Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/20731/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20731/25 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А. С. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 25.10.2021 по 27.03.2025 грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), за період з 25.10.2021 по 27.03.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер та премій) з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер та премій) з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки в кількості 107 календарних днів та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 25.10.2021 по 27.03.2025; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки в кількості 107 календарних днів та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 25.10.2021 по 27.03.2025. В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач проходив військову службу за контрактом в період з 25.10.2021 по 27.03.2025 у військовій частині НОМЕР_1 . За отриманою інформацією згідно довідки ОК-5 щодо отримання належних видів грошового забезпечення при звільненні з військової служби було встановлено неповну виплату належних грошових коштів. Вказану бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення позивач вважає протиправною, що стало підставою звернення до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.10.2021 по 20.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №

704. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25.10.2021 по 20.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 25.10.2021 по 31.12.2022, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію за період з 25.10.2021 по 31.12.2022, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що бездіяльність Відповідача призвела до порушення прав військовослужбовця старшого матроса ОСОБА_2 на отримання ним передбачених законодавством грошових коштів під час проходження ним військової служби. Вказує, що при визначенні посадового окладу та окладу за військове звання позивача у 2022-2024 роках неможливо застосувати величину 1 762 гривні, оскільки величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі складає: на 01 січня 2022 2 481 гривень та на 01 січня 2023 2 684 гривень відповідно. У свою чергу, збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 років) призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, що слугує підставою для перерахунку такого грошового забезпечення за вказаний період. Всупереч зазначеним вище нормам Відповідач протиправно не нараховував та не виплачував Позивачу грошове забезпечення яке складається з посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 в період з 25.10.2021 по 27.03.2025. Зазначає, що для ефективного відновлення порушеного права Позивача необхідно зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу на оздоровлення. Вказує, що невірне нарахування грошового забезпечення Позивачу призвело до невірного визначення розміру індексації. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2025 № 86 позивача з 27.03.2025 виключено зі списків особового складу частини та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 для зарахування на військовим облік. Цим же наказом передбачено виплатити грошову компенсацію за невикористану основну відпустку за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2025 рік; виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку учасника бойових дій за 2023 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб, за 2025 рік у кількості 14 діб. Відповідно до довідок Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2026 № 1134/1 та № 1134/2 позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Вважаючи, що під час військової служби відповідач неправильно нараховував та виплачував грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції приймаючи рішення у справі виходив з того, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня календарного року, а тому прийшов до висновку, що починаючи з 25.10.2021 по 20.05.2023 ОСОБА_1 має право на визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на тарифні коефіцієнти, визначені Постановою №

704. При цьому вказав, що з 20.05.2023 розрахункова величина для обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців була встановлена у конкретно визначеній сумі, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ. В свою чергу зазначив, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії, а тому прийшов до висновку, що після 20.05.2023 та до 18.06.2025 застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн, встановлена пунктом 4 Постанови № 704, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2023 рік та Про Державний бюджет України на 2024 рік. При цьому вказав, що додаткові види грошового забезпечення є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, тобто входить до складу грошового забезпечення. Також, враховуючи, що Законом України від 03.11.2022 №2710-IX Про Держаний бюджет України на 2023 рік зупинено на 2023 рік дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення, тому прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 25.10.2021 по 31.12.2022 рік виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 та зобов`язав нарахувати та виплатити таку індексацію. Також прийшов до висновку, що підстави для компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток відсутні, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки при звільненні отримав компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, що підтверджується матеріалами справи. Також вказав, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача з заявою (рапортом) до командира військової частини для отримання компенсації за неотримане речове майно, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, та в межах перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з апеляційної скарги, позивач з посиланням на норми права зазначає, що невірне нарахування грошового забезпечення позивачу призвело до невірного визначення розміру індексації, а відповідач протиправно не нараховував та не виплачував Позивачу грошове забезпечення яке складається з посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 в період з 25.10.2021 по 27.03.2025. З урахуванням ст. 308 КАС України, колегія суддів надає оцінку рішенню суду першої інстанції в частині його оскарження. Так, щодо позовних вимог про нарахування та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25.10.2021 по 27.03.2025 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, то колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції задовольнив такі вимоги за період з 25.10.2021 року по 20.05.2023 року, зазначивши, що після 20.05.2023 та до 18.06.2025 застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн, встановлена пунктом 4 Постанови № 704, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2023 рік та Про Державний бюджет України на 2024 рік. Апелянт в свою чергу зазначає, що вимоги підлягають задоволенню за весь період, який ним вказано у позові. З даного приводу колегія суддів зазначає, що 20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.. Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №

704. Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не має застосовуватись як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22). Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що у період з 20.05.2023 року по 27.03.2025 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. В свою чергу, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог за період з 20.05.2023 року по 27.03.2025 року. Крім того, колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016). Так, у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів. Відповідно до статті 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі за текстом - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III). Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти. Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Натомість, пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину 1762.00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої. Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів. Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Відповідачем не заперечується, що грошове забезпечення позивача у спірний період визначалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, тобто, всупереч вищенаведеним нормам права та висновкам суду, а відтак, позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення та інших супутніх виплат, отриманих у період з 20.05.2023 року по 27.03.2025 року, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову. Стосовно позовних вимог про нарахування та виплати додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704 суд зазначає наступне. Суд першої інстанції вказав, що додаткові види грошового забезпечення є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, тобто входить до складу грошового забезпечення, натомість у резолютивній частині рішення про таке не зазначив. Так, колегія суддів зазначає, що Постанова КМУ № 704 (пункт 2) прямо визначає: грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, а також щомісячних додаткових видів (підвищення окладу, надбавки, доплати, постійні винагороди, премії). Пунктом 2 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги. Зміна базової величини (прожиткового мінімуму для розрахунку окладів) автоматично змінює арифметичний розмір посадового окладу. Оскільки оклад збільшився, орган зобов`язаний пропорційно перерахувати та виплатити всі пов`язані з ним додаткові види виплат за відповідний період. Стосовно позовних вимог в частині виплати індексації виходячи з розміру місячного грошового забезпечення що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер та премій) з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, то колегія суддів зазначає наступне. Апелянт в апеляційній скарзі з посиланням на норми права лише вказує, що невірне нарахування грошового забезпечення Позивачу призвело до невірного визначення розміру індексації. Так, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 25.10.2021 по 31.12.2022, оскільки позивач має право на виплату такої індексації, та зазначив, що абзацом вісімнадцятим пункту 3 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX Про Держаний бюджет України на 2023 рік установлено зупинити на 2023 рік дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Апелянтом жодних доводів в частині періоду задоволених позовних вимог не зазначено, а тому оцінка рішенню суду в цій частині не надається. В свою чергу рішенням суду встановлено право позивача на таку виплату та таке право відповідачем не оскаржено. Щодо позовних вимог про ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки в кількості 107 календарних днів та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 25.10.2021 по 27.03.2025 року, то колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції з наявних у матеріалах справи доказів, позивач при звільненні отримав компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, що підтверджується довідкою від 06.03.2026 № 1134/2. Вищезазначені висновки суду першої інстанції апелянтом в апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовані як такі що є помилковими, а отже підстави для компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток відсутні, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що вірно зазначено судом першої інстанції. Крім того, щодо компенсації за неотримане речове майно, то судом першої інстанції правомірно вказано, що компенсація за невикористане речове майно виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. В свою чергу, у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача з заявою (рапортом) до командира військової частини для отримання компенсації за неотримане речове майно. Такі докази не надано й під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а отже суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження в частині періоду за який підлягає нарахування та виплата грошового забезпечення з урахуванням Постанови № 704, а також додаткових видів грошового забезпечення що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для зміни рішення суду першої Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року змінити виклавши абзац другий та третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції: Визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 25.10.2021 по 27.03.2025 грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704; Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), за період з 25.10.2021 по 27.03.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено та підписано 02 червня 2026 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова