Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/13815/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 р.Справа № 440/13815/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д., по справі № 440/13815/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: - скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії AB № 00007908 від 12.09.2025 та закрити провадження у справі. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.03.2026 у справі №440/13815/25 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку аргументує неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.03.2026 по справі № 440/13815/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем указано, що суд першої інстанції невірно тлумачить положення ч. 1 ст. 14-3 КУпАП як такі, що безспірно і безапеляційно встановлюють вину особи, що керує транспортним засобом саме як перевізника, оскільки, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 7-р(I)/2025, така презумпція може бути спростована відповідальною особою у спосіб, визначений законодавцем у межах адміністративних процедур або в судовому порядку. Позивач вказує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка передбачена положеннями ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, застосовується лише до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, а суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-ІІІ, є саме автомобільний перевізник. Скаржник наголошує, що у спірній постанові відповідальною особою за скоєння правопорушення, передбаченого п.22.5 ПДР України, відповідач визначив апелянта; у той же час, як вбачається з товарно-транспортних накладних № Р66334 і Р66333 від 11.09.2025, автомобілем, яким у день скоєння інкримінованого позивачу правопорушення перевозився вантаж, автомобільним перевізником зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 . На підтвердження доводів позивач посилається на постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22. Апелянт не погоджується з тим, що мав місце сам факт правопорушення, вказаного у спірній постанові і у оскаржуваному судовому рішенні, оскільки загальна вага товару, що перевозився вищезгаданим автомобілем за двома накладними, складала 6677,28 грн., відтак, вона не могла бути такою, що перевищувала встановлені законом розміри. Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.03.2026 у справі №440/13815/25 в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що особою, за якою зареєстровано транспортний засіб, вважається власник даного транспортного засобу та саме на таку особу відповідно до статті 14-3 КУпАП покладається адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 132-1 цього Кодексу, за умови відсутності в ЄДРТЗ відомостей про належного користувача даного транспортного засобу. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12.09.2025 головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду(контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов`янчик С.І. прийняла постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. В постанові зазначено, що 11.09.2025 о 17 год 37 хв., за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF AS 47 XS, ДНЗ НОМЕР_1 , відповідальна особа, якого допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених в п. 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 11,391% (1.31 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії AB № 00007908 від 12.09.2025 та закриття провадження у справі. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із правомірності винесення оскаржуваної постанови. Суд першої інстанції вказав, що факт порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України був зафіксований належним чином, у свою чергу, позивач не надав доказів на спростування вказаного факту. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. При цьому, за приписами частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з частиною 2 статті 29 Закону № 3353-XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Водночас, згідно із Законом України «Про дорожній рух», Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (пункти 1.3, 1.5 ПДР України). Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з підпунктом «в» пункту 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь, зокрема, для автомобільних доріг державного значення на одинарну вісь - 11,5 тонн; на здвоєні осі, якщо відстань між осями менш як 1 метр - 11,5 тонн; від 1 до 1,3 метра - 16 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах - 18 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни -19 тонн; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 23 тонни; від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів - 20 тонн; на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше - 21 тонна; понад 1,3 до 1,4 метра - 24 тонни. Таким чином, підпунктом «в» пункту 22.5 ПДР передбачені обмеження вагових параметрів транспортних засобів та їх составів для автомобільних доріг державного значення, а саме навантаження на вісь транспортних засобів. Водночас, за приписами частини 2 статті 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Приміткою до статті 132-1 КУпАП передбачено, що дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Тобто, відповідальність за частиною 2 статті 132-1 КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами без відповідного дозволу. При цьому, згідно з частиною 1 статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідно до статті 229 КУпАП, органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом, зокрема, але не виключно, частини друга, третя статті 132-1 КУпАП. Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частини друга, третя статті 132-1 КУпАП). Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті (підпункт 4 пункту 4 Положення № 103). Відповідно до пункту 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового-контролю; у випадках, передбачених правопорушення, розглядає справи про законом, складає протоколи про адміністративні адміністративні правопорушення i накладає адміністративні стягнення. Отже, посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 2, 3 статті 132-1 КУпАП. Водночас, механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174). Згідно з пунктами 2, 16 Порядку № 1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1174, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку № 1174). Згідно з пунктами 12-15 Порядку №1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Метадані повинні містити дані про: - засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); - місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); - найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); - фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Також з аналізу положень Порядку № 1174 вбачається, що система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів відповідно до законодавства. З викладеного вбачається, що процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення. Водночас, Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.202 № 512, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2021 за № 1286/36908 (далі - Інструкція № 512) Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції № 512 передбачено, що винесені постанови, що набрали законної сили, разом з метаданими передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Відповідно до Додатка 1 до Інструкції № 512 в частині «Установив (ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, має міститися, в тому числі, наступна інформація: (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), а також: (суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги). Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Таким чином, Інструкцією № 512 затверджено форму постанови про адміністративне правопорушення, яка складається уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті. Як встановлено з матеріалів справи, 12.09.2025 головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду(контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов`янчик С.І. прийняла постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. В оскаржуваній постанові зазначено, що 11.09.2025 о 17 год 37 хв., за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF AS 47 XS, ДНЗ НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених в п. 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 11,391% (1.31 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон. При цьому, копіями свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №4/7769 від 03.09.2025 та №813 від 03.09.2025 підтверджується встановлення елементів системи моніторингу за станом доріг та умовами руху на автодорозі державного значення М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі (на м. Гостомель), км 49+495, відповідність встановленого приладу для зважування транспортних засобів WAGA-WIM35, застосованим вимогам технічного регламенту та стандартам ДСТУ. Прилад призначений для визначення маси транспортного засобу, навантаження на вісь та на групу осей упродовж його проїзду через вантажоприймальний пристрій ваг. При цьому, скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджуються наданими відповідачем фотографіями транспортного засобу та державного номерного знаку, здійсненими під час фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт. Отже, колегія суддів зазначає, що факт порушення позивачем вимог пункту 22.5 ПДР України, ч. 2 ст. 132-1 КУпАП зафіксований належним чином, а винесення відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення серії AB № 00007908 від 12.09.2025 є правомірним. Водночас, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка передбачена положеннями частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, з огляду на наступне. Так, відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі Закон № 2344-III), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, суб`єктом відповідальності порушення, передбачені частиною 1 статті 60 Закону № 2344-III є автомобільні перевізники. Між тим, предметом спору у даній справі є постанова про притягення позивача до відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, а не за частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001. При цьому, як було зазначено раніше, згідно з частиною 1 статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Тобто, відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, зокрема, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу. Так, згідно з пунктом 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (далі - Порядок ведення ЄДРТЗ), до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об`єкти обліку). У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі: 1) державної реєстрації транспортного засобу; 2) перереєстрації транспортного засобу; 3) зняття з обліку транспортного засобу; 4) скасування державної реєстрації транспортного засобу; 5) скасування перереєстрації транспортного засобу; 6) скасування зняття з обліку транспортного засобу; 7) відомчої реєстрації транспортного засобу; 8) внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; 9) передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона. Отже, до Єдиного державного реєстру транспортних засобів вносяться відомості про державну реєстрацію транспортного засобу, внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу та передачу права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі. При цьому, пунктом 1 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1145 (далі Порядок №1145), визначено, що цей Порядок визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №1145, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками (власник транспортного засобу (його представник за нотаріально посвідченою довіреністю або за дорученням, якщо власником транспортного засобу є юридична особа) та належний користувач), якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування (пункт 3 Порядку №1145). Таким чином, внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви згідно з Порядком №1145. Із матеріалів справи, а саме з товарно-транспортних накладних № Р66334 і Р66333 від 11.09.2025 встановлено, що транспортним засобом DAF AS 47 XS, ДНЗ НОМЕР_1 , яким у день скоєння позивачем правопорушення (11.09.2025) перевозився вантаж, автомобільним перевізником зазначено фізичну особу підприємця ОСОБА_2 , вантажовідправником Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», вантажоодержувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ КЕРАМА». При цьому, транспортний засіб DAF AS 47 XS, державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами у справі та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 серії БАА 017266 від 26.06.2025. Матеріали справи не містять доказів щодо внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу DAF AS 47 XS, державний номерний знак НОМЕР_1 або передачу права користування та/або розпорядження транспортним засобом DAF AS 47 XS, державний номерний знак НОМЕР_1 іншій особі. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що спірні відносини у даній справі виникли з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі згідно з частиною 2 статті 132-1 КУпАП, а не стосовно притягнення позивача до відповідальності у порядку частини 1 статті 60 Закону № 2344-III. Колегія суддів також відхиляє посилання позивача на постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, оскільки правові висновки, що містяться у даних постановах, стосуються правовідносин, які регулюються статтею 60 Закону № 2344-III. Отже, колегія суддів вказує, що саме на позивача як особу, за якою зареєстрований транспортний засіб, покладається відповідальність за частиною 2 статті 132-1 КУпАП. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що загальна вага товару, що перевозився автомобілем DAF AS 47 XS, державний номерний знак НОМЕР_1 за накладними № Р66334 і Р66333 від 11.09.2025, не могла бути такою, що перевищувала встановлені законом розміри, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а є первинним документом бухгалтерського обліку та використовується виключно для обліку операцій з надання послуг перевезення товарно-матеріальних цінностей. Колегія суддів вказує, що сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність ваги транспортного засобу та вантажу. Стосовно доводів позивача про помилковість тлумачення судом першої інстанції положення ч. 1 ст. 14-3 КУпАП як таких, що безспірно і безапеляційно встановлюють вину особи, що керує транспортним засобом саме як перевізника, оскільки у рішенні Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 7-р(I)/2025 вказано, що така презумпція може бути спростована відповідальною особою у спосіб, визначений законодавцем у межах адміністративних процедур або в судовому порядку, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до статті 279-7 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: - така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; - особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Отже, зазначеною правовою нормою визначено умови звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині 1 статті 14-3 КУпАП, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Колегія суддів вказує, що матеріалах справи відсутні докази того, що позивач після отримання постанови серії АВ №00007908 від 12.09.2025 звертався особисто чи через уповноваженого представника до відповідної особи (фактичного користувача транспортного засобу) чи така особа зверталася до відповідача із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та сплатила штраф. При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 7-р(I)/2025 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У даному рішенні Конституційний Суд України, оцінюючи частину першу статті 14-3 Кодексу на предмет дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, взяв до уваги той факт, що у ній не встановлено відповідальності за адміністративне правопорушення, а лише визначено спеціального суб`єкта, який нестиме відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті у випадку вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом. Аналіз частини першої статті 14-3 Кодексу свідчить про те, що відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті законодавець поклав на фізичних осіб, які є власниками або належними користувачами транспортного засобу, або ж обіймають посаду керівника юридичної особи, або виконують повноваження керівника юридичної особи, якій належить транспортний засіб, незалежно від того, здійснювали вони керування транспортним засобом у момент учинення адміністративного правопорушення чи ні (пункт 8.1 рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 7-р(I)/2025). Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України вважав, що в частині першій статті 14-3 Кодексу закладено презумпцію факту, за якою відповідальну особу на момент правопорушення prima facie (на перший погляд) вважають такою, що керувала транспортним засобом. Таке унормування є виправданим з огляду на шкоду, якої можуть завдати транспортні засоби, допущені до руху з перевищенням норм габаритно-вагового контролю, та узгоджується із потребою у забезпеченні безпеки дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті, захисту інтересів суспільства та держави в цілому. Така презумпція може бути спростована відповідальною особою у спосіб, визначений законодавцем у межах адміністративних процедур або в судовому порядку. Отже, частина перша статті 14-3 Кодексу не суперечить принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, установленому частиною другою статті 61 Конституції України (пункт 8.2 рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 7-р(I)/2025). Конституційний Суд України зробив висновок, що власники транспортних засобів або уповноважені ними особи зобов`язані добросовісно й неухильно дотримуватись установлених чинним законодавством у сфері безпеки на автомобільному транспорті правил та обмежень щодо габаритно-вагових норм транспортних засобів. Експлуатація транспортних засобів не повинна завдавати шкоди іншим учасникам дорожнього руху, суспільству та державі. Отже, установлення в Кодексі відповідальності prima facie не суперечить принципу презумпції невинуватості, закріпленому частиною першою статті 62 Конституції України, та є виправданим заходом превентивного контролю у сфері безпеки на автомобільному транспорті (пункт 9 рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 7-р(I)/2025). При цьому, згідно з пунктом 6 вказаного рішення, у випадку передання транспортного засобу іншій особі власник транспортного засобу має право внести відомості про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) для автоматизованого обліку. Процедура внесення відомостей про належного користувача визначена Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Реєстру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 року № 1145 зі змінами (далі - Порядок № 1145). Відповідно до пункту 5 Порядку № 1145 відомості щодо належного користувача до Реєстру вносять через територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України, електронний кабінет водія, портал Дія. Пунктом 6 Порядку № 1145 визначено, що „за внесення до Реєстру відомостей про належного користувача плата не справляється. Із наведеного випливає, що наявний обсяг правомочностей у сфері безпеки на автомобільному транспорті дає можливість власникам транспортних засобів вчиняти активні дії щодо відображення актуальних відомостей про фактичного користувача транспортного засобу, який безпосередньо нестиме відповідальність за адміністративні правопорушення, у спосіб, що визначений чинним законодавством. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем як власником транспортного засобу DAF AS 47 XS, державний номерний знак НОМЕР_1 не було вчинено активних дій щодо відображення актуальних відомостей про фактичного користувача транспортного засобу, який безпосередньо ніс би відповідальність за адміністративне правопорушення, встановлене постановою серії АВ №00007908 від 12.09.2025. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час розгляду колегією суддів. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.03.2026 по справі № 440/13815/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 02.06.2026 року