Постанова Київський апеляційний суд № 754/7387/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 754/7387/25 Головуючий у суді першої інстанції - Гринчак О.І. Номер провадження № 22-ц/824/7800/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гринчак О.І., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,- ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , мати її чоловіка, ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 , що належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 грудня 1993 року Київським будівельно-монтажним орендним управлінням № 631, згідно з розпорядженням від 12 листопада 1993 року № 6/78. Вказана квартира зареєстрована в Бюро технічної інвентаризації міста Києва, на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності на житло, і записана у реєстрову книгу за № 89377352 10 січня 1994 року. Відповідно до звіту про ринкову вартість нерухомого майна: однокімнатної квартири, загальною площею 21,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , дата оцінки: 01 травня 2025 року, величина вартості, отримана в результаті оцінки, становить 813 653 грн. 23 квітня 1994 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Флорізяк О.В., державним нотаріусом Дев`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, 23 квітня 1994 року, за реєстровим № 3к-1240, відповідно до якого свою квартиру вона заповіла ОСОБА_6 . Цей заповіт ОСОБА_4 нею не скасований, зміни до нього не внесені та судом недійсним не визнаний. Спадкоємець за заповітом після ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер до часу відкриття спадщини після неї. Чоловік позивачки, ОСОБА_3 , прийняв спадщину після смерті матері і впродовж строку для прийняття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець за законом першої черги після ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Дяченко О.О. заяву про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Проте ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки ним не було подано приватному нотаріусу правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною Дяченко О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за вихідним № 62 від 15 березня 2023 року. ОСОБА_2 також подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Дяченко О.О. заяву про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Позивачка вказує, що ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки нею не було подано приватному нотаріусу правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною Дяченко О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23 березня 2023 року. Її чоловік, ОСОБА_3 , спадкоємець за законом першої черги після ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що вона є спадкоємцем за законом першої черги після померлого чоловіка, ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті своєї матері, ОСОБА_4 , подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Дяченко О.О. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Проте їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , після померлого чоловіка, ОСОБА_3 , оскільки нею не було подано приватному нотаріусу правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною Дяченко Оленою Олександрівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за вихідним № 43 від 08 квітня 2025 року. ОСОБА_2 надала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Дяченко О.О. докази на підтвердження факту, що вона є онукою ОСОБА_4 . Позивачка стверджує, що на підставі частини першої статті 1266 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 не має права, як онука спадкодавця, спадкувати ту частку спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка належала б за законом її батькові (синові спадкодавця, спадкоємцеві за заповітом після померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ), якби він був живим на час відкриття спадщини, незалежно від того, що ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Дяченко О.О. заяву про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , і нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на 1/2 частину цієї квартири, оскільки нею не було подано приватному нотаріусу правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 068,26 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої вказує, що ОСОБА_2 , будучи онукою спадкодавця, не має права на спадкування частки спадщини за правом представлення відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України, оскільки її батько - ОСОБА_6 був спадкоємцем за заповітом, який помер до відкриття спадщини, а відтак норми спадкування за законом у цій частині не застосовуються. За наявності заповіту від 23 квітня 1994 року, яким ОСОБА_4 заповіла спірну квартиру ОСОБА_6 , останній у разі його життя на час відкриття спадщини успадкував би все майно. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки цій обставині. Таким чином, вважає, що спадщину після смерті ОСОБА_4 у повному обсязі прийняв ОСОБА_3 як спадкоємець за законом відповідно до ст. 1268 ЦК України, який не заявляв про відмову від її прийняття. Вказує, що право власності на вищевказану спірну зареєстроване за ОСОБА_4 відповідно до Закону, чинного на час виникнення такого права. Оскільки, вона не надала свідоцтва про право власності на житло, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною Дяченко О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за вихідним №43 від 08 квітня 2025 року, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на/частину квартири АДРЕСА_1 , після її чоловіка, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 підтримав, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач у справі ОСОБА_2 на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про засідання повідомлялася повісткою, направленою за вказаною у апеляційній скарзі адресою, які повернулися до апеляційного суду із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотання про розгляд справи у її відсутність або про відкладення розгляду справи до суду не подавала. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частини перша і друга статті 131 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду, вважається врученням судової повістки цій особі. Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-233гс18 та постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, провадження № 61-2583св20, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, провадження № 61-3782св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св21. У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої залишилося спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 , що належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Київським будівельно-монтажним орендним управлінням № 631 від 06 грудня 1993 року, зареєстрованого в КП КМР «КМ БТІ» 10.01.1994, за реєстровим № 7352. Відповідно до звіту про ринкову вартість нерухомого майна: однокімнатної квартири, загальною площею 21,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , дата оцінки: 01 травня 2025 року, величина вартості, отримана в результаті оцінки, становить 813 653 грн. 23 квітня 1994 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Флорізяк О.В., державним нотаріусом Дев`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, 23 квітня 1994 року, за реєстровим № 3к-1240, відповідно до якого свою квартиру вона заповіла ОСОБА_6 . Однак спадкоємець за заповітом після ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до часу відкриття спадщини після неї ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Із заявами про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 в межах шестимісячного строку звернулися: 16.11.2021 її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 02.12.2021 її онука (дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) - ОСОБА_2 . Проте ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки ним не було подано правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною Дяченко Оленою Олександрівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за вихідним № 63/02-31 від 15 березня 2023 року. У листі від 03.10.2025 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дяченко Олена Олександрівна зазначила, що ОСОБА_2 не зверталася за видачею постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після померлої баби - ОСОБА_4 , тому був підготовлений лише проєкт такої постанови. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 . Позивачка - ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Дяченко Олені Олександрівні заяву про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_3 . Проте позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , після померлого чоловіка, ОСОБА_3 , оскільки нею не було подано правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною Дяченко Оленою Олександрівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за вихідним № 43/02-14 від 08 квітня 2025 року. Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Відповідачка не може успадкувати за заповітом всю квартиру, однак за правом представлення за законом їй належить 1/2 частки спірного спадкового майна. Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачка має право на спадкування за законом після померлого чоловіка, який прийняв спадщину після померлої матері, але не оформив прав на 1/2 частки квартири. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до частини 1 та 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини 2 та 3 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Положення частини 1 статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (стаття 1278 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Крім того, відповідно до положень статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців. Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Крім того, статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі, що розглядається Безкрила Л.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, яка є онука спадкодавиці ОСОБА_4 та яка є спадкоємицею частки спадщини, яка б належала за законом її батьку ОСОБА_6 . Так за матеріалами справи встановлено, що 23 квітня 1994 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого свою квартиру вона заповіла своєму синові ОСОБА_6 . Проте спадкоємець за заповітом після ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої залишилося спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 , що належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло. Спадкування за заповітом здійснюється на підставі норм, визначених главою 85 Цивільного кодексу. Згідно ст. 1233 заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що якщо спадкоємець за заповітом помер до відкриття спадщини (тобто раніше за спадкодавця), заповіт щодо цієї особи втрачає чинність. Таким чином подальший розподіл майна спадкодавця мають право на спадкування за законом та одержують особи, визначені положенням ст. 1261 - 1265 ЦК України. Як вбачається із матеріалів справи, із заявами про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 звернулися: 16.11.2021 її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та 02.12.2021 її онука (дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) - ОСОБА_2 . (а.с. 74, 83) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 та спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_4 . Отже, позивачка ОСОБА_1 має право на спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_4 проте не оформив прав на частки квартири. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 про можливість визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку як винятковий спосіб захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформленні спадщини у нотаріальному порядку, не є релевантними, оскільки у наведеній справі № 227/3750/19, встановлені інші фактичні обставини, а саме - позивачка прийняла спадщину в порядку ст. 1268 ЦК України, як така, що проживала разом із спадкоємцем на момент його смерті, а тому просила встановити факт постійного проживання із спадкодавцем і визнати за нею право власності на спадкове майно. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та задовольняючи вимоги, вказав, що ст. ст. 1268 і 1269 ЦК України презюмується, що у разі постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину, а відтак оскільки позивачка постійно проживала із спадкодавцем та як спадкоємець за заповітом у встановлений строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, то є такою, що прийняла спадщину. Тоді як у даній справі, рішення в якій є предметом перегляду, встановлено, що позивачка є спадкоємицею після свого чоловіка, який прийняв спадщину за законом після померлої матері. Відповідно до змісту п.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішення в подібних правовідносинах потрібно розуміти лише такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що повинна бути залишена без задоволення. При цьому колегія суддів враховує, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , мали б бути її сини : ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( якби він був живий) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який фактично подав заяву про прийняття спадщини. Оскільки ОСОБА_6 на момент смерті матері ОСОБА_4 , помер, то його дочка ОСОБА_2 , будучи внучкою померлої ОСОБА_4 правомірно в межах шестимісячного строку у відповідності до положень ч. 1 ст. 1266 ЦК України подала заява про прийняття спадщини та вважається такою, що її прийняла. Сам факт відмови нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав не подачі правовстановлюючого документу на спадкову квартиру не позбавляє її права на спадкування частини вказаної квартири. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Київській апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 29 травня 2026 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв