Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/7993/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7993/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 ( суддя Брегей Р.І.) в адміністративній справі №340/7993/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами визнати протиправним і скасувати рішення від 01 липня 2025 року, яким відмовлено у перерахунку пенсії по втраті годувальника. Позивачка просила суд зобов`язати ГУ ПФУ у Кіровоградській області перерахувати пенсію. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 01 липня 2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі заяви від 23 червня 2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії по втраті годувальника від 23 червня 2025 року, врахувавши правовий висновок суду. Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині вимог. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що дії управління відповідають нормам чинного законодавства, пенсія позивачу розрахована та виплачується згідно норм чинного законодавства України, отже підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. Колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 з 21 серпня 2014 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Кіровоградській області і отримує пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.31-33). ОСОБА_2 , чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31-33). 06 липня 2024 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3 (а.с.12). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а.с.13). 23 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Кіровоградській області зі заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника (заміна годувальника) (а.с.16). Разом зі заявою надала свідоцтво про одруження, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , акт обстеження житлового приміщення, довідку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку про склад сім`ї (а.с.12-15). Заяву передали на розгляд ГУ ПФУ в Київській області. 01 липня 2025 року ГУ ПФУ в Київській області постановило рішення, яким відмовило у перерахунку пенсії (а.с.16). Підстава не надано документів, що підтверджують факт спільного проживання з померлим ОСОБА_3 .. Рішення ГУ ПФУ в Київській області про відмову у перерахунку пенсії є протиправним, оскільки укладення повторного шлюбу та смерть другого чоловіка не позбавляють непрацездатну особу права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника, призначена одному з подружжя, зберігається також і в разі вступу в новий шлюб. Тобто, уклавши 06.07.2024 року шлюб із ОСОБА_3 , позивачка законно продовжувала отримувати пенсію за померлого у 1999 році ОСОБА_2 . Згідно зі статтею 10 Закону № 1058, особа, яка має право на різні види пенсії (або за різними годувальниками), має право вільного вибору. Оскільки другий чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка, як його непрацездатна дружина, набула статус утриманця та право на пенсію по втраті годувальника вже за його стажем/заробітком. Аргумент Пенсійного фонду про відсутність спільного проживання є абсолютно незаконним, оскільки позивачка перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Для офіційного подружжя факт реєстрації шлюбу автоматично породжує взаємні права та обов`язки. Вимога ПФУ надати додаткові довідки про «спільне проживання» або «спільну прописку» для законної дружини є грубим порушенням пенсійного законодавства. Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України № 1058-IV, чоловік або дружина, які є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, визнаються непрацездатними членами сім`ї. Згідно з частиною 3 цієї ж статті, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони: перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Закон № 1058-IV не містить жодної вимоги про те, що для отримання пенсії в разі втрати годувальника подружжя зобов`язане мати однакову адресу реєстрації чи надавати акти обстеження матеріально-побутових умов. Головний документ, який підтверджує статус члена сім`ї та право на виплату це свідоцтво про шлюб. Вимога доводити факт спільного проживання (однією сім`єю) стосується виключно осіб, які жили у «цивільному шлюбі» (без реєстрації). До офіційного подружжя така вимога не застосовується. Більш того, чоловік міг утримувати дружину (наприклад, купувати ліки, оплачувати лікування, утримувати фінансово), навіть якщо через певні обставини вони тимчасово були зареєстровані за різними адресами. Відповідно до обставин даної справи, позивачка є непрацездатною (отримує пенсію), а отже, відповідно до ст. 36 Закону № 1058-IV, є утриманцем померлого чоловіка. Враховуючи вище викладене, рішення ПФУ про відмову через брак "документів про спільне проживання" є суто бюрократичною відмовою, яка повністю суперечить статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, суть питання при таких обставинах полягає в тому, що це не «перерахунок», а зміна виду виплати, оскільки фактично йдеться про призначення пенсії в разі втрати іншого годувальника. Отже, Пенсійний фонд зобов`язаний оцінювати сутність вимоги, а не формальну назву заяви, та визначити, яка з двох пенсій є вигіднішою для пенсіонера. Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, в той час як позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права та безпідставно заявлено позовні вимоги. Суд зазначає, що порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Відтак, позивачем обрано невірний спосіб захисту прав, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20. Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 в адміністративній справі №340/7993/25 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 травня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова