Постанова 4870 № 914/3217/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3217/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Іванчук С.В. секретар судового засідання Псярук О.В. за участю представників сторін: від відповідача Мудрик І.В.; від скаржника не з?явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Бортник О. Ю.) від 11.03.2026 у справі №914/3217/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення від 31.07.2025 р. № 63/165-р/к по справі №63/9-13-40-2025 ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Львівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 31.07.2025р. № 63/165-р/к по справі № 63/9-13-40-2025. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням визнано позивача таким, що вчинив порушення законодавства, яке передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (ненадання інформації на запит), та накладено на нього штраф у розмірі 40 000 грн. Позивач вважає рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням установленого законодавства та таким, що порушує його майнові права та інтереси. Позивач посилається на те, що відповідач не надсилав йому вимоги про надання інформації. Розміщена на веб-сайті відповідача вимога, на думку позивача, не може вважатися її належним врученням позивачу, оскільки сама публікація має ряд недоліків (не містить обов`язкових реквізитів письмового, електронного документа, дати і номеру, що дозволяв би ідентифікувати вимогу як вимогу голови відділення). Господарський суд Львівської області рішенням від 11.03.2026 у справі №914/3217/25 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення відмовив повністю, судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції поклав на позивача. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Західне міжобласне територіальне відділення АМКУ належним чином направило ТОВ Алхімік Промислові рішення вимогу про надання інформації, спочатку рекомендованим листом за юридичною адресою товариства, а після її невручення через закінчення строку зберігання - оприлюднило вимогу на офіційному вебсайті АМКУ, що відповідає вимогам законодавства. Суд встановив, що вимога вважається врученою через десять днів після її оприлюднення, однак позивач у встановлений строк запитувану інформацію не надав. Тому суд дійшов висновку, що позивач вчинив порушення, передбачене п. 13 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а рішення АМКУ про накладення штрафу є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовлено. 10.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі №914/3217/25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.04.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі № 914/3217/25; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував матеріали справи. Ухвалою суду від 27.04.2026 призначено розгляд апеляційної скарги на 28.05.2026. Товариство з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно встановив факт направлення Позивачу вимоги АМКУ від 25.09.2024 №63-02/3414е та поклав цей факт в основу свого рішення. Скаржник зазначає, що такий висновок суд зробив виключно на підставі списку поштових відправлень, поштового чеку та відмітки про повернення листа. Однак ці документи підтверджують лише сам факт відправлення поштової кореспонденції та її повернення, але не містять жодних відомостей щодо змісту вкладення у конверт. Суд першої інстанції проігнорував те, що в матеріалах справи відсутній опис вкладення або інші належні та допустимі докази, які б індивідуалізували відправлення та дозволяли достеменно встановити, що саме вимога АМКУ від 25.09.2024 №63-02/3414е була вкладена до поштового відправлення і направлена позивачу. Отже, апелянт вважає, що відповідач не довів ключові елементи складу порушення, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: факт належного доведення вимоги до відома позивача, її зміст та факт невиконання саме належно врученої вимоги. У зв`язку з цим відсутні правові підстави для застосування відповідальності та винесення оскаржуваного рішення. 24.04.2026 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача Крижановський О. М. подав відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алхімік Промислові рішення» у справі №914/3217/25 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення- без змін. Покликається на такі обставини: вимога від 25.09.2024 № 63-02/3414е була надіслана обґрунтовано - на виконання доручення Голови АМКУ для дослідження ознак змови на торгах у системі «Prozorro»; факт відправлення доведено надсиланням вимоги від 25.09.2024 рекомендованим листом за офіційною адресою ТОВ з ЄДРПОУ, що підтверджується чеком АТ «Укрпошта» та списком № 191, де у «особливих відмітках» чітко вказано номер і дату вимоги; законодавство не зобов`язує АМКУ надсилати запити цінним листом з описом вкладення; лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що згідно з правовою позицією Верховного Суду прирівнюється до належного вручення, через невручення поштою вимогу 01.11.2024 було опубліковано на офіційному сайті АМКУ; кінцевий строк надання відповіді сплив 21.11.2024, скаржник інформацію не надав, за роз`ясненнями чи продовженням строку не звертався; ненадання інформації є чітким порушенням п. 13 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції» та передбачає штраф. Таким чином, відповідач вважає, що докази відділення АМКУ є належними та достатніми, рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 є законним, а апеляційна скарга скаржника - безпідставна й задоволенню не підлягає. Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було. 28.05.2026 в судовому засіданні взяв участь представник відповідача, який підтримав позиції, висловлені у відзиві по суті розгляду апеляційної скарги. Інші учасники у справі участь своїх представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання. Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, під час здійснення державного контролю за дотриманням ТОВ Алхімік Промислові рішення та ТОВ «Лідертул» законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у процедурі закупівлі за ідентифікатором UA-2023-11-02-011406-a Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 25.09.2024 направило на юридичну адресу ТОВ Алхімік Промислові рішення (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 60) вимогу про надання інформації №63-02/3414е від 25.09.2024. Вимогою товариство було зобов`язане протягом десяти днів з дня її одержання надати інформацію, пояснення та копії документів, необхідних для перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення зазначеної процедури закупівлі. Вимогу направлено рекомендованим поштовим відправленням №0600966082930, що підтверджується списком №191 згрупованих відправлень «Рекомендований лист» та службовим чеком АТ «Укрпошта» від 25.09.2024. У списку відправлень зазначено найменування та адресу товариства, а також номер і дату вимоги №63-02/3414е від 25.09.2024. Поштове відправлення не було вручено адресату та повернулося відправнику із відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання». Інших вимог про надання інформації, які направлялися відповідачем позивачу в межах зазначеної перевірки, матеріали справи не містять. У зв`язку з неможливістю вручення вимоги за місцезнаходженням товариства Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 01.11.2024 розмістило вимогу №63-02/3414е від 25.09.2024 на своєму офіційному вебсайті. Відповідно до пункту 3 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), вимога вважається врученою ТОВ Алхімік Промислові рішення 11.11.2024, а запитувану інформацію товариство повинно було надати до 21.11.2024 включно. ТОВ Алхімік Промислові рішення інформацію, пояснення та документи, запитані вимогою №63-02/3414е від 25.09.2024, у встановлений строк не надало. Невиконання вимоги стало підставою для прийняття Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України рішення №63/165-р/к від 31.07.2025, яким визнано дії товариства порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (неподання інформації на вимогу органу АМКУ), та накладено штраф у розмірі 40 000 грн. Згідно із статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці. Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Приписами статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єктів господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо (частина перша статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). Відповідно до статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо (частина перша статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Відповідно до пунктів 13 - 15 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню. Положеннями статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Отже, неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлені органами Антимонопольного комітету України строки є неправомірною бездіяльністю, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність. Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню з`ясовує, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно. Як встановлено місцевим господарським судом, під час здійснення перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції Товариством з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідертул» при участі у процедурі закупівлі за ідентифікатором UA-2023-11-02-011406-a Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було надіслано вимогу від 25.09.2024 № 63-02/3414е про надання інформації, пояснень та копій документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У вимозі вимагалось у 10-денний строк з дня її отримання надати визначену інформацію та копії документів. Також у відповідній вимозі зазначено, що у разі відсутності можливості відповідно до пунктів 13, 14, 15 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету, визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону. Як вбачається з матеріалів справи, вимогу надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення за його місцезнаходженням: вул. Кирилівська, 60, м. Київ. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не довів факту направлення саме вимоги №63-02/3414е від 25.09.2024, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності. Так, зі списку №191 згрупованих поштових відправлень «Рекомендований лист», прийнятого АТ «Укрпошта» 25.09.2024, вбачається, що на адресу ТОВ Алхімік Промислові рішення направлено поштове відправлення №0600966082930, при цьому у відповідному списку зазначено реквізити документа, який направлявся адресату, а саме вимога №63-02/3414е від 25.09.2024. Вказаний список містить відомості про відправника, адресата, номер поштового відправлення та реквізити документа, що направлявся, а тому є належним доказом факту направлення саме спірної вимоги. Сам по собі факт відсутності окремого опису вкладення не свідчить про недоведеність направлення вимоги, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язку органів Антимонопольного комітету України надсилати вимоги виключно цінним листом з описом вкладення. Водночас надані відповідачем докази в їх сукупності дозволяють достовірно встановити як факт відправлення кореспонденції, так і її зміст. Апелянтом не подано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про направлення за вказаним поштовим ідентифікатором іншого документа або про недостовірність відомостей, зазначених у списку поштових відправлень. Крім того, повернення поштового відправлення із відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання» свідчить не про ненаправлення вимоги, а навпаки підтверджує факт її надходження до об`єкта поштового зв`язку за місцезнаходженням адресата та невчинення останнім необхідних дій для її отримання. Щодо застосування у спірних правовідносинах Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270), суд зазначає, що з аналізу положень пунктів 73, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку вбачається, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку; у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання. З наведеного випливає, що позначка відділення поштового зв`язку у відповідній довідці про повернення поштового відправлення відправнику: "повертається "за закінченням терміну зберігання" свідчить про те, що адресат/отримувач, повідомлений про надходження відповідного відправлення, не прибув до відділення поштового зв`язку для його отримання, внаслідок чого, враховуючи нормативно передбачений строк зберігання поштового відправлення у відділенні поштового зв`язку, його було повернуто відправникові. Таким чином причини неотримання позивачем спірного податкового повідомлення - рішення не були непереборними та цілком залежали від позивача, внаслідок чого судом відхиляються твердження останнього щодо недотримання Антимонопольним комітетом вимог чинного законодавства в частині висновку про підстави невручення вимоги. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань саме зазначена адреса була місцезнаходженням позивача на момент направлення вимоги. Суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити можливість отримання кореспонденції за власною офіційною адресою та несе ризик негативних наслідків невиконання такого обов`язку. Відповідно до п.3 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (далі Розпорядження), у разі якщо вимогу про надання інформації не вручено за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим задекларованим / зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи, орган Комітету / голова територіального відділення Комітету забезпечує розміщення вимоги про надання інформації на офіційному вебсайті Комітету. Зазначена вимога вважається такою, що вручена адресату, через десять днів із дня її розміщення на офіційному вебсайті Комітету. Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, на виконання вимог законодавства, у зв`язку з неможливістю вручення вимоги поштовим зв`язком, на офіційному вебсайті Відділення 01.11.2024 було розміщено вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення, відповідно до якої вимога вважається належним чином врученою 11.11.2024, отже останнім днем строку надання відповіді на вимогу було 21.11.2024. Позивачем витребуваної інформації в строки надано не було, чим було ускладнено виконання завдань, покладених на відділення Антимонопольного комітету України Законом України «Про Антимонопольний комітет України». Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18, добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань Акціонерним товариством «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено та колегією суддів не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Отже, відповідачем доведено факт належного направлення вимоги №63-02/3414е від 25.09.2024 на адресу позивача, а доводи апеляційної скарги про відсутність доказів такого направлення є необґрунтованими. Відповідно до п. 6 розділу VII Розпорядження, копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, яка має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, що забезпечує достатній захист та водночас повноту обґрунтування зроблених органом Комітету попередніх висновків, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам. У випадках, коли рішення Комітету стосується інтересів широкого кола суб`єктів господарювання чи споживачів, з метою якнайшвидшого припинення порушення і усунення його наслідків, строк, зазначений в абзаці першому цього пункту, може бути скорочений до семи днів. Про скорочення строку особи, які беруть участь у справі, повідомляються одночасно з повідомленням про дату, час і місце розгляду справи. У разі якщо копію подання з попередніми висновками не вручено за місцезнаходженням юридичної особи або останнім відомим задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи, які беруть участь у справі, орган Комітету / голова територіального відділення Комітету не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня розгляду справи забезпечує розміщення на офіційному вебсайті Комітету інформації щодо попередніх висновків у справі, із зазначенням дати, часу й місця розгляду справи. Матеріалами справи підтверджується, що після повернення поштового відправлення без вручення адресату, Відділення дотрималося передбаченої законодавством процедури альтернативного повідомлення суб`єкта господарювання шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України. Доводи позивача про те, що розміщена на вебсайті інформація не може вважатися належним врученням вимоги, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені твердження суперечать приписам пункту 3 розділу VII Розпорядження, яким прямо передбачено правову презумпцію вручення вимоги через десять днів з дня її розміщення на офіційному вебсайті Комітету у випадку неможливості її вручення за місцезнаходженням юридичної особи. Наведена норма не ставить виникнення правових наслідків такого повідомлення у залежність від фактичного ознайомлення адресата з опублікованою інформацією або підтвердження ним факту перегляду відповідного повідомлення. Вирішальним є саме факт належного розміщення вимоги на офіційному вебресурсі Комітету після невдалого вручення поштовим зв`язком. Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що законодавець передбачив такий механізм повідомлення для запобігання ухиленню суб`єктів господарювання від отримання документів органів Антимонопольного комітету України та забезпечення ефективності здійснення державного контролю у сфері захисту економічної конкуренції. Будь-яких доказів того, що розміщення вимоги на офіційному вебсайті Комітету здійснено з порушенням вимог законодавства або що опублікована вимога не відповідала вимозі №63-02/3414е від 25.09.2024, позивачем суду не надано. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога вважається належним чином врученою позивачу 11.11.2024, а тому останній був зобов`язаний надати витребувану інформацію у встановлений строк. Враховуючи те, що позивач витребуваної інформації на вимогу відділення не надав, такі дії позивача визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови відділення від 25.09.2024 №63-02/3414е у встановлений ним строк. Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладається штраф у розмірі до 1 % доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. При розрахунку штрафної санкції органи Антимонопольного комітету України керуються нормами статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Суд наголошує, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17). Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України Антимонопольний комітет України наділений дискреційними повноваженнями та має право накладати штрафи за порушення, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, у розмірах, визначених статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Встановлення органами Комітету у діях суб`єктів господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу здійснюються на основі аналізу та оцінки доказів, зібраних під час розгляду кожної конкретної справи та виходячи з її фактичних обставин. Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб`єктом господарювання конкурентного законодавства лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.07.2025 №63/165-р/к. 17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК). Оцінюючи доводи сторін відповідно до стандарту доказування «вірогідності доказів», передбаченого статтею 79 ГПК України, колегія суддів виходить з того, що надані відповідачем докази є більш вірогідними та переконливими, ніж твердження апелянта про відсутність належного надсилання вимоги. Колегія суддів також зазначає, що апелянтом не доведено наявності жодної з підстав, визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач повно та всебічно з`ясував обставини справи, належним чином дослідив докази, правильно застосував норми матеріального права та дотримався встановленої законом процедури. Таким чином, рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.07.2025 №63/165-р/к є законним, обґрунтованим та прийнятим у межах наданих повноважень, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника. Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі №914/3217/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алхімік Промислові рішення без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку. Повний текст постанови складено і підписано 02.06.2026. Головуючий суддя В.О. Ржепецький Судді С.В. Іванчук Р.В. Міліціанов