Ухвала КГС ВС № 914/2157/25

УХВАЛА 03 червня 2026 року м. Київ cправа № 914/2157/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, скаржник) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веставтотрейд» (далі - ТОВ «Веставтотрейд», позивач) до Відділення АМК про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Відділення АМК через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 (повний текст постанови складено 11.05.2026) у справі №914/2157/25, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2025 у цій справі залишити в силі. Крім того, скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду касаційної скарги у справі №914/2157/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі Відділення АМК визначає підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 93 Цивільного кодексу України, статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», пункту 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статей 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та порушення норм процесуального права, а саме статей 73, 76-77, 86, 236-238, 269 ГПК України, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2022 у справі №804/2455/18, від 11.02.2021 у справі №802/549/16-а, від 07.08.2025 у справі №420/37047/23, у яких Верховний Суд звертав увагу: «зокрема у справах за участі податкових органів обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення, зокрема платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього»; у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №914/400/24 про те, що «направлення органом АМК листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу суб`єкта господарювання є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника і не може свідчити про неправомірність дій органу АМК»; у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №922/1124/18 про те, що «добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов'язань Акціонерним товариством «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено та судами 1 та апеляційної інстанцій не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції»; у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №910/1384/24, від 18.03.2025 у справі №910/23532/13 щодо застосування статті 86 ГПК України, якою покладено обов`язок дослідження доказів у сукупності та взаємозв`язку, а також у постанові від 15.07.2025 у справі №910/11961/24 щодо дослідження достовірності кожного доказу окремо. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України Відділення АМК зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування: - статті 93 Цивільного кодексу України в частині визначення місцезнаходженням юридичної особи як фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку; - положень статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якими визначено, щодо достовірності відомостей Реєстру та, що інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до «Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» на підставі відомостей, які надаються юридичними особами державному реєстратору та, що юридичні особи самі несуть відповідальність за актуальність наданої державному реєстратору інформації; пункту 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині кваліфікації дій суб`єкта господарювання як ненадання ним відповіді на законну вимогу органу АМК; статей 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» в частині обов`язковості до виконання законних вимог голови територіального відділення АМК. Крім цього скаржник вважає, що суд першої інстанції правильно і детально розібрався в обставинах справи. Визначені у касаційній скарзі підстави за пунктом 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України не є очевидно неприйнятними. З огляду на викладене касаційна скарга Відділення АМК подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Отже, не є очевидно не прийнятною за пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір». Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми. Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду). Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року визначений у розмірі 3 028 грн. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Як вбачається зі змісту судових рішень з цієї справи, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у липні 2025 року ТОВ «Веставтотрейд» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Відділення АМК про визнання протиправним та скасування рішення від 12.05.2025 №63/59-р/к. Господарський суд Львівської області рішенням від 13.11.2025 у справі №914/2157/25, у задоволенні позову відмовив. Західний апеляційний господарський суд постановою від 30.04.2026, зокрема рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2025 у справі №914/2157/25 скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. У поданій касаційній скарзі Відділення АМК просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі №914/2157/25, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2025 у цій справі залишити в силі. З огляду на викладене, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог касаційної скарги, ураховуючи одну вимогу немайнового характеру, подання касаційної скарги в електронній формі через Електронний суд, скаржник у цьому випадку мав сплати судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 4 844,80 грн (3 028 грн х 200% х 0,8). Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ не зазначено скаржником і у додатках касаційної скарги. Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору. Безпосередньо у прохальній частині касаційної скарги Відділення АМК просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги, яке обґрунтовано недостатністю фінансування витрат на оплату судового збору (додається лист-підтвердження АМК). Дослідивши вказане клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону №4508-ІХ від 18.06.2025), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Частиною третьою цієї статті унормовано, що при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи. Передбачена статтею 8 цього Закону можливість відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком і застосовується, як правило, у виключних випадках. У разі подання клопотання про відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору заявник повинен одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій. За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Суд, з огляду на положення статті 8 Закону України «Про судовий збір», надавши оцінку наведеним Відділенням АМК доводам та наданому доказу (лист-підтвердження АМК), відзначає, що недостатність фінансування витрат на оплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору, адже брак бюджетних коштів, недоліки бюджетного планування, недостатньо дієві механізми у питаннях визначення, затвердження, розподілу бюджетних коштів або невжиття певних бюджетних заходів, перебувають у сфері контролю держави і, зокрема АМК, мають системний характер для бюджетних установ, організацій і не становлять виключний випадок. Інших доказів на підтвердження обставин передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» заявником не надано. За таких обставин, враховуючи положення статті 129 Конституції України, за якою основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також зважаючи на імперативний зміст статті 8 Закону України «Про судовий збір», вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити. З огляду на викладене касаційна скарга Відділення АМК підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного недоліку, шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги, ураховуючи одну немайнову вимогу, у сумі 4 844,80 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті «Судова влада України» та є актуальними на час вчинення дії. Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в установлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку або не в повному обсязі його усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного. З огляду на те, що касаційна скарга містить недоліки і підлягає залишенню без руху, заявлене у касаційній скарзі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження під час постановлення цієї ухвали Судом не розглядається. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі №914/2157/25 - залишити без руху.

2. Надати Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліку через систему Електронний суд.

3. Роз`яснити Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова