LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд440/13996/25

від 02.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 р. Справа № 440/13996/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.12.25 по справі № 440/13996/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що полягає у непереведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.08.2025 №916260147050; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2025 про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. В обгрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що полягає у непереведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та як наслідок необхідності скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.08.2025 №916260147050. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.08.2025 №916260147050. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2025 про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 22.08.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення № 916260147050 про відмову в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 15.08.2025 № 1391. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії листом. ОСОБА_1 перебуває на обліку і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 16.04.2017. За даними електронної пенсійної справи позивача встановлено, що до заяви від 18.03.2025 нею надані документи: свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть годувальника, довідка про заробітну плату годувальника, військовий квиток годувальника, диплом годувальника, довідка про спільне проживання з годувальником. За результатами розгляду наданих документів до заяви, а також документів, наявних в електронній пенсійній справі, встановлено розбіжності у написанні прізвища заявниці у свідоцтві про шлюб від 12.08.1984 серії НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) та паспорті громадянина України НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ). Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 14.07.2025 № 548/1404/25 встановлено факт перебування у шлюбі ОСОБА_1 з ОСОБА_4 . В документ, який підтверджує родинні стосунки, зокрема, свідоцтво про шлюб, зміни по рішенню суду не внесено. Враховуючи вищезазначене, у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, гр. ОСОБА_1 , відмовлено. Таким чином, Головне управління діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що Головним управлінням вчинено будь - які протиправні дії відносно позивача. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 15.08.2025 позивач звернулася із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_4 , відповідно Закону. До заяви надано сканкопії документів, а саме: паспорта громадянина України; довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14.07.2025 № 548/1404/25 про встановлення факту перебування у шлюбі ОСОБА_1 з ОСОБА_4 22 серпня 2025 року за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення № 916260147050 про відмову в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 15.08.2025 № 1391. Приймаючи вищевказане рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виходило з того, що рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 14.07.2025 №548/1404/25 встановлено факт перебування у шлюбі ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , однак, в документ, який підтверджує родинні стосунки, зокрема, свідоцтво про шлюб, зміни по рішенню суду не внесено. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулася до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII. Положеннями абзацу 2 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII визначено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені статтею 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII, згідно якої пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. За приписами статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Положеннями частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII передбачено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно із частинами першою та другою статті 45 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові. Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії. Відповідно до пункту Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. Згідно із пунктом 2.16 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду. Так, згідно рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14.07.2025 № 548/1404/25, яке набрало законної сили 14.08.2025, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , перебувала з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у шлюбі, що був зареєстрований 12.09.1984 року Міським відділом ЗАГС м. Стрий Львівської області за актовим записом № 353, у період з 12.09.1984 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Хорол Лубенського району Полтавської області. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили встановлено факт перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому, яким нормативним актом керувався відповідач відмовляючи у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, посилаючись на відсутність внесення змін до свідоцтва про шлюб, судом не встановлено. Інших підстав щодо відмови у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, оскаржуване рішення не містить. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.08.2025 №916260147050 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2025 про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 по справі № 440/13996/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»