Постанова 4855 № 320/45146/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/45146/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Епель О. В., Грибан О. І. за участю секретаря: Волошка О. Л. представника позивача Шинкарик О. П., представників відповідача Столької А. А., Познякової О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 26.12.2025року) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Броварський меблевий комбінат" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство "Броварський меблевий комбінат" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 11.09.2024 № 40426/10-36-23-02. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Броварський меблевий комбінат» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2018 року, при виплаті доходів із джерелом походження з України на користь нерезидента BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр). За результатами позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 16.08.2024 № 42747/36-23-02/НОМЕР_5 (надалі - акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено допущення товариством порушень податкового законодавства, а саме : - п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у сумі 2593463 грн., у тому числі за 3 квартал 2018 року в сумі 2593463 грн. 29 серпня 2024 року позивачем направлено заперечення на вищезазначений акт перевірки до Головного управління ДПС України у Київській області. За результатами перевірки контролюючим органом з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень платника до акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2024 № 40426/10-36-23-02, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у т.ч. з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 2852809,00 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 2593463,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 259346,00 грн. Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, проведеною перевіркою встановлено здійснення ПАТ «Броварський меблевий комбінат» виплат доходів нерезиденту джерелом походження з України, а саме, компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) проценти за договором позики в сумі 16618111 грн (590700 доларів США). Між ПАТ «Броварський меблевий комбінат» та RETRAVOX CONSULTING LIMITED 22.12.2008 укладено договір №2 про надання кредиту. Місце укладання: м. Нікосія, Кіпр. Позикодавець: компанія «РЕТРАВОКС КОНСАЛТІНГ ЛІМІТЕД» (RETRAVOX CONSULTING LIMITED), від імені якої на підставі Довіреності від 12.09.2008 року діє Представник Ковальчук Сергій. Загальний розмір кредиту: 8 900 000 доларів США. 16% річних від суми фактично одержаного кредиту. Відсотки нараховуються щоквартально та сплачуються 22.12.2018 року. Мета: фінансування діяльності Позичальника. Також між вказаними суб`єктами господарювання укладено додаткові угоди: Додаткова угода від 06 листопада 2009 року №1 до договору про надання кредиту №2 від 22 грудня 2008 року, щодо зміни банківських реквізитів; Додаткова угода від 01 червня 2010 року №2 до договору про надання кредиту №2 від 22 грудня 2008 року, щодо зміни реквізитів; Додаткова угода від 29 січня 2013 №3 до Договору про надання кредиту №2 від 22 грудня 2008 року, щодо продовження терміну погашення позики; Додаткова угода від 01 січня 2016 року №4 до Договору про надання кредиту №2 від 22 грудня 2008 року, щодо зміни відсоткової ставки - 4% відсотків річних від суми фактично одержаного кредиту; Додаткова угода від 15 січня 2018 року №5 до Договору №2 про надання кредиту від 22 грудня 2018 року, щодо зміни кредитора. Предмет договору: Кредитор RETRAVOX CONSULTING LIMITED передає, а Новий кредитор BIESEF INVESTMENTS LIMITED приймає на себе всі права та обов`язки Кредитора за договором та стає стороною Договору. Місце укладання: м. Київ. Відсоткова ставка - 7%. Договір підписано: Зі сторони Позичальника ПАТ «Броварський меблевий комбінат» директором - ОСОБА_1 , що діє на підставі статуту. Зі сторони нового кредитора BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) - ОСОБА_2 , громадянином України, що діє на підставі доручення від 20.10.2017, підписаного Stelios Leronymides від імені директора S.I. Cylaw Services Limited. Договір про відступлення права вимоги №1 до Договору №2 про надання кредиту від 22.12.2008р. Місце укладання м. Київ від 01.01.2018р. Предмет договору: первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе всі права та обов`язки за Договором №2 про надання кредиту від « 22» грудня 2008р. (далі- Основний договір). Сума боргу за Договором №2 про надання кредиту від 22.12.2008р. на дату укладення Договору про відступлення права вимоги складає 7 774 872,43 доларів США за основною сумою боргу та за відсотками 2 282 617,35 доларів США. Підписано: Зі сторони нового кредитора BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) - ОСОБА_2 , громадянином України, що діє на підставі доручення від 20.10.2017, підписаного Stelios Leronymides від імені директора S.I. Cylaw Services Limited. Зі сторони первісного кредтитора RETRAVOX CONSULTING LIMIED (Республіка Кіпр) - директор Сергій Ковальчук, що діє на підставі статуту. Додаткова угода від 09 серпня 2018 року № 6 до Договору № 2 про надання кредиту від 22 грудня 2008 року, щодо зміни реквізитів сторін та терміну кредиту. Договір підписано: Зі сторони Позичальника ПАТ «Броварський меблевий комбінат» директором ОСОБА_1 , що діє на підставі статуту. Зі сторони нового кредитора BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) - ОСОБА_2, громадянином України, що діє на підставі доручення від 20.10.2017, підписаного Stelios Leronymides від імені директора S.I. Cylaw Services Limited. Відповідно до доручення, ОСОБА_2, на якого надана вказана довіреність, має право: «Як справжнього та законного довіреного представника, який представлятиме Принципала за його дорученням вчиняти та виконувати конкретні дії та правочини: Укладати, змінювати або розривати будь-які договори застави (іпотеки) та додатки до договорів застави та будь-які інші договори, заяви, листи, повідомлення, акти, реєстраційні картки та форми, пов`язані з ними, та отримати будь-які необхідні документи. Усі дії та документи, зазначені вище, виконуються відповідно до умов договорів застави, договорів майнової поруки, кредитних договорів, які вже укладені з компаніями Приватне Акціонерне Товариство «Житомирський меблевий комбінат» (податковий номер 32744172), Публічне акціонерне товариство «НИВА» (податковий номер 14314073)» Приватне акціонерне товариство «Броварський меблевий комбінат» (податковий номер НОМЕР_5)…… Довіритель вважає всі вищезазначені дії та дії призначеного Повіреного повністю дійсним та обов`язкові для Принципала.... ...довіреність видана без права делегування повноважень за цією Угодою та нею діє з 20.10.2017 по 20.10.2018». Таким чином, громадянину України ОСОБА_2 надано право вчиняти суттєві правочини від імені нерезидента, підписувати від його імені документи, користуватись печаткою підприємства, а також вчиняти всі необхідні дії, які на думку представника будуть доцільні для ефективного ведення справ Компанії. Довіреність видана на один рік, тобто дійсна до 20.10.2018 року. На виконання Договору 2 про надання кредиту, у період з 01.01.2018 по 30.09.2018 року ПАТ «Броварський меблевий комбінат» здійснено виплату процентів нерезиденту BIESEF INVESTMENTS LIMITED, що підтверджується виписками по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Виплати доходу нерезиденту BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) платником ПАТ «Броварський меблевий комбінат» у податковій звітності задекларовано та утриманого 2% податку визначеного у зобов`язаннях платника за відповідні періоди звітності. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, ПАТ «Броварський меблевий комбінат» до перевірки надано нотаріально засвідчену копію сертифікату (свідоцтва), видану Податковим управлінням Міністерства фінансів Республіки Кіпр, яка підтверджує, що нерезидент компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) є резидентом Республіки Кіпр, а саме: у 2018 році від 22.01.2018р. файловий № 12210690К, підписана ОСОБА_8 (комісар відомства з питань оподаткування прибутків). Контролюючий орган зазначив, що відповідно до проаналізованої інформації, отриманої від іноземного компетентного органу Республіки Кіпр (Податковий Департамент фінансів Республіки Кіпр) від 22.12.2021 №3.10.43.2/А по компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) встановлено наступне. Єдиним акціонером компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED› (Республіка Кіпр) є компанія «Goeleo Enterprises Ltd» (Республіка Кіпр) - 100% Кіпр) - 100% акціонерного капіталу. Директорами компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) є: - ОСОБА_3 (Республіка Кіпр) з 28.11.2018 - по теперішній час; - ОСОБА_2 (ОСОБА_2) (Україна), 05.12.2011 - по теперішній. ОСОБА_2/ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), громадянин України, закордонний паспорт серія НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1. є кінцевим бенефіціарним власником компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» та має право підпису банківських рахунків, у банківських установах відкритих кіпрською компанією, а саме: ASTROBANK (дол. США, Євро), CREDIT SUISSE (дол. США, Євро, швейцарський франк), BANK LOMBARD ODIER & Co. Ltd (дол. США). ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) подавались податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017-2022 роки. Доходи, отримані з джерел за межами України, ОСОБА_2 не декларує. Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017- 2022 роки ОСОБА_2 задекларовано об`єкти нерухомості. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також сум річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період 01.01.2018 - 31.12.2022 ОСОБА_2 / ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) мав дохід на території України, а саме: заробітна плата на 2 українських СГ ; дохід від продажу цінних паперів; продаж нерухомого майна; інвестиційний прибуток. Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) рахуються об`єкти нерухомості. Зареєстрований офіс компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) знаходиться за адресою: 1 Stasinou, Mitsi Building, Ist floor, Office 4, Plateia Eleftherias, Nicosia 1060, Cyprus. Згідно відповіді Компанія утримує повністю обладнаний та діючий офіс за адресою: 4 Kadmou, Agios Andreas, S.I. Olympia Business Centre, Office 105, Nicosia 1105, Cyprus, загальною площею 18 кв. метрів. Компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) займається тим, що надає фінансові послуги пов`язаним сторонам (резидентам Республіки Кіпр та нерезидентам). Метою компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) с адміністрування грошових резервів та інструментів групи. Наявні кошти групи, включаючи будь-який прибуток від її діяльності, об`єднуються та розподіляються, через «BIESEF INVESTMENTS LIMITED», яка діє як казначейська компанія групи, у формі позик/фінансової підтримки для задоволення потреб у ліквідності та оборотному капіталі різних компаній групи/пов`язаних компаній. У Компанії відкриті банківські рахунки в Astrobank (Республіка Кіпр), Credit Suisse (Швейцарія) та Bank Lombard Odier & Co Ltd (Швейцарія). Підписантом по даних банківських рахунках є ОСОБА_2. Згідно отриманої інформації встановлено, що джерелом коштів, які компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) надавала українським підприємствам у вигляді позик, є грошові кошти, отримані у вигляді позик від пов`язаної компанії та більша частина коштів були грошима, інвестованими бенефіціарним власником компанії через іншу кіпрську компанію - «Goeleo Enterprises Ltd», у формі капіталу. Згідно отриманих додатків до відповіді ІКО встановлено, що компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) з 2011 по 2018 у якості капітальних вкладень (ч/з премію на уставний капітал) отримала від компанії «Rockway Development Itd» (Беліз) кошти на загальну суму 70 000,0 тис. дол. США. Крім того, компанія отримала від материнської компанії «Goeleo Enterprises Ltd» кошти, як внесок до статутного капіталу 150 466,0 тис. дол. США у 2016 році та 27 896,5 тис. дол. США у 2020 році. Протягом 2017-2019 років компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) не виплачувала жодних відсотків своєму позикодавцю, нараховані та не виплачені відсотки складали: станом на 31.12.2018 - 36 991,36 дол. США; станом на 31.12.2019 - 67 624,40 дол. США. Компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) не розподіляла жодних дивідендів між своїми акціонерами у періоді 2017-2019 років. Компанією «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Довіритель/Принципал) надано спеціальні довіреності на ім`я ОСОБА_2, згідно яких він є повіреним і законним представником компанії. Враховуючи вищенаведене у сукупності контролюючий орган дійшов висновку, що представництво інтересів компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) на території України, здійснює фізична особа-резидент України, та діяла на підставі довіреності, не отримуючи жодної винагороди за свої послуги з представлення інтересів Компанії. Отже, Компанія здійснювала діяльність в Україні через постійне представництво у вигляді постійного місця діяльності, в якому частково, але в значних обсягах здійснювалась господарська діяльність нерезидента. Така діяльність виходила за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру з огляду на той факт, що діяльність постійного представництва співпадає з основною діяльністю нерезидента та становить значну його частину. Відповідно з огляду на те, що нерезидент не зареєстрував в Україні постійного представництва, а ПАТ «Броварський меблевий комбінат» сплачувало доходи у вигляді процентів не на користь постійного представництва, а безпосередньо нерезиденту, то при виплаті дивідендів товариство мало утримати із сум такого доходу податок на доходи нерезидентів за ставкою 15%. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України). За змістом п.14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) під доходом з джерелом походження з України розуміється будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України. У силу норм пп. 14.1.49 п. 14.1 ст.14 ПК України під "дивідендами" розуміють платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини). Відповідно до пп. 134.1.3 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України. Особливості оподаткування нерезидентів на момент спірних правовідносин було регламентовано статтею 141 ПК України. Підпунктами 141.4.1 і 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України визначено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України "Про державну підтримку кінематографії в Україні". Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Поряд з цим, ст. 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (пункт 3.2 статті 3 ПК України). Статтею 103 ПК України регламентовано порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України. За приписами п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Відповідно до п. 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму. Водночас застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. У розумінні п. 103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Водночас бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. Як установлено п. 103.4 ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПК України). За змістом п. 103.8 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року. 08.11.2012 між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі - Конвенція), яка ратифікована Законом України від 04.07.2013 № 412-VII (дата набрання чинності для України 07.08.2013). За визначенням, наведеним у ст. 3 Конвенції, для цілей цієї Конвенції, якщо із контексту не випливає інше термін "компанія" означає будь-яку юридичну особу чи будь- яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа. Пункт 1 ст. 10 Конвенції передбачав, що дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій іншій Державі. Поряд з цим п. 2 ст. 10 Конвенції встановлював, що такі дивіденди також можуть оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: - 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100 000 євро; - 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках. Відповідно до п. 3 ст. 10 Конвенції термін "дивіденди" у випадку використання в цій статті означає дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток. Разом з тим, п. 4 цієї ж статті Конвенції передбачено, що положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа - фактичний власник дивідендів, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво, і холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, справді пов`язаний з таким постійним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статті 7 цієї Конвенції. За змістом положень п. 1 - 4 ст. 5 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства. Термін "постійне представництво", зокрема, включає: a) місце управління; b) філіал; c) офіс; d) фабрику; e) майстерню; f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів; g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; та h) склад або інше приміщення, що використовується для продажу товарів. Будівельний майданчик, або складальний або монтажний проект, чи пов`язана з таким майданчиком або проектом наглядова діяльність утворюють постійне представництво, лише якщо вони існують більше ніж дванадцять місяців. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не включає: a) використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки; c) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від "a" до "e", за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер. Згідно з п. 5 ст. 5 Конвенції незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом, до якого застосовується пункт 6 цієї статті, діє від імені підприємства та має, та звичайно використовує повноваження в Договірній Державі укладати контракти від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі стосовно будь-якої діяльності, яку ця особа виконує для підприємства за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4 цієї статті, яка якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не може перетворити це постійне місце діяльності у постійне представництво відповідно до положень цього пункту. На законодавчому рівні визначення "постійного представництва", його основних характеристика складових, міститься в пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПК України. А саме, під терміном "постійне представництво" розуміють постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер. З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об`єкт чи пов`язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов`язана з таким майданчиком, об`єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов`язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов`язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу. Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер. Таким чином, як національне, так і міжнародне законодавство встановлює, що одним із випадків, коли господарська діяльність нерезидента, що здійснюється через його представництво в Україні, не підпадає під визначення "постійне представництво", є здійснення таким представництвом комбінації видів діяльності, якщо наслідком такої комбінації є сукупна діяльність підготовчого чи допоміжного характеру. Пунктом 7 ст. 5 Конвенції визначено, що той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, яка є резидентом іншої Договірної Держави або яка здійснює підприємницьку діяльність у цій іншій Державі (через постійне представництво чи будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво іншої. Наведені норми міжнародного й українського законодавства у сукупності вказують на те, що представництва на території України зазвичай не мають статусу юридичної особи та діють на підставі наданих нерезидентом повноважень. Такі представництва можуть як здійснювати підприємницьку діяльність на території України, так і виконувати лише функції, які мають допоміжний та підготовчий характер (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо). Ці умови можна схарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду "постійних" та "непостійних". Таким чином, постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування розглядають як окремий, незалежний від самого нерезидента, суб`єкт господарської діяльності. А тому взаємовідносини між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні необхідно розглядати як взаємовідносини між різними суб`єктами господарювання та, відповідно, податковий облік самого постійного представництва повинен здійснюватися згідно із загальними правилами. У контексті наведеного суд враховує те, що відповідно до п. 60 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" ПК України нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які до набрання чинності Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на 01.01.2021 не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов`язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 ПК України. Наказом Міністерства фінансів України від 08.02.2021 № 62 "Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів" (далі - Наказ № 62), який набрав чинності 19.03.2021, внесені зміни до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588). Пунктом 2 Наказу № 62, встановлено що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, та на дату набрання чинності Наказом № 62 не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов`язані протягом двох місяців з дати набрання чинності Наказу №62 подати для постановки їх на облік документи, визначені пп. 4.2, 4.4 розд. IV Порядку №1588. Так, контролюючим органом у ході проведення перевірки зроблено висновки, що ПАТ приватного акціонерного товариства "Броварський меблевий комбінат" здійснювало виплати процентів на користь компаній «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр), при цьому: - такі виплати здійснювалися безпосередньо на користь компанії-нерезидента, а не на користь їхніх постійних представництв на території України; - положення міжнародного договору з країною резиденції компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) не передбачають іншого. Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями контролюючого органу з огляду на таке. Згідно з п. 64.5 ст. 64 ПК України у разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ознак ведення нерезидентом господарської діяльності на території України, зазначеної в абзацах третьому - п`ятому цього пункту, без взяття на податковий облік нерезидента, зокрема здійснення резидентом діяльності в інтересах нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі, що має ознаки постійного представництва, контролюючим органом призначається перевірка такої діяльності. Порядок проведення перевірки для цілей цього пункту визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом. Якщо перевіркою встановлено ведення нерезидентом діяльності через відокремлені підрозділи, у тому числі постійне представництво в Україні без взяття на податковий облік, контролюючий орган складає акт перевірки, який надсилається нерезиденту в порядку, визначеному пунктом 86.13 статті 86 цього Кодексу. На підставі акта перевірки контролюючим органом може бути прийнято рішення про взяття на облік такого нерезидента в Україні без заяви нерезидента та отримання заперечення до акта перевірки. Також відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" від 03.11.2022 № 2719-ІХ (набрав чинності 24.11.2022) були внесені зміни до ПКУ, згідно яких знято обмеження щодо проведення документальних позапланових перевірок, у т.ч. з підстав, визначених пп. 78.1.22 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Відповідно з пп.78.1.22 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України, без взяття на податковий облік. Згідно п. 117.4. ст. 117 ПК України ведення нерезидентом (іноземною юридичною компанією, організацією) діяльності через відокремлений підрозділ, у тому числі постійне представництво, без взяття на податковий облік у порядку, передбаченому ПК України, тягне за собою накладення штрафу на нерезидента в розмірі 100 000 гривень. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку стверджуючи про ведення компанією «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) на території України основної комерційної діяльності саме через постійне представництво податковий орган не вказав на обставини, й не підтвердив документально вжиття ним зазначених вище заходів з метою проведення документальної позапланової перевірки такого постійного представництва нерезидента, взяття його на податковий облік й притягнення останнього до відповідальності на підставі пункту 117.4. статті 117 ПК України. Колегія суддів звертає увагу, ПАТ "Броварський меблевий комбінат" є резидентом України зареєстрованим за адресою : м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, буд. 61 (попередня назва - Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 61). Компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр), є резидентом Республіки Кіпр відповідно до вимог Конвенції та підлягають оподаткуванню на Кіпрі, що підтверджується довідками про статус резидента, які були надані контролюючому органу та дослідженні при приведенні перевірки . З урахуванням вищевикладеного, належність позивача до резидентів України і компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» до резидентів Республіки Кіпр, надавало право при виплаті доходів нерезиденту застосовувати ставку оподаткування, яка визначена умовами Конвенції - 2% та 5%. Так, судом досліджено справжню сутність діяльності довірених осіб неризидента та загалом суть діяльності так званого «представництва», а також визначено те, які функції виконували довірені особи (нерезидента) та який характер діяльності мало місце «представництва» («постійне» та «допоміжне»). В акті перевірки відповідач прийшов до висновку, що позивач неправомірно користувався пільгами, передбаченими Конвенцією, оскільки його діяльність підпадає під визначення «постійного представництва» у розумінні підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України та пункту 1 статті 5 Конвенції, що призвело до заниження податку на прибуток та винесення податкового повідомлення-рішення та накладення штрафу. В обґрунтування висновків акта перевірки, відповідач, вказує на те, що за результатами аналізу інформації отриманої від Компетентного органу республіки Кіпр, на запит ГУ ДПС у м. Києві, встановлено ознаки постійного представництва «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) на території України. Підставою для таких висновків відповідача, стало те, що більша частина доходу компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) становлять дивіденди, та те, що вказаними компаніями видавались довіреності на представництво інтересів компанії фізичним особам, які є громадянами України, та яким нібито надано широке коло повноважень. В матеріалах справи відсутні матеріали, щодо фактів укладання контрактів повіреними від імені підприємства, як того вимагає стаття 5 Конвенції. Дії, вчинені повіреним - резидентом України, підпадали під поняття підготовчих і допоміжних (підписання договорів, не здійснюючи господарську діяльність компанії), сам факт видачі довіреності не визначається Конвенцією як вчинення повіреним дій, які у будь - якому випадку свідчать про наявність постійного представництва. Висновок про наявність постійного представництва повинен ґрунтуватися на аналізі фактично здійснених повіреним дій. В ході перевірки відповідачем не досліджено фактичні дії, які вчинялись представниками та підписантами згідно виданої довіреності. Отже, при здійсненні перевірки позивача, контролюючий орган за відсутності аналізу змісту та виду здійснюваної ним діяльності у тому числі в контексті спірних відносин, дійшов помилкового висновку про наявність в діях повіреного компанії ознак здійснення діяльності постійного представництва. Сам зміст довіреностей не є достатньою підставою для висновку щодо здійснення повіреними діяльності постійного представництва. Пунктом 5 статті 5 Конвенції передбачено, що особа, яка діє в інтересах компанії має мати та зазвичай реалізовувати повноваження визначені в довіреностях. З огляду на положення статті 5 Конвенції, господарська діяльність нерезидента, що здійснюється через його представництво в Україні, не підпадає під визначення «постійне представництво» виключно у тому випадку, коли представництво здійснює будь-яку з перелічених у частині четвертій статті 5 Конвенції видів діяльності з обов`язковою умовою, що така діяльність має підготовчий або допоміжний характер відносно діяльності материнської компанії. Наведені вище обставини свідчать про вчинення повіреним нерезидента виключно підготовчих та/або допоміжних функцій у вигляді представництва інтересів компанії на загальних зборах, укладення договорів купівлі-продажу частки та інші повноваження надані довіреністю, виключно для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента фінансування, не здійснюючи при цьому господарської діяльності материнської компанії. Основою для розробки переважної більшості міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування є Модельна конвенція Організації економічного співробітництва та розвитку (надалі також - ОЕСР) щодо податків на доходи і капітал (надалі також - Модельна конвенція ОЕРСР). Модельна конвенція становить джерело уніфікованих рішень щодо найбільш поширених питань, які виникають у сфері міжнародного оподаткування та усунення подвійного оподаткування. Також важливе значення мають Коментарі до Модельної Конвенції ОЕСР. Одним з основоположних фактів який підлягає встановленню під час спорів відносно наявності або відсутності постійного представництва є питання періоду існування такого постійного представництва. Оскільки, чи існує постійне представництво в державі протягом певного періоду, має визначатись на основі обставин, що застосовуються протягом цього періоду, а не тих, які застосовувалися протягом минулого чи майбутнього періоду (пункт 8 коментарів ОЕРСР до статті 5 Типової конвенції). Акт перевірки, та пояснення відповідача не містять жодного формулювання відносно чіткого періоду створення/існування постійного представництва материнської компанії позивача - компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр). Акт перевірки та інші процесуальні документи, які були надані для аналізу суду містять посилання на різні періоди, в яких представник компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) на підставі виданих довіреностей, підписував документи правового характеру, що за твердженням позивача в сукупності призвели до появи ознак постійного представництва. У даному випадку вірне дослідження доходів від звичайної діяльності нерезидента дозволить визначитися з істотністю і значущістю діяльності можливого представництва, тобто чим більше значення має така діяльність в сукупній діяльності організації, тим більша ймовірність утворення постійного представництва (пункт 24 Коментарів до статті 5 Типової конвенції). Більш того, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач отримав від контрагента довідки, що підтверджують податкове резиденство Кіпру компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED в кожному окремому періоді, в якому на користь даних компаній здійснювалась виплата процентних доходів. В підтвердження того, що компанія BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) є бенефіціарним власником доходів підприємство отримало лист-відповідь компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) №2389/01 від 13.11.2018 р. на запит ПАТ «БРОВАРСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ», з наступними твердженнями: - Компанія не може вважатись номінальним утримувачем доходів або агентом та на власний розсуд розпоряджається отриманими доходами, зокрема, на покриття власних витрат, сплату податків, фінансування інших перспективних проектів; - Компанія в жодному разі не може вважатись посередником щодо отриманих доходів та не діє в інтересах та/або за рахунок інших осіб, беручи на себе всі ризики від здійснюваної господарської діяльності; - Компанія не має жодних обмежень у використанні/розпорядженні отриманих процентних доходів; - Компанія не має жодних зобов`язань перераховувати отримані процентні доходи за договорами про надання кредиту з ПрАТ «НИВА» іншим особам; - Ключовими напрямами використання доходів компанії є фінансування власної господарської діяльності, що, зокрема, полягає у покритті власних витрат, сплаті податків та всіх законодавчо обов`язкових платежів, фінансування інших перспективних проектів. Копії запиту ПАТ «БРОВАРСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ» та відповіді BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) надано до матеріалів справи. У постанові від 27 липня 2020 року у справі № 826/5911/18 суд касаційної інстанції зауважив, що коли отримувач доходу має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов`язаний договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу. Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку, коли дохід у межах угоди або серії угод із джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід або більшу його частину іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку, якби такий дохід виплачувався останньому. Аналогічного змісту висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2026 року у справі № 320/52587/24 та від 16 квітня 2026 року у справі № 320/54865/24 З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Броварський меблевий комбінат" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя О. В. Епель СуддяІ. О. Грибан (Повний текст постанови складено 03.06.2026)