Постанова Черкаський апеляційний суд № 691/1578/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м.Черкаси Справа № 691/1578/25 Провадження № 22-ц/821/1132/26 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Карпенко О.В. суддів Новікова О.М., Фетісової Т.Л. за участю секретаря Руденко А.О. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» представник позивача: Корнійчук Ірина Олександрівна відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Корнійчук Ірини Олександрівни на заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Подороги Л.В. в приміщенні Городищенського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоро,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 24 листопада 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3934036, в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через сайт та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 25190,00 грн. 02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 15.07.2021 до договору відступлення прав вимог № 73-МЛ від 02.07.2021, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 25190,00 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в сумі 9 000,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 14480,00 грн. та заборгованості за комісією в сумі 1710,00 грн. Вказує, що відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, яка залишена без виконання. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3934036 від 16.03.2021 у сумі 25190,00 грн, витрати на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 06.03.2026 позов - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3934036 від 16.03.2021 у сумі 16100,00 грн, витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн та судовий збір у сумі 1549,22 грн. В решті частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивачем доведено факт укладання договору про споживчий кредит № 3934036 від 16.03.2021, факт набуття права вимоги та факт наявності заборгованості за договором про споживчий кредит, шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи. Проте, суд не погодився, із нарахованим позивачем розміром заборгованості та прийшов до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума коштів, яка була передбачена умовами договору та розмір якої був погоджений останньою під час укладення договору, а саме 16110 грн. Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру за конкретних обставин справи, та вважав, що справедливою та реальною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню, є 2500,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 07.04.2026, через систему «Електронний суд», представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Корнійчук І.О., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків встановленим обставинам справи, просила скасувати заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 06.03.2026 щодо стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Товариства повністю. Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що відповідач був у повній мірі проінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства. Зауважує, що відповідно до п. 4.2. кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування, має право нараховувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Звертає увагу, що позивач в позовній заяві зазначив, що сума та розрахунок заборгованості за договором були передані позивачу від первісного кредитора згідно договору про відступлення прав вимоги, тобто після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалось. Разом з позовною заявою надані документи, які містять інформацію з розрахунком заборгованості, а саме виписку з особового рахунку за кредитним договором та виписку про щоденні нарахування та погашення, які містять детальний розрахунок нарахувань. Вказує, що оскільки позичальником не було повернуто кошти у строк, погоджений умовами договору, то було продовжено строк користування кредитними коштами за базовою ставкою, яка визначена в п. 1.6. договору. Посилається на висновки, викладені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2025 у справі № 204/5909/24 та вважає, що заборгованість позивачем нарахована вірно. Відзив на апеляційну скаргу не надходив Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Фактичні обставини справи Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.03.2021 ОСОБА_1 склала Анкету-заяву та уклала договір про споживчий кредит № 3934036, за умовами якого отримала кредитні кошти у сумі 9000 грн., строком на 30 днів, до 15.04.2021. Позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту у сумі 1710,00 грн. та проценти за його користування у сумі 5400,00 грн. Остаточний день погашення заборгованості 18.01.2023. Пунктом 1.5. договору передбачено, у тому числі, орієнтовну загальну вартість кредиту, яка складає 16110,00 грн. За умовами п. 3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4 договору. У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 3934036 від 12.10.2022, визначено графік платежів кредитних коштів, за яким загальна вартість кредиту становить 16110,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 41687170 від 16.03.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 9000,00 грн. 02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 73-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передає/відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників. Розрахунок між сторонами за договором відступлення прав вимог № 73-МЛ від 02.07.2021 підтверджується платіжною інструкцією № 33394 від 02.07.2021. На підтвердження наявної у ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 3934036 від 12.10.2022, позивачем надано виписку з особового рахунку боржника, відповідно до якої, загальна заборгованість за кредитним договором становить 25190,00 грн, з яких: 9000,00 грн - сума заборгованості за сумою кредиту, 14480,00 грн - сума заборгованості за сумою відсотків, 1710,00 грн. - сума заборгованості за комісією. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також апеляційний суд приймає до уваги, що у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19. Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено факт укладання договору про споживчий кредит № 3934036 від 16.03.2021, факт набуття права вимоги та факт наявності заборгованості за договором про споживчий кредит, шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи, яка відповідачем в добровільному порядку повернута не була, тому до стягнення з відповідача обґрунтовано підлягає заборгованість за тілом кредиту у сумі 9 000,00 грн. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідач був у повній мірі проінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, отже скаржником фактично оскаржується рішення суду в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 15.04.2021. Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 5400,00 грн. (а.с.17). Також у пункті 2.3. Договору про споживчий кредит визначено умови пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах. Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці: строк продовження 3 дні - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3.00; строк продовження 7 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 5.00; строк продовження 15 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10.00. Якщо позичальник здійснює продовження кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору (пункт 2.3.1.1 договору). Відповідно до п.2.3.1.2 Договору про споживчий кредит передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних ( базових)умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кілька днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Отже, за умовами Договору (пункту 2.3.1.2 договору) сторони погодили, що у разі неповернення кредиту, він автоматично пролонгується строком до 60 днів. При цьому, з цього ж пункту договору видно, що у разі продовження строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних умовах (який не може перевищувати 60 днів) зупиняється. Тобто, з умов договору вбачається, що кредит видано на 30 днів, однак у зв`язку з непогашенням ОСОБА_1 заборгованості у вказаний термін, він автоматично продовжився ще на 60 днів, тобто загальний строк кредитування - 90 днів. Доказів про погашення позичальником заборгованості в строк, передбачений кредитним договором, матеріали справи не містять. Також, згідно п. 4.2. Кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Пунктом. 1.6 Договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що в період з 16.03.2021 по 15.04.2021 нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 1.5.2 Договору (1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом), а в період з 16.04.2021 по 14.06.2021 - згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору (5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом). Крім того, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення 03.05.2021 були сплачені проценти по кредиту в розмірі 1000,00 грн. Отже, перевіривши наведену позивачем суму заборгованості за відсотками згідно умов договору про споживче кредитування № 3934036 від 16.03.2021, колегія суддів встановила, що сума заборгованості за відсотками за умовами кредитного договору складає 14480,00 грн (з врахуванням частково погашених відсотків). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами після закінчення строку кредитування у розмірі 14480,00 грн за період з 16.04.2021 по 14.06.2021 підлягають до задоволення. Такі висновки суду узгоджуються із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20. За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в частині стягнення відсотків не відповідають обставинам справи і вимогам закону, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнутих відсотків з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення відсотків, відповідно до ст. 376 ЦПК України. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову на відповідача. Враховуючи, що апеляційна скарга і позовні вимоги Товариства задоволені повністю, то відповідно із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6 056,00 грн. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Корнійчук Ірини Олександрівни - задовольнити. Заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року скасувати в частині стягнення відсотків і судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за відсотками за користування кредитом № 3934036 від 16.03.2021 у розмірі 14480,00 грн. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді О.М. Новіков Т.Л. Фетісова