Постанова КГС ВС № 907/562/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Київ cправа № 907/562/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д., за участю секретаря судового засідання Дуб С.І., представників учасників справи: від позивача: не з`явився, від відповідача: не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Закарпатської області (Мірошниченко Д.Є.) від 16.07.2025 та на постанову Західного апеляційного господарського суду (Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.) від 12.01.2026 (повний текст складений 14.01.2026) у справі за позовом Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" про стягнення 3 443 415,30 грн ІСТОРІЯ СПРАВИ ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Короткий зміст позовних вимог

1. Департамент з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" (далі - Відповідач) про стягнення 3 443 415,30 грн.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням Відповідачем умов договорів в частині поставки оплаченого товару. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 16.07.2025, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 12.01.2026, позов задовольнив частково, стягнув з Відповідача на користь Позивача 2 045 760,30 грн збитків та 23 355,30 грн попередньої оплати, а також 24 549,12 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

4. Рішення судів попередніх інстанцій, зокрема, мотивовані таким: - враховуючи ненадання Відповідачем доказів наявності у останнього належного Позивачу товару та/або настання обставин, що об`єктивно унеможливлювали б своєчасне виконання обов`язку постачальника повернути покупцю із зберігання товар, сума 2 022 405,00 грн підлягає до відшкодування Позивачу, як сума понесених ним збитків; - заявлена Позивачем до стягнення сума 1 397 655,00 грн збитків за договором № СКЗ-00425 від 09.04.2024 не підлягає задоволенню, як непідтверджена та необґрунтовано заявлена, оскільки копія претензії № 01 (вих.№ 43/04/01 від 17.03.2025), в якій Позивачем визнано факт поставки Відповідачем товару за договором № СК3-00425 від 09.04.2024, а саме: бензину А-95 в кількості 10 000 літрів та дизельного палива в кількості 17 405 літрів, долучена самим Позивачем до позовної заяви та на таку Позивач посилається як на доказ у справі. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи 5. 30 січня 2026 року Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: - скасувати постанову Західного апеляційного Господарського суду від 12.01.2026; - скасувати частково рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1397655,00 грн за договором №СК3-00425 від 09.04.2024 та в частині відмови у стягненні витрат на оплату судового збору за подачу позову у сумі 27102,11 грн та направити справу на новий розгляд та прийняти рішення, яким задовольнити позов в частині позовних вимог на суму 1397655,00 грн.

6. Підставами для касаційного оскарження Скаржник зазначає пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми права, а саме частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), а також статей 73, 74, 76-80,86, 236-238 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних категоріях спорів, викладених в постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №910/5041/22, від 07.07.2022 у справі №904/8118/21, від 03.11.2020 у справі №920/611/19, від 24.02.2021 у справі №910/1873/20, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 25.11.2021 у справі №910/15963/20, від 08.04.2018 у справі №904/8351/16, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, від 08.09.2021 у справі №913/690/20.

8. Посилаючись на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доказам, що додавались Позивачем до матеріалів справи.

9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили наступні докази: - розпорядження від 30.12.2024 №1503/0/5-24ВА Начальника Львівської обласної військової адміністрації "Про виділення пального Головному управлінню ДСНС України у Львівській області для здійснення запобіжних заходів у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій; - накладна №8 від 31.12.2024 (передано 9 160 літрів дизельного пального наливом); накладна №9 від 31.12.2024, відповідно до якої Департамент з питань цивільного захисту обласної державної адміністрації передав, а Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Львівській області отримало 20 840 літрів дизельного пального у картках на пальне (штрих-картах) та 10 000 літрів автомобільного бензину марки А-95 у картках на пальне (штрих-картах); - довіреність №176 від 31.12.2024 року; лист №7/8-8907/0/1-25 від 30.04.2025 "Про повернення штрих-карт на пальне"; розпорядження № 558/0/5-25А від 16.05.2025 "Про внесення змін до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 30.12.2024 №1503/0/5-24ВА.

8. Правом подати відзив на касаційну скаргу Відповідач не скористався. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. Відповідно до протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою про намір укласти договір вирішено визначити переможцем процедури закупівлі згідно з предметом закупівлі ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти (Бензин А-95 та Дизельне паливо) учасника відкритих торгів Відповідача та повідомлено останньому про намір укласти договір. 10. 09.04.2024 між Позивачем (покупець) та Відповідачем (постачальник) укладено договір № СК3-00425 (далі -Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, згідно ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти (Бензин А-95 та Дизельне паливо), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість на умовах, викладених в розділі 3 даного договору. Найменування та ціна товару, що поставляється, вказуються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору, а в разі їх відсутності в накладних, що мають силу специфікації до договору (пункт 1.2 Договору).

11. Відповідно до пункту 2.2 термін дії паливних карток на Бензин А-95 та Дизельне паливо повинен бути безстроковим.

12. Загальна сума цього Договору складається з загальної вартості товару відповідно до наданих видаткових накладних 3 420 060,00 грн з ПДВ, в тому числі 20 400,00 грн з ПДВ з державного бюджету та 3 399 660,00 грн з ПДВ з місцевого бюджету.

13. Ціна за 1 літр Бензин-А95 складає 51,00 грн, за 1 літр Дизельного пального 51,00 грн. Обсяги закупівель товару можуть бути зменшені залежно від фінансових можливостей покупця (розділ 3 Договору).

14. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору сторонами погоджено термін поставки товару до 31.12.2024, місце отримання товару АЗС постачальник.

15. Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (партії товару) постачальник надає за видатковою накладною покупцю талони/скетч-карти, смарт-карти на пальне встановленої форми відповідного номіналу (далі у тексті картки на пальне або картки). Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (пункт 4.3 Договору).

16. Згідно з пунктом 4.4 Договору картка на пальне є товаро-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (пального на АЗС) покупець пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості.

17. Термін дії талонів/скетч-карток, смарт-карток є безстроковим (пункт 4.6 Договору).

18. Розрахунки за цим Договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у договорі. Розрахунки за поставлений товар здійснюються по безготівковому перерахунку протягом 30 днів з моменту отримання покупцем товару та належно оформлених товаросупровідних документів (накладної, рахунка-фактури тощо). У разі затримання (відсутності) бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (пункти 5.1, 5.2 Договору).

19. Відповідно до специфікації, що є додатком № 1 до Договору, сторони погодили обсяг замовленого товару: бензину А-95 33 330 л вартістю 51,00 грн/л (з ПДВ) та дизельного палива 33 730 л вартістю 51,00 грн/л (з ПДВ).

20. На виконання умов договору постачальником виставлено рахунки-фактури покупцю № 0003/0000609 від 11.04.2024 на суму 3 399 660,00 грн, № 0003/0000656 від 17.04.2024 на суму 2 295,00 грн, № 0003/0000804 від 14.05.2024 на суму 2 550,00 грн, № 0003/0000925 від 04.06.2024 на суму 2 040,00 грн, № 0003/0001024 від 19.06.2024 на суму 9 435,00 грн, №0003/0001159 від 16.07.2024 на суму 4 080,00 грн, які в свою чергу оплачені покупцем, на підтвердження чого матеріали справи місять платіжні інструкції № 260 від 12.04.2024, № 267 від 17.04.2024, № 351 від 14.05.2024, № 437 від 04.06.2024, № 491 від 19.06.2024, № 559 від 16.07.2024 на відповідні суми.

21. В подальшому, між сторонами було укладено ще два аналогічні за своїми умовами Договори поставки № СКЗ-00681Б та № СКЗ-00682Д від 01.11.2024, предметом поставки яких є Бензин А-95 (для генераторів) та Дизельне паливо відповідно (пункт 1.2 Договорів).

22. Відповідно до пункту 3.1 Договорів, їх загальна сума становить 11 957,70 грн та 18 521,10 грн відповідно.

23. Відповідно до пункту 2.1 Договорів товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

24. Умови оплати передбачені розділом 4 Договорів, зокрема, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується в рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня виписки (пункт 4.1).

25. При ненадходженні оплати у термін, вказаний у пункті 4.1 Договору, постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідної видаткової накладної. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним.

26. Порядок поставки товару узгоджений сторонами у розділі 5 Договорів, а саме строк поставки до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч-картки), місце поставки АЗС постачальника, умови постачання самовивезення.

27. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

28. На виконання умов Договору поставки № СКЗ-00681Б від 01.11.2024, постачальником виставлено рахунок-фактуру № 0003/0001635 від 01.11.2024 на суму 11 957,70 грн, який оплачений у строк, передбачений Договором, що підтверджується платіжною інструкцією №901 від 01.11.2024 на відповідну суму.

29. На виконання умов Договору поставки № СКЗ-00682Д від 01.11.2024, постачальником виставлено рахунок-фактуру № 0003/0001636 від 01.11.2024 на суму 18 521,10 грн, який оплачений у строк, передбачений договором, що підтверджується платіжною інструкцією №902 від 01.11.2024 на відповідну суму.

30. За доводами Позивача, Відповідачем не здійснено поставки товару за договорами №СК3-00425 від 09.04.2024 та № СКЗ-00681Б від 01.11.2024 взагалі, за договором № СКЗ-00682Д від 01.11.2024 поставку здійснено частково в кількості 150 літрів дизельного пального на суму 7 123,50 грн (150 літрів х 47,49 грн).

31. Отже, за твердженням Позивача, сума вартості непоставленого Відповідачем товару за укладеними між сторонами договорами складає 3 443 415,30 грн.

32. Як вбачається з претензії № 1 (вих.№ 43/04/01 від 17.03.2025), надісланої на адресу Відповідача, Позивачем визнано часткову поставку товару бензину А-95 в кількості 10 000 л та дизельного палива в кількості 17 405 л по договору № СКЗ-00425 від 09.04.2024 та заявлено вимогу про повернення 2 022 405,00 грн вартості непоставленого товару, що в свою чергу суперечить доводам позовної заяви щодо неотримання оплаченого товару по вказаному договору в повному обсязі.

33. Також, Позивач звертався до Відповідача з претензіями № 02 (вих.№ 44/04/01 від 17.03.2025) та № 08 (вих.№ 42/04/01 від 17.03.2025), надісланими на адресу Відповідача, щодо повернення суми оплаченого товару у зв`язку з його непоставкою за договорами №СКЗ-00681Б та № СКЗ-00682Д від 01.11.2024. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

35. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2025 та постанову Західного апеляційного Господарського суду від 12.01.2026 у справі №907/562/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1397655,00 грн за договором №СК3-00425 від 09.04.2024 та в частині відмови у стягненні витрат на оплату судового збору за подачу позову у сумі 27102,11 грн.

36. Натомість у частині стягнення з Відповідача 2 045 760,30 грн збитків та 23 355,30 грн попередньої оплати судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

37. Відповідно до частини першої статті 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

38. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга цієї статті).

39. Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

40. Відповідно до частини першої статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

41. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

42. Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

43. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17).

44. Отже, для застосування положень вказаної норми необхідним є встановлення факту не передання продавцем товару у встановлений строк.

45. За змістом частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

46. Відповідно до частини другої статті 689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

47. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, строк поставки товару визначено до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч-картки); місце поставки АЗС постачальника; умови постачання самовивезення. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п.п.5.1-5.3 Договорів).

48. Таким чином, за умовами укладених договорів, покупець мав обов`язок з отримання пального за скретч-картками в мережі АЗС відповідача (самовивіз) у визначені в скретч-картках строки.

49. Проте суди попередніх інстанцій у цій справі при ухваленні оскаржуваних рішень не дослідили доказів та не встановили обставин щодо того, чи звертався покупець в межах строку дії скретч-карток в мережі АЗС для отримання товару, та чи було відмовлено в наданні товару покупцю за пред`явленими скретч-карток в мережі АЗС в межах строку їх дії. Відтак, судами не досліджено доказів та не встановлено обставин щодо порушення саме Відповідачем строків поставки товару та/або відмови Відповідача щодо відпуску товару за отриманими Позивачем скретч-картками у межах строку їх дії, та виникнення прострочення виконання обов`язку з поставки товару саме у Відповідача (продавця).

50. Верховний Суд у постанові від 13.01.2026 у справі № 914/2033/24 зазначив, що для визначення наявності чи відсутності підстав для застосування до правовідносин між сторонами у цій справі частини другої статті 693 ЦК України щодо права покупця вимагати повернення суми попередньої оплати за товар судам належить дослідити усі докази щодо обставин належного/неналежного виконання Відповідачем, як постачальником, своїх зобов`язань щодо передання товару, а також належного/неналежного виконання Позивачем, як покупцем, своїх зобов`язань з отримання товару, з урахуванням умов укладених між сторонами договорів.

51. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору Відповідачем виставлено Позивачу рахунки-фактури: № 0003/0000609 від 11.04.2024 на суму 3 399 660,00 грн; № 0003/0000656 від 17.04.2024 на суму 2 295,00 грн; № 0003/0000804 від 14.05.2024 на суму 2 550,00 грн; № 0003/0000925 від 04.06.2024 на суму 2 040,00 грн; № 0003/0001024 від 19.06.2024 на суму 9 435,00 грн; №0003/0001159 від 16.07.2024 на суму 4 080,00 грн, які оплачені Позивачем, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: № 260 від 12.04.2024, № 267 від 17.04.2024, № 351 від 14.05.2024, № 437 від 04.06.2024, № 491 від 19.06.2024, № 559 від 16.07.2024.

52. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що копія претензії № 01 (вих.№ 43/04/01 від 17.03.2025), в якій Позивачем визнано факт поставки Відповідачем товару за договором № СК3-00425 від 09.04.2024, а саме: бензину А-95 в кількості 10 000 літрів та дизельного палива в кількості 17 405 літрів, долучена самим Позивачем до позовної заяви та на таку Позивач посилається як на доказ у справі.

53. Скаржником у касаційній скарзі вказано, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази, які безпосередньо підтверджують зміну фактичних обставин щодо використання виділених карток пального, зокрема те, що пальне у вигляді штрих-карток фактично не було використане та підлягало поверненню Позивачу.

54. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

55. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

56. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

57. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

58. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

59. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

60. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

61. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

62. У касаційній скарзі Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили наступні докази: - розпорядження від 30.12.2024 №1503/0/5-24ВА Начальника Львівської обласної військової адміністрації "Про виділення пального Головному управлінню ДСНС України у Львівській області для здійснення запобіжних заходів у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій; - накладна №8 від 31.12.2024 (передано 9 160 літрів дизельного пального наливом); накладна №9 від 31.12.2024, відповідно до якої Департамент з питань цивільного захисту обласної державної адміністрації передав, а Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Львівській області отримало 20 840 літрів дизельного пального у картках на пальне (штрих-картах) та 10 000 літрів автомобільного бензину марки А-95 у картках на пальне (штрих-картах); - довіреність №176 від 31.12.2024 року; лист №7/8-8907/0/1-25 від 30.04.2025 "Про повернення штрих-карт на пальне"; - розпорядження № 558/0/5-25А від 16.05.2025 "Про внесення змін до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 30.12.2024 №1503/0/5-24ВА.

63. При цьому, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.07.2022 у справі № 904/8118/21, від 03.11.2020 у справі №920/611/19, від 24.02.2021 у справі №910/1873/20.

64. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово звертав увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, не лише обставини оформлення первинних документів, а й інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

65. Таким чином, невизнання стороною факту поставки спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення поставки товару. Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі.

66. Водночас суди попередніх інстанцій не дослідили наявність чи відсутність доказів щодо фактичного руху товару, а лише обмежились формулюванням наявним у претензії.

67. Отже, доводи Скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - частини другої статті 693 ЦК України, без урахування висновків, викладених у зазначеній Скаржником постанові Верховного Суду, а також порушення судами норм процесуального права у зв`язку з недослідженням доказів, що призвело до неправильного вирішення спору, знайшли своє підтвердження.

68. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1397655,00 грн у цій справі є передчасними та такими, що не відповідають нормам матеріального права. Водночас судами попередніх інстанцій допущені процесуальні порушення щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

69. Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

70. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, у зв`язку з чим оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 1 397 655,00 грн збитків підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

71. З урахуванням вищевикладеного, оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні витрат на оплату судового збору у сумі 27 102,11 грн також підлягають скасуванню. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

73. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

74. З урахуванням викладеного вище, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2025 та постанову Західного апеляційного Господарського суду від 12.01.2026 у справі №907/562/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" на користь Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації 1397655,00 грн збитків та в частині відмови у стягненні витрат на оплату судового збору у сумі 27 102,11 грн та направлення цієї справи у скасованій частині на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області. Судові витрати

75. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2025 та постанову Західного апеляційного Господарського суду від 12.01.2026 у справі №907/562/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" на користь Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації 1 397 655,00 грн збитків та в частині відмови у стягненні витрат на оплату судового збору у сумі 27 102,11 грн скасувати. В іншій частині зазначені судові рішення залишити без змін.

3. Справу №907/562/25 у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча Г. Вронська Судді С. Бакуліна І. Кондратова