Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/9444/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/9444/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 03 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 проходив службу у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Наказом ректора Національної академії від 17.11.2020 №863-ОС позивача з 23.11.2020 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При звільненні позивачу не було виплачено частину належних йому коштів, що обумовило звернення до суду. Рішенням від 13.01.2025 у справі №560/17945/24 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січня 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат. Відповідач 21.05.2025 виплатив позивачу на виконання цього рішення суду 60396,43 грн., що вбачається з наданої суду банківської виписки. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців. Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення. Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно можна поділити на 2 частини: до набрання чинності законом 19.07.2022 і після цього. Як встановлено зі змісту письмових доказів, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 23.11.2020, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 24.11.2020 є днем початку періоду невиплати. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обчислювати починаючи з 24.11.2020 (з наступного дня після виключення зі списків особового складу) по 20.05.2025 (за день до фактичного остаточного розрахунку). Водночас, період з 24.11.2020 до 18.07.2022 ( набрання чинності Законом №2352-ІХ) підпадає під редакцію статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити розмір виплати. Період з 19.07.2022 до 20.05.2025 (за день до дати проведення остаточного розрахунку) регулюється нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження періоду виплати працівникові шістьма місяцями. Зазначений правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №560/9586/22 та від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 щодо аналогічних правовідносин. У той же час, що стосується чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями, для цього періоду принцип співмірності сум виплат не застосовується. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22. З матеріалів справи встановлено, що згідно з розрахунком середньоденного розміру грошового забезпечення, який є у справі, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 805,75 грн. (вересень 2020 -24575,50 грн. + жовтень 2020 - 24575,50 грн. /61 день). Період затримки остаточного розрахунку з 24.11.2020 по 20.05.2025 (21 травня як день виплати не враховується) становить 1639 днів, тому розрахункова величина середнього заробітку складає 1320624,25 грн. (805,75 грн. х 1639 днів). Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №825/325/16 вказав на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету. Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які враховуються щодо спірних правовідносин. У постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 Верховний Суд сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку. Судом встановлено, що коефіцієнт істотності частки несвоєчасно виплачених коштів (фактичний розмір виплати за рішенням суду, який надійшов позивачу) у порівнянні із розрахунковою величиною середнього заробітку становить 4,57% (60396,43/1320624,25 грн. х 100). Сума коштів, що підлягає відшкодуванню за період з 24.11.2020 по 18.07.2022 з урахуванням істотності частки 4,57% розраховується наступним чином: 805,75 (середньоденний заробіток позивача) х 4,57% = 36,82 грн. середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки; 36,82 грн. х 602 (дні затримки розрахунку у період з 24.11.2020 по 18.07.2022) = 22165,64 грн. Отже, з урахуванням принципу істотності частки середній заробіток/грошове забезпечення за час затримки розрахунку з позивачем за період з 24.11.2020 по 18.07.2022 становить 22165,64 грн. За період з 19.07.2022 по 20.05.2025 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України) підлягають врахуванню 184 календарних дні. Сума середнього заробітку за цей період, розрахована згідно з Порядком №100, становить 148258 грн. (805,75 грн. середньоденна заробітна плата позивача * 184 дні). З огляду на це та зважаючи на висновки, висловлені у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 22.02.2024 у справі №560/31/23 щодо аналогічних правовідносин, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 170423,64 грн. (22165,64 грн. + 148258 грн). Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.