Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/13664/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/13664/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 01 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 28.05.2025 №262140005296 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 26.11.1984 по 31.12.2010 в Національному університету біоресурсів і природокористування України на посадах молодшого наукового співробітника госпрозрахункової теми, наукового співробітника госпрозрахункової теми, асистента кафедри лісової таксації, старшого викладача кафедри лісової таксації. Також, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перевести ОСОБА_1 з 16.04.2025 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ та здійснити нарахування призначеної пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках Департаменту освіти і науки Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця №9/25 та №10/25 від 15.04.2025. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 21.03.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 16.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про перехід на пенсію державного службовця згідно з Законом України "Про державну службу" з врахуванням довідок про заробітну плату. Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення від 28.05.2025 №262140005296 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону №889 через відсутність стажу роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Позивач, не погоджуючись із спірним рішенням, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі - Закон № 889-VIII). При цьому, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (надалі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229). Відповідно до пункту 6 Порядку №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу". Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, в цьому випадку слід керуватися законодавчими актами чинними до набрання чинності Законом України "Про державну службу", з поміж інших і Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців. Пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 визначено, що до стажу державної служби включається також, з поміж іншого, стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України №1977 від 13.12.1991 "Про наукову і науково-технічну діяльність" (далі Закон №1977). Статтею 22-3 Закону №1977 було визначено, що до стажу наукової роботи зараховується, з поміж іншого час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 22-1 цього Закону. За нормами статті 22-1 Закону №1977 посадами наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) є, з поміж іншого, головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітник-консультант; молодший науковий співробітник; докторант. В межах спірних правовідносин підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії державного службовця згідно з Законом України "Про державну службу" є відсутність відповідного стажу роботи на державній службі станом на 01.05.2016 через неврахування пенсійним органом до стажу державної служби періоду роботи позивача з 26.11.1984 по 31.12.2010 в Національному університету біоресурсів і природокористування України на посадах молодшого наукового співробітника госпрозрахункової теми, наукового співробітника госпрозрахункової теми, асистента кафедри лісової таксації, старшого викладача кафедри лісової таксації. Як встановлено з матеріалів справи, відповідно записів копії трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 26.11.1984 по 31.12.2010 працював на посадах молодшого наукового співробітника госпрозрахункової теми, наукового співробітника госпрозрахункової теми, асистента кафедри лісової таксації, старшого викладача кафедри лісової таксації Національного університету біоресурсів і природокористування України. В даному випадку, втрата чинності Законом України №1977 "Про наукову і науково-технічну діяльність" та Порядком № 283 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, не позбавляє права позивача на зарахування зазначеного стажу до стажу державної служби, яке він набув до 25.03.2016, оскільки відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 24 Закону № 1977 було визначено, що для осіб, які працюють на посадах, які згідно із законодавством належать до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий у державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі. Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивач працював науковим працівником, періоди роботи позивача на даних посадах є стажем, прирівняним до стажу державної служби та зараховується до стажу державної служби. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до стажу державної служби періоди роботи позивача з 26.11.1984 по 31.12.2010 в Національному університету біоресурсів і природокористування України на посадах молодшого наукового співробітника госпрозрахункової теми, наукового співробітника госпрозрахункової теми, асистента кафедри лісової таксації, старшого викладача кафедри лісової таксації. На момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII він досягнув встановленого чинним законодавством пенсійного віку та стаж його державної служби, з урахуванням вищенаведеного, складає понад 20 років, а тому позивач має право на призначення вищевказаної пенсії. За наведених обставин суд першої інстанції обрав належний спосіб поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити, здійснити нарахування та виплату позивачу з 16.04.2025 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Департаменту освіти і науки Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця №9/25 від 15.04.2025 та №10/25 від 15.04.2025. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.