Постанова 4802 № 164/734/26

Справа № 164/734/26 Головуючий у 1 інстанції: Невар О. В. Провадження № 22-ц/802/752/26 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Русинчук М. М., з участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Маневицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту належності свідоцтва про народження, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданою від його імені представником ОСОБА_1 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2026 року, В С Т А Н О В И В : 07 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що він до цього часу не отримував паспорта громадянина України. З метою отримання паспорта ним було одержано повторне свідоцтво про народження, згідно з яким в актовому записі про його народження № 90 від 18.04.1988 зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 . Маневицький відділ ДРАЦС повідомив, що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній актовий запис щодо ОСОБА_2 , натомість наявний актовий запис про народження ОСОБА_3 . Актового запису про народження ОСОБА_2 не існує. Зазначена у свідоцтві про народження розбіжність у графі «по батькові» виникла внаслідок різного зазначення анкетних даних у документах. Це унеможливлює оформлення паспорта громадянина України та належну ідентифікацію особи. Ураховуючи наведене, просив встановити факт належності йому свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ківерці Волинської області, про що 18.04.1988 складено відповідний актовий запис №

90. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за цим позовом. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 від імені позивача ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити. Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав. Відмовляючи у відкритті позовного провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що чинним процесуальним законодавством не передбачено встановлення факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану. У разі відмови уповноваженим органом, зокрема, Маневицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у внесенні змін у відповідний документ, таке рішення може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ківерці Волинської області, українець, засуджений вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.12.224 у справі № 158/930/24 за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На час звернення до суду із цим позовом позивач відбуває покарання у ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)». За повідомленням Маневицького віддлу ДРАЦС № 563/30.6-01-06 від 28.08.2025 реєстрація актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не здійснювалася, первинний паперовий актовий запис відсутній. Натомість в державному Реєстрі актів цивільного стану громадян зареєстрований актовий запис про народження № 90 від 18.04.1988 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ківерці Ківерцівського р-ну Волинської області. Актовий запис складений відділом реєстрації актів цивільного стану Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області. З копії виданого Маневицьким відділом ДРАЦС повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.10.2025 встановлено, що ОСОБА_3 народився у м. Ківерці 02.11.1987, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області 18.04.1988 зроблено актовий запис №

90. Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно із ч.1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частиною 3 ст. 315 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 зазначено, що заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Згідно із п. 2.13.3 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема, є висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України. Пунктом 1.15 Правил відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні або анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку. В суді апеляційної інстанції представник позивача ствердив, що з відповідною заявою про внесення змін до актового запису про народження позивача останній до органів державної реєстрації актів цивільного стану не звертався. Таким чином, ОСОБА_2 не позбавлений права у передбаченому нормами чинного законодавства порядку вирішити питання щодо внесення змін до актового запису про його народження та в залежності від результатів прийнятого органом державної реєстрації актів цивільного стану рішення, у випадку відмови у задоволенні такої заяви, оскаржити таке рішення в порядку адміністративного судочинства. Висновки щодо юрисдикції такої категорії спорів викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 420/10986/21. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають судовому розгляду в порядку цивільного судочинства, так як для цього існує інший, передбачений законодавством порядок. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними вище обставинами та не містять встановлених законом підстав для скасування ухвали суду, постановленої без порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді