Постанова 4824 № 361/5948/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 червня 2026 року місто Київ справа № 361/5948/25 провадження № 22-ц/824/1967/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2025 року, постановлену у складі судді Писанець Н.В. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірош Альони Василівни про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, суд,- В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця Сірош А.О. щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 25 квітня 2025 року відносно стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу у сумі 2380 грн. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 238 грн. та 369 грн.; зобов'язати державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та усунути порушення прав заявника, шляхом негайного закриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 25 квітня 2025 року; зобов'язати державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби Сірош А.В. повернути незаконно стягнуті грошові кошти у сумі 2987 грн. на рахунок ОСОБА_1 . Скарга обґрунтована тим, що 29 квітня 2025 року заявнику стало відомо про відкрите виконавче провадження Броварським відділом державної виконавчої служби на підставі звернення Департаменту патрульної поліції м. Києва, оскільки заявник начебто не сплатив штраф накладений старшим лейтенантом поліції батальйону № 2 роти № 1 УПП в м. Києві ОСОБА_2., відповідно до винесеної постанови ЕНА № 2906527 від 25 серпня 2024 року. Однак ні постанови про порушення правил дорожнього руху, ні постанови про відкриття виконавчого провадження заявнику вчасно надіслані не були. Зазначеного у постанові правопорушення заявник не вчиняв та ніколи не керував зазначеним у постанові транспортним засобом MAN TOM12.250 днз НОМЕР_1 , а ОСОБА_2 не розглядав справу про притягнення заявника до адміністративної відповідальності у присутності заявника, як того вимагає ст.268 КУпАП, не вручив заявнику особисто та не надіслав поштою вказаної постанови. Інформація щодо даного штрафу була відсутня до моменту відкриття виконавчого провадження виконавчою службою. Дії державного виконавця Сірош А.В. щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 25 квітня 2025 року мають формальний підхід, що суперечить вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не перевірено набуття законної сили постановою ЕНА № 2906527 від 25 серпня 2024 року, яка надіслана ДПП для примусового виконання до ДВС, відповідно до п.6 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього не перевірено необхідні відомості, передбачені розділами 8-10 цієї постанови, та її не завірено підписом особи, яка її винесла. Також на постанові зазначено індивідуальний податковий номер, який не відповідає індивідуальному податковому номеру боржника. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2025 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірош А.В. про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправними дії державного виконавця Броварського відділу ДВС Сірош А.В. щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 25 квітня 2025 року; зобов'язати державного виконавця скасувати зазначену постанову та повернути стягнуті кошти у сумі 2987 грн. на рахунок скаржника. Апелянт вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Судом неправильно застосовано норми матеріального права. Згідно зі статтею 4, частиною 1 статті 18, статтею 26, статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець може розпочати примусове виконання рішення лише за умови наявності належного документа, який відповідає вимогам закону. Постанова ЕНА № 2906527 не містить: підпису посадової особи, яка її винесла; печатку органу, що її видав; підпису особи, притягнутої до відповідальності; доказів вчинення правопорушення; відмітки про вручення чи направлення рекомендованим листом. Дата набуття законної сили 15 серпня 2024 року, тоді як дата винесення самої постанови 25 серпня 2024 року. Така постанова не є належним виконавчим документом, а тому відкриття виконавчого провадження на її підставі є протиправним. Натомість суд безпідставно визнав дії виконавця законними, не перевіривши, чи відповідає сама постанова формі та вимогам закону. Крім того, зазначає про те, що судом порушено норми процесуального права (статті 447-451 ЦПК України). Суд не надав правової оці судову практику Верховного Суду, зокрема викладену у постанові від 8 грудня 2022 року у справі № 160/14915/21. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. В судове засідання ОСОБА_1 та державний виконавець Сірош А.В. не з'явилися, про день, час і місце засідання суду повідомлені. ОСОБА_1 направив суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності скаржника. Будь-яких заяв до суду державний виконавець не подала. За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у її відсутність відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України. Оскільки судове рішення ухвалено за відсутності учасників справи, датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом установлено, що постановою державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірош А.В. від 25 квітня 2025 року відкрито ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання на підставі постанови № ЕНА 2906527, виданої 25 серпня 2024 року Департаментом патрульної поліції м. Київ про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 2380 грн. Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірош А.В. щодо відкриття виконавчого провадження - вчинені в межах повноважень та відповідають вимогам чинного законодавства. Вимоги ОСОБА_1 є фактично незгодою з постановою № ЕНА 2906527, виданої 25 серпня 2024 року Департаментом патрульної поліції м Київ про стягнення з нього на користь держави штрафу у розмірі 2380 грн., щодо оскарження якої встановлений іншій процесуальний порядок. Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна, виходячи з наступного. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 19 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з цією скаргою до суду та постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах і у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з положеннями статей 447-1, 448 частини 1 ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення з цією скаргою до суду та вирішення судом питання про прийняття до розгляду скарги, встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права. Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Тобто зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі. Як убачається зі скарги, оскаржувані дії державного виконавця стосуються примусового виконання рішення Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. А пунктом четвертим цієї статті передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті. Статтею 287 КАС України (у редакції, чинній на час звернення з цією скаргою до суду та вирішення судом питання про прийняття скарги до розгляду) передбачено особливості провадження у спорах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи. які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_1. оскаржує дії державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням рішення Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і розглянув справу в порядку цивільного судочинства.. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частин 1,2 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Таким чином, оскільки цей спір є публічно-правовим і належать до юрисдикції адміністративних судів, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного, керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2025 року скасувати. Провадження у справі № 361/5948/25 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сірош Альони Василівни про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - закрити. Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус