Постанова 4813 № 515/891/25

Номер провадження: 22-ц/813/2729/26 Справа № 515/891/25 Головуючий у першій інстанції Луцюк В. О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2026 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Вадовської Л.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Луцюк В.О. 17 листопада 2025 року у м. Татарбунари Одеської області, - встановила: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 липня 2016 року у справі № 515/939/16-ц було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 450,00 грн., щомісячно, починаючи з 25 червня 2016 року і до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року у справі № 515/959/19 змінено розмір стягнення аліментів з відповідача з 450,00 грн. на аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з проведенням індексації відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час ОСОБА_1 змушена звернутись до суду із даним позовом, оскільки 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку щомісячно є дуже малою сумою, щоб утримувати дитину, інфляція та постійне зростання цін на товари роблять цю суму явно недостатньою. На сьогодні прожитковий мінімум для дитини 6-18 років становить 3196,00 грн. щомісячно, отже відповідач сплачує на утримання дитини аліменти у розмірі 1598,00 грн. щомісячно, яких ні на що не вистачає. Стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу (заробітку) більше відповідає інтересам дитини. Навіть, якщо відповідач офіційно не працює, він буде зобов`язаний сплачувати більше, ніж стягнуто судом у 2018 році. За даними Головного управління статистики в Одеській області станом на 4 квартал 2024 року (на час звернення до суду), середньомісячна заробітна плата штатних працівників по районах в Одеському районі складає 10582,00 грн., а отже, відповідач у разі зміни способу стягнення аліментів зобов`язаний буде сплачувати мінімально 2645,50 грн., тобто більше, ніж на тисячу гривень більше. З метою подальшого уникнення інфляційних процесів та постійного звернення до суду за збільшенням розміру стягнення аліментів, ОСОБА_1 просила змінити спосіб стягнення аліментів з 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, встановленого згідно з заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року у справі № 515/959/19, на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) батька дитини, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що предметом позову є зміна способу стягнення аліментів, а не збільшення їх розміру, та така зміна відповідає найкращім інтересам дитини. Право вимагати зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватись, оскільки можливість вибору способу присудження аліментів, з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. Крім того, судом не було прийнято до уваги, що відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, чого така зміна способу стягнення аліментів не може мати місце. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно ч. 1-2 ст. 27 вказаної Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України). Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зазначене також роз`яснено судам у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Ураховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших. Згідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, з 04 жовтня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 липня 2016 року (а.с. 11). Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області за актовим записом № 37, відомості про батьків: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с. 4). Заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року відповідача зобов`язано сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, щомісячно, з проведенням індексації відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12-14). Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на її утриманні, на підтвердження чого позивачкою надано довідку Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03 червня 2025 року вих. № 578/02-32 (а.с. 8). Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку щомісячно є дуже малою сумою, щоб утримувати дитину, інфляція та постійне зростання цін на товари роблять цю суму явно недостатньою. На сьогодні прожитковий мінімум для дитини 6-18 років становить 3196,00 грн. щомісячно, отже відповідач сплачує на утримання дитини аліменти у розмірі 1598,00 грн. щомісячно, яких ні на що не вистачає. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», установлено у 2025 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01 січня становив 2563 грн., для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн. Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину від 6 до 18 років становить 1598 грн. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст. 182-184, 192 СК України. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, на підтвердження чого надано копію військового квитка серії НОМЕР_2 , копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданого 25 березня 2025 року (а.с. 39-40). Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 657/19 від 09 квітня 2025 року, ОСОБА_2 27 березня 2025 року одержав акубаротравму, цефалгічний синдром при безпосередній участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, при виконані бойових завдань, внаслідок влучання ворожого FPV-дрону в районі населеного пункту Хряпивщини Сумської області, перебував в засобах індивідуального захисту; підстава: наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_4 від 31 березня 2025 року № 297 (а.с. 73). У зв`язку з травмою, відповідач звертався за невідкладною допомогою до медичної частини військової частини 19 та 27 березня 2025 року (а.с. 71-72). Відповідно до висновку спеціаліста КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», лікарем встановлено діагноз: гостра реакція на стрес, гіпертонічний криз від (27.03.25), неускладнений, цефалгічний синдром (а.с. 74). Разом з тим, як вірно вказано судом першої інстанції, відповідачем на надано доказів на підтвердження несення ним витрат на лікування та, як наслідок погіршення матеріального становища, звернення до лікаря мали місце лише в межах медичних частин за місцем проходження військової служби. 25 липня 2025 року відповідач ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4 , на підтвердження чого останнім надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 25 липня 2025 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі актового запису № 543 (а.с. 41). Від попереднього шлюбу ОСОБА_5 має доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить надана відповідачем копія свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_6 , виданого на підставі актового запису № 294 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) а.с.

43. Доводи відповідача на те, що останній має нову сім`ю та разом із дружиною спільно здійснює утримання її дитини, є безпідставними, оскільки дитина дружини має свого батька, на якого законом покладений обов`язок утримувати доньку. Здійснення переказу коштів відповідачем на ім`я дружини ОСОБА_7 11 серпня 2025 року у сумі 1000,00 грн., 22 серпня 2025 року у сумі 1000,00 грн. та 05 вересня 2025 року у сумі 8000,00 грн. (а.с. 67-69) не свідчить про утримання відповідачем дитини його дружини. Доводи відповідача про перебування на його утриманні дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судом правильно не прийняти до уваги, оскільки, як вбачається з копії заяви ОСОБА_9 від 15 жовтня 2025 року, стягувачка звернулася до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з проханням повернути їй виконавчий лист № 495/535/24, виданий 11 червня 2024 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість за виконавчим листом відсутня. Претензій до боржника не має (а.с. 70). Інших доказів матеріального утримання дитини ОСОБА_8 та несення додаткових витрат відповідачем не надано. Доводи відповідача щодо самостійної оплати послуг СТО та придбання палива для службового автомобіля при виконанні ним службових обов`язків за період з 16 червня 2025 року по 06 вересня 2025 року на суму 31110,39 грн. є такими, що не мають правового значення для вирішення справи, оскільки надані відповідачем копії скриншотів не мають переліку послуг, найменування платника та не підтверджують, що вказані кошти йшли саме для придбання палива для службового авто (а.с. 75-88) Доводи відповідача про те, що в провадженні Саратського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 515/1559/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення та винесення рішення 28 лютого 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позовних вимог, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки з часу винесення судом рішення (28 лютого 2024 року) і до пред`явлення позивачкою позову до суду (16 червня 2025 року) обставини матеріального та сімейного становища сторін та дитини могли змінитися. Таким чином, враховуючи те, що позивач є працездатною особою та не надав доказів наявності у нього поганого стану здоров`я, який би позбавив позивача можливості працювати, колегія суддів вважає доведеною можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти на користь сина у розмірі 1/4 частини від його доходів. Колегія суддів приймає до уваги те, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18). Разом з тим, у цій справі позивачка заявила, по суті, вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження, тобто зміну розміру аліментів, стягнутих за заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року, у розмірі 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, на розмір аліментів у частці від заробітку батька дитини. Зазначене відповідає вимогам ст. ст. 181-184, 192 СК України. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і така практика не змінювалася. При вищевказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв`язку із чим рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 листопада 2025 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 листопада 2025 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити. Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року у справі № 515/959/19, з 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) батька дитини, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 26 травня 2026 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова Л.М. Вадовська О.М. Таварткіладзе