Постанова Київський апеляційний суд № 753/15261/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 753/15261/25 номер провадження 22-ц/824/7509/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни - Бойкініча Романа Сергійовича на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року /суддя Шаповалова К.В./ у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану щорічну відпустку, - В С Т А Н О В И В: 23 червня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану щорічну відпустку. 26 листопада 2025 року Дарницьким районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни на користь ОСОБА_3 компенсацію за дні невикористаної відпустки у розмірі 28905,20 грн (без урахування обов`язкових податків та зборів) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 48976,20 грн (без урахування обов`язкових податків та зборів), а також судовий збір у розмірі 754,28 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити. 09 грудня 2025 року до суду позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 69 989, 26 грн., з яких: 65 515,80 грн - виплати на оплату гонорару, 4 473, 46 грн - гонорар успіху. Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року заяву задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. В іншій частині вимог відмовлено./т. 2 а.с. 105-112/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни - Бойкініч Р.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема не досліджено питання дотримання позивачем процесуальних строків та порядку подання заяви про ухвалення додаткового рішення, а також належності та допустимості доказів понесення витрат на правничу допомогу. Апелянт наголошує, що позивачем не було зроблено відповідної заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України є обов`язковою умовою для подальшого розгляду такого питання. Крім того, докази, надані позивачем (довідки адвоката), на думку апелянта, не є належними та допустимими, оскільки не є первинними бухгалтерськими документами, що суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та статті 76 ЦПК України. Апелянт також вказує на те, що адвокат Рубан І.В. та позивачка ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим, відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України та статті 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Отже, сплата гонорару адвокату, який є чоловіком позивачки, фактично не створює реальних витрат для сім`ї, а призводить до штучного збільшення майнових вимог та можливого безпідставного збагачення подружжя. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 137 ЦПК України, оскільки не перевірив співмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову, а також не взяв до уваги, що позивач вже самостійно зменшив суму вимог, що свідчить про їх завищення. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Рубан І.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції змінити шляхом збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 69 989,26 грн. На підтвердження своєї позиції позивачка зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення порушив норми процесуального права, безпідставно зменшивши заявлену суму витрат. Позивачка наголошує, що нею було дотримано вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки в позовній заяві містився попередній розрахунок судових витрат, а сама заява про ухвалення додаткового рішення подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті. Позивачка заперечує доводи апелянта щодо відсутності належних доказів понесення витрат, посилаючись на те, що чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку або обов`язкової форми документа, який підтверджує оплату гонорару адвокату. Така позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема постановами Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 та від 02 жовтня 2020 року у справі № 280/5176/20, згідно з якими адвокат може видати клієнту документ у довільній формі (довідку, квитанцію тощо), який є належним доказом оплати. Щодо аргументу апелянта про перебування позивачки та її представника в шлюбі, позивачка зазначає, що стаття 64 Сімейного кодексу України прямо передбачає право дружини та чоловіка укладати між собою будь-які договори, які не заборонені законом. Наявність сімейних відносин не обмежує цивільну дієздатність осіб та не призводить автоматично до конфлікту інтересів. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить заборони на надання правової допомоги членам сім`ї на платній основі. Позивачка також вказує, що нею вже було застосовано принцип пропорційності: із фактично понесених 121 784 грн до стягнення заявлено лише 69 989,26 грн, що відповідає частині задоволених позовних вимог. Повторне зменшення цієї суми судом першої інстанції до 15 000 грн є необґрунтованим, немотивованим та порушує вимоги частини четвертої статті 137 ЦПК України щодо співмірності витрат. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що 26 листопада 2025 року Дарницьким районним судом міста Києва ухвалено рішення по суті спору, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. 02 грудня 2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 69 989,26 грн. Постановляючи оскаржене додаткове рішення, суд першої інстанції вірно керувався статтею 141 ЦПК України про порядок розподілу судових витрат; статтею 137 ЦПК України щодо критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірності; статтею 133 ЦПК України щодо переліку судових витрат; а також принципами розумності, співмірності та реальності таких витрат. Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачем дотримано процесуальний строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, а надані докази (договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі послуг та довідки адвоката) є належними та допустимими. Водночас суд, врахувавши ціну позову, обсяг виконаних робіт, характер спору та часткове задоволення позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення заявленої суми витрат на правову допомогу до 15 000 грн. Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з наступних підстав. Доводи апелянта про недотримання позивачем порядку подання заяви про додаткове рішення є необґрунтованими. У позовній заяві містився попередній розрахунок судових витрат та вимога про стягнення /т. 1 а.с. 7/, а сама заява з доказами подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті, що повністю відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Щодо твердження апелянта про неналежність доказів понесення витрат (довідок адвоката), колегія суддів його відхиляє. Згідно з практикою Верховного Суду (постанова КАС ВС від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 02.10.2020 у справі № 280/5176/20) адвокат має право підтвердити отримання гонорару документом у довільній формі, оскільки законодавство не встановлює вичерпного переліку чи обов`язкової форми такого доказу, а витрати підлягають стягненню як понесені так і заявлені і не сплачені наперед. Доводи апелянта щодо перебування позивачки та її представника у зареєстрованому шлюбі також не можуть бути підставою для відмови у стягненні витрат. Стаття 64 Сімейного кодексу України прямо дозволяє подружжю укладати між собою будь-які договори, не заборонені законом. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить заборони на надання адвокатом правової допомоги членам своєї сім`ї на платній основі. Апелянтом не доведено наявність конфлікту інтересів чи фіктивності укладеного договору. Щодо можливого конфлікту інтересів, апеляційний суд вказує на те, що адвокат Рубан І.В. відповідно до договору від 19.12.2024 року представляв інтереси нотаріуса Лищук Л.А. виключно у Вінницькому окружному адміністративному суді під час розгляду справи №460/14779/24 за позовом ГУ ДПС у Рівненській області до ТОВ «Трикотажний ритм» про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу /т. 2 а.с. 20/, що не пов`язано з даною справою. Водночас, відхиляються і вимоги відзиву на апеляційну скаргу про те, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 69 989,26 грн., оскільки представник позивачки додаткове рішення суду не оскаржував, справа переглядається лише в межах оскарження апелянтом, а не вимог відзиву. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу витрат в порядку ст. 141 ЦПК України, за оскарження додаткового рішення суду сплата судового збору не передбачена ЗУ «Про судовий збір». Водночас, представником позивачки заявлено вимоги щодо стягнення 7000 грн витрат, понесених в суді апеляційної інстанції за надання професійної правничої допомоги, про що долучено Додаток №1 до договору від 19.03.2026 р. з переліком наданих послуг в суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Зазначений порядок заявником дотримано. Згідно з частиною 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 3 статті 137 ЦПК України встановлено критерії співмірності таких витрат, зокрема складність справи, обсяг виконаних робіт, час, витрачений адвокатом, та значення справи для сторони. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У пункті 2 частини третьої статті 141 ЦПК України визначені аналогічні критерії, які суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а саме «чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес», які по суті є оцінкою співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, що наведені і в частині четвертій статті 137 ЦПК України. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Водночас у пунктах 1, 3, 4 частини третьої, частинах четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Такими критеріями є пов`язаність цих витрат з розглядом справи;поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадія розгляду справи, на якій такі дії вчинялися; сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку; зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони. Судом встановлено, що відповідно до Додатку №1 до договору від 19.03.2026 р. наявний перелік наданих послуг в суді апеляційної інстанції - ознайомлення з апеляційною скаргою, її аналіз, формування правової позиції, аналіз судової практики, підготовка відзиву, гонорар оцінено у 7000 грн. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вказує, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою. Зважаючи на відсутність заперечень і підстав для відступу від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу, вказані витрати підлягають стягненню з апелянта на користь позивачки. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни - Бойкініча Романа Сергійовича на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року - залишити без задоволення. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року - залишити без змін. Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни на користь ОСОБА_3 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: