Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 342/1316/25

Справа № 342/1316/25 Провадження № 22-ц/4808/1072/26 Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., секретаря Кузнєцова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА» на ухвалу Городенківського районного суду від 15 квітня 2026 року під головуванням судді Федів Л.М. у м. Городенка, в с т а н о в и в: В березні 2026 року представник ТОВ «ІННОВА НОВА» звернувся до суду першої інстанції з заявою про стягнення понесених судових витрат у цій справі. В заяві посилався на те, що ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 09.03.2026 закрито провадження у цій справі у зв`язку з відмовою позивача від позову. Окрім того, вищезазначеною ухвалою суду постановлено повернути ТОВ «ІННОВА НОВА» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції № 95 від 11 грудня 2025 року у сумі 1211,20 грн. Відповідачем ОСОБА_1 , 14.02.2025 погашено суму заборгованості за договором №8146950525 від 12.05.2025, тобто після пред`явлення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором. Враховуючи викладене, заявник просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА НОВА» сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Ухвалою Городенківського районного суду від 15 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про стягнення понесених судових витрат у цивільній справі №342/1316/25 за позовом ТОВ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У апеляційній скарзі представник ТОВ «ІННОВА НОВА»посилається на незаконність ухвали суду. Зазначає, що не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції у зв`язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також суперечливими твердженнями, викладеними у мотивувальній частині. Апелянт зазначає, що при наданні оцінки підстав для задоволення заяви про стягнення судових втрат, суд дійшов помилкового висновку, що питання про розподіл між сторонами судових витрат було вирішено під час поставлення ухвали суду про закриття провадження у справі від 09.03.2026. Ухвалою суду від 09 березня 2026 року провадження у цій справі було закрито. Повернуто ТОВ «ІННОВА-НОВА» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно платіжної інструкції № 95 від 11 грудня 2025 року у сумі 1 211,20 грн. Представником позивача 17 березня 2026 року була подана заява до суду про стягнення з відповідача на користь позивача 50% понесених судових витрат, яку судом першої інстанції було залишено без задоволення. Апелянт вважає, що при постановлені ухвали про повернення судових витрат судом не було в повній мірі взято до уваги норми ЦПК України, які регламентують не лише повернення останнього з державного бюджету, а також стягнення судових витрат з відповідача, тому висновки, викладені в ухвалі суду першої інстанції від 15 квітня 2026 року, не відповідають процесуальному законодавству. Відповідачкою у цій справі було погашено суму заборгованості за кредитним договором після пред`явлення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно ч. 3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Таким чином, понесені судові витрати у вигляді 50% сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» 50 % сплаченого судового збору у розмірі 1 211, 20 грн. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Представник ТОВ «ІННОВА НОВА» та ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке. Встановлено, що у цій справі представник ТОВ «ІННОВА НОВА» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 31 287 грн 90 коп та сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. Ухвалою Городенківського районного судувід 30 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій цивільній справі. Через систему «Електронний суд» 16 лютого 2026 року від представника ТОВ «ІННОВА НОВА» Андрущенка М.В. до суду першої інстанції надійшла заява про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмет спору між ТОВ «ІННОВА-НОВА» та ОСОБА_1 у рамках виконання умов договору про надання грошових коштів у позику № 8146950525 від 12.05.2025 та повернення ТОВ «ІННОВА-НОВА» суми сплаченого 11.12.2025 судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Ухвалою Городенківського районного судувід 19 лютого 2026 року, яка набула чинності 09.03.2026, у задоволенні клопотання представника ТОВ «ІННОВА НОВА» про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відмовлено. Через систему «Електронний суд» 24 лютого 2026 року до суду першої інстанції від представника ТОВ «ІННОВА НОВА» надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, в якій представник позивача просив суд прийняти відмову позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА» від позову. Ухвалою Городенківського районного судувід 09 березня 2026 року провадження у справі за позовною заявою ТОВ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Повернуто ТОВ «ІННОВА НОВА» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції № 95 від 11 грудня 2025 року в розмірі 1 211,20 грн. За змістом ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Згідно ч.3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Частиною 2 ст. 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Відмовляючи ТОВ «ІННОВА НОВА»у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що питання про розподіл між сторонами судових витрат уже було вирішено під час поставлення ухвали суду про закриття провадження у справі від 09.03.2026, тому в задоволенні заяви слід відмовити. З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при постановлені ухвали про повернення судових витрат суд не в повній мірі взяв до уваги норми ЦПК України, які регламентують не лише повернення останнього з державного бюджету, а також про стягнення судових витрат з відповідача, а тому викладені в ухвалі суду висновки не відповідають процесуальному законодавству. Такі доводи апелянта на думку апеляційного суду є необґрунтованими. Суд першої інстанції врахував всі обставини справи і в оскаржуваній ухвалі чітко вказав, що питання про розподіл судових витрат між сторонами було вирішено під час поставлення судом у цій справі іншої ухвали про закриття провадження від 09.03.2026, яку учасники справи не оскаржували і вона набрала законної сили 25.03.2026. Апелянту слід звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА» залишити без задоволення. Ухвалу Городенківського районного суду від 15 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Постанову складено 02 червня 2026 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин