Постанова Київський апеляційний суд № 757/21309/25-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 травня 2026 року справа № 757/21309/25 провадження № 33/824/1960/2026 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В : Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтуванні вимог посилається на те, що в матеріалах справи був відсутній відеозапис з бодікамери патрульних поліцейських. І лише після численних судових запитів, на адресу суду надіслали диск із фрагментом відео. З доданого матеріалів справи відеозапису вбачається, що відеозапис є неповним. До матеріалів справи додана лише змонтована частина відеозапису, також відеозапис починається не з моменту зупинки, а з моменту, коли особі запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. Таким чином, відсутні докази фіксації зупинки транспортного засобу та керування транспортним засобом. Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом першої інстанції було встановлено, що 25.04.2025 о 00 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Іоанна Павла ІІ, 21 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки зі згоди водія із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», результат огляду позитивний 1,17‰, (тест 3984). Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння засвідчив підписом у чеку приладу «Drager Alcotest 6820» та у складеному щодо нього протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 311026. Таким чином, врахувавши обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, відхиливши твердження сторони захисту щодо порушення порядку проведення огляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладенні на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 статті 1 КУпАП. Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного. Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (тут і далі у редакції, чинній на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення; далі - Інструкція). Інструкцією визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. У пункті 8 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. З оглянутого відеозапису вбачається, що відеозапис є неповним, змонтований та складається з одного змонтованого відео файлу. До матеріалів справи додана лише змонтована частина відеозапису, оскільки на початку відеозапису міститься фото файл, де вказані параметри відео файлу, а саме: назва відео, вказано початок запису:25.04.2025 00:32:05 год., також дата та час створення відео - 03.10.2025 р. о 12:12:04, хоча сама подія відбувалась 25.04.2025. Отже, відео змонтоване та заново створено через декілька днів після самої події іншою особою, це свідчить про те, що відеозапис змінювався (редагувався) особою, що прямо заборонено і тому існують сумніви щодо автентичності оригіналу, у зв`язку з чим доданий до матеріалів відеозапис вважається неналежним та недопустимим доказом по справі, також це позбавляє можливості об`єктивно та повно з`ясувати всі обставини справи. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху. У п.п. 1 п.2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки , відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису здійснюються з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Тобто, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які указують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони зокрема. Однак, виходячи з наданих поліцейськими доказів, у той час фрагменту відеозапису з боді-камер вбачається, що вони не містять у собі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Також з даного відеозапису не вбачається факт зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортними засобами при обставинах вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб`єктом вчинення даного адміністративного правопорушення, так як відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом і як наслідок не може нести відповідальність. Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неоднаразово висловлений Європейським судом з прав людини. Так, п. 2 розділу ІІІ Інструкції визначено, що огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур. Тобто, саме на поліцейського, який уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок дотримання процедури проведення огляду. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. У справі «Bardera, Messegu and Jabarbov. Spain» від 06.12.1998 (n. 146) ЄСПЛ встановив, «.. .що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй у провину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні і всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь». Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завданням суду серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання та представлення доказів було справедливим у розумінні п. 1 ст.6 Конвенції («Домбо Беєер В. V проти Нідерландів» ( DomboBeheerB.V. vTheNetherlands), заява № 14448/88, п. 31). ЄСПЛ також неодноразово наголошував на тому, що сторона у справі повинна мати можливість ознайомитися із доказами у суді, коментувати їх та достовірність у належній формі у встановлений час. У рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально- правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкції у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Текстейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року»), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. В рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства». В контексті зазначеного, звертаю увагу, що КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП. З урахуванням презумпції невинуватості особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Однак заперечення обставин і фактів, які є предметом судового розгляду у даному випадку є обраний спосіб захисту. За таких обставин аргументи особи належить підтверджувати належними і допустимими доказами. Суд при розгляді справи із додержанням засад об`єктивності та неупередженості може вживати заходів для витребування доказів, якщо існують перешкоди для їх надання особою. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Таким чином, враховуючи порушення проведення, визначеного законом порядку огляду особи на стан наркотичного сп`яніння, що дає підстави вважати такий огляд недійсним, висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є передчасним та помилковим, а отже, з огляду на те, що у діях останнього не вбачається складу указаного адміністративного правопорушення, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП. При цьому, інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які сумніву в апеляційного суду не викликають та дають змогу встановити істинність у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, керуючись статтею 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя