Ухвала КАС ВС № 280/3103/25

УХВАЛА 02 червня 2026 року м. Київ справа № 280/3103/25 адміністративне провадження № К/990/21961/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №280/3103/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704 при обчисленні позивачу грошового забезпечення в період з 15 червня 2024 року по 15 березня 2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови; - зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок грошового забезпечення, зокрема й грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та здійснити доплату за період з 15 червня 2024 року по 15 березня 2025 року включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчислені із розмірів посадового окладу на місяць та окладу за військовим званням на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема на 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу на місяць та окладу за військовим званням на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 15 червня 2024 року по 15 березня 2025 року включно в сумі відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; - зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 15 червня 2024 року по 15 березня 2025 року включно в сумі 4463,15 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця проведення індексації. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15 червня 2024 року по 15 березня 2025 року (включно). Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 15 червня 2024 року по 15 березня 2025 року (включно) з урахуванням положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. В решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №280/3103/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала. 14 травня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №280/3103/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник повторно посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у зразковій справі від 17 лютого 2026 року (справа №520/5814/24). Водночас в ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2026 року скаржнику було роз`яснено, що при посиланні на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно зазначити норму права, яку, на його думку, суд застосував без урахування висновку Верховного Суду, навести відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, обґрунтувати подібність правовідносин та зазначити, який саме висновок суду апеляційної інстанції суперечить висновку Верховного Суду. Проте у повторно поданій касаційній скарзі скаржник вказаних вимог не дотримався та фактично повторно навів доводи, яким вже була надана оцінка в ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2026 року. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстави оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено. Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Згідно з ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року справу №280/3103/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Водночас в ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2026 року скаржнику було роз`яснено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, недостатньо формально зазначити підпункти «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Особа, яка подає касаційну скаргу, повинна навести належне правове та фактичне обґрунтування наявності відповідних виняткових обставин. У повторно поданій касаційній скарзі скаржник повторно лише посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, жодного обґрунтування наявності передбачених ними виняткових обставин не наводить. Так, посилаючись на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник фактично обмежився твердженням про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не зазначив, яке саме питання права потребує вирішення Верховним Судом, не навів ознак його фундаментальності та не обґрунтував, яким чином вирішення такого питання матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд також звертає увагу, що підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає дві альтернативні підстави для касаційного перегляду справи, а саме: якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Водночас скаржник не навів доводів ані щодо наявності значного суспільного інтересу до цієї справи, ані щодо її виняткового значення для нього як учасника справи. Фактично скаржник лише відтворив зміст зазначеної норми процесуального закону без наведення обставин, які б свідчили про існування будь-якої з передбачених нею підстав. Отже, скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, на які Верховний Суд звертав увагу в ухвалі від 13 травня 2026 року та повторно навів доводи без належного обґрунтування підстав, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження. Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, Суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №280/3103/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Суддя О.В. Кашпур