Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/25269/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25269/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2026р. у справі № 160/25269/25 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Військової частини НОМЕР_1 визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 03.09.2025р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позов ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії та 02.02.2026р. судом першої інстанції за цим адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/25269/25 і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Позивач, в особі свого представника, посилаючись у адміністративному позові на те, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та внаслідок отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), яке пов`язано із захистом Батьківщини, неодноразово перебував на лікуванні в закладах охорони здоров`я, але відповідач виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022р. (далі - Постанова №168), у повному обсязі не здійснював, відповідна виплата була здійснена лише 21.07.2025р., відтак, позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що призвела до порушення строків виплати вказаної додаткової винагороди, тому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до постанови №168 за період з 03.08.2022р. по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі 21.07.2025р., відповідно до Постанови №168, включно за весь час затримки виплати; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168 за період з 03.08.2022р. по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі 21.07.2025 р., відповідно до Постанови №168, включно за весь час затримки виплати. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2026р. у справі №160/25269/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що до моменту звільнення з військової служби та виключення позивача зі списків особового складу він звертався до відповідача щодо виплати додаткової винагороди із медичними документи, а звернувся лише 29.04.2025р. Суд першої інстанції зазначив, що саме на позивача покладено обов`язок своєчасного подання довідок ВЛК та іншої медичної документації, що підтверджують перебування позивача на лікуванні, до військової частини за місцем проходження служби для видання наказу про виплату додаткової винагороди, також, судом зазначено про те що відповідачем, проведено повний розрахунок. Спору про розмір невиплачених сум не було, також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що немає законодавчо передбачених підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів. Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна В.А., не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 27.03.2026р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/25269/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 28.04.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи. Представник позивача, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 13.03.2026р. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 13.03.2026р. залишити без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 у період з 14.09.2020р. по 14.12.2022р. проходив військову службу, відповідно до посвідчення УБД серії № НОМЕР_2 від 31.08.2023р., є учасником бойових дій. 03.08.2022р. позивач отримав травму в період проходження служби під час виконання обов`язків військової служби та бойового завдання поблизу населеного пункту Максимільянівка, Маріїнського району, Донецької області. Внаслідок ворожої атаки ОСОБА_1 отримав бойове травмування та з 04.08.2022 по 19.09.2022р. позивач перебував на лікуванні у закладах охорони здоров`я. Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва ) №740/33/4078 від 30.10.2022р. підтверджуються вищевказані обставини та встановлено, що бойове травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, внаслідок дій противника та пов`язані з захистом Батьківщини. Як встановлено судом першої інстанції, що у Довідці ВЛК в/ч НОМЕР_3 №3281 від 11.08.2022р., військово-лікарською комісією було зазначено, що отримана позивачем 03.08.2022р. травма тяжкого ступеню, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. В той же час, у Довідці ВЛК Військової частини НОМЕР_3 №5919 від 02.11.2022р. вказаною військово-лікарською комісією було зазначено, що отримана позивачем 03.08.2022р. травма легкого ступеню, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Отже, отримання лише тяжкого поранення (не легкого) за висновками ВЛК, є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, оскільки надані довідки і містили розбіжності, позивачу було запропоновано звернутися до вказаної ВЛК Військової частини НОМЕР_3 з метою усунення вказаних розбіжностей, що не спростовано позивачем. Як вбачається з матеріалів справи, відповідні розбіжності були усунуті лише 04.06.2024р. та постанову про причинний зв`язок травми в довідці ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2022р. №3281 було відмінено, відповідно до копії Витягу з протоколу засідання штатної НОМЕР_4 регіональної ВЛК Міністерства оборони України, оформленого протоколом №2197. Отже, розбіжності у медичних документах, які є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, були усунуті 04.06.2024р. 22.04.2025р. позивач звернувся із заявою про перерахунок та виплату додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168, з вищезазначеним витягом з протоколу №2197 від 04.06.2024р. та копіями усіх необхідних документів, яка зареєстрована відповідачем 29.04.2025р. За результатами розгляду заяви позивача від 22.04.2025р., відповідачем були внесені зміни до відповідних наказів про перерахунок додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168 та нараховано і виплачено позивачеві додаткову винагороду з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 85 186,61 грн. 21.07.2025р. були перераховані вищезазначені кошти на банківській рахунок позивача, що підтверджується випискою з карти. Але компенсація втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати вказаної суми додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 (що є складовою його грошового забезпечення) встановлена Законом №2050-Ш та Порядком №159, за період з 03.08.2022 по 21.07.2025р. під час виплати заборгованості відповідачем нарахована та виплачена не була. Вважаючи, таку бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми додаткової винагороди протиправною, і саме це стало підставою для звернення до суду. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159). Відповідно до статей 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Згідно із пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Як установлено вище, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова винагорода встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету. Запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткова винагорода, є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. При цьому, виплата такої винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, названа виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а тому за приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, не підлягає компенсації. Колегія суддів враховує правий висновок Верховного Суду у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23, відповідно до якого передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова винагорода не враховується до складу місячного грошового забезпечення. Щодо посилання представника позивача на правові висновки Верховного Суду, які викладено в рішенні від 11.04.2025 у зразковій справі №280/8933/24, колегія суддів відхиляє посилання на правові висновки Верховного Суду у цій справі, оскільки Великою Палатою Верховного Суду справа №280/8933/24 (провадження № 11-216заі25) рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.04.2025р. у зразковій справі №280/8933/24 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, про те, що у позивача відсутнє права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до постанови №168 за період з 03.08.2022 р. по день фактичної виплати додаткової винагороди 21.07.2025р., включно за весь час затримки виплати, а тому суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 13.03.2026р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2026р. у справі №160/25269/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 01.06.2026р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов