Постанова 4824 № 759/12360/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2026 року місто Київ справа № 759/12360/25 провадження№22-ц/824/3649/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р. сторони: позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Петренко Н.О.,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Позов обґрунтовано тим, що з 1 травня 2018 року позивач є виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ), а з 1 листопада 2021 року - послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (ТЕ/ПГВ). Відповідач, як споживач послуг за адресою: АДРЕСА_1 систематично не оплачував надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 310 235,64грн.. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року у задоволенні позову КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, КП «Київтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема, зазначає про те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення помилково не застосовано до спірних правовідносин норми права, які регулюють спірні правовідносини, а саме приписи частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частини 1 статті 64 ЖК України та закріплений ЦК України правовий інститут солідарної відповідальності (статей 541 та 543 ЦК України). Оскаржуваним рішенням суд відмовляючи у задоволенні позову до боржника у солідарному зобов'язанні, в порушення імперативного припису частини 1 статті 543 ЦК України, фактично позбавив позивача гарантованого законом права вибору пред'явлення вимоги до конкретного солідарного боржника, що стало наслідком повної відмови позивачу у реалізації права на судовий захист у солідарному зобов'язанні. Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування факту проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 і не споживання житлово-комунальних послуг за цією адресою. Крім того, апелянт зазначає про те, що помилковими є мотиви відмови оскаржуваного рішення про ненадання позивачем доказів стосовно «правового статусу квартири» та недоведеність заборгованості осіб які споживають послуги. Також зазначає про те, що оскільки законом не встановлено обов'язкової процесуальної співучасті усіх власників і зареєстрованих та проживаючих у житловому приміщенні споживачів житлово-комунальних послуг, на яких законом (частина 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частина 1 статті 64 ЖК України) покладено солідарну відповідальність, тому відмова оскарженим рішенням у задоволенні позову до одного із споживачів у солідарному зобов'язанні є неправомірною. Крім того, зазначає, що судом допущено порушення норм процесуального права, зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на ціну позову та розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась. В судове засідання не з`явились сторони та їх представники, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток - повідомлень на поштову адресу, що підтверджується конвертом з відміткою «адресат відсутній» (а.с.88) та розпискою про належне повідомлення учасників справ з відміткою представника позивача (а.с.85) За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися, відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України. Оскільки судове рішення ухвалене за відсутності учасників справи, датою ухвалення судового рішення є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Згідно з пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частинці четвертій цієї статті (частина 2 статті 274 ЦПК України). В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 4 статті 274 ЦПК України). Ціна позову у цій справі не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження. Що стосується висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, то колегія суддів в цій частині погодиться не може, зважаючи на наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. З 1 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Судом установлено, що Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» здійснює діяльність у сфері надання комунальних послуг, зокрема з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії. Період надання послуг, що є предметом спору, охоплює проміжок часу з 01 травня 2018 року по 1 листопада 2024 року. З 1 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року позивач виступав виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ). Регулювання цих правовідносин здійснювалося відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630). Договір про надання послуг ЦО/ЦПГВ був публічно оприлюднений у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), що свідчить про дотримання Позивачем процедури укладення договору приєднання. З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі змінами у законодавстві, позивач змінив статус на виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ). Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VI, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії». Типові індивідуальні договори про надання послуг ТЕ/ПГВ були оприлюднені на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго» згідно з вимогами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, що також підтверджує законність укладення цих договорів приєднання. Будинок за адресою: : АДРЕСА_2 повністю підключений до мереж тепло- та водопостачання. Це означає, що квартира АДРЕСА_3 за вказаною адресою отримує тепло та гарячу воду від внутрішньо-будинкової системи. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем, КП «Київтеплоенерго», не було надано належних та достатніх доказів, які б однозначно встановлювали правовий статус квартири за адресою: АДРЕСА_1 та її власників/співвласників. Витягом з реєстру територіальної громади м. Києва, у спірній квартирі за адресою : АДРЕСА_1 зареєстровані і інші особи, крім відповідача. Відповідно до чинного законодавства, обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг може покладатися не лише на власника, а й на інших зареєстрованих або фактично проживаючих осіб, які спільно користуються комунальними послугами. Позивачем не було надано обґрунтування, чому позовні вимоги заявлені виключно до відповідача та не було враховано можливу солідарну або часткову відповідальність інших зареєстрованих осіб. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та не ґрунтується на нормах матеріального права. Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 9 грудня 2017 року, та частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року N 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами. Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила). Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. Встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Відтак, з 1 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». З 1 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189 Відповідно до ч.1 ст.12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Киїтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання та можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Відповідно до норм ЦК України, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився (не відключався). Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, п.п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб (пункт 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). ОСОБА_1 є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості позивача, заборгованість складає 310 235,64 грн. (заборгованість за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води), з 01 травня 2018 року по 01 листопада 2024 року Відповідно до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих з 1 квітня 2015 року до 1 травня 2018 року за послуги постачання теплої енергії та гарячої води у розмірі 51 109, 50 грн. (без інфляційної складової боргу та 3% річних) та оплати спожитих з 1 квітня 2015 року до 31 жовтня 2021 року у розмірі 137 752,21 грн. (без інфляційної складової боргу та 3% річних), з 1 листопада 2021 року за послуги постачання теплої енергії та гарячої води 73 238,18 грн. Разом з тим, із наданих позивачем розрахунків, за період з 1 травня 2018 року станом на 30 квітня 2025 року по квартирі кв. АДРЕСА_4 , в який проживає ОСОБА_1 , рахується заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 28 032 ,21 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 109720,51 грн., заборгованість за послуги з теплої енергії 15 069, 86 грн. та за послуги постачання гарячої води 58 168,32 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Оскільки споживачем житлово-комунальних послуг є особа, яка користуються цими послугами, відсутність інформації щодо ОСОБА_1 , як власника квартири кв. АДРЕСА_4 , не звільняє останню від обов`язку оплати житлово-комунальних послуг. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 1 травня 2018 року станом на 30 квітня 2025 року у зазначеному позивачем розмірі. Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що оскільки до участі у справі не залучені в якості співвідповідачів інші особи, які зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 , які також мають свій обов'язок зі сплати вартості комунальних послуг, є помилковим і не грунтується на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Відповідно до частини 1 статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Згідно з частини 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-якого з них окремо. Отже, солідарний характер відповідальності не покладає на позивача обов`язку пред`являти позов до всіх боржників одночасно. Наявність інших зареєстрованих осіб у квартирі не звільняє відповідача від виконання обов`язку з оплати спожитих житлово-комунальних послуг. Матеріалами справи підтверджується, що за спірною адресою надавались послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, які фактично споживались, а оплата за них у повному обсязі не здійснювалась. На відкритий особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_3 здійснювались нарахування за надані послуги, а тому саме відповідач є належним боржником у спірних правовідносинах. Суд першої інстанції помилково ототожнив право позивача звернутись до одного із солідарних боржників з обов`язком пред`являти позов до всіх осіб одночасно. Однак сама по собі наявність інших зареєстрованих осіб не звільняє відповідача від обов`язку оплатити спожиті комунальні послуги та не виключає можливості стягнення заборгованості саме з нього. Відповідачем не надано належних доказів відсутності заборгованості, повної оплати послуг або того, що нарахування здійснювались помилково. Також не спростовано факт користування житлово-комунальними послугами за спірною адресою. За таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 11633,83 грн. Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 рокускасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 11 090, 14 грн. , інфляційну складову боргу 1 685,68 грн. та три відсотка річних у розмірі 414, 78 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 40 019, 36 грн. , інфляційну складову боргу 6 082,96 грн. та три відсотка річних у розмірі 1 496,65 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 28 032,21грн. , інфляційну складову боргу 3 849,41 грн. та три відсотка річних у розмірі 941, 80 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 109 720,51 грн. , інфляційну складову боргу 15 327,58 грн. та три відсотка річних у розмірі 3 717,35 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання теплої енергії у розмірі 15 069,86 грн., інфляційну складову боргу 1 879,13 грн. та три відсотка річних у розмірі 457,05 грн., пеню у розмірі 249, 07 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 58 168,32 грн. , інфляційну складову боргу 7 491,67 грн. та три відсотка річних у розмірі 1 789,43 грн. , пеню у розмірі 982, 17 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплої енергії у розмірі 1 397,46 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736, 45 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення 51,38 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 11633,83 грн.. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя- доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус