Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/2078/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 03 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/2078/26 Головуючий у першій інстанції Топіха Р. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1404/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Любчика О.В., суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л., Сторони: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 . Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 . Оскаржується ухвала судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 квітня 2026 року, суддя Топіха Р.М., місце постановлення оскаржуваної ухвали судді місто Чернігів. В С Т А Н О В И В: у березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем, що зареєстрований 22 березня 2019 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 , актовий запис №

359. Ухвалою судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу визнано неподаною і повернуто позивачеві разом з усіма доданим до неї документами. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Чумакова О.А. просить оскаржувану ухвалу судді скасувати та передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржувана ухвала судді є незаконною. Апелянт зазначає, що у позові зазначено останнє відоме місце проживання відповідачки: АДРЕСА_1 , тобто це квартира, в якій зареєстровано місце проживання позивача та в якій позивач останнє спільно проживав із відповідачем, і фактично у якій і розсталися. Тому, позивач вказав останнє відоме йому місце проживання відповідача, саме в Україні. Згідно з інформацією, наданою на виконання запитів суду, відомості щодо реєстрації ОСОБА_3 в реєстрі територіальної громади міста Чернігова не значиться. Намагання документального встановлення на даний час місця реєстрації відповідача, перебування чи проживання не мало результату. Відомості про перебування особи чи про її роботу як в Україні так і у Німеччині є конфіденційними і тому самостійно встановити їх позивачу є неможливим. Відповідач відмовилась надавати будь-які відомості про зареєстроване своє місце проживання на території Федеративної Республіки Німеччина та/або в Україні та документи на підтвердження зазначеного. Також особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що в шапці позову зазначено відоме місце проживання відповідачки у Німеччині. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність надання на стадії до відкриття провадження перекладів позовної заяви для вручення відповідачу. Нормами ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право» не передбачено обов`язку надання перекладів разом з позовом. Це питання вирішується судом після відкриття провадження. Позивач повідомляв суд першої інстанції, що після відкриття провадження ним буде виконано вимоги ухвали суду щодо надання нотаріально засвідчених перекладів на німецьку мову. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Визнаючи не поданою та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суддя першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху виконані позивачем лише частково, зокрема щодо визначення підсудності справи надано угоду про вибір суду (пророгаційна угода) від 27 березня 2026 року. В іншій частині ухвала суду не виконана. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Установлено, що у березні 2025 року ОСОБА_1 подав до суду позов до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Ухвалою судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строку для усунення недоліків, а саме: за наявності підстав для застосування альтернативної підсудності, враховуючи що відповідач ОСОБА_3 проживає в Федеративній Республіці Німеччина та є її громадянкою, позивачу слід надати документи, які б підтверджували, що відповідач спільно проживала з позивачем, була зареєстрована чи мала останнє відоме місце проживання на території підсудній Новозаводському районному суду міста Чернігова, чи має нерухоме майно на території України, належним чином засвідчений переклад позовної заяви в двох екземплярах та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави, для вручення їх відповідачу за місцем її проживання (реєстрації), а також відомості про зареєстроване місце проживання відповідача на території Федеративної Республіки Німеччина та документи на підтвердження зазначеного. На виконання вимог зазначеної ухвали суду 01 квітня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Чумаковим О.А. через систему «Електронний суд» подано Угоду про вибір суду (пророгаційна угода) від 27 березня 2026 року, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.27), та в заяві про усунення недоліків зазначено, що нормами ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право» не передбачено обов`язку надавати разом з позовом до іноземного елементу належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї перекладених на офіційну мову запитуваної держави для вручення їх відповідачу за місцем її проживання (реєстрації). Додатково було повідомлено, що після відкриття судом провадження у справі, позивачем буде виконано вимоги ухвали суду про зобов`язання надати суду нотаріально засвідчений переклад позову та додатків на німецьку мову. Колегія суддів вважає слушними доводи представника позивача щодо відсутності обов`язку позивача при зверненні до суду надати копії позову з додатками, перекладеними на мову, якою володіє відповідач. Статтею 177 ЦПК України визначено виключний перелік документів, які позивач повинен додати до позовної заяви при зверненні до суду, серед якого відсутні документи з перекладом на іноземну мову, якою володіє відповідач. Згідно з частиною першою статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом (частина четверта статті 9 ЦПК України). Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду (частина друга статті 75 ЦПК України). Відповідно до статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів, отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України. Як зазначено у ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Також, статтею 498 ЦПК України визначено, що у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами. Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970року зазначено, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. У рішеннях ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року (пункт 65), у справі «Кудла проти Польщі» від 26 жовтня 2000 року (пункт 122) зазначено, що однією із гарантій 6 Конвенції є право на забезпечення ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли одержати рішення, яке стосується їх «прав та обов`язків». У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і перешкодило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Проаналізувавши норми, які регулюють спірні процесуальні питання, матеріали справи, в якій наявна Угода про вибір суду (пророгаційна угода) від 27 березня 2026 року, укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, викладеними в апеляційній скарзі. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі буде встановлена необхідність вручення документів (зокрема, позовної заяви з додатками) відповідачу за межами України, такі дії можуть бути вчинені судом першої інстанції у визначеному законодавством України порядку. У цій справі позивач ОСОБА_1 усунув недолік позовної заяви, а суд першої інстанції, визнавши позовну заяву неподаною та повернувши її, проявив надмірний формалізм, переклавши на позивача можливі ризики розгляду справи за участю іноземної особи. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 526/442/22 від 19 жовтня 2022 року, № 559/2162/18 від 04 березня 2020 року. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 квітня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: