Постанова 4812 № 490/9801/25

27.05.26 22-ц/812/1060/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/9801/25 Номер провадження: 22-ц/812/1060/26 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання - Коростієнко Н.С., за участю: позивачки - ОСОБА_1 , її представника адвоката - Долгова А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді - Саламатіна О.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (далі - НУК ім. адмірала Макарова) про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, зобов`язання прийняти на посаду викладача та укласти трудовий договір, в с т а н о в и л а: У листопаді 2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до НУК ім. адмірала Макарова про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, зобов`язання прийняти на посаду викладача та укласти трудовий договір. Позов обґрунтовувала тим, що 16 червня 2025 року вона звернулась до ректора НУК ім. адмірала Макарова Трушлякова Є.І. із заявою про прийняття на роботу, в якій просила прийняти її на роботу на 0.5 ставки посади викладача кафедри «Економіка» Херсонського навчально-наукового інституту НУК ім. адмірала Макарова» з 01 вересня 2025 року. У своїй заяві вона зазначила, оскільки на сайті відсутня інформація про перелік необхідних документів і термінів подачі, інших документів, просила повідомити її телефоном або електронною поштою і вони будуть надані. До теперішнього часу відповідь від посадових осіб НУК позивачка не отримала. Позивачка стверджує, що викладачі і старші викладачі (науково-педагогічні працівники) кафедри «Економіка» Херсонського навчально-наукового інституту НУК, які прийняті на роботу з 01 вересня 2025 року не мають чотирьох досягнень у професійній діяльності за останні п`ять років, визначених у пункті 38 Ліцензійних умов по кожний освітній компоненті освітньої програми п.36 Ліцензійних умов та відповідати освітній та професійної кваліфікації науково-педагогічних, педагогічних та наукових працівників освітньому компоненту п. 37 Ліцензійних умов. Тобто, на кафедрі «Економіка» ХННІ НУК викладають студентам економічні дисципліни «викладачі», які не мають відповідності їх освітньої та/або професійної кваліфікації, які прийняті на роботу з 01 вересня 2025 року. Відповідач не дотримується Ліцензійних умов, понизив рівень надання освітніх послуг, посадові особи відповідача зловживають своїми правами та неправомірно відмовили їй у прийнятті на роботу. Ігнорування її заяви вона розцінює як відмову їй у прийнятті на роботу, яка є незаконною. Позивачка зазначає, що відмова у прийнятті її на роботу є незаконною, оскільки пов`язана з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в статті 2 Загальної декларації прав людини і закріпленого в статті 21 Конституції України, а відтак їй було необґрунтовано відмовлено у прийнятті на роботу, а тому змушена звернутися до суду з даною позовною заявою. Посилаючись на викладене позивачка просила суд визнати відмову в прийняті на роботу неправомірною та зобов`язати відповідача прийняти її на роботу на 0.5 ставки посади викладача кафедри «Економіка» Херсонського навчально-наукового інституту НУК імені адмірала Макарова з 01 вересня 2025 року та укласти трудовий договір. 24 грудня 2025 року від представника відповідача адвоката Стремілова М.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважав, що дана позовна заява не підлягає задоволенню в повному обсязі у зв`язку з тим, що вимоги позивачки є безпідставними, необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначає, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 неодноразово зверталась до навчального закладу з питань працевлаштування на, що їй протягом 2024-2025 років неодноразово надавались роз`яснення з даного питання. Сторона відповідача звертає увагу суду на наступне: в період звернення ОСОБА_1 до навчального закладу із заявою про прийняття її на роботу, конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників не оголошувався. До теперішнього часу на кафедрі економіки ХННІ НУК відсутні вакантні посади. До навчального закладу в установленому законом порядку від ОСОБА_1 заяв про участь у конкурсному відборі з відповідними додатками не надходили. Звернення ОСОБА_1 із заявою на яку вона посилається, не є заявою про участь в конкурсному відборі та зазначена заява не містить відповідних додатків які вимагає Положення враховуючі навіть, що заява на яку посилається позивач є належним зверненням для розгляду питання щодо прийняття її на відповідну посаду, то до вказаної заяви ОСОБА_1 не було додано документів які передбачені порядком прийняття особи на роботу. Спеціальність «Облік та аудит» яка зазначена в дипломі ОСОБА_1 не відповідає освітнім критеріям кафедри «Економіка» ХННІ НУК, у зв`язку з чим, позбавлена можливості працевлаштовуватись на зазначену кафедру викладачем. Посилання позивача в заяві, яка додана до позовної заяви, на відсутність інформації про перелік документів необхідних для працевлаштування та терміни їх подачі не відповідає дійсності, оскільки зазначена інформація міститься в Положенні про проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Дане положення знаходиться у відкритому доступі та опубліковано на офіційному сайті навчального закладу https://nuos.edu.ua/wp-content/uploads/2024/11/Polozhennyapro-provedennya-konkursnogo-vidboru-pri-zamishhenni-vakantnih-posad-lisopad-2024.pdf та https://nuos.edu.ua/wp-content/uploads/2024/11/Polozhennya-pro-provedennyakonkursnogo-vidboru-pri-zamishhenni-vakantnih-posad-lisopad-2024.pdf . Крім того, представник відповідача вказує, що протягом 2024-2025 років ОСОБА_1 неодноразово роз`яснювались її права та порядок оскарження рішень посадових осіб НУК пов`язаних з не прийняттям на роботу. На теперішній час в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до НУК ім. адмірала Макарова про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, зобов`язання прийняти на посаду викладача та укласти трудовий договір. З матеріалів справи, а саме з клопотання про витребування доказів вбачається, що позивач добре обізнана з порядком користування та висвітлення інформації на офіційному сайті НУК у тому числі, щодо наявності вакантних посад та оголошених конкурсів, що вказує на те, що позивач свідомо нехтуючи вимогами законодавства та зловживаючи своїми правами намагається змусити роботодавця прийняти її на відповідну посаду. За вказаний проміжок часу розуміючи безпідставність своїх звернень, ОСОБА_1 жодного разу не подала до навчального закладу заяву та відповідні документи для допуску її до участі у конкурсі на заміщення вакантних посад ХННІ НУК, а лише займається написанням скарг та звернень до навчального закладу, правоохоронних органів та суду. Сторона відповідача стверджує, що зазначена вище обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 замість того щоб належним чином виконати вимоги законодавства та у встановленому законом порядку надати документи до навчального закладу для подальшого розгляду питання щодо її працевлаштування систематично займається зловживанням своїми правами. Так в своїх зверненнях ОСОБА_1 неодноразово посилалась на вимоги Закону України «Про звернення громадян», але із зрозумілих причин вона зазначає, лише ті факти які вона вважає за необхідні, але чомусь позивач забуває про право відповідача не розглядати повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті ( ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»). Крім того, позивач розуміючі порядок та підстави прийняття на роботу, які стали їй відомі протягом зазначеного часу, свідомо діє в супереч встановленого порядку та навмисно займається створенням штучних підстав для подальшого звернення до суду. Викладена обставина підтверджується тим, що в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до НУК ім. адмірала Макарова про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, зобов`язання прийняти на посаду викладача та укласти трудовий договір. Провадження у справі відкрито 09 липня 2024 року (справа №490/5753/24). Під час розгляду зазначеної справи позивач неодноразово заявляла клопотання та вказувала на свою обізнаність порядку прийняття на роботу, однак у червні 2025 року, будучі обізнана з порядком та підставами прийняття осіб на роботу, навмисно повторно звернулась до навчального закладу для того щоб отримати формальні підстави для звернення до суду. Отже, представник відповідача вважає, що викладене свідчить про зловживання позивачкою своїми процесуальними правами та вчиняє дії які можуть свідчити, що позивачка навмисно, штучно створює формальні підстави для подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України). Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачка подавала заяву про прийняття її на роботу саме на посаду викладача кафедри економіки Херсонського навчально-наукового інституту НУК ім. адмірала Макарова, яка віднесена до переліку посад науково-педагогічних працівників, призначення на яку, згідно вимог статті 55 Закону України «Про вищу освіту», здійснюється за результатами конкурсного відбору та станом на 16 червня 2025 року (дата подання заяви про прийняття на роботу) конкурсний відбір на зайняття вакантної посади викладача кафедри економіки Херсонського навчально-наукового інституту НУК ім. адмірала Макарова не оголошувався та не проводився та позивачка в такому конкурсі не перемагала, а тому позовні вимоги є недоведеними. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги на те, що під час розгляду справи позивачка намагалася довести, що інші особи були прийняті без конкурсу на роботу на кафедру економіка ХННІ НУК, а вона ні. За твердженням відповідача конкурсний відбір на зайняття вакантної посади викладача кафедри не оголошувався, у зв`язку з відсутністю вакантних посад, але насправді вакантні посади були і на роботу на навчальний 2025-2026 рік на кафедру економіка ХННІ НУК ім. адмірала Макарова були прийняті на роботу на посаду викладачів чотири особи. Вказує, що керівництво відповідача на протязі трьох років приховує вакантні посади у штатному розписі, а відтак приховування вакантних посад у закладі освіти є порушенням трудового законодавства та принципів прозорості, оскільки вакансії мають заміщатися на конкурсній основі. Стверджує, що їй було відмовлено в одному з важливіших прав людини, гарантованого статтею 43 Конституції України - влаштування на роботу. ОСОБА_1 зазначає про те, що вона навіть не отримала письмової відмови у прийнятті на роботу, оскільки вона не була написана та відсутні причини відмовляти їй у прийнятті на роботу, і така відмова не була надана відповідачем до суду першої інстанції. Крім того, судом безпідставно було відмовлено у задоволенні її клопотання про витребування доказів, які є важливими для встановлення всіх обставин справи та правильного вирішення спору. У відзиві на апеляційну скаргу, представника відповідача - адвокат Стремілов М.М. просив відмовити у її задоволенні, оскільки доводи фактично зводяться до викладених обставин зазначених в позовній заяві, які були повністю дослідженні судом першої інстанції та незгоди позивачки з процесуальними рішеннями суду, що не є підставою для скасування рішення. Представник відповідача адвокат Стремілов М.М. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Заслухавши суддю - доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Долгова А.Г., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону рішення повній мірі відповідає. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 16 червня 2025 року ОСОБА_1 подано на ім`я ректора НУК ім. адмірала Макарова професора Трушлякова Є. заяву про прийняття на роботу, в якій просила прийняти її на 0,5 ставки посади викладача кафедри «Економіка» Херсонського навчально-наукового інституту НУК ім. адмірала Макарова з 01 вересня 2025 року Вказана заява зареєстрована за вхідним №372/01.1-07 17 червня 2025 року. До вказаної заяви позивачкою додано: диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_1 29 травня 1998 року закінчила Херсонський державний технічний університет за спеціальністю «Облік та аудит»; диплом серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 закінчила у 1999 році Херсонський державний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Програмне забезпечення обчислювальної техніки та автоматизованих систем» та здобула кваліфікацію спеціаліста з програмного забезпечення обчислювальної техніки та автоматизованих систем. Крім того, у вищевказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що у разі необхідності (оскільки на сайті відсутня інформація про перелік необхідних документів і термінів подачі) інших документів, просила повідомити її телефоном або електронною поштою, і вони будуть нею надані. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка подавала заяву про прийняття її на роботу саме на посаду викладача кафедри «Економіка» Херсонського навчально-наукового інституту НУК ім. адмірала Макарова, яка віднесена до переліку посад науково-педагогічних працівників, призначення на яку, згідно вимог статті 55 Закону України «Про вищу освіту», здійснюється за результатами конкурсного відбору та станом на 16 червня 2025 року (дата подання заяви про прийняття на роботу) конкурсний відбір на зайняття вакантної посади викладача кафедри економіки Херсонського навчально-наукового інституту НУК ім. адмірала Макарова не оголошувався та не проводився та позивачка в такому конкурсі не перемагала, крім того, не доведено, що у прийнятті на роботу їй було відмовлено із дискримінаційних ознак. З таким висновком суду колегія погоджується з огляду на наступне. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України). Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Стаття 22 КЗпП України передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу, а саме: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах законодавства. Відповідно до положень статті 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом. У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц та від 16 квітня 2021 року у справі № 266/3521/19 викладені правові висновки про те, що стаття 22 КЗпП України передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу, а саме: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах законодавства. Відповідно до статті 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом. Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (частина перша та друга статті 22 КЗпП). Держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об`єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Не вважається дискримінацією здійснення заходів щодо додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян (частина перша та друга статті 11 Закону України «Про зайнятість населення»). Судом встановлено, що 16 червня 2025 року ОСОБА_1 подано на ім`я ректора НУК ім. адмірала Макарова професора Трушлякова Є. заяву, в якій просила прийняти її на 0,5 ставки посади викладача кафедри «Економіка» Херсонського навчально-наукового інституту НУК ім. адмірала Макарова з 01 вересня 2025 року. Порядок прийняття на посаду науково-педагогічних працівників визначено Законом України «Про вищу освіту». Так, частиною сьомою статті 55 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що науково-педагогічні працівники призначаються на посади за результатами конкурсного відбору, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти. 24 вересня 2021 року вченою радою Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова затверджено Положення про проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (далі - Положення), яке знаходиться у відкритому доступі та опубліковано на офіційному сайті навчального закладу https://nuos.edu.ua/wp-content/uploads/2024/11/Polozhennyapro-provedennya-konkursnogo-vidboru-pri-zamishhenni-vakantnih-posad-lisopad-2024.pdf. Розділом ІІ Положення передбачено, що конкурсний відбір проводиться на засадах: відкритості, гласності, законності, доброчесності, рівності прав членів конкурсної комісії, колегіальності прийняття рішень конкурсною комісією, незалежності, об`єктивності та обґрунтованості рішень конкурсної комісії, неупередженого ставлення до претендентів на зайняття вакантних посад науково-педагогічних працівників. Посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодавством, а також при введенні нової посади до штатного розпису університету. Злиття або поділ підрозділів не є підставою для оголошення конкурсу та проведення конкурсу на заміщення посад науково-педагогічних працівників, крім керівника підрозділу. Разом з цим, як встановлено судом станом на 01 вересня 2025 року на кафедрі «Економіки» Херсонського навчально-наукового інституту Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова працювало 5 науково-педагогічних працівників за основним місцем роботи, з яких 5 мають науковий ступінь, На час подання заяви ОСОБА_1 - 16 червня 2025 року про прийняття на посаду викладача кафедри «Економіка» вакантні посади були відсутні та на вказану кафедру працівники на роботу не приймалися що підтверджується штатним розписом відповідача. До того ж, як встановлено, станом на час подання заяви ОСОБА_1 , інші науково-педагогічні працівники працювали та працюють за внутрішнім сумісництвом. У зв`язку з чим, конкурсний відбір на зайняття вакантної посади викладача кафедри економіки у навчальному закладі не оголошувався та не проводився, а відтак відмова у прийнятті ОСОБА_1 не вважається необґрунтованою. Крім того, як встановлено, позивач не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, яких в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо). Належними та допустимими доказами не підтверджено, що відповідачем було відмовлено в укладенні трудового договору із дискримінаційною ознакою. Отже, під час судового розгляду не встановлено, що відмова у прийнятті на роботу була необґрунтованою та є наслідком надання незаконної переваги іншій особі в силу привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками чи пов`язана з дискримінаційними мотивами. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що позивачка не довела наявності підстав, передбачених статтею 22 КЗпП України, з якими закон пов`язує наявність правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу, а відтак дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, зобов`язання прийняти на посаду викладача та укласти трудовий договір. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не отримано письмової відмови у прийнятті на роботу від відповідача, оскільки відсутні причини відмовляти їй у прийнятті на роботу не заслуговують на увагу. Як зазначено судом першої інстанції, причини відмови у прийнятті на роботу повідомляються саме у письмовій формі у прямо передбачених законодавством України випадках, зокрема, жінкам, які мають дітей віком до трьох років, вагітним жінкам та одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років (статті 184 КЗпП України) до яких позивачка не належить, а відтак не поширюються на вказані правовідносини. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, відмова у задоволенні клопотання про витребування доказів є слушними, у зв`язку з чим Миколаївським апеляційним судом 13 травня 2026 року винесено ухвалу про вирішення вказаного питання. Доводи апеляційної скарги про те, що з 01 вересня 2025 року на посаду викладачів на кафедру економіки університету було прийнято чотири особи не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються, зокрема, відповіддю та штатним розписом, наданим відповідачем на підставі ухвали апеляційного суду. Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до підстав позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст складено 01 червня 2026 року.