Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/2674/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/2674/26 Головуючий у 1-й інст. Мороко С. В. Номер провадження №33/4805/1009/26 Категорія ч.1 ст.130 Доповідач Костюкович С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомир апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Згідно постанови місцевого суду, 10.04.2026 о 13 год. 25 хв. по вул.Житомирська, 85, в м. Бердичеві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати як безпідставну та таку, що постановлена на недійсному факті події та у зв`язку із порушенням права людини на судовий захист, а справу направити до суду першої інстанції для її розгляду. Вважає постанову суду першої інстанції необґрунтованою. Зазначає, що вимушений був відправити до суду неповну апеляційну скаргу, оскільки йому в його електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС не надано будь-яких матеріалів справи, окрім відеозаписів. В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, відповідно до змісту телефонограми від 19.05.2026 р., довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», складених секретарем судового засідання, а також наявних у матеріалах справи відомостей про надсилання судової повістки апелянту на його електронну адресу, ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду його апеляційної скарги. Клопотань та заяв про відкладення судового розгляду від нього на момент розгляду справи суду не подано. Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. За змістом ч.2 ст.268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, не є обов`язковою. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 . Враховуючи неприбуття ОСОБА_1 для участі в розгляді його апеляційної скарги, фіксування розгляду апеляційної скарги за допомогою технічних засобів не здійснюється. Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, врахувавши вимоги ч. 7 ст. 294 КУпАП, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідивши наявні докази у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, наявні у матеріалах справи відеозаписи на DVD-диску, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень ст.ст. 245, 280 КУпАП не в повній мірі з`ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції послався на те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується безпосередньо дослідженими та перевіреними суддею доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 755786 від 10.04.2026. Протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчинених правопорушень та є джерелом доказової інформації про події правопорушень та особу, яка їх вчинила; - направленням від 10.04.2026 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виявлені ознаки: неприродна блідість обличчя, зіниці очей, які не реагують на світло. Огляд ОСОБА_1 не проходив; - рапортом від 10.04.2026 поліцейського СРПП Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Костецького І.; - відеозаписами з автомобільного відеореєстратора та нагрудної камери поліцейських, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Найперше суд зазначає, що відповідно до змісту ч. 7 ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст.2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно практики Європейського суду з прав людини такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням [рішення у справах Engel and others v. The Netherlands від 8 червня 1976 року (заяви NN 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), Гурепка проти України від 6 вересня 2005 року (заява N 61406/00), A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. ltaly від 27 вересня 2011 року (заява N 43509/08)]. За практикою Європейського суду з прав людини при визначенні того, чи наявне кримінальне обвинувачення, слід враховувати такі критерії: кваліфікація правопорушення згідно з національним законодавством; характер правопорушення та суворість покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий. З огляду на зазначені критерії (зокрема, суворість покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП) та сталу практику Європейського суду з прав людини, апеляційний суд вважає, що провадження у цій справі про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому суду першої інстанції під час її розгляду належало застосувати максимальні стандарти доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності. За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України (ст.62) та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення є нічим іншим як є можливість іншої версії події і є підставою для розумного сумніву. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Положенням п.2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан наркотичного сп`яніння, врегульовано статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі Порядок направлення), а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (далі Інструкція). Згідно пункту 6 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Єдиною і достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в діянні такої особи складу відповідного адміністративного правопорушення. Обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення є його суб`єктивна сторона, обов`язковою ознакою якої є вина. Суд зазначає, що наявність суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, такої її обов`язкової ознаки як вина, підлягає обов`язковому доказуванню поряд з іншими елементами правопорушення і не може припускатись. Правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є умисним. Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. На переконання суду апеляційної інстанції, діяння ОСОБА_1 , яке суд першої інстанції вважав правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, не містить умисної форми вини як обов`язково елементу складу цього правопорушення, а отже відсутній і увесь склад правопорушення. Апеляційний суд не ставить під сумнів факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , дії працівників поліції щодо причин зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та наявності у працівників поліції компетенції чи підстав направити останнього на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Натомість суд зазначає, що водій повинен усвідомлювати суспільно-шкідливий характер свого діяння, передбачати його шкідливі наслідки і бажати їх настання або свідомо допускати настання цих наслідків діючи в обраний ним протиправний спосіб. Переглянутий судом відеозапис, а саме файл « ОСОБА_1 10.04.2026 (4).mp4» на наявному у матеріалах справи DVD-диску (а.п.9), на якому за висновком суду першої інстанції зафіксовано відмову від проходження огляду, разом із іншими матеріалами справи, доводить протилежне. Так, в наявному у матеріалах справи рапорті поліцейського СРПП Бердичівського РВП старшого сержанта поліції І.Костецького від 10.04.2026 зазначено наступне: «Під час виконання службових обов`язків було здійснено тимчасовий мобільний блокпост згідно рішення уповноваженого органу державної влади, а саме перевірки військово-облікових документів під час зупинки транспортних засобів для контролю та виконання цих обмежень в межах міста Бердичів по вулиці Житомирській. В ході чого було зупинено автомобіль (…) під керуванням водія ОСОБА_1 (…) Під час спілкування з водієм останній поводив себе схвильовано та вході чого було виявлено наркотичне сп`яніння (…) про що у законному порядку було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в найближчому медичному закладі, про що водій відмовився (…)» (а.п. 7). Із перегляду файлу із відеозаписом, наявним у справі під назвою « ОСОБА_1 10.04.2026 (4).mp4» встановлено наступне: - працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що здійснюється перевірка військово-облікових документів (інтервал відеозапису із 0:01:40 по -:02:00); - до зупиненого автомобіля, в якому перебував ОСОБА_1 , та який не виходив із автомобіля, лише в незначній мірі привідкрив скло дверей автомобіля, підійшла особа у форменному одязі військовослужбовця, ОСОБА_1 зачитано витяг з наказу коменданта, повідомлено, що здійснюється перевірка військово-облікових документів, ОСОБА_1 не підкорявся вимогам надати документи, що посвідчуються його особу, посвідчення водія та військово-облікові документи (інтервал відеозапису із 0:02:20 по -:0:05:00); - працівник поліції неодноразово звертався до ОСОБА_1 з проханням надати документи, що посвідчують його особу, а також військово-облікові документи, однак ОСОБА_1 ці вимоги не виконав (інтервал відеозапису із 0:07:00 по -:0:07:35); - після невиконання ОСОБА_1 протягом близько 8 хвилин вимог поліцейського надати для перевірки військово-облікові документи, документ що посвідчує особу та посвідчення водія, працівник поліції повідомив, що у водія наявні ознаки наркотичного сп`яніння, однак після їх констатації на даному етапі розмови на огляд ОСОБА_1 ще не направлявся поліцейським (інтервал відеозапису із 0:07:50 по -:0:10:00); - ОСОБА_1 повідомлено, щоб він виходив з автомобіля, вчергове зазначено надати документи та вказано на законність зупинки у зв`язку з тим, що він не користувався ременем безпеки (інтервал відеозапису із 0:12:50 по -:0:14:00); - далі наявними біля автомобіля особами повідомлено ОСОБА_1 , що ІНФОРМАЦІЯ_1 в русі, про що ОСОБА_1 , як зазначено, було надано документи, з якими він ознайомився (інтервал відеозапису із 0:14:00 по -:0:14:50); - після цього працівники поліції повідомили, що встановили анкетні дані і знову запросили у водія посвідчення водія і військово-облікові документи, а також ОСОБА_1 поставлено запитання, чи буде він їхати в медичний заклад для проходження огляду, на що він відповів «з Вами точно не поїду…» (інтервал відеозапису із 0:16:00 по -:0:18:00); - далі ОСОБА_1 , який все ще перебував зачинений в своєму автомобілі, із дещо приспущеним склом вікна дверей, ще кілька разів запитали, чи буде він їхати в медичний заклад для проходження огляду, на що ОСОБА_1 відповів «без Вас» - (інтервал відеозапису із 0:18:50 по -:0:22:25); - після цього працівник поліції повідомив, «…визивайте цих тоже з ТЦК, хай дивляться, є дані…» та повідомив ОСОБА_1 «Вам треба з`явитися …покажіть, може у Вас є якісь документи …»; - інша особа, яка перебувала поряд з поліцейським, який здійснював відеозапис, повідомила ОСОБА_1 : «Вам роз`яснили, Ви ще й в «статусі активному», ще й не хочете їхати в лікарню … згідно бази, Вам треба з`явитися в ТЦК » (інтервал відеозапису із 0:23:25 по -:0:24:40); - після цього ОСОБА_1 працівник поліції продемонстрував через скло вікна дверей автомобіля свій планшет і сказав «ознайомтесь, у Вас статус активний, який треба зняти, Ваша карточка активна, тут навіть примітка стоїть «необхідність доставки ... ми маємо право Вас туди доставити» (інтервал відеозапису із 0:25:00 по -:0:25:23); - далі працівник поліції запитав, чи є у Мединського «резерв+», запитав, чому він не з`явився по повістці і повідомив - «…ми змушені туди Вас доставити, якщо Ви самі не хочете туди іти … » (інтервал відеозапису із 0:26:40 по -:0:27:34); - ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що оновлював дані через «резерв», «…є бумаги, хворію, проблеми зі здоров`ям». Далі працівник поліції запитав ще раз чи буде ОСОБА_1 їхати в лікарню і після неотримання згоди повідомив, що матеріали будуть направлені в суд ст.130 КУпАП та зачитав ОСОБА_1 його права як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (інтервал відеозапису із 0:28:00 по -:0:38:40). Оцінивши цей наявний у матеріалах справи відеозапис на DVD-диску під назвою файла « ОСОБА_1 10.04.2026 (4).mp4» (а.п.9) відповідно до вимог ст.252 КУпАП, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд дійшов висновку, що у зв`язку із виявленням працівниками поліції після зупинки автомобіля на блок-пості відомостей про те, що відповідно до наявної в них бази даних ОСОБА_1 , який не надав військово-облікових документів для перевірки, значиться як такий, що не оновив дані, не з`явився по повістці в Бердичівський РТЦК та потребує доставки в цей орган відповідно до оголошеної поліцейським примітки і його статусу в цій наявній в них базі даних, відмовився виходити із свого автомобіля, надавати документи і слідувати вказівкам працівників поліції під острахом (побоюючись) бути доставленим у Бердичівський РТЦК із цього блок-поста, як такий, що потребує туди доставки, та на що уповноважені працівники поліції, адже про це прямо і безпосередньо працівник поліції повідомив ОСОБА_1 . За таких обставин судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_1 мав умисел чинити перешкоди в доставці до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що він і робив згідно відеозапису, та не діяв з умислом на відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. За цих конкретних обставин, встановленим судом в ході апеляційного розгляді, суб`єктивне ставлення ОСОБА_1 до його обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння не характеризувалось умисною формою вини, що є необхідним для складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак в його діях відсутній склад цього адміністративного правопорушення через відсутність його обов`язкового елементу у виді суб`єктивної сторони, яка за ч.1 ст.130 КУпАП характеризується виключно умисною формою вини. Встановлені апеляційним судом обставини унеможливлюють зробити висновок про усвідомлену відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки, як встановив апеляційний суд на підставі вищенаведеного, ОСОБА_1 діяв із наміром уникнути його доставки працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 після ненадання ним військово-облікових документів для перевірки та з`ясування того, що за наявною у володінні працівників поліції базою даних ОСОБА_1 значиться як такий, що потребує доставки в РТЦК та СП. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не відповідають фактичним обставинам справи, зафіксованих відеозаписом, а встановлені в ході апеляційного розгляду обставини є підставою для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_1 , оскільки надані докази не підтверджують наявності його умислу у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, що свідчить про відсутність у діянні ОСОБА_1 його складу, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Тому, за цих виявлених під час апеляційного перегляду обставин, апеляційним судом в ході апеляційного розгляду справи встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим на підставі ч.7 ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 . Розглядаючи справу, суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам та відеозапису з камери працівників поліції, не оцінив наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, тому прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова суду першої інстанції містить аналіз відеозапису із ОСОБА_1 тривалістю лише пів хвилини (інтервал із 13:33 по 14:03), що, на переконання апеляційного суду, не враховує всіх обставин справи, необхідних для висновку про наявність вини ОСОБА_1 , котра підлягала доказуванню. Проаналізовані апеляційним судом дії ОСОБА_1 , поза сумнівом, можуть містити ознаки інших правопорушень через керування ним транспортним засобом будучи непристебнутим ременем безпеки; непред`явлення посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, на законну вимогу поліцейського; порушення правил військового обліку, тощо, однак складу правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст.130 КУпАП, через відсутність умисної форми вини ОСОБА_1 за цих конкретних обставин справи, не встановлено. Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. На переконання апеляційного суду, сукупність встановлених під час апеляційного розгляду цієї справи обставин, надає інше розумне пояснення події, яка, була предметом судового розгляду суду першої інстанції, а саме що ОСОБА_1 чинив дії, спрямовані на недопущення з`ясування працівниками поліції тієї обставини, що у нього відсутні належні військово-облікові документи і він потребує доставки у ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки не з`явився в цю установу за повісткою, а після самостійного виявлення поліцейськими цих обставин відмовлявся виходити з автомобіля та слідувати вказівкам поліцейського з метою уникнення (побоюючись) доставки його до ІНФОРМАЦІЯ_2 із місця його зупинки на блок-пості та, як наслідок, його дії характеризувались умислом саме на вищевказане, а не на відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, як те необгрунтовано зазначено у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення. При цьому суд зауважує, що пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, була зроблена поліцейським через близько 8 хвилин небажання (відмови) ОСОБА_1 надати працівникам поліції для перевірки на їх багаторазові вимоги військово-облікові документи та решту документів, тобто коли вже було об`єктивно зрозуміло, що ОСОБА_1 не буде виходити з автомобіля і уникає супроводу (доставки) його в будь-який заклад, побоюючись доставки саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність усіх елементів передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 у зв`язку із наведеним частковому задоволенню, оскільки ОСОБА_1 після скасування постанови місцевого суду в апеляційних вимогах просив справу направити до суду першої інстанції для її розгляду, що не передбачено КУпАП. Щодо поданої ОСОБА_1 разом із клопотанням про долучення доказів від 09.11.2026 р. (вхідний № 9266/26) копії висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.04.2026 р., яке приєднане судом до матеріалів провадження, то суд зазначає, що хоча згідно цього висновку ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння на час огляду, однак цей доказ не впливає на вищенаведені висновки апеляційного суду. Згідно ч.4 ст.266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст.266 КУпАП) Оскільки висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.04.2026 р., копія якого надана суду ОСОБА_1 , складений з порушенням вимог ч.4 ст.266 КУпАП, зокрема, за відсутності поліцейського, то на підставі ч. 5 ст.266 КУпАП такий висновок є недійсним. Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 притягувався до відповідальності в цій справі за ч.1 ст.130 КУпАП не за керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а саме за відмову від проходження огляду у встановленому порядку на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП складу правопорушення з інших зазначених вище підстав, тому подана суду копія висновку не впливає на результат апеляційного розгляду. Керуючись ст.294 КУпАП, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.І. Костюкович