Постанова 4852 № 340/1690/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/1690/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року (суддя Науменко В.В.) у справі №340/1690/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2025 про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; - зобов`язати Військову частина НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2025 про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, який проходить військову службу, звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами, а саме: як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років. Позивач зазначає, що направлений ним рапорт від 02.02.2025 не розглянуто командуванням військової частини НОМЕР_1 і позивача не звільнено з військової служби за наявності законних підстав. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що на наданій відповідачем відповіді на рапорт позивача відсутня резолюція, що містить відомості, визначені у додатку 1 до Порядку №531, накладеної командиром (начальником), відтак рапорт про звільнення з військової служби є таким, що не розглянутий. Оскільки рапорт не розглянуто та не надано належну відповідь на рапорт позивача про звільнення з військової служби, тому має місце протиправна бездіяльність відповідача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що командир військової частини НОМЕР_1 надав відповідь на рапорт ОСОБА_1 , в якій йому повідомлено про відмову непогодження його прохання про звільнення з військової служби, порушеного в рапорті, та зазначено правові підстави та вмотивоване обґрунтування прийнятого командиром рішення. Відповідач вважає, що в наданій позивачу відповіді на рапорт наведено перелік підстав та документів (копій документів), які необхідні для вирішення питання, порушеного в рапорті, і тому враховуючи вимоги доцільності, таке рішення було оформлено окремим документом з дотриманням усіх вимог встановлених Порядком щодо реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатом розгляду рапорта. Відповідач зауважує, що вручення позивачу окремого документа надає йому можливість ретельно вивчити та ознайомитися з правовими підставами та обґрунтуванням прийнятого рішення, а не лише отримати інформацію про результат розгляду рапорта. Крім того, положення Порядку не містять імперативних заборон або наслідків таких дій відповідача. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 . 06.02.2025 направив на адресу відповідача рапорт про звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю самостійного виховання дитини віком до 18 років (а.с. 14-18). До вказаного рапорту додані: копії паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , копія довідки №269 від 25.11.2024 та копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сері НОМЕР_2 від 10.08.2007, батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 18.02.2025, за результатом розгляду рапорта позивача про звільнення з військової служби через сімейні обставини, який надійшов до командування Військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 , прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорта, у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Вказане рішення отримано позивачем особисто 16.03.2025 (а.с.35). Як вказує позивач, направлений ним рапорт не було розглянуто командуванням військової частини НОМЕР_1 та не було звільнено з військової служби. Станом на час подання позову рапорт не розглянуто та відповіді не надано. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом до суду. По суті прийнятого судом першої інстанції рішення, суд апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до цього часу. Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII. Відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом 06.02.2025) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначаються частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не виловили бажання продовжувати військову службу). Приписами абз.5 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Відповідно до абз.2 п.12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Згідно з п.2 п.225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Відповідно до п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: - підстави звільнення з військової служби; - думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; - районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: 1) Подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16): на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби. Додатком 19 Інструкції №170 (пункт 12.11 розділу ХІІ) передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV. Статтею 14 Статуту обумовлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст. 31 Статуту). Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, наказом Міністерства оборони від 06.08.2024 № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України (далі - Порядок №531). Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (п.1 розділ І Порядку №531). Пунктом 2 розділу І Порядку №531 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. (п.1 розділу ІІ Порядку №531). Розділом III Порядку №531 визначені особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі. У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу. Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту. Аналіз вказаних вище норм законодавства свідчить, що військовослужбовці ЗСУ, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема за сімейними обставинами. Військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає по команді рапорт та документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення зі служби. Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі - до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Права посадових осіб щодо звільнення з військової служби та видання наказів по особовому складу про звільнення військовослужбовців у період дії воєнного стану наведені у пп.2 п.225 Положення №1153/2008. Рапорт про звільнення з військової служби подається військовослужбовцем у письмовій формі (паперовій або електронній). Рапорт у паперовій формі може бути направлений засобами поштового зв`язку, а також через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Подання такого рапорту в усній формі не допускається. Рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби реєструється службою діловодства військової частини і передається для попереднього вивчення до служби персоналу та юридичної служби, які повинні вивчити рапорт та підтвердні документи, оцінити законність підстав для звільнення з військової служби. Рішення по суті рапорту (про задоволення рапорту чи відмову у його задоволенні) приймає посадова особа, визначена пп.2 п.225 Положення №1153/2008, зокрема командир бригади, у військовому званні полковника і вище. Рішення по суті рапорту повинно бути прийняте у строк не більше 14 днів з дня подання рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою, містити правову підставу та обґрунтування такого рішення. З матеріалів справи судом з`ясовано, що 06.02.2025 позивач направив, зокрема, на адресу відповідача рапорт на звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю самостійного виховання дитини віком до 18 років, що не заперечується та підтверджено відповідачем в апеляційній скарзі. Вказаний рапорт позивача про звільнення з військової служби від 06.02.2025 розглянутий військовою частиною НОМЕР_1 . За результатами розгляду рапорту тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача про його звільнення, оформлене листом №12144 від 18.02.2025, який вручено особисто позивачу 16.03.2025 (а.с.35). Зміст дослідженого судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача про його звільнення, оформлене листом №12144 від 18.02.2025, містить підстави, які перешкоджають звільненню позивача з військової служби за його рапортом від 06.02.2025. Одночасно позивача повідомлено про порядок дій, які він має вчинити з метою звільнення його з військової служби, зокрема, зазначено, що у разі наявності документів, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби, позивач вправі повторно звернутися до командування військової частини НОМЕР_3 з рапортом про звільнення з військової служби, що свідчить про його обґрунтованість та вмотивованість. Також, заначено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням, позивач має право оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку. Виходячи з наведеного, встановлені судом обставини підтверджують факт розгляду рапорту позивача від 06.02.2025 з прийняттям відповідачем за таким рапортом рішення про відмову у звільненні з військової служби, оформленого листом №12144 від 18.02.2025, який отриманий позивачем, що в свою чергу свідчить про обізнаність позивача з прийнятим щодо його рапорту рішенням. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних відносинах не допущено протиправної бездіяльності, про яку вказує позивач. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності на рапорті позивача резолюції, яка містить відомості, визначені у додатку 1 до наведеного вище Порядку, накладеної командиром (начальником), цей рапорт вважається нерозглянутим. В даному випадку результат розгляду рапорту прийняте рішення з порушеного позивачем питання, оформлене окремими документом - листом №12144 від 18.02.2025, не свідчать про порушення відповідачем вимог Порядку № 531 з визнанням рапорту позивача таким, що не розглянутий. В наданій позивачу відповіді т.в.о.командира військової частини, тобто посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті, викладені правові підстави та обґрунтування прийнятого рішення, як то передбачено додатком 1 до наведеного вище Порядку №

531. Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 у справі № 340/1690/25 скасувати, ухвалити нове рішення. В позові відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Суховаров