Постанова 4851 № 440/10378/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 р. Справа № 440/10378/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. (ухвалене суддею Алєксєєвою Н.Ю.) по справі № 440/10378/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ОІЛ" до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ОІЛ» (в подальшому ТОВ «СОЛАР ОІЛ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Енергетичної митниці, в якій просило визнати протиправними та скасувати картки відмови Енергетичної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903150/2025/000029 від 09 січня 2025 року, №UA903150/2025/000114 від 12 лютого 2025 року, № UA903150/2025/000148 від 27 лютого 2025 року, №UA903200/2025/000188 від 07 березня 2025 року, № UA903200/2025/000187 від 07 березня 2025року, №UA903210/2025/000044 від 07 березня 2025 року, № UA903210/2025/000050 від 12 березня 2025 року, №UA903150/2025/000186 від 11 березня 2025 року, №UA903210/2025/000056 від 21 березня 2025 року, №UA903210/2025/000057 від 21 березня 2025 року, №UA903200/2025/000249 від 21 березня 2025 року, № UA903200/2025/000248 від 21 березня 2025 року, №UA903150/2025/000216 від 18 березня 2025 року, №UA903150/2025/000256 від 03 квітня 2025 року та про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA903 000/2025/000009/1 від 09 січня 2025 року, № UA903000/2025/000051/1 від 12 лютого 2025 року, №UA903000/2025/0000065/2 від 27 лютого 2025 року, №UA903000/2025/000082/2 від 07 березня 2025 року, №UA903000/2025/000081/2 від 07 березня 2025 року, №UA903210/2025/000006/2 від 07 березня 2025 року, №UA903000/2025/000095/2 від 12 березня 2025 року, №UA903 000/2025/000086/2 від 11 березня 2025 року, №UA903210/2025/000007/2 від 21 березня 2025 року, №UA903210/2025/000008/2 від 21 березня 2025 року, №UA903200/2025/000099/2 від 21 березня 2025 року, №UA903200/2025/000098/2 від 21 березня 2025 року, №UA903000/2025/000103/2 від 18 березня 2025 року, №UA903000/2025/000125/2 від 03 квітня 2025 року. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України (в подальшому МК України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що позивачем 28 листопада 2024 року укладено з компанією «Saksa Ltd» (Болгарія) контракт № 2024883137, на виконання якого на користь позивача поставлений товар. 06 березня 2025 року до відділу митного оформлення «Рені» митного поста «Південний» Енергетичної митниці декларантом ТОВ «СОЛАР ОІЛ» подано електронну митну декларацію типу IM 40 ДЕ, якій присвоєно номер 25UA903200001445U7. Позивачем подано митну декларацію 25UA903200001445U7 для митного оформлення в митному режимі імпорт (випуск у вільний обіг) товару «Автомобільний бензин V-Power Racing 100, моторний, EN 228. 33,156 тис. у літрах, приведених до температур 15 градусів Цельсія. Густина за температури 15 градусів Цельсія - 753.7 кг/м3 октанове число, визначене за дослідним методом - 100,2; вміст свинцю - менше 2,5 мг/л (що становить менше 0,0025 г/л); вміст сірки - 4,6 мг/кг (0,00046 мас.%); вміст етанолу - 0.8%; вміст ЕТБЕ - 18.3%; вміст бензолу - 0,6%; при 70 град. С випаровується 34.8%; при 100 град. С випаровується 61.7%; при 150 град. С випаровується 87.9%; Точка кипіння - 195,2 град. С. Бензин неетилований. Не для військового призначення. Наливом в цистерни.» (далі товар). За результатами опрацювання МД 1445 встановлено наступні відомості про товар: код УКТЗЕД - 2710124901 (графа 33); митна вартість - 21294,4800 USD; 920910,05 грн (графи 42,45); метод 1 - за ціною контракту (графа 43). Під час виконання Енергетичною митницею митного оформлення, відповідно до статей 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МК України) в напрямку контролю за правильністю визначення митної вартості, за результатами опрацювання поданих для підтвердження митної вартості документів, у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованої митної вартості, що зумовило необхідність витребування додаткових документів. У зв`язку з встановленим ризиком заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість виникла законна вимога витребування додаткових документів у Позивача. Також, декларанта повідомлено, що за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару у тому числі й на усунення виявлених обставин. 06 березня 2025 року позивачем на адресу відповідача надісланий лист щодо відсутності додаткових документів. За наявності розбіжностей в документах та непідтвердження ТОВ «СОЛАР ОІЛ» усіх складових митної вартості Енергетичною митницею здійснений контроль правильності визначення митної вартості відповідно до наданих до митного оформлення документів та за результатом їх розгляду встановлено, що на даний момент декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за ціною угоди. Енергетичною митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903200/2025/000187 від 07 березня 2025 року, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA903200/2025/000081/2 від 07 березня 2025року. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України). Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України). Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 р. у справі № 804/7882/16. Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2025 р. у справі № 520/13182/2020. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20, від 07.05.2025 р. у справі № 560/1787/23, у справі № 560/2740/25 від 11.02.2026 р. Судовим розглядом встановлено, що при коригуванні за основу взято митну вартість товару - 697,6007 дол.США/тис.л подібного товару ввезеного за непрямими договорами; оцінюваний та подібний товар мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції та вважаються комерційно взаємозамінними (схожі фізико-хімічні характеристики; схожий фракційний склад; однакова назва та призначення); і оформленого у митному відношенні за МД від 19.02.2025 р. № 25UA903200001048U5. Суд апеляційної інстанції зазначає, що не може бути врахована інша ціна на товар без врахування умов поставки та умов формування ціни, що за специфікою даної поставки, формувалась за певною формулою за договором від 28.11.2024 №2024883137, відповідно до пункту 8 якого «Ціна-ціноутворення» ціна поставки FCA Русе і Новий Іскир, термінал Saksa базуватиметься на кількості, завантаженій на терміналі, відповідно до стандартів і практики терміналу, за винятком випадків шахрайства або явної помилки, виражається в доларах США за метричну тонну і розраховується наступним чином: Для бензину RON 100 10 ppm. макс. 5% біоетанолу середнє значення "X" найвищих котирувань до/після/на дату завантаження, опублікованих в Platts European Marketscan під заголовками "MEDITERRANEAN CARGOES" та "FOB MED ITALY" (згідно з Додатком А), для "Бензину RON95 10 ppm", плюс премія в доларах США за метричну тонну в вакуумі. Кількість котирувань, період ціноутворення, премія та база котирувань Platts наведені у додатку. Вищезазначена ціна базуватиметься на густині 0,755 за температури 15 градусів Цельсія та збільшуватиметься/зменшуватиметься арифметично відповідно до фактичної густини за температури 15 градусів Цельсія на наливному терміналі, як це визначено стандартами та практикою терміналу. Тобто ціна товару буде, змінюватись по кожній окремій партії товару в межах виконання поставок за одним контрактом, що беззаперечно має вплив на ціну. Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано документів, які б підтвердили ідентичність імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення вартості товару, поставленого позивачем, Відповідно, не доведено аналогічність умов поставки, умов договорів і, відповідно, вартості товарів. Крім того, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсне було імпортовано до України. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16. Судовим розглядом встановлено, що Saksa Ltd є акредитованим постачальником пального марки «Shell V-Power». Позивач пальне марки «Shell V-Power» поставляє виключно для ТОВ «Альянс Холдинг», код ЄДРПОУ 344308473, відповідно до ексклюзивного контракту від 16.07.2024 р. № 16072024, мережі автозаправних станцій Shell, оскільки дане пальне містить присадки, які є запатентованою розробкою Shell та не підлягають реалізації в будь-який інший спосіб. Безпосереднім виробником пального є OMV Petrom S.A. Saksa Ltd, за наявності відповідно акредитованих лабораторій, є зберігачем на нафтових терміналах в Новий Іскар та Русе, які є ліцензованими складами, відповідно до закону про акцизні збори та податкові склади, і має ліцензію на експлуатацію підприємства з низьким рівнем викидів, відповідно до закону про охорону навколишнього середовища. Saksa Ltd за додавання відповідних присадок за наявності акредитованих лабораторій, реалізує пальне, перероблене, виробником якого є OMV Petrom S.A.. Тобто, постачальником палива, виробником якого є OMV Petrom S.A. з присадками RON95 10 ppm. макс. 5% біоетанолу Shell V-Power неросійського походження та з присадками RON100 10 ppm. макс. 5% біоетанолу Shell V-Power неросійського походження, відповідно до статті 3 Контракту №2024883137 від 28.11.2024 «Продукція» на адресу ТОВ «СОЛАР ОІЛ» є Saksa Ltd. Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано посередницьких договорів у правовідносинах ТОВ «СОЛАР ОІЛ» та Saksa Ltd. До митного оформлення товарів ТОВ «СОЛАР ОІЛ» наданий додаток А до зовнішньоекономічного договору від 28.11.2024 №2024883137, який сформований послідовним створюванням сторінок починаючи з сторінки 1 до сторінки 10, і додаток А є частиною зовнішньоекономічного договору від 28 листопада 2024 року № 2024883137 та міститься на сторінках 9 та

10. Судовим розглядом встановлено, що в митну декларацію, подану позивачем додано Додаток А і договору від 28 листопада 2024 року № 2024883137. Відповідно до Наказу № 651 від 30 травня 2012 року Міністерства Фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа» до графи 44 «Додаткова інформація / Оформлені документи/ сертифікати та авторизації» вносяться відомості щодо кожного документа і зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з Класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. Відповідно до класифікатору документів 4100 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту). Тобто, при поданні документів для митного оформлення, було роз`єднано та занесено відповідно до класифікатору документів договір і додаток А окремо, хоча даний договір з невід`ємним від нього доповненням, був сформований контрагентом в безперервному документі, тому не потребує будь якої додаткової його ідентифікації. Судовим розглядом встановлено, що підприємство Saksa Ltd є постачальником продукції: Дизельне паливо з присадками 10 ppm Shell V-Power (Дизельне паливо з наднизьким вмістом сірки 10 ppm) неросійського походження. Бензин з присадками RON95 10 ppm. макс. 5% біоетанолу Shell V-Power неросійського походження. Бензин з присадками RON100 10 ppm. макс. 5% біоетанолу Shell V-Power неросійського походження. Згідно повідомленням Shell Retail Ukraine ТОВ «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ», компанія Saksa Ltd TIN BG131245283 є партнером компанії Shell з виробництва пального марки Shell V-Power. За використання пального, виробництва OMV Petrom S.A., комерційна назва товару «Gasoline Extra 99-E10», із додаванням присадок RON95 10 ppm. макс. 5% біоетанолу Shell V-Power неросійського походження та RON100 10 ppm. макс. 5% біоетанолу Shell V-Power неросійського походження, відповідно наявний товар, оскільки в даному випадку міститься патентована присадка при використанні якої є обов`язок використання назви продукту «V-Power Racing 100». Тобто, комерційна назва поставленого товару «V-Power Racing 100» відповідає умовам та меті контракту від 28 листопада 2024 року №2024883137. Товаром, що постачався є саме автомобільний бензин V-Power Racing

100. Для цілей митного контролю та митного оформлення надано банківські платіжні документи (сфівти) від 25 лютого 2025 року та від 26 лютого 2025 року на загальну суму 87789 доларів США, згідно графи 70 (Призначення платежу) передоплата здійснена за контрактом від 28 листопада 2024 року № 2024883137, проформа 0000000847 від 25 лютого 2025року. Згідно копій банківських платіжних документів (свіфтів) від 25.02.2025 та від 26 лютого 2025 року на загальну суму 87789 дол. США вбачається, що в графі 72 міститься інформація про передоплату, а саме V-POWER RACING 100, CONTRACT No 2024883137 dd 28 листопада 2024 року, Proforma 0000000847 dd 25 лютого 2025 року. До матеріалів справи також надана копія проформи-інвойсу від 25 лютого 2025року №0000000847. Крім того, дебетовий інвойс надавався для розмитнення, його назва Invoice 0000374110 від 28 лютого 2025 року та відмічений в графі 44 під класифікатором 0380. ТОВ «СОЛАР «ОІЛ» до контролюючого органу подано копію паспорту якості на поставлений товар, виданий лабораторією Saksa Ltd на дану партію товару, адже не співпадіння густини при температурі 15 градусів пояснюється наявністю в терміналі контрагента позивача великого парку резервуарів, передбачене відхилення по густині при температурі 15 град. Вірну густину слід вважати ту яка зазначена в паспорті яку надано лабораторією Saksa Ltd, копія якого залучена до матеріалів справи. Відповідно до «Інкотермс офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» група F Основне перевезення не оплачено FСА (Free Carrier / Франко-перевізник) означає, що продавець виконує зобов`язання з поставки, передаючи товар, що пройшов експортне митне очищення, перевізнику, якого призначив покупець, у зазначеному місці (склад продавця або інше). Продавець несе ризики до моменту передачі, після чого вони переходять до покупця. Основні положення FCA (Incoterms 2020) передбачають місце доставки: Якщо це склад продавця, продавець відповідає за навантаження. В іншому місці (порт, термінал) - продавець доставляє, але не розвантажує. Експорт: Продавець оформлює експортні документи та сплачує мито. Імпорт: Покупець несе витрати на імпортне оформлення та подальше транспортування. Вказані умови поставки товару не передбачають вказівки на обов`язковість страхування вантажу. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду 31.01.2024 р. у справі № 821/189/18. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення та картка відмови митного органу необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 77, 136, 139, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Енергетичної митниці - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. по справі № 440/10378/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін