Постанова Дніпровський апеляційний суд № 179/470/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6075/26 Справа № 179/470/26 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Халаджи О. В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дмитренко Ю.В. на ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на дії/бездіяльність органу примусового виконання (суддя першої інстанції Кравченко О.Ю.), В С Т А Н О В И В: У березні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії/бездіяльність Самарівського ВДВС в рамках виконавчого провадження №51420066. Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання повернуто без розгляду. Із вказаною ухвалою суду не погодився представник ОСОБА_1 адвокат Дмитренко Ю.В. та подав апеляційну, в якій зазначав, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без належного аналізу фактичних обставин справи. Зокрема зазначав, що оскаржувана ухвала неправомірно обмежує доступ ОСОБА_1 до правосуддя та була повернута судом першої інстанції через домірний формалізм, оскільки зміст скарги було викладено в окремому документі долученому до заяви від 18.03.2026 року. Такий спосіб технічного оформлення документу не є підставою для повернення скарги та за наявності сумнівів у достовірності документу є підставою для залишення його без руху. Враховуючи наведене просив скасувати ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року та направити матеріали скарги до суду першої інстанції для продовження розгляду. Від представника АТ КБ «Приват Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив врахувати, що розгляд цієї справи може вплинути на права та законні інтереси нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а тому просив залучити його як стягувача та розглядати скаргу за відсутності представника АТ КБ «Приват банк». Однак, враховуючи те, що апеляційним судом переглядається ухвала про залишення судом першої інстанції без розгляду скарги ОСОБА_1 , то на цій стадії у суд апеляційної інстанції враховуючи його повноваження з урахуванням положень ст. 365 ЦПК України не має підстав для залучення нових сторін. Інші сторони не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви заявникові. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повертаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції керувався ч.5 ст. 448 ЦПК України та виходив із того, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, а саме скарга на бездіяльність органу примусового виконання не була сформована за допомогою підсистеми «Електронний суд», а в порушення пункту 26 Положення та Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС додана до супровідного листа як додаток не підписаний електронно цифровим ключем Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з ч.2, 3 ст. 448 ЦПК України скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги. До скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (ч.4 ст. 448 ЦПК України). У частині 5 ст. 448 ЦПК України зазначено, що суд у випадку встановлення того, , що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду. Як зазначалось вище та встановлено судом скарга ні дії/бездіяьність ДВС подана представником Дмитренко К.С. до суду першої інстанції за допомогою використання системи «Електронний суд» Відповідно до ч.ч. 5, 6, 7 ст. 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Пунктами 26 та 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. У разі підключення до підсистеми за допомогою розширеного клієнтського доступу електронні документи створюються з використанням корпоративної системи документообігу клієнта. До пакета документів, що надсилаються до суду, додається протокол перевірки підписів основного документа та додатків, поданих разом із ним. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду. Пунктами 2.4 та 2.8 Інструкції користувача підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом ДП «ЦСС» № 74- ОД від 22 серпня 2021 року встановлено, що електронні документи у ЕС створюються із застосуванням вбудованого текстового редактору шляхом заповнення форм документів, передбачених цією Інструкцією, підписуються КЕП автора (авторів) та надсилаються засобами ЄСІТС. Дата та час підписання документа в ЕС, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню. Таким чином суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що у випадку коли скарга створена не за допомогою вбудованого текстового редактора шляхом заповнення відповідної форми документу, а міститься додатком, є підстави для повернення такої скарги заявнику без розгляду у порядку ч.3 ст. 448 ЦПК України Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). При цьому згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства. Однак право на доступ до суду не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням, внаслідок дії закону, зокрема норм процесуального права. Також слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain», заява № 11681/85). Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Таким чином право скаржника на доступ до правосуддя, у разі залишення скарги на дії/бездіяльність ДВС у зв`язку із її невідповідністю вимогам закону, не порушується, оскільки переслідує легітимну мету верховенство права, та не позбавляє заявника права повторне звернення із такою скаргою у разі усунення цих недоліків. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. З огляду на зазначене вище апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення, як законного та обґрунтованого без змін Керуючись ст.ст. 367-369, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дмитренко Ю.В. залишити без задоволення. Ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.В. Халаджи А.В. Гапонов Л.П. Никифоряк