Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/1220/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1220/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ярош А.І., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М. секретар судового засідання: Кияшко Р.О. за участю представників учасників справи: прокурор: Ейсмонт І.С., від Південного офісу Держаудитслужби України: не з`явився від Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області: не з`явився від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом": Коляда В.М., від ОСОБА_1 : не з`явився від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024 року, суддя в І інстанції Ржепецький В.О., повний текст якого складено 26.02.2024, в м. Миколаєві у справі №915/1220/23 за позовом: керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: Південного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до відповідачів:

1. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом");

2. ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору поставки та застосування наслідків їх недійсності В С Т А Н О В И В: У липні 2023 керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Фізичної особи-підприємця Румянцевої Наталії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, в якій просив суд: -визнати недійсним рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, оформлене протоколом його засідання від 29.01.2018 № 999; -визнати недійсним договір поставки товару від 16.02.2018 № 53-123-01-18-04112, укладений між Відокремленим підрозділом Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Фізичною особою-підприємцем Румянцевою Наталією Володимирівною; -стягнути з Фізичної особи-підприємця Румянцевої Наталії Володимирівни на користь Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 182 608,00 грн, а з Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом одержані ним за рішенням суду 182 608,00 грн стягнути в дохід держави; Позовні вимоги мотивовані порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, зокрема вчинення ФОП Румянцевою Н.В. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за рахунок коштів юридичної особи публічного права за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів державного підприємства. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024 у справі №915/1220/23 позовні вимоги задоволено; визнано недійсним рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, оформлене протоколом його засідання від 29.01.2018 № 999; визнано недійсним договір поставки товару від 16.02.2018 №53-123-01-18-04112, укладений між Відокремленим підрозділом Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Фізичною особою-підприємцем Румянцевою Наталією Володимирівною; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 182 608,00 грн; стягнуто з Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в дохід держави одержані ним за рішенням суду у справі №915/1220/23 кошти в сумі 182608,00 грн; стягнуто з Румянцевої Наталії Володимирівни на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 8107,12 грн. Місцевий господарський суд дійшов наступних висновків: -рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 65/71-р/к у справі № 2-26.206/7-2019 визнано, що ФОП Румянцева Н.В. та Полторак Ю.О. вчинили порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю товарів; -дії ФОП Румянцевої Н.В. були спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі, тобто, в діях ФОП Румянцевої Н.В. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства -рішення тендерного комітету ВП Південноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом, оформлене протоколом його засідання від 29.01.2018 № 999, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - ФОП Румянцевої Н.В. і підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.215, ч. 1 ст.203 і ч.3 ст.228 ЦК України -тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ФОП Румянцевої Н.В. та ФОП Полторак Ю.О., які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера. Отже, придбання ВП Південноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом ДК 021:2015-33600000-6-Фармацефтична продукція відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості. Поведінка ФОП Румянцевої Н.В. та ФОП Полторак Ю.О. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель. Тому договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Румянцевої Н.В., на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України. 14.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024 у справі №915/1220/23 скасувати в частині визнання недійсним рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, оформлене протоколом його засідання від 29.01.2018 № 999 та визнання недійсним договору поставки товару від 16.02.2018 №53-123-01-18-04112, укладений між Відокремленим підрозділом Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Фізичною особою-підприємцем Румянцевою Наталією Володимирівною та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що сам факт вчинення Румянцевої Н.В. порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України). Матеріали справи не містять відомостей про наявність інших, потенційних учасників закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника філія ВП ПАЕС АТ «НАЕК «Енергоатом» за менші кошти. Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника філії ВП ПАЕС АТ «НАЕК «Енергоатом» цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за Договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів. Суд не врахував, що на момент розгляду тендерної пропозиції ФОП Румянцевій Н.В. замовник (Відповідач) не мав жодних законних підстав для відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі чи відхилення тендерної пропозиції останнього, що свідчать про відсутність в діях замовника (Відповідача) порушень норм Закону України "Про публічні закупівлі" та порушень самої процедури торгів, що виключає вину останнього чи його причетність до антиконкурентних узгоджених дій. Обраний спосіб захисту у вигляді визнання недійсними рішення тендерного комітету Договору, укладеного за результатами публічної закупівлі не передбачений Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про захист економічної конкуренції». Умови оспорюваного Договору були виконані його сторонами у повному обсязі, та не заперечується жодною із сторін спору. При цьому в матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого ФОП Румянцева Н.В. товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов Договору. У відзиві на апеляційну скаргу прокурор, зокрема, зазначає, що доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо наявності інших потенційних учасників закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника філія ВП ПАЕС АТ «НАЕК «Енергоатом» за менші кошти та ненадання прокурором доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника філія ВП ПАЕС АТ«НАЕК «Енергоатом» цінових пропозицій, не спростовують висновків суду про невідповідність правочину інтересам держави та суспільства внаслідок спотворення результатів закупівлі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу №915/1220/23 до розгляду на 21.05.2024 об 11:30. Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.05.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №915/1220/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №918/1043/21 та оприлюднення повного тексту постанови. Ухвалою суду від 22.10.2024 поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу №915/1220/23 до розгляду на 17.12.2024 об 11:00. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №915/1220/23 до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення повного тексту постанови. Ухвалою суду від 12.01.2026 поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу №915/1220/23 до розгляду на 10.03.2026 об 11:30 та в подальшому призначено судове засідання на 14.04.2026 об 10:30. Скаржник надав письмові пояснення, в яких зазначає, що у позовній заяві прокурором не доведено належними доказами, в чому полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, наявність протиправних наслідків та умислу сторін. Також не доведено, що держава зазнала майнової шкоди або отримала товар/роботу неналежної якості, тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового стану держави. Визначення АТ «НАЕК «Енергоатом» у статусі відповідача є помилковим, оскільки воно не порушило прав позивача, а вимога щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 унеможливлює перебування АТ у статусі відповідача. Верховний Суд у справі №?922/3456/23 від 19.12.2025 відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що санкції ч.3 ст.228 ЦК носять конфіскаційний характер і застосовуються лише у виняткових випадках, коли державі завдано значні збитки і є винна особа з вироком суду. Порушення норм господарського законодавства без наявності значних збитків і незаконного збагачення особи не підпадає під цю норму. З 13.04.2026 по 15.04.2026 суддя член-колегії Діброва Г.І. згідно наказу голови суду від 09.04.2026 №61-в перебувала у відпустці, а з 16.04.2026 по 18.04.2026, відповідно до наказу голови суду від 09.04.2026 №62-в перебувала у відрядженні, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги, який призначено на 14.04.2026 об 10:30, не відбувся. Ухвалою суду від 09.04.2026 призначено справу до розгляду на 26.05.2026 об 11:00. В судовому засіданні 26.05.2026 брали участь прокурор та представника скаржника, інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, Відокремленим підрозділом Південноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом 28.12.2017 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товарів ДК 021:2015-33600000-6-Фармацефтична продукція (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-12-28-001486-b), доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UА-2017-12-28-001486-b. Відокремленим підрозділом Південноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 20915546) проведені відкриті торги на закупівлю товару - код СРУ 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua, ідентифікатор закупівлі UA-2017-12-28-001486-b) (далі -Торги). Назва предмета закупівлі: бинт - 699 шт, витратні матеріали -5022 шт, жовтий наконечник для піпеточного дозатору - 5 упак., індикатор медичний - 24 пачки, індикатор медичний - 3 упак., лейкопластир - 20 шт., маска медична - 10 упак, набір гінекологічний - 1 170 компл, перчатки - 2000 пар, перчатки - 500 упак., рукавички - 2100 пар, серветки - 200 шт, система для в/в -20 шт., скарифікатор 60 упак., тонометр - 1 шт, шприц - 11751 шт., щіточка - 1170 шт. (пункт РПЗ-9.1037). Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 184410,17 грн. Розмір мінімального кроку пониження ціни: 1800,00 UAH. Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг 55002, Україна, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, ЮУВ ВП Складське господарство. Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 01 березня 2018 до 31 травня 2018. Дата та час проведення електронного аукціону: 15 січня 2018 14:36 Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ФОП Румянцевою Наталією Володимирівною та ФОП Полторак Юлією Олександрівною. Первинна тендерна пропозиція ФОП Румянцевої Н.В. становила 184408,80 грн, а ФОП Полторак Ю.О. 184039,95 грн. Остаточна тендерна пропозиція ФОП Румянцевої Н.В. становила 182608,00 грн, а ФОП Полторак Ю.О. 184039,95 грн. Згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій від 29.01.2018 №999 по процедурі відкритих торгів на закупівлю товару - код СРУ 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція переможцем торгів визнана ФОП Румянцева Н.В. з остаточною ціною пропозиції 182608,00 грн (т.1, а.с.38-39). За результатами проведених торгів між ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Південноукраїнська АЕС (далі покупець, відповідач 1) та ФОП Румянцевою Наталією Володимирівною (далі постачальник, відповідач 2) 16.02.2018 укладено договір поставки товару № 53-123-01-18-04112 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - СРУ 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція (п. 1.1. Договору) (т. 1, а.с.47-55). Згідно з пунктом 2.1. вказаного Договору загальна вартість товару без ПДВ складає 182608,00 грн. Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю від 22.06.2018 відповідачі взяті на себе зобов`язання виконали. ФОП Румянцевій Н.В. за поставлений товар сплачено 182608,00 грн (т. 1, а.с.56). У подальшому, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 65/71-р/к у справі № 2-26.206/7-2019 визнано, що ФОП Румянцева Н.В. та Полторак Ю.О. вчинили порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю товарів код СРУ 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція, проведених ВП Південноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом, відповідно до ідентифікатору закупівлі UA-2017-12-28-001486-b). Відповідно до п.4 цього рішення антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким: пов`язаність відповідачів через третіх осіб(п.4.1 рішення); наявність тривалих довірчих та сталих господарських відносин між учасниками (п.4.2 рішення); використання спільних засобів зв`язку (п.4.3 рішення); синхронність дій у часі та використання однієї ІР-адреси під час подання тендерних пропозицій та участі в аукціонах Торгах (п.4.4 рішення); спільні особливості електронних файлів документів, поданих на торги у складі тендерних пропозицій (п.4.5 рішення); аналіз цінових пропозицій учасників, закономірність результатів проведення торгів, в яких вони приймали участь разом, та характер дій відповідачів під час участі в них (п.4.6 рішення). З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 65/71-р/к у справі № 2-26.206/7-2019 дійшла висновку, що ФОП Румянцева Н.В. та ФОП Полторак Ю.О. під час підготовки документації та участі у вказаних торгах, які проводило ВП Південноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом за допомогою електронних закупівель Prozorro, ідентифікатор закупівель в системі UA-2017-12-28-001486-b, узгоджували свої дії при підготовці до участі та під час участі у Торгах. Така поведінка учасників торгів становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), заборонених відповідно до п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції. Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, учасники тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши права замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції". На запит Вознесенської окружної прокуратури від 15.05.2023 №53/5-379ВИХ-23 листом від 01.06.2023 №65-02/1126 Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило, що рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 65/71-р/к у справі № 2-26.206/7-2019 суб`єктами господарювання у судовому порядку не оскаржувалося, ФОП Румянцевою Н.В. та ФОП Полторак Ю.О. штрафи, накладені рішенням адміністративної колегії Відділення від 28.12.2021 №65/71-р/к сплачені у повному обсязі (т. 1, а.с.58-59). Предметом апеляційного перегляду справи є з`ясування наявності або відсутності підстав для визнання недійсним рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, визнання недійсним договору поставки товару від 16.02.2018 № 53-123-01-18-04112, укладеного між відповідача та стягнення з ФОП Румянцевої Наталії Володимирівни на користь Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 182 608,00 грн, а з Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом одержані ним за рішенням суду 182 608,00 грн стягнути в дохід держави. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та зазначає наступне. Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19). Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Даний позов подано керівником Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області. Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України «Про публічні закупівлі») він визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі» встановлюються основні терміни, сфера його застосування, суб`єктний склад тощо. Розділом ІІ вказаного Закону безпосередньо врегульовано державне регулювання та контроль у сфері закупівель. Згідно з частинами першою, четвертою статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. В силу частини першої статті 8 цього Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Положеннями частини першої статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» унормовано, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»). За умовами пунктів 8 та 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Відповідно до підпунктів 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення). Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 12.03.2018 у справі №826/9672/17. Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби є належним суб`єктом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, у зв`язку з чим останній виступає належним позивачем у даній справі, оскільки саме до повноважень останнього належить вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.09.2020 у справі №911/1534/19 та від 30.07.2020 у справі №904/5598/18. Таким чином, саме Південний офіс Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Миколаївської області. Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру 15.05.2023 на адресу Південного офісу Держаудитслужби скеровано лист за № 53/5-3799, у якому наведено вищевикладені порушення та запропоновано вжити заходів до звернення до суду із відповідним позовом. Управлінням Південного офісу Держаудитслужби листом від 02.06.2023 № 151425-17/1098-2023 повідомлено про відсутність підстав для вжиття заходів реагування. Також зазначено, що про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, до суду може звернутися виключно особа, якій заподіяна така шкода. Таким чином, Південним офісом Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень. Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту, що суперечать інтересам держави. Зазначене свідчить, що Південний офіс Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, викладених у листі Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, не звернувся до суду з відповідним позовом. Таким чином, оскільки уповноважений державою орган упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 ГПК України, має підстави для звернення до суду з даним позовом. По суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити, на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб. Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин). У даному випадку, вирішуючи спір по суті та оцінюючи доводи позову, суд має з`ясувати чи наявні передбачені законом обставини для визнання недійсним Договору про закупівлю товарів за державні кошти, саме на підставі заявленої прокурором частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, а також чи підлягають застосуванню заявлені прокурором наслідки недійсності договору. За змістом частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Провадження у справі зупинялося до розгляду Верховним Судом справи № 922/3456/23 у подібних правовідносинах, яку було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 та вирішення питання чи підлягає застосуванню до спірних відносин ч.3 ст.228 ЦК України, тобто чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури), таким що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (п.1 ст.50, ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Таким чином наразі є висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з поставлених прокурором питань про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, який підлягає врахуванню під час вирішення цієї справи. У постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України, таким чином: При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції. Також Об`єднана палата виснувала, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника, оскільки: по-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було; по-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа «Air Canada v. the United Kingdom»). Об`єднана палата зазначила, що як у справі, що переглядається, так і у справі, від висновків у якій просять відступити, прокурор вочевидь для дотримання принципу пропорційності просив стягнути з добросовісної сторони не майно, отримане за правочином, а кошти, після того як вони будуть стягнуті з винної сторони (у цій справі № 922/3456/23 - з ПП «ЛСВ "Моноліт» на корить СКП «Харківзеленбуд»). СКП «Харківзеленбуд» неодноразово стверджувало, що воно несе негативні наслідки від ухвалених судових рішень, оскільки грошові кошти не є речами з індивідуально визначеними ознаками, відтак, неможливо розрізнити власні кошти підприємства і кошти, стягнуті з винної сторони. Скаржник звертав увагу на неодноразове намагання виконати примусово відповідне рішення суду незалежно від того, чи отримані кошти з винної сторони на рахунок комунального підприємства. Отже, ухвалені судами у цій справі рішення означають не лише застосування ч.3 ст.228 ЦК України всупереч її прямим приписам (Об`єднана палата погоджується з доводами скаржника, що при правильному застосуванні цієї норми з нього мали би бути стягнуті товари, отримані за правочином, тобто світильники, а не кошти), але й перекладення тягаря відповідальності на невинну сторону - стягнення з комунального підприємства грошових коштів без отримання ним коштів від винної сторони. Відтак, Об`єднана палата у справі № 922/3456/23 дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю товарів на підставі ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України та про стягнення з ПП "ЛСВ Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" 2 370 000 грн, а з СКП "Харківзеленбуд" одержаних ним за рішенням суду 2 370 000 грн в дохід держави. Суд з огляду на положення частини четвертої статті 236 ГПК України враховує наведені вище висновки зроблені у справі № 922/3456/23, оскільки правовідносини у справах є подібними щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України у спірних правовідносинах з огляду на предмет та правові підстави позову (визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору, стягнення коштів на підставі частини третьої статті 228 ЦК України). Так, прокурор обґрунтовує позов тим, що встановлений рішенням Антимонопольного комітету України факт антиконкурентних узгоджених дій під час участі у відкритих торгах свідчить про завідомо протиправну мету дій відповідача-2, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак про наявність підстав для визнання договору недійсним за ч.3 ст.228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою, з огляду на наявність умислу у відповідача-2 і відсутність підстав для аналогічного висновку щодо замовника закупівлі. Суд зазначає, сам по собі встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України факт антиконкурентних узгоджених дій не звільняє прокурора від обов`язку довести сукупність обставин, необхідних для застосування частини третьої статті 228 ЦК України. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18. Отже, сам по собі встановлений рішенням Антимонопольного комітету України факт антиконкурентних узгоджених дій учасників торгів свідчить про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, однак не є достатнім для висновку про те, що укладений за результатами торгів договір був спрямований на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у розумінні частини третьої статті 228 ЦК України. Матеріалами справи підтверджується, що спірний договір виконано сторонами належним чином: товар поставлено, прийнято без зауважень та оплачено. Водночас матеріали справи не містять доказів недобросовісної поведінки замовника закупівлі. Прокурор не надав належних і допустимих доказів того, що внаслідок укладення та виконання спірного договору замовник здійснив переплату бюджетних коштів, отримав товар за завідомо завищеною ціною або зазнав інших значних майнових втрат, співмірних із конфіскаційною санкцією, що заявляється до застосування. Також не доведено, що на момент закупівлі існували реальні альтернативні тендерні пропозиції, які об`єктивно забезпечували істотну економію бюджетних коштів, однак були усунуті саме внаслідок встановлених Антимонопольним комітетом України антиконкурентних узгоджених дій. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено наступних обставин: наявності мети спірного правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; заподіяння державі та суспільству значних збитків, а також безпідставного збагачення відповідача-1; причинно-наслідкового зв`язку між встановленими антиконкурентними узгодженими діями учасників торгів та погіршенням майнового становища держави. Таким чином, прокурором не доведено наявності сукупності умов, необхідних для визнання спірного договору недійсним саме на підставі частини 3 статті 228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим, а доводи апеляційної скарги такими, що знайшли своє підтвердження. Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на обставини, які встановлені вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з одночасним ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Відповідно до 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024 у справі №915/1220/23 - задовольнити. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024 у справі №915/1220/23 скасувати. У задоволенні позовних вимог керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області - відмовити. Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6441,60 грн. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 01.06.2026. Головуючий суддя: А.І. Ярош Судді: Г.І. Діброва Н.М. Принцевська