Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/16519/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/16519/24 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплаті його пенсії у розмірі 90% від суми грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 16.06.2022 №5087, яку видав ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90% від суми грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення від 16.06.2022 №5087, яку видав ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті з 01 березня 2022 року пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118 без обмеження її максимального розміру; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 березня 2022 року з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті з 01 березня 2023 року пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» №168 від 24 лютого 2023 року без обмеження її максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» №168 від 24 лютого 2023 року без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 березня 2023 року з урахуванням виплачених сум. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час здійснення її перерахунку з 01.04.2019, з 01.03.2022 та з 01.03.2023. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01.03.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, у зв`язку із збільшенням розміру пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, у зв`язку із збільшенням розміру пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" за № 168 від 24.02.2023, з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в територіальному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ). З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №640/15281/22 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача в розмірі 90% від суми грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №5087 від 16.06.2022, з урахуванням 100% підвищення та з урахуванням проведених раніше виплат. На виконання цього рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, а також з урахуванням індексації з 01.03.2022 та з 01.03.2023. З наявних в матеріалах справи розрахунків пенсії за вислугу років на 01.04.2019, на 01.03.2022 та на 01.03.2023 вбачається, що пенсію позивача обмежено максимальним розміром. Позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати та виплатити йому пенсію без обмеження максимальним розміром. Проте, відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром. Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою. Умови, порядок та правові засади пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які проходили військову службу, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, було встановлено, що максимальний розмір пенсії, з урахуванням усіх надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Разом із тим, згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, у випадку, якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія підлягає виплаті у раніше встановленому розмірі. Крім того, законодавцем було визначено, що пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності зазначеним Законом і розмір якої перевищував встановлений максимальний розмір, така пенсія виплачується без проведення індексації та інших перерахунків до моменту, коли її розмір відповідатиме встановленому законом максимуму. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якими було встановлено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто неконституційними. Конституційний Суд України також зазначив, що відповідні положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення. Таким чином, з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження максимального розміру пенсії, втратила чинність, а отже положення щодо обмеження пенсій максимальним розміром більше не могли застосовуватись до спірних правовідносин. Водночас Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, були внесені зміни до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, а саме слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Проте на момент внесення таких змін відповідна норма вже була визнана неконституційною та втратила чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016. Колегія суддів зазначає, що буквальне тлумачення змін, внесених Законом №1774-VIII, у системному взаємозв`язку із Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 свідчить про відсутність у Законі №2262-ХІІ чинної частини сьомої статті

43. Відтак внесені до норми, яка втратила чинність, зміни не породжують правових наслідків та не можуть бути підставою для обмеження пенсії максимальним розміром. Крім того, статтею 1-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що зміна умов та норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас жодних чинних положень, які б після 20 грудня 2016 року передбачали можливість обмеження пенсії максимальним розміром, Закон №2262-ХІІ не містив. Отже, внесені Законом №1774-VIII зміни до норми, яка вже була визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють правових підстав для застосування обмеження пенсії максимальним розміром. Таким чином, починаючи з 20 грудня 2016 року стаття 43 Закону №2262-ХІІ не передбачає обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Висновки суду першої інстанції узгоджуються із сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі №522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 23 червня 2020 року у справі №686/24928/16-а, від 09 лютого 2021 року у справі №1640/2500/18, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а та від 02 серпня 2022 року у справі №240/1369/21. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 наголосила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, повинні трактуватись на користь особи. Аналогічний правовий підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, у якій зазначено, що за наявності неоднозначного тлумачення прав та обов`язків особи або прогалин у законодавстві органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи, зокрема у сфері пенсійного забезпечення. З огляду на наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не положення Закону №3668-VI, які встановлювали обмеження пенсії максимальним розміром. Такий підхід також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 липня 2022 року у справі №580/3451/21, від 20 липня 2022 року у справі №340/2476/21, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21, від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18 та від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2019 року, є протиправними. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та не містять належних правових підстав для скасування оскаржуваного рішення. Верховний Суд, розглядаючи справу у подібних правовідносинах, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №240/1369/21, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку про те, що у спорах щодо обмеження пенсії максимальним розміром застосуванню підлягають саме положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI. Колегія суддів зазначає, що порядок проведення індексації пенсій у спірний період був врегульований постановою Кабінету Міністрів України №118 від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», а також постановою Кабінету Міністрів України №168 від 24 лютого 2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році». Так, відповідно до пунктів 1 та 2 Постанови №118 було встановлено, що з 01 березня 2022 року проводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,14. Крім того, визначено, що пенсії, призначені відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підлягають підвищенню на вказаний коефіцієнт збільшення. Аналогічний механізм індексації був передбачений Постановою №168, якою встановлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій здійснюється із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197, а пенсії військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, підлягають підвищенню на відповідний коефіцієнт збільшення. Вказаними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України дійсно передбачено, що підвищення пенсій здійснюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Разом із тим, як правильно встановив суд першої інстанції, після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення Закону №2262-ХІІ, які визначали максимальний розмір пенсії, втратили чинність, а відтак спеціальний закон не містить положень щодо обмеження пенсії максимальним розміром. Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року відповідачем було здійснено індексацію пенсії позивача, однак її розмір було обмежено максимальним розміром пенсії. Водночас, враховуючи, що з 20 грудня 2016 року стаття 43 Закону №2262-ХІІ не передбачає обмеження пенсії максимальним розміром, а саме цей Закон є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини та підлягає застосуванню у даній справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо такого обмеження. Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що вимога позивача про здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 90% від сум грошового забезпечення підлягає задоволенню з огляду на наявність судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, яким вже було встановлено право позивача на перерахунок пенсії саме у такому розмірі, починаючи з 01 квітня 2019 року. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення її перерахунку з 01 квітня 2019 року, з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку із цим належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням проведеної індексації та без обмеження максимальним розміром пенсії. Разом із тим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача у майбутньому здійснювати виплату пенсії позивачу у визначеному розмірі без обмеження її максимального розміру, оскільки відповідно до положень статей 2 та 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягають виключно порушені права та інтереси особи, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому. Колегія суддів зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту у разі порушення його прав. Водночас спосіб захисту має бути адекватним та спрямованим саме на поновлення вже порушеного права. Аналогічні гарантії закріплені статтею 55 Конституції України, яка передбачає право особи на судовий захист у разі порушення її прав на момент звернення до суду. Судове рішення не може містити приписів, спрямованих на врегулювання можливих правовідносин у майбутньому або прогнозування потенційних порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять належних правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку із цим колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідність залишення рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року- залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна Т.Р. Вівдиченко