних повноважень під час виконання своїх функцій повинен дотримуватися конституційних гарантій прав іноземців (стаття 26 Конституції України). Крім того, статтею 17 Закону України « Про адміністративну процедуру» гарантовано права особи на участь в адміністративному провадженні, а зокрема:

1. Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

2. Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

3. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи. Судом першої інстанції встановлено, що позивач сам відмовився від свого права на залучення перекладача, адже зазначив, що його не потребує. В протоколі складеному головним спеціалістом Лавринович Віталієм Миколайовичем 05.11.2025 в графі пояснення особи, щодо якої складено протокол друкованими літерами українською мовою зазначено: «своєчасно не залишив межі України з особистих обставин, зміст протоколу мені зрозумілий, перекладача не потребую» та такий протокол підписаний позивачем. Крім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивача було ознайомлено, з правами, зокрема, роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України в частині того, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, де зазначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Факт роз`яснення позивачу прав та обов`язків підтверджується наявністю на другому аркуші протоколу власноручного підпису позивача. З протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення позивач був ознайомлений, копії отримав, про що свідчать особисті підписи позивача. Щодо правомірності прийняття рішення про примумове повернення за межі України громадянина Айзербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема щодо посилань апелянта на піставу перебування на території України з метою працевлаштування, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено із матеріалів справи, позивач разом із іншими іноземцями прибули в Україну на запрошення ТзОВ «Будівельна компанія «ВІК-БУД», відповідно яких дане товариство зобов`язалося працевлаштувати даних громадян Азербайджану з виконанням будівельних робіт та проживанням за визначеною адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Сахарова,

28. Також підприємство поклало на себе обов`язки зі сплати всіх витрат, пов`язаних із перебуванням іноземців на території України та виїздом з України у відповідності до статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» тощо. Вказані запрошення в липні 2025 скеровані до органів Державної прикордонної служби, що сприяло в`їзду в Україну вказаним іноземним громадянам. Водночас, за отриманими даними, зазначений громадянин Азербайджану не оформив трудові відносини з ТзОВ «Будівельна компанія «ВІК-БУД» та через інші зв`язки самостійно влаштувались працювати без офіційного оформлення та отримання посвідок на тимчасове проживання в Україні на ТОВ «Респект Буд Проект», керівник ОСОБА_4 , вид діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель, котре проводить будівельні роботи на території іншого підприємства - ТОВ «ТБ Фрут Капітал» (ЄДРПОУ 38978629, керівник Мазур Олександр Анатолійович, вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, виробництво фруктових та овочевих соків; дата реєстрації 06.07.2015; юридична адреса: м. Городок, вул. Артишівська, 9/1), а саме на їх базі в м. Городок. Тобто, гр. ОСОБА_5 нелегально перебував на території України. 29.10.2025 співробітниками контррозвідки УСБУ у Львівській області спільно із працівниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЗМУ ДМС в рамках чинного законодавства виявлені в с. Керниця Городоцького району Львівської області гр. ОСОБА_5 , та встановлено факти порушення ним міграційного законодавства. При цьому, встановлено, що вищезазначеними іноземцями всі вказані оперативні дані підтвердились та отримані документальні та відеодокази їх нелегального перебування в Україні, виконання будівельних робіт за матеріальну винагороду в інтересах ТОВ «Респект Буд Проект» без офіційного працевлаштування та сплати податків до державного бюджету. Як встановлено, окремі іноземці, зокрема ОСОБА_8 , мали дозволи на працевлаштування видані за клопотаннями ТОВ «Респект Буд Проект» ще у вересні 2025 року. Тобто, до моменту прибуття 29.10.2025 іноземців в ЗМУ ДМС вони чітко володіли інформацією щодо подальших правових дій відносно них відповідними уповноваженими державними органами, від участі в подальших правових заходах перекладача відмовилися вже на той момент, покладаючись на свого прораба ОСОБА_9 та роботодавця гр. ОСОБА_4 . Пунктом четвертим статтею 4 Закону 3773-VI зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Отже, позивач не має документів, які дають право законно перебувати на території України, а отже перебуває в Україні у статусі нелегального мігранта. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які дозволяють законно перебувати на території України. Докази, надані представником позивача, не є належним підтвердженням законності перебування на території України ОСОБА_2 , з огляду на встановлені судом обставини, відповідачі діяли відповідно до наданих повноважень, а тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю. Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не встановлено. Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 288 КАС України за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується. Керуючись ст. 2, 268, 288, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 березня 2026 року у справі № 461/9389/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 02.06.26