Постанова 4855 № 640/3947/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3947/20 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: cудді-доповідача: Терези Ю.О., cуддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ СМАЙЛ» до Головного управління ДПС у м. Києві, в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві Багмет Нонни Тарасівни про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ СМАЙЛ» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в. о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві Багмет Нонни Тарасівни, у якому просило: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві (код за ЄДРПОУ: 43141267) від 28.11.2019 № 3704 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ» (код 35371238)»; - визнати протиправними дії в. о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві Багмет Нонни Тарасівни щодо прийняття наказу від 28.11.2019 № 3704 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Профі Смайл (код 35371238)»; - визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 22.01.2020 № 0002060504, складене Головним управлінням ДПС у м. Києві; - визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 22.01.2020 № 0002070504, складене Головним управлінням ДПС у м. Києві. В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначав, що наказ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки є протиправним, оскільки відсутні підстави для проведення невиїзної позапланової перевірки відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (далі ПК України), тому висновки акту перевірки є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням податкового законодавства України, а податкові повідомлення-рішення - протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 у задоволенні клопотання представника Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено, відкрито провадження у справі № 640/3947/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. На виконання п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13.12.2020 № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», ця справа надійшла до Чернігівського окружного адміністративного суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у м. Києві від 22.01.2020 № 0002060504 та від 22.01.2020 № 0002070504. - в решті позову відмовлено; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Позивача судовий збір в розмірі 2102,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржені у цій справі податкові повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Скаржник) подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам матеріального та процесуального права, а саме: - податковий кредит сформовано на підставі документів, які не фіксують фактичний рух послуг та не відображають реальних змін у майновому стані платника; - у Позивача відсутній належний комплекс первинних документів, що підтверджують показники податкової звітності; - договір, на підставі якого здійснювалася спірна господарська операція, не містить строк дії договору, порядок приймання результатів послуг, умов контролю за їх виконанням, відповідальність сторін; - платник не надав у повному обсязі документи, витребувані контролюючим органом у межах перевірки; - акти виконаних робіт та звіти не містять відомостей, які б дозволяли співвіднести задекларовані послуги з конкретними подіями господарської діяльності; - у документах відсутні чіткі дані про дати та тривалість надання послуг, не розкрито фактичних обсяг виконаних робіт, не наведено інформацію про залучення конкретних виконавців, не зазначено використані матеріально-технічні ресурси; - платник не надав докази наявності у постачальника послуг ресурсів, достатніх для надання послуг; - платником не подано жодних додаткових доказів, які у сукупності з первинними документами могли б підтвердити фактичне проведення рекламних заходів, а також доказів наявності у контрагента достатніх ресурсів для надання послуг; - податковий кредит сформовано без належного підтвердження факту придбання послуг та без доведення їх використання у межах господарської діяльності; - розмір стягнутих на користь Позивача витрат на правову допомогу не обґрунтовано належним чином. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи, що апеляційна скарга не спростовує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Доводи Позивача: - послуги, надані ТОВ «ДІЛВОКС», підтверджуються документально, замовлені і використані Позивачем з метою здійснення господарської діяльності; - податковий кредит підтверджено зареєстрованими податковими накладними; - Позивачем до перевірки, а також разом із запереченнями на акт перевірки, надано всі документи, на відсутність яких посилається апеляційна скарга; - Позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені контрагентом; - витрати Позивача на правову допомогу підтверджуються долученими до матеріалів справи документами копіями договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до договору, документами про оплату послуг. Другий відповідач правом на викладенні своєї позиції щодо поданої апеляційної скарги не скористалася. Рух справи в суді апеляційної інстанції 30.12.2025 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 640/3947/20 з Чернігівського окружного адміністративного суду. 06.02.2026 матеріали справи № 640/3947/20 надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду. 22.04.2026 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 4090 здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ, що перебували у провадження судді Мельничука В.П. Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 суддею-доповідачем у цій справі визначено Терезу Ю.О. Ухвалою від 27.04.2026 справу прийнято до провадження новим складом колегії суддів. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 28.11.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ № 3704 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ» (код 35371238) (далі Наказ № 3704). Наказом № 3704 передбачено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача тривалістю 3 робочі дні з 09.12.2019, нормативною підставою для призначення перевірки визначено пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України. На адресу Позивача Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено Повідомлення від 02.12.2019 № 55997/10/26-15-05-04-05 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у якому запропоновано надати документи щодо взаємовідносин з ТОВ «ДІЛВОКС» за листопад 2017, разом з копією Наказу № 3704. 09.12.2019 Позивач разом з листом № 0912-1 надав до Головного управління ДПС у м. Києві документи щодо взаємовідносин з ТОВ «ДІЛВОКС» за листопад 2017. Документальну позапланову невиїзну перевірку проведено Головним управлінням ДПС у м. Києві в період з 09.12.2019 по 11.12.2019, за результатами перевірки складено Акт від 18.12.2019 № 422/26-15-05-04-05/35371238 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ СМАЙЛ» (код 35371238)» (далі Акт перевірки). Згідно з висновками Акту перевірки, за її результатами встановлено порушення: - п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 п. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період листопад 2017 на загальну суму 112 274 грн.; - п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 ПК України, посадовим особам контролюючого органу не надано документів під час перевірки. Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивач подав заперечення, які листом від 20.01.2020 № 8517/10/26-15-05-04-05 залишені без задоволення, а висновки Акту перевірки без змін. На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві видано податкові повідомлення-рішення від 22.01.2020: - № 0002060504, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 112 274,00 грн.; - № 0002070504, яким до Позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за ненадання посадовим особам контролюючого органу документів під час перевірки. Вважаючи Наказ № 3704 та податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п. 44.5 ст. 44 ПК України). У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст. 44 ПК України). У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків (п. 44.7 ст. 44 ПК України у редакції, чинній на момент проведення перевірки Позивача). Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Відповідно до п. 187.1 ст. ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно з абз. 1-3 п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Абзацом 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. У межах цього апеляційного провадження рішення суду першої інстанції переглядається в частині задоволених позовних вимог. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого. Задовольняючи позов у частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне зменшення Позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість і застосування до Позивача штрафу за ненадання Позивачем документів. Висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог обґрунтовано такими доводами: - на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ДІЛВОКС» Позивачем надані усі первинні документи, що підтверджують факт реалізації послуг, факт отримання і оприбуткування цих послуг Позивачем та факт подальшого постачання Позивачем послуг своєму замовнику; - правомірність формування податкового кредиту підтверджується зареєстрованими податковими накладними ТОВ «ДІЛВОКС», що є безумовною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; - Головне управління ДПС у м. Києві не надало докази фіктивності ТОВ «ДІЛВОКС» або докази того, що за ланцюгом постачання згідно з Єдиним реєстром податкових накладних (далі ЄРПН) не відображається придбання послуг ТОВ «ДІЛВОКС». Відмовляючи у позові в частині визнання протиправним і скасування Наказу № 3704, суд першої інстанції виходив з того, що Наказ № 3704 не порушує права Позивача у спірних правовідносинах, оскільки вичерпав свою дію у часі. Також суд врахував, що Позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, погоджується з доводами суду першої інстанції. Оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення проти таких доводів, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з такого. В апеляційній скарзі Скаржник зазначає, що податковий кредит за спірною господарською операцією сформовано Позивачем на підставі документів, які не фіксують фактичного руху послуг та не відображають реальних змін у майновому стані платника, а також посилається на порушення п. 44.1 ст. 44 ПК України, яке полягає у відсутності у платника податків «належного комплексу первинних документів». Дослідивши спірну господарську операцію на підставі долучених до матеріалів справи доказів, колегія суддів звертає увагу на таке.

1. В апеляційній скарзі Скаржник стверджує, що до перевірки Договір № 3105 надано не в повному обсязі, що унеможливлює встановлення істотних умов такого правочину. 31.05.2017 між Позивачем (замовник) і ТОВ «ДІЛВОКС» (виконавець) було укладено Договір № 3105 про надання рекламних послуг та виконання робіт (далі Договір № 3105). Колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи долучено повний текст Договору № 3105 (т. 1 а.с. 99-102) з додатками (т. 1 а.с. 103-104, 132-136, 159-163, 167-169, 179-181, 189-191), реєстр документів, наданих Позивачем до перевірки 09.12.2019, з відміткою Скаржника про отримання, зокрема, Договору № 3105 з додатками № 1-6 (т. 1 а.с. 71), а також докази подання Договору № 3105 з додатками разом з запереченнями на Акт перевірки з відміткою Скаржника про отримання, датованою 13.01.2020 (т. 1 а.с. 84). Отже, твердження Скаржника про надання Договору № 3105 у неповному обсязі спростовується наявними у справі доказами, зокрема і відміткою підрозділу Скаржника про одержання документів в період проведення перевірки, результати якої є предметом оскарження у цій справі і разом із запереченнями на Акт перевірки. Колегія суддів звертає увагу, що на момент укладання Договору № 3105 діяв Господарський кодекс України (далі ГК України). Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Досліджена колегією суддів копія Договору № 3105 містить істотні умови, обов`язкове визначення яких у господарському договорі передбачене ч. 3 ст. 180 ГК України. Відповідно до п. 1.1 Договору № 3105 предметом Договору є надання виконавцем замовнику послуг з рекламного обслуговування замовника, виконання робіт з виробництва рекламної продукції, надання інших послуг, супутніх робіт, які пов`язані та спрямовані на рекламування та просування товарних знаків та діяльності клієнтів замовника. Розділ 3 Договору № 3105 визначає, що для виконання конкретного обсягу робіт/послуг сторони укладають додаток до Договору № 3105, який визначає істотні умови їх виконання, а після повного виконання відповідних робіт/послуг сторони підписують акт здачі-приймання робіт (послуг). Строк дії Договору № 3105 визначений п. 8.1 Договору. Пункт 8.2 Договору № 3105 передбачає його автоматичну пролонгацію на один рік. Отже, доводи апеляційної скарги в частині твердження про ненадання до перевірки Договору № 3105, а також відсутності у Договорі № 3105 істотних умов, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів відхиляє твердження Скаржника про недоліки Договору № 3105 як правової підстави для здійснення спірних господарських операцій.

2. В апеляційній скарзі Скаржник посилається на ненадання Позивачем у повному обсязі документів, витребуваних контролюючим органом у межах перевірки. Оцінюючи цей довід, колегія суддів дослідила Повідомлення від 02.12.2019 № 55997/10/26-15-05-04-05 (т. 1 а.с. 64-65), направлене Скаржником Позивачу перед проведенням перевірки, у якому було наведено перелік документів, які запропоновано надати для проведення перевірки: договори, згідно з якими Позивачем було придбано товари/послуги у ТОВ «ДІЛВОКС»; рахунки-фактур, видаткові накладні, які підтверджують факт придбання послуг за період, що перевіряється; платіжні доручення, що підтверджують факт оплати отриманих послуг; оборотно-сальдові відомості за рахунками 311, 361, 631, 10, 20, 26, 28, 31, 36, 37, 63, 68, 80, 90; договори, акти виконаних робіт, що підтверджують факт надання послуг; інші документи, що не ввійшли до зазначеного переліку; чисельність працюючих, середню заробітну плату, штатний розпис Позивача; інформацію про наявність офісних та складських приміщень, що використовуються Позивачем для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності з документальним підтвердженням; копії протоколів (наказів) про призначення на посаду директора, головного бухгалтера Позивача; копії паспорта; копії довідок про ідентифікаційний номер; затверджений табель та графік робочого часу офісу за період, що перевіряється. До перевірки було надано первинні документи і оборотно-сальдові відомості, які стосувалися предмету перевірки, що підтверджується реєстром документів з відміткою Скаржника про одержання 09.12.2020 (т. 1 а.с.71). Колегія суддів звертає увагу, що в Акті перевірки Скаржник детально, з посиланням на первинні документи і дані бухгалтерського обліку Позивача, описав господарські операції, за фактом здійснення яких Позивач сформував податковий кредит у розмірі 112 274,00 грн. Отже, зміст Акту перевірки спростовує твердження Скаржника про ненадання Позивачем до перевірки первинних документів, витребуваних у межах перевірки, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо ненадання Позивачем у повному обсязі документів, витребуваних контролюючим органом у межах перевірки, не знайшли свого підтвердження.

3. Щодо змісту і якості первинних документів, якими підтверджено здійснення господарських операцій з ТОВ «ДІЛВОКС». Колегія суддів комплексно дослідила долучені до матеріалів справи первинні та інші документи, і звертає увагу на таке. Податковий кредит у розмірі 112 274,00 грн., право Позивача на який Скаржник заперечує, було сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «ДІЛВОКС». Податкова накладна від 01.11.2017 № 52 на суму ПДВ 60 511,80 грн. (т. 1 а.с. 107), зареєстрована в ЄРПН за № 9250520462 (т. 1 а.с. 108) складена за фактом надання «Послуг з організації та проведення рекламного заходу під умовною назвою «Кіндер Майданчик в Екопарку Фельдман», про що свідчить стовпчик 2 «Номенклатура товарів/послуг продавця» цього документу. Надання послуг передбачене Додатком № 1 від 31.05.2017 до Договору № 3105 (т. 1 а.с. 103). Наведений у розділі 1 Додатку № 1 до Договору № 3105 предмет відповідає номенклатурі, зазначеній у податковій накладній. За фактом надання послуг ТОВ «ДІЛВОКС» надало Звіт до Додатка № 1 від 01.11.2017 з переліком наданих послуг (т. 1 а.с. 105). 01.11.2017 між Позивачем і ТОВ «ДІЛВОКС» підписано Акт № ОУ-97 здачі-прийняття робіт (надання послуг), найменування яких відповідає номенклатурі, зазначеній у податковій накладній. Матеріали справи містять також Договір № 22/03/2016 від 22.03.2016 (т. 1 а.с. 109-121), укладений Позивачем (виконавець) з ТОВ «Ферреро Україна» (замовник), згідно з яким замовник призначає виконавця неексклюзивним рекламним агентством замовника в Україні з метою рекламування продуктів, які імпортуються та розповсюджуються замовником. Додаток № 5 від 31.05.2017 до Договору № 22/03/2016 від 22.03.2016 (т. 1 а.с. 127-130) передбачає надання Позивачем ТОВ «Ферреро Україна» послуг з організації та проведення рекламного заходу під умовною назвою «Кіндер Майданчик в Екопарку Фельдман». 01.11.2017 між Позивачем ТОВ «Ферреро Україна» підписано Акт № ОУ-0000047 здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким підтверджено факт надання послуг, передбачених Додатком № 5 до Договору № 22/03/2016 від 22.03.2016 (т. 1 а.с. 131). Податкові накладні від 01.11.2017 № 51 на суму ПДВ 22 678,28 грн. (т. 1 а.с. 139), зареєстрована в ЄРПН за № 9250572480 (т. 1 а.с. 140), і № 50 на суму ПДВ 20 107,90 грн. (т. 1 а.с. 166), зареєстрована в ЄРПН за № 9250600331 (т. 1 а.с. 140), складені за фактом надання «Послуг з організації та проведення рекламного заходу під умовною назвою «Бабоси для боса», про що свідчить стовпчик 2 «Номенклатура товарів/послуг продавця» цих документів. Надання послуг передбачене Додатками № 2 від 28.08.2017 (т. 1 а.с. 132-136) і № 3 від 28.08.2017 (т. 1 а.с. 159-163) до Договору № 3105. Наведений у розділі 1 Додатків № 2, № 3 до Договору № 3105 предмет відповідає номенклатурі, зазначеній у податкових накладних. Додатки № 2, № 3 до Договору № 3105 містять деталізацію місця, дати і часу надання послуг. За фактом надання послуг ТОВ «ДІЛВОКС» надало Звіт від 01.11.2017 до Додатка № 2 з переліком наданих послуг (т. 1 а.с. 138). 01.11.2017 між Позивачем і ТОВ «ДІЛВОКС» підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-98 (т. 1 а.с. 137) і № ОУ-99 (т. 1 а.с. 164), найменування відображених у них послуг відповідає номенклатурі, зазначеній у податкових накладних. Позивач надав копію Договору № 09-6-2017/1 про надання рекламних послуг від 09.06.2017 (т. 1 а.с. 152-155), укладений між ТОВ «ЕКО» (замовник) і Позивачем (виконавець), за умовами якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг рекламного обслуговування замовника, виконання робіт з виробництва рекламної продукції, надання інших послуг і супутніх робіт, які пов`язані та спрямовані на рекламування та просування товарних знаків та діяльності замовника. Додатково Позивач надав Акт № ОУ-0000051 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017, яким сторони підтвердили факт надання послуг з організації та проведення рекламного заходу під умовною назвою «Бабоси для боса» за Договором № 09-6-2017/1. Матеріали справи містять роздруківки з сайту eko.com.ua (т. 1 а.с. 141-143) з рекламою конкурсу «Бабоси для боса» і посиланням на його умови. Податкові накладні від 06.11.2017 № 56 на суму ПДВ 1 814,42 грн. (т. 1 а.с. 172), зареєстрована в ЄРПН за № 9250520873 (т. 1 а.с. 173), від 07.11.2017 № 58 (т. 1 а.с. 184) на суму ПДВ 3 347,12 грн., зареєстрована в ЄРПН за № 9250506207 (т. 1 а.с. 185), від 13.11.2017 № 62 на суму ПДВ 3 813,89 грн. (т. 1 а.с. 193), зареєстрована в ЄРПН за № 9250603416 (т. 1 а.с. 194) складені за фактом надання «Послуги з організації та проведення рекламного заходу під умовною назвою «Роздача листівок», про що свідчить стовпчик 2 «Номенклатура товарів/послуг продавця» цих документів. Надання послуг з роздачі листівок передбачене Додатками № 5 від 30.10.2017 (т. 1 а.с. 167-169), № 4 від 27.10.2017 (т. 1 а.с. 179-181), № 6 від 07.11.2017 (т. 1 а.с. 189-191) до Договору № 3105. За фактом надання послуг ТОВ «ДІЛВОКС» надало Звіти: від 06.11.2017 до Додатка № 5 (т. 1 а.с. 170), від 07.11.2017 до Додатка № 4 (т. 1 а.с. 183), від 13.11.2017 до Додатка № 6 (т. 1 а.с. 192) з переліком наданих Позивачу послуг. За фактом надання послуг між Позивачем і ТОВ «ДІЛВОКС» підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-100 від 06.11.2017 (т. 1 а.с. 171), № ОУ-101 від 07.11.2017 (т. 1 а.с. 182), № ОУ-102 від 13.11.2017 (т. 1 а.с. 195), найменування відображених у них послуг відповідає номенклатурі, зазначеній у податкових накладних. Матеріали справи містять також Додатки № 21 від 30.10.2017 (т. 1 а.с. 174-176), № 22 від 27.10.2017 (т. 1 а.с. 186-187), № 23 від 07.11.2017 (т. 1 а.с. 196-197) до Договору № 09-6-2017/1 про надання рекламних послуг від 09.06.2017 (т. 1 а.с. 152-155), укладеного Позивачем з ТОВ «ЕКО», якими визначено адреси магазинів, години, дні роздачі рекламних матеріалів, на виконання яких Позивач залучав послуги ТОВ «ДІЛВОКС». В апеляційній скарзі зазначено, що подані Позивачем акти виконаних робіт та звіти про надання рекламних послуг не містять відомостей, які б дозволяли співвіднести задекларовані послуги з конкретними подіями господарської діяльності, у документах відсутні чіткі дані про дати та тривалість надання послуг, не розкрито фактичний обсяг робіт тощо. З цього приводу колегія суддів зауважує, що надані Позивачем акти містять всі обов`язкові реквізити первинного документа, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому цей довід апеляційної скарги відхиляється. До матеріалів долучено оборотно-сальдові відомості, які підтверджують відображення у бухгалтерському обліку Позивача господарських операцій з ТОВ «ДІЛВОКС» (т. 1 а.с. 207), а також із замовниками рекламних послуг, зокрема ТОВ «Ферреро Україна» і ТОВ «ЕКО» (т. 1 а.с. 210), рух виготовленої і реалізованої рекламної продукції (т. 1 а.с. 209). Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження наданими Позивачем первинними документами факту здійснення господарських операцій, що стали підставою для формування податкового кредиту.

4. В апеляційній скарзі Скаржник посилається на ненадання Позивачем доказів, які б підтверджували наявність у ТОВ «ДІЛВОКС» необхідних ресурсів. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України у цій справі саме на Скаржника покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення. Обов`язком Скаржника також є подання суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі. Апеляційна скарга не містить відомостей, на підставі яких суд може дійти висновку про відсутність у ТОВ «ДІЛВОКС» можливості надати Позивачу спірні послуги. Загальні твердження Скаржника, не підтверджені посиланнями на конкретні докази, не можуть бути предметом оцінки судом. Колегія суддів також зауважує, що право Позивача на формування податкового кредиту на підставі наведених вище податкових накладних підтверджується фактом реєстрації цих документів ЄРПН. Факт реєстрації податкових накладних, на думку колегії суддів, є підставою для платника податків вважати безспірним своє право, передбачене абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно з яким податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Тому, зареєструвавши в ЄРПН податкові накладні, держава в особі уповноваженого органу підтверджує право платника на формування податкового кредиту. Скаржник також не надав доказів зменшення ТОВ «ДІЛВОКС» суми податкових зобов`язань з ПДП за листопад 2017. Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів вважає, що у межах апеляційного розгляду справи Скаржник не довів обґрунтованість висновку про завищення Позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період листопад 2017 року на загальну суду 112 274 грн. Всупереч абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України, Скаржник не довів правомірність оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень. Аргументи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Відтак, суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам і матеріалам справи і дійшов правильного висновку про задоволення позову і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2020 № 0002060504 та від 22.01.2020 № 0002070504.

5. Щодо витрат на професійну правничу допомогу. У позовній заяві Позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, стягнув на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. і зазначив, що визначена адвокатом сума понесених витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи № 640/3947/20, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Скаржник вважає, що розмір правничої допомоги є безпідставним і необґрунтованим, посилається на позицію Верховного Суду з питань відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Досліджуючи правильність вирішення судом першої інстанції питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зауважує, що на підтвердження вказаних витрат до матеріалів справи Позивач надав: копію Договору про надання правової допомоги № 15-02/2019-01 від 15.02.2019 (т. 1 а.с. 21-23), копію Додаткової угоди № 5850 від 13.02.2020 до вказаного договору (т. 1 а.с. 24), копії документів на підтвердження оплати послуг (т. 2 а.с. 44-46). Аналізуючи вказані документи, колегія суддів встановила, що відповідно до п. 3.2 Договору про надання правової допомоги № 15-02/2019-01 від 15.02.2019 оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі Акту про надання юридичних послуг, в якому наведено опис наданих послуг та їх вартість. Відповідно до п. 3.5 Договору про надання правової допомоги № 15-02/2019-01 від 15.02.2019 оплата послуг здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту про надання юридичних послуг, або з моменту прийняття послуг відповідно до положень п. 3.4 Договору. Пункт 3.4 передбачає, що якщо від клієнта протягом 10 робочих днів після одержання Акту про надання юридичних послуг юридичній фірмі не надійшло заперечень стосовно вартості послуг, пред`явлених до оплати, послуги вважаються прийнятими, а їх вартість узгодженою і такою, що підлягає оплаті на підставі відповідного рахунку юридичної фірми. У пп. 1.3 п. 1 Додаткової угоди № 5850 від 13.02.2020 передбачено представництво інтересів Позивача в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а п. 2 цієї Додаткової угоди встановлює вартість послуг, передбачених у п.

1. Отже, вартість послуг у розмірі 35000 грн., згідно з умовами Додаткової угоди, стосується надання послуг в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій без розподілу цієї суми між етапами надання послуг. Передбачений Договором про надання правової допомоги № 15-02/2019-01 від 15.02.2019 Акт про надання юридичних послуг до матеріалів справи не надано, що унеможливлює визначення обґрунтованості заявлених до відшкодування судових витрат Позивача у цій частині. Питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу врегульовано ст. 134 КАС України. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Матеріали справи не містять будь-якого опису послуг, наданих за Договором про надання правової допомоги № 15-02/2019-01 від 15.02.2019. Обсяг правової допомоги, що підлягала наданню згідно з умовами Додаткової угоди № 5850 від 13.02.2020, визначений у п. 1 цієї угоди, не є документом, передбаченим ч. 4 ст. 134 КАС України, а отже неможливо встановити обґрунтованість заявлених Позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу. Верховним Судом сформовано сталий підхід до вирішення питання обґрунтованості заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, у постанові від 02.02.2023 у справі № 120/4765/21-а Верховний Суд зазначив, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. В підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Задовольняючи вимогу Позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Скаржника на користь Позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд першої інстанції не надав належної оцінки відсутності у матеріалах справи достатніх доказів обґрунтованості таких витрат, що призвело до безпідставного стягнення витрат на правничу допомогу. Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн належить скасувати. По суті вирішених позовних вимог суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлені обставини справи та висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для розподілу судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 640/3947/20 задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 640/3947/20 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ СМАЙЛ» витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. скасувати. Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ СМАЙЛ» витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. відмовити. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 640/3947/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач Ю.О. Тереза Судді: В.О. Аліменко Н.В. Безименна