Постанова 4805 № 274/4904/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/4904/25 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б. Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року м. Житомир Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Григорусь Н.Й., суддів Панкеєвої В.А., Шалоти К.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №274/4904/25 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. у місті Бердичеві, в с т а н о в и в : У липні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал», Позивач) звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 18 232,88 грн заборгованості за кредитним договором № 800480144 від 11 грудня 2021 року, судовий збір в сумі 2 422,4 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. Позов мотивовано тим, що 11 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800480144 формі електронного документа із використанням електронного підпису. Позичальник за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого, ОСОБА_1 подав заявку на отримання коштів, в якій вказав свої персональні дані. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, перевірило особисті дані відповідача і платіжну картку, з метою ідентифікації. ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9ХВ27. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства. Відразу після вчинених дій, 11.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу кошти в сумі 5 800,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 . Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого, з урахуванням додаткових угод, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача. 05.02.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, на підставі якого, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 18 232,88 грн, яка складається з: 5 800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 432,88 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року позов задоволено. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором №80480144 від 11.12.2021 в розмірі 18 232,88 грн; 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору та 3 000 грн витрат на правничу допомогу. У поданій апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та вирішити питання перерозподілу судових витрат. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції належним чином не було перевірено на підставі належних та допустимих доказів як факт наявності в Клієнта права вимоги до боржника, так і факт переходу права вимоги до Фактора, зокрема здійснення повної оплати Фактором Клієнту права вимоги, що переходить. На думку скаржника, з аналізу договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів починаючи з 28.11.2018 року, а сам кредитний договір № 800480144 від 11.12.2021 року, тобто через два роки після укладення договору факторингу, що є взаємовиключним, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Тобто, було здійснено передачу невизначених вимог. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 05.12.2018, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Зауважує, що даний кредитний договір укладений строком на 7 днів, тобто до 18.12.2021. Отже, нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст. 1048 ЦК України. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал», посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Положеннями частини 1 статі 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закону). У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Судом встановлено, що 11.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 80480144, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, на суму 5 800,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредит надається строком на 7 днів. Відповідно до п. 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожний раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 2,10 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка). Після закінчення Дисконтного періоду відсоткова ставка становить 2,98 відсотків в день від суми кредиту. Договір № 80480144 від 11.12.2021 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV9ХВ27 (т. 1 а.с. 64-70). Платіжним дорученням від 11.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок зазначений відповідачем кошти у сумі 5 800,00 грн згідно договору № 80480144 від 11.12.2021 (т. 1 а.с. 18). З виписки, наданої 02.09.2025 АТ КБ «ПриватБанк», вбачається зарахування на суму 5 800,00 грн 11.12.2021 на карту НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 230). 28.11.2018 між Фактором - товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Клієнтом - товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, в п. 4.1. якого визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги . В подальшому між вказаними товариствами було укладено додаткові угоди до Договору факторингу № 28/1118-01, а саме №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, за якими продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024. Згідно із п. 2.1 Договору факторингу № 28/1118-01 Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Відповідно до п.п. 1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Отже, Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у Клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу. 18.01.2022 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №169 до Договору факторингу № 28/1118-01 із урахуванням додаткових угод до нього, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на суму 12 010,64 грн (т. 1 а.с. 129-131). 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/0820-01 із урахуванням додаткових угод до нього, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 80480144 від 11.12.2021 (т. 1 а.с. 116-126). 31.07.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 18 232,88 грн. У подальшому, 04.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Позивач) було укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю (т. 1 а.с. 101-110). Перехід прав вимоги за даним кредитним договором до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025. Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 25.06.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 18 232,88 грн, яка складається з: 5 800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 432,88 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (т. 1 а.с. 80). За наявних у матеріалах справи розрахунків заборгованості вбачається нарахування відсотків за користування кредитними коштами за 83 дні: за 7 днів по 2,10 % в день (дисконтна % ставка), наступні 76 днів по 2,98% в день (базова % ставка)(т.1 а.с.81-84). Таким чином, заборгованість за договором кредитної лінії № 80480144 від 11.12.2021 у розмірі 18 232,88 грн нарахована в межах строку дії договору та у відповідності до його умов, погоджених сторонами при укладенні договору. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції встановив, що кредитний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, як і підтверджено отримання ним кредитних коштів та відсутні докази повернення отриманого кредиту, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі. Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з таким висновком, з огляду на наступне. За правилами частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. Пунктом 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту статтей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно пункту 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили. Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами. Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від Клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до Фактора, ТОВ «Таліон Плюс». У копії договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року наявні також підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал». Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, враховуючі додаткові угоди, та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що станом на момент укладення даного кредитного договору Договір факторингу між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був чинний, а відтак передача прав вимоги за цим кредитним договором проведена у законний спосіб. Оскільки за умовами, що визначені у договорах факторингу, право вимоги переходить у момент підписання реєстру прав вимоги, а не після здійснення оплати, тому наявність чи відсутність доказів оплати за договорами факторингу не мають правового значення для вирішення даного спору. Доводи скаржника про неправомірність дій позивача щодо нарахування процентів за кредитним договором поза межами строку кредитування (7 днів) є необґрунтованими. За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Відповідно до п. 1.7 Кредитного договору №800480144 від 11.12.2021 кредитна лінія надається строком на 7 (сім) днів від дати отримання кредиту позивальником (далі Дисконтний період), а саме до 18.12.2021. Виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1. Договору). Отже, за період з 11.12.2021 по 18.12.2021 розмір процентів за користування кредитом складає 121,80 грн (5 800,00 грн х 2,10/100). Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п. 1.12.1 Договору). Як передбачено п. 1.12.2 кредитного договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Отже, після 18.12.2021 (76 днів) нарахування процентів за користування кредитними коштами проводилось за ставкою 2,98, що в грошовому еквіваленті становить 172,84 грн в день. Отже, заборгованість за договором кредитної лінії № 80480144 від 11.12.2021 у розмірі 18 232,88 грн нарахована в межах строку дії даного договору та відповідає його умовам, які були погоджені сторонами. Разом з тим, як вбачається з умов Договору факторингу № 28/1118/01 із урахуванням додаткових угод до нього, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на суму 12 010,64 грн, а відповідно і могло передати саме визначену суму заборгованості. Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України). Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за договором, не повернув отримані в якості кредиту кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, а тому з нього на користь ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути дану заборгованість в розмірі 12 010,64 грн. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами, контррозрахунку заборгованості не надав. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанову Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17). Щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне. За приписами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4). Відповідно до частин 1, 2, 8 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Враховуючи вищевикладене та відповідно положень статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме: 1 595,72 грн витрат по сплаті судового збору (за подання позовної заяви). З позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1240,02 грн витрат по сплаті судового збору (за подання апеляційної скарги). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні, шляхом зменшення розміру заборгованості та судового збору. За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року змінити. Виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 80480144 від 11.12.2021 в розмірі 12 010,64 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору в сумі 1 595,72 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити». В решті рішення залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 240,02 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.Й.Григорусь Судді К.В.Шалота В.А.Панкеєва Повний текст постанови складений 29 травня 2026 року.