Постанова 4857 № 380/5642/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 рокуСправа №380/5642/25 пров. №А/857/35531/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-2000 Львів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року (суддя Гулкевич І.З., м.Львів), - ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-2000 Львів» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління від 31.12.2024 №40747/6/13-01-04-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку; зобов`язати Головне управління поновити з 31.12.2024 року реєстрацію ТОВ платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% у Реєстрі платників єдиного податку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року позов задоволено повністю. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В доводах апеляційної скарги вказує, що реєстрацію платника єдиного податку для ТОВ було анульовано законно з причин порушення підпункту 291.5.5 статті 291 Податкового кодексу України (далі ПК). Було встановлено, що 25 % її статутного капіталу належить юридичній особі АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЛЕНД КЕПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43638955) (далі АТ), яка не є платником єдиного податку. Після виникнення цього порушення, ТОВ було зобов`язане самостійно подати заяву про перехід на загальну систему оподаткування, але не зробило цього. Зазначає, що законодавство не забороняє податковому органу аналізувати подані документи та відмовляти в реєстрації на підставі встановленої невідповідності, навіть до проведення документальної перевірки, особливо у випадках, коли така невідповідність є очевидною із первинних поданих відомостей або попередньої податкової історії платника. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване Рішення прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки, як того вимагає чинне законодавство, тому дійшов висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку. Крім того, зазначив, що частка АТ в статутному капіталі ТОВ становить 24,99 %, а не 25 %, тому вбачається суперечність даного висновку податкового органу нормам або змісту статті 291 ПК Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.10.2014, номер запису 14151020000035425, перебуває на обліку в Головному управлінні. Дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування - 01.08.2023. ТОВ провадить господарську діяльність згідно з зареєстрованими КВЕД: 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний) 43.21 Електромонтажні роботи 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього 80.20 Обслуговування систем безпеки. На підставі листа Головного управління від 30.12.2024 № 97/13-01-04-01-11 щодо надання переліків СГД - юридичних осіб платників єдиного податку третьої групи, у яких відбувся перерозподіл часток статутного капіталу, на підставі підпунктів 1911.1., 1911.2. пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І ПК, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 глави 8 розділу ІІ, керуючись пунктом 299.11 статті 299 ПК, старшим державним інспектором Головного управління Крижанівською І. було проведено камеральну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК, за результатом якої було складено акт від 30.12.2024 № 53415/13-01-04-09/39421816 про результати камеральної перевірки (далі Акт камеральної перевірки), у якому зафіксовано, що одним із засновників підприємства є АТ, сума внеску якого в статутний фонд становить 250 грн (25 %), тому ТОВ порушено підпункт 3 пункту 299.10 статті 299, пункт 299.11 статті 299 та підпункт 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК. Оскаржуваним Рішенням з 31.12.2024 анульовано реєстрацію платника єдиного податку за порушення платником єдиного податку третьої групи ТОВ підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК, у зв`язку із тим, що у платника у статутному капіталі сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти. Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК). За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2 статті 86 ПК). Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статі 291 ПК визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно з пунктом 299.2 статті 299 ПК центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Приписами пункту 299.11 статті 299 ПК визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. Згідно з матеріалами справи, Рішення прийнято на підставі Акта камеральної перевірки, в ході якої використано автоматизовану систему «Податковий Блок» та бази даних ДПС України, дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість (дані органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, дані Єдиного ресєтру податкових накладних та дані системи електронного адміністрування податку на додану варість (дані органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, дані Єдиного реєстру податкових накладних та дані митних декларацій) архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДПС України, згідно з наявною в базах даних інформацією, наданою платниками податків до територіальних органів ДПС. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів. Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки. Відповідно до Акта камеральної первірки, контролюючим органом надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку третьої групи на спрощеній системі оподаткування. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку проведено з підстав, не передбачених статтею 75 ПК, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування. Отже, контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки. У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. Зміст наведеного висновку свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося. Також суд звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 5 червня 2018 року у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24. Відтак, інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку, а тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач при виключенні позивача з реєстру платників єдиного податку 3 групи з 31.12.2024 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК. Щодо виявлених порушень у ході здійсненої перевірки, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статті 291 ПК визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Згідно з пунктом 291.4 статті 291 ПК суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на чотири групи платників єдиного податку. Пунктом 299.3 статті 299 ПК визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку. Згідно з підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків. З наведених норм слідує, що обмеженням права на перебування особи на спрощеній системі оподаткування є наявність у особи статутного капіталу, а також те, що в складі цього капіталу наявні 25, або більше відсотків, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку. З матеріалів справи встановлено, що 25.09.2024 внаслідок відчуження часток у статутному капіталі ТОВ його учасниками стали ОСОБА_1 з часткою 75,01 % та АТ із часткою 24,99 % статутного капіталу товариства. Зазначені зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а 13.11.2024 позивач додатково повідомив контролюючий орган про зміну складу учасників та розміру частки АТ листом від 13.11.2024 № 1 «Про надання інформації», з поданням підтверджуючих документів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що частка юридичної особи, яка не є платником єдиного податку, у статутному капіталі ТОВ становить 24,99 %, тобто є меншою за граничний показник, встановлений підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК. Будь-яких доказів того, що така частка дорівнювала або перевищувала 25 %, відповідачем до суду не подано. Отже, висновок контролюючого органу про наявність підстав для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку ґрунтується на неправильному застосуванні положень податкового законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК підстав для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи, у зв`язку з чим чином спірне Рішення підлягає скасуванню. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич