Постанова Одеський апеляційний суд № 512/609/25

Номер провадження: 33/813/846/26 Номер справи місцевого суду: 512/609/25 Головуючий у першій інстанції БРЮХОВЕЦЬКИЙ О. Ю. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Савранського районного суду Одеської області від 13 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №393902, 17 липня 2025 року о 00-й годині 59 хвилині за адресою: с. Саврань, вул. Володимира Великого, буд. 3, водій ОСОБА_1 керував ТЗ марки Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена статтею 130 ч.1 КУпАП. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609160, 08 березня 2026 року о 03-й годині 30 хвилин за адресою: с. Саврань, вул. Миру, буд. 59, водій ОСОБА_1 керував ТЗ марки Renault Кенго д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, не стійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена статтею 130 ч.1 КУпАП. Постановою Савранського районного суду Одеської області від 13.03.2026 об`єднано в одне провадження адміністративні матеріали за №512/609/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та №512/165/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Присвоєно об`єднаному адміністративному матеріалу №512/609/25. Постановою Савранського районного суду Одеської області від 13.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 22.03.2026 ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, направив апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить суд скасувати постанову Савранського районного суду Одеської області від 13.03.2026 та закрити провадження у справі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції виніс постанову за відсутності ОСОБА_1 , хоча останнім було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням по службі, на підтвердження чого був наданий витяг з наказу. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у виклику свідків без належного правового обґрунтування. Судом першої інстанції повністю проігнорована обставина, що 17.07.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні (з 11.07.2025 по 21.07.2025) у КНП «Савранська лікарня», приймав призначені лікарем препарати та отримував крапельниці, побічна дія яких могла зовні імітувати ознаки алкогольного сп`яніння. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609160 містить технічну помилку в даті «087.03.2026» замість «08.03.2026». Крім того, 08.03.2026 відносно ОСОБА_1 також складались окремі матеріали за ст. 122-2 КУпАП, що свідчить про конфліктний і непрозорий характер взаємодії між поліцейськими та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 заперечував факт керування 08.03.2026 ТЗ Renault Кенго. Суд першої інстанції поклався на відеозаписи як на основний доказ, проте їх зміст досліджено без участі апелянта, якому тим самим відмовлено у праві на ефективне оскарження висновків суду щодо цих записів. Крім того, в оскаржуваній постанові Савранського районного суду Одеської області судом зазначено, що «обставини, які обтяжують чи пом`якшують відповідальність, суд не вбачає», проте матеріали справи містять докази, що ОСОБА_1 : є особою з інвалідністю II групи безтерміново; є учасником бойових дій відповідно до посвідчення від 30.04.2025; є сумлінним військовослужбовцем з позитивною службовою характеристикою; є Головою Громадської організації «Рада ветеранів та інвалідів АТО/ООС Савранщини «Щит»; одружений та виховує трьох дітей. Наголошує що позбавлення права керування особи з інвалідністю другого ступеня є особливо обтяжуючим заходом, що обмежує її здатність до самостійного пересування. В судовому засіданні, призначеному на 15.05.2026, захисник ОСОБА_1 адвокат Ванжула Я.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його інтереси представляє адвокат Ванжула Я.В., який не заперечував проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 . Суд, відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважав за можливе розглянути справу за відсутностіОСОБА_1 .. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Такий огляд за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), згідно якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Так, суд дійшов вірного висновку про доведеність вчинення останнім інкримінованих йому адміністративних правопорушень, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №393902 від 17.07.2025 з якого слідує, що ОСОБА_1 17.07.2025 о 00-й годині 59 хвилині, за адресою: с. Саврань, вул. Володимира Великого, буд. 3, керував ТЗ марки Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Відмова зафіксована на технічний засіб відеозапису. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. - відеозаписом за №0000002_00000020250717010029_0001, що долучений до протоколу серії ЕПР1 №393902 від 17.07.2025, який містить розмову із працівниками поліції, які повідомляють ОСОБА_1 причину зупинки ТЗ, наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння, а також неодноразово пропонують йому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу Drager, на що отримують відмову: «Ні» (01:07:15), а також в медичному закладі, але останній також відмовляється: «Ні» (01:07:15). ОСОБА_1 зазначає працівникам поліції, що згоден пройти освідування в медичному закладі в м. Києві за місцем свого проживання, однак отримує відповідь, що освідування можливе лише в найближчому медичному закладі, а саме в м. Саврань. Після чого співробітники поліції вказують, що відносно водія буде складено протокол за статтею 130 КУпАП, та відстороняють водія від керування транспортним засобом (01:08:51). Роз`яснюють права, передбачені ст. 266 КУпАП (01:09:23). - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609160 від 08.03.2026 з якого слідує, що ОСОБА_1 08.03.2026 о 03-й годині 30 хвилин за адресою: с. Саврань, вул. Миру, буд. 59 керував ТЗ марки Renault Кенго д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, не стійка хода.. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Відмова зафіксована на технічний засіб відеозапису. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. - відеозаписом за №000000300000020260308032619_0004, що долучений до протоколу серії ЕПР1 №609160 від 08.03.2026, який розпочинається з моменту переслідування працівниками поліції ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , оскільки останній не здійснив зупинку на вимогу працівників поліції та продовжував рух, намагаючись уникнути зупинення його ТЗ працівниками поліції. В подальшому, працівниками поліції до ОСОБА_1 було застосовано спеціальні засоби кайданки та доставлено останнього до Сектору поліцейської діяльності №2 Відділу поліції №1 в с-ще Саврань Подільського району Одеської області. Після приїзду, працівниками поліції було повідомлено про наявність в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а також було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу Drager, та в медичному закладі, але останній поводиться агресивно, не реагує належним чином на законні вимоги працівників поліції, проявляє зухвалість у поведінці та намагається уникнути спілкування з працівниками поліції, та в решті ухиляється від надання чіткої відповіді. Після чого співробітники поліції повідомляють, що відносно ОСОБА_1 буде складено два протоколи за статтею 122-2 та 130 КУпАП. Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортними засобами та на законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозаписами зафіксовано, що поведінка ОСОБА_1 надавала підстави співробітникам поліції робити припущення, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки його мова невнятна, реакція та рухи уповільнені та непевні. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Таким чином, відеозаписи, які містять фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, є належними доказами у справі про адміністративні правопорушення, як це передбачено стаття 251 КУпАП. Зміст відеозаписів є логічним, послідовним, а тому суд вважає, що зафіксована на відеозаписах інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. ДоводиОСОБА_1 про те, що розгляд справи був проведений за його відсутності та при наявності заяви про її відкладення, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене не позбавляло ОСОБА_1 можливості надати письмові заперечення та пояснення. Між тим, судом першої інстанції за заявами ОСОБА_1 розгляд справи неодноразово відкладався. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом. В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» , ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08. 11. 2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов`язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07. 07. 1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Таким чином, суд першої інстанції приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 прийшов до обґрунтованого висновку, що дії особи відносно якої складено протокол у даному випадку сприяють невиправданому затягуванню судового розгляду, що в свою чергу спрямовано на уникнення адміністративної відповідальності у зв`язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення, які передбачені ст. 38 КУпАП. Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Твердження сторони захисту про те, що суд першої інстанції проігнорував обставину, що 17.07.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні (з 11.07.2025 по 21.07.2025) у КНП «Савранська лікарня», приймав призначені лікарем препарати та отримував крапельниці, побічна дія яких могла зовні імітувати ознаки алкогольного сп`яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки жодного доказу, що такі медичні препарати мають побічну дію в матеріалах справи немає, а долучені стороною захисту Виписка №1483 та Виписка-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №1483 цих обставин не доводять. Більше того, як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 не заявляв про вживання будь-яких лікарських препаратів. Суд апеляційної інстанції ставиться критично до посилання захисту стосовно того, що ОСОБА_1 не керував ТЗ марки Renault Кенго д.н.з. НОМЕР_2 , та розцінює це як спосіб уникнення адміністративної відповідальності, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи. Апеляційний суд відхиляє доводи захисту щодо того, що судом першої інстанції невмотивовано відмовлено у виклику в якості свідка начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , оскільки в мотивувальній частині оскаржуваної постанови Савранського районного суду Одеської області від 13.03.2026 зазначено, що ані матеріали справи, ані зміст клопотання не дають підстав вважати, що останній був очевидцем подій щодо інкримінованого адміністративного правопорушення, а отже його покази не можуть підтвердити або не підтвердити обставини, які мають значення для справи. Також зазначено, що ОСОБА_1 як ініціатор клопотання про допит свідків, жодного разу, в тому числі через відеоконференцію, не з`явився в судове засідання з метою поставити питання свідкам, а отже, не реалізував своє процесуальне право в цій частині. З вказаним твердженням погоджується і апеляційний суд. З моменту вчиненняОСОБА_1 адміністративних правопорушень та по теперішній час, останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Посилання сторони захисту на наявність в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609160 технічної помилки в даті «087.03.2026» замість «08.03.2026» спростовується матеріалами справи. У вказаному протоколі в п. 1 «Дата складання протоколу» зазначено: 08.03.2026 04:16:56. З приводу тверджень сторони захисту стосовно того, що судом першої інстанції не враховано обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Статтею 34 КУпАП визначені обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення і такими визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Апелянт не погоджується з накладеним на нього адміністративним стягненням, вказуючи на те, що він є особою з інвалідністю II групи безтерміново; є учасником бойових дій відповідно до посвідчення від 30.04.2025; є сумлінним військовослужбовцем з позитивною службовою характеристикою; є Головою Громадської організації «Рада ветеранів та інвалідів АТО/ООС Савранщини «Щит»; одружений та виховує трьох дітей. Наголошує, що позбавлення права керування особи з інвалідністю другого ступеня є особливо обтяжуючим заходом, що обмежує її здатність до самостійного пересування. Проте санкція ч.1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на водії поряд зі штрафом адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є безпідставним та недоречним, оскільки повністю суперечить встановленим судами першої і апеляційної інстанції обставинам справи, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, що йому інкримінується. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою судом постановою, та свідчать про намір уникнути відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, проте висновків суду вони не спростовують. З урахуванням викладеного, у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова Савранського районного суду Одеської області від 13.03.2026 є законною та обґрунтованою. Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Савранського районного суду Одеської області від 13 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова