Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/33256/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/33256/21 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О., Терези Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменко енд Джі Пі Компані» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2021 №15058/0902, видане ГУ ДПС у Київській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Кузьменко енд Джі Пі Компані» (ідентифікаційний код 41723048), згідно з яким виявлено порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 500 000,00 грн.; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменко енд Джі Пі Компані» (ідентифікаційний код 41723048) судові витрати у розмірі 32500,00 грн, з яких судовий збір у розмірі 7500,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.07.2021 №15058/0902, видане ГУ ДПС у Київській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Кузьменко енд Джі Пі Компані» (ідентифікаційний код 41723048), згідно з яким виявлено порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 500000,00 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменко енд Джі Пі Компані» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області. В іншій частині вимог позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що транспортні засоби з приводу яких, позивач зазначає, що відбувалась реалізація пального безпосередньо у паливні баки, відсутні в повідомленні форми 20-ОПП, які були подані позивачем. Також відповідач вказав, що факт відвантаження пального зафіксовано саме акцизною накладною від 20.11.2020 №1216, проте, в цей період та станом на момент проведення перевірки у позивача у власності та користуванні будь які транспортні засоби були відсутні, звітність щодо об`єктів оподаткування стосовно транспортних засобів взагалі не подавалась. У зв`язку з вищевикладеним, розлив пального безпосередньо в баки транспортних засобів пального був неможливим та підтверджує, що позивач здійснював зберігання пального за адресою місця зберігання пального, який не є акцизним складом. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що транспортні засоби, свідоцтва на реєстрацію яких були подані до суду знаходяться у тимчасовому платному користуванні позивача та належать на праві приватної власності фізичній особі, власнику та директору ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» - ОСОБА_1 , який передав в оренду транспортні засоби на підставі договорів оренди, які наявні в матеріалах справи. Відсутність у відповідача інформації щодо наявності у позивача транспортних засобів жодним чином не нівелює факт користування ним такими транспортними засобами та володіння дизель-генератором. Отже, вказане не є підставою для накладення штрафу за зберігання пального без наявності ліцензії, тоді як таке пальне використовувалось для переливання у паливні баки транспортних засобів та дизель-генератору, які використовуються позивачем, у зв`язку із здійсненням ним своєї господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п.80.2.5. п.80.2. ст.80 Податкового кодексу України, згідно з наказом від 01.06.2021 №962-П та направленнями на проведення фактичної перевірки від 07.06.2021 №3768/10-36-09-00-10, №3769/10-36-09-00-10 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області в період з 08.06.2021 по 16.06.2021 проведена фактична перевірка об`єкта ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» за адресою: Київська область. Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Чорновола, 33, за наслідками якої складено акт перевіри від 16.06.2021 №9396/10-36-09-00-10/41723048. Перевіркою встановлено, що згідно з договором поставки від 03.02.2020 №03022020, видаткової накладної від 20.11.2020 №792, товарно-транспортної накладної від 20.11.2020, акцизної накладної від 20.11.2020 №1216 ТОВ «Белойл Комодіті» (ЄДРПОУ 41197323) на адресу ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» реалізовано паливо дизельне ОТ-JT-К5 в кількості 2070,12 літрів, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Чорновола,

33. При цьому, за вказаною вище адресою ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» отримано ліцензію лише 30.12.2020 №10130414202001709 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) на загальну місткість резервуарів 6 000 літрів. Таким чином, ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» здійснювало зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено ч.1 ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР). На підставі вказаних висновків перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2021 №15058/0902, яким до ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» відповідно до абз.9 ч.2 ст.17 Закону №481/95-BP застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 500 000,00 грн. Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що матеріали справи містять документи, що підтверджують факт переливання пального до паливних баків транспортних засобів та дизель-генератору, зокрема: копії подорожних листів транспортних засобів, копію витратної відомості за період з 01.06.2020 по 31.12.2020, копія зведеної відомості ПММ за період з 01.06.2020 по 31.12.2020 щодо заправлення відповідних транспортних засобів паливом та його витрати. У зв`язку з вищевикладеним, висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону №481/95-BP є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 19.07.2021 №15058/0902 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума у розмірі 7500,00 грн у вигляді судових витрат зі сплати судового збору, підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Водночас, щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу в сумі 25000,00 грн, суд зазначив, що матеріали справи містять документи на підтвердження понесених витрат, а саме: договір про надання правничої допомоги №2907 від 29.07.2021 з Адвокатським об`єднанням «АРЕОПАГ», додаток 1 до договору від 29.07.2021, Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2021, які не підписані позивачем. Таким чином, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальній сумі 25000,00 грн суд вважав такими, що не підтверджені належними доказами. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом ст. 15 Закону №481 звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію. За змістом ч.ч. 7, 8, 10, 16 ст. 15 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень. Частинами 32, 38 ст. 15 Закону №481 встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 43 ст.15 Закону №481 суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального. При цьому, згідно з ч. 19 цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Згідно з ч. 21 ст. 15 Закону №481 суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують. Статтею 1 Закону №481 надано визначення поняттям, зокрема: зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Разом з тим, Закон №481 не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям "споруди", "обладнання", "ємності". При цьому, якщо загальні визначення понять "споруда" та "обладнання" є більш чітко окресленими, то поняття "ємність" таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Оскільки Закон №481 не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, колегія суддів вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання. Згідно з пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом, зокрема: б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. Відповідно до пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України. Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для: а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України); б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України; в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу. Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі. Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним. Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу. При цьому, відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам. Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки. До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов: а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту; б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника; в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу. Згідно з пп.пп. 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу. Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу. При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного. Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового. Отже системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави висновку про те, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці. Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності "на балансі" у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. Як встановлено судом першої інстанції згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» є, зокрема 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Позивач 20.11.2020 придбав пальне у ТОВ «БЕЛОЙЛ КОМОДІТ» за договором поставки №03022020 від 03.02.2020, видатковою накладною №792 від 20.11.2020, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 20.11.2020, акцизною накладною форми «П» від 20.11.2020. Колегія суддів звертає увагу, що директору ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» ОСОБА_1 відповідно до свідоцтв про реєстрацію, на праві приватної власності належать транспортні засоби: фургон малотонажний-В марки Daimler моделі Chrysler, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; вантажний фургон марки Mercedes-benz моделі Atego 815, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які він передав в оренду Товариству на підставі договорів оренди. Додатково позивач надав до суду копію бухгалтерської довідки підприємства від 24.01.2022 і копію оборотів рахунку 104, що підтверджує факт наявності в нього дизель-генератору та орендованого транспорту. Також суддів звертає зауважує, що придбаний об`єм пального становить 2000,00 літрів, який ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» за період з 20.11.2020 по 30.12.2020 перелито пальне у об`ємі 400 літрів, за період з 20.11.2020 по 30.12.2020 перелито пальне у об`ємі 400 літрів, за період з 20.11.2020 по 30.12.2020 перелито пальне у об`ємі 1200 літрів. Таким чином, весь боєм придбаного пального було розлито в баки транспортних засобів та дизель-генератору. Крім того, матеріали справи містять інші документи, що також підтверджують факт переливання пального до паливних баків транспортних засобів та дизель-генератору, зокрема: копії подорожних листів транспортних засобів, копію витратної відомості за період з 01.06.2020 по 31.12.2020, копія зведеної відомості ПММ за період з 01.06.2020 по 31.12.2020 щодо заправлення відповідних транспортних засобів паливом та його витрати. Отже, за своїм змістом такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять "акцизний склад" та/або "акцизний склад пересувний": паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнання чи пристрої. За таких обставин, підстави вважати, що діяльність ТОВ «Кузьменко енд Джі Пі Компані» відповідає визначенню "зберігання пального", яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону №481 відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону №481 здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені ст. 15 Закону №481 та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок. Як вбачається зі змісту акта перевірки від 16.06.2021 №9396/10-36-09-00-10/41723048, у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального у контрагента ТОВ «БЕЛОЙЛ КОМОДІТ» і міститься посилання на акцизну накладну, якою підтверджується кількість придбаного пального. Однак, безпосередньо в акті перевірки ГУ ДПС у Київській області не відображено спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, колегія суддів вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, від 21.09.2022 у справі №140/16490/20, від 05.02.2025 у справі №520/12715/21. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 19.07.2021 №15058/0902. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось позивачем в частині незадоволених позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат подавши до суду копію договору №08/11-2024 від 08.11.2024 про надання правничої допомоги, укладений з Адвокатським об`єднанням «АРЕОПАГ», ордеру від 08.11.2024 серії АІ №1744864, акту надання послуг №08/11-2024 від 20.11.2024, за яким позивачу надано послуги на загальну суму 10000,00 грн, а саме: - консультування замовника з питань, пов`язаних із поданням апеляційної скарги та складання відзиву на апеляційну скаргу у справі №640/33256/21 кількістю 1 година вартістю 2500,00 грн; - складання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №640/33256/21 кількістю 3 години вартістю 7500,00 грн. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Враховуючи, що позивачем надано докази, які підтверджують судові витрати на правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, та беручи до уваги, що відповідачем не подано жодних заперечень або клопотань про зменшення заявленої до відшкодування суми, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, шляхом їх стягнення на його користь за рахунок відповідача. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменко енд Джі Пі Компані» (код ЄДРПОУ41723048) судові витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 02 червня 2026 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко Ю.О.Тереза