Постанова 4814 № 533/396/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 533/396/25 Номер провадження 22-ц/814/1942/26Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Чумак О.В., суддів Дряниці Ю.В., Одринської Т.В. за участю секретаря Ванди А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Тетяни Юріївни на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2025 року, ухвалене суддею Оксенюк М.М. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Козельщинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині В С Т А Н О В И В У травні 2025 році ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати за нею право на обов`язкову частку - у розмірі 1/4 частини у спадковому майні, яке належало на праві власності та залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовані тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої залишилася спадщина у вигляді житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є рідною дочкою спадкодавця ОСОБА_3 та на день її смерті і на даний час є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 20.03.2019 (що підтверджується довідкою Відділу обслуговування громадян № 5 (сервісний центр)). За життя 02 лютого 2023 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла усе своє майно ОСОБА_2 . У встановлений законом строк, з метою реалізації спадкових права, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . Крім неї, із заявою до нотаріуса також звернулася сестра позивача ОСОБА_2 . Постановою державного нотаріуса Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіна О.О. від 25 квітня 2025 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 , у зв`язку з наявністю заповіту, посвідченого Новогалещинською селищною радою Кременчуцького району Полтавської області 02 лютого 2023 за реєстром №17, на все спадкове майно на іншу особу, який є чинним, і який позбавляє права на спадкування усіх спадкоємців за законом, в тому числі і ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що вона на день смерті матері ОСОБА_3 , була непрацездатною (пенсіонером за віком з 20.03.2019), а отже мала право на обов`язкову частку в спадщині у розмірі 1/4 частини у спадковому майні, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 . Нотаріусом відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадшину, що свідчить про те, що позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в позасудовому порядку. Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Козельщинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що факт набуття позивачем права на пенсію на пільгових умовах не свідчить про те, що вона є непрацездатною особою у розумінні статті 1241 ЦК України і має право на обов`язкову частку у спадщині, що свідчить про необгрунтованість позову. Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Сидоренко Т.Ю., подавши апеляційну скаргу, в якій вона просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що отримання позивачем пенсії на пільгових умовах є підтвердженням факту її непрацездатності, що визначено Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Висновок суду про те, що непрацездатність у розумінні ст. 1241 ЦК України може підтверджуватися виключно встановленням інвалідності або досягненням загального пенсійного віку, не грунтується на вимогах закону, оскільки цивільне законодавство не містить вичерпного переліку критеріїв непрацездатності, що свідчить про наявність прогалини у цивільному законодавстві. Натомість, визначення правової категорії «непрацездатність» міститься у Законі України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», яке за аналогією закону підлягало застосуванню у спірних правовідносинах. Посилання місцевого суду на постанови Верховного Суду є некоректним у даних правовідносинах, суд першої інстанції не просто мав, а був зобов?язаний відступити від правової позиції (практики) Верховного Суду, оскільки викладені у ній позиції прямо суперечать Конституції України, Конвенції про захист правлюдини та основоположних свобод та принципам верховенства права. Від представника ОСОБА_2 адвоката Кононенка В.А. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Від представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Т.Ю. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано доводи апеляційної скарги. Від представника ОСОБА_2 адвоката Кононенка В.А. та завідувача Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіна О.О. до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Представник ОСОБА_1 адвокат Сидоренко Т.Ю. приймала участь у розгляді справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Горбані Кременчуцького району Полтавської області померла ОСОБА_3 , про шо складено відповідний актовий запис №26 та зареєстровано Виконавчим комітетом Новогалещинської селищної ради (а.с. 17, 64). За життя ОСОБА_3 02 лютого 2023 року склала заповіт, який був посвідчений секретарем Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області Перепелицею Ж.О. та зареєстрований в реєстрі за № 17, яким заповіла все своє майно ОСОБА_2 (а.с. 25, 65). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та належав померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.12.2008 (а.с. 93). З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що заповіт складений ОСОБА_3 від 02.02.2023, є чинний (а.с. 61). Згідно матеріалів спадкової справи №113/2024, заведеної Козельщинською районною державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 05.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Козельщинської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом (а.с. 48). Відповідно до свідоцтва про народження, свідоцтва про укладення шлюбу та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, встановлено, шо позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця ОСОБА_3 (а.с. 55, 56, 57-58). Державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з наявністю заповіту, посвідченого Новогалещинською селищною радою Кременчуцького району Полтавської області 02 лютого 2023 за реєстром №17, на все спадкове майно на іншу особу, який є чинним, і який позбавляє права на спадкування усіх спадкоємців за законом, в тому числі і ОСОБА_1 (а.с. 94-95). 02 грудня 2024 року до Козельщинської районної державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини за заповітом, складеним ОСОБА_3 02 лютого 2024 року (а.с. 63). Відповідно до довідки №391/0208-13 від 20.05.2025 виданої Відділом обслуговування громадян №5 (Сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ в Полтавській області ПФ України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком з 20.03.2019 по даний час (а.с. 18). Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 виданого 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, термін дії: довічно (а.с. 10). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт набуття позивачем права на пенсію на пільгових умовах не свідчить про те, що вона є непрацездатною особою, а тому не має права на обов`язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_3 . Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно із статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно із статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (частина третя статті 1235 ЦК України). Право на обов`язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 607/24365/19 (провадження № 61-6658св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 552/3281/20 (провадження № 61-5972св21). Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов`язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) виходив з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частини четвертої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності. При цьому, висновків щодо наявності права на отримання обов`язкової частки іншими категоріями "непрацездатних" дітей спадкодавця вказане рішення Конституційного Суду України не містить. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Непрацездатність - це соціально-фізіологічний стан людини, який визначається її об`єктивною втратою чи зменшенням природних функцій організму або зниженням кваліфікації, значним зменшенням обсягу чи припиненням трудової діяльності, у разі настання якого особа втрачає засоби до існування та потребує матеріального соціального забезпечення (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2018 року в справі № 525/216/17-ц (провадження № 61-29933 св 18)). Статтею 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року із збільшенням страхового стажу в подальшому. Таким чином, для жінок встановлений пенсійний вік - 60 років. З огляду на те, що ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 не досягла пенсійного віку в розумінні статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 УК України у неї не виникло. Отримання особою пенсії за віком на пільгових умовах, не свідчить про її непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, що має право на обов`язкову частку у спадщині. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2011 року у справі № 6-21635св08, Верховним Судом у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 208/9389/15-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 303/674/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 285/2298/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 750/10857/17. Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 не входить до категорії осіб, визначених частиною першою статті 1241 ЦК України, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що вона не має права на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги вищевказаний висновок суду не спростовують. Посилання апелянта на те, що місцевий суд мав відступити від висновків викладених у постановах Верховного Суду суперечить положенням ст. 263 ЦПК України, відповідно до якої, при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносинах суд враховує висновки викладені у постановах Верховного Суду. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та постановив рішення, яке відповідає закону, тому підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні. Отже, враховуючи вищевказане, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Тетяни Юріївни залишити без задоволення. Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.В. Чумак Судді Ю.В. Дряниця Т.В. Одринська