Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8965/26

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 р. Справа № 520/8965/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.04.26 по справі № 520/8965/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2019 року у належному обсязі з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01.03.2018 по 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 у фіксованому обсязі на рівні 87 312,5 грн. ( вісімдесят сім тисяч триста дванадцять гривень 50 копійок) за вирахуванням раніше сплачених сум. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що підставність позову справи 520/8965/26 не є стовідсоткова справі №520/32626/24 та, полягає у незастосуванні відповідачем норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 при виконанні рішення справи №520/32626/24 в частині присудженої індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2019. На переконання позивача, всупереч рішенню по справі № 520/32626/24, відповідач, за частину присудженого періоду індексації з 01.03.2018 по 31.12.2019 не застосував норми абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 нарахувавши позивачу 0 грн. індексації, що свідчить про те, що в рамках ВП рішення буде виконано лише в частині позовного періоду з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, внаслідок того, що процедура судового контролю не була вирішена позитивна, а вказання в апеляційному порядку позивачу про належність способу захисту в порядку ст.383 КАСУ фактично не призведе до жодних результатів, оскільки наголос на такий спосіб захисті відбувся поза межами строків на подання такої заяви, касаціювання на ухвали у процедурі судового контролю після їх перегляду в апеляційному порядку чинним КАСУ не передбачено, виправлення означеного правопорушення відповідача вбачаємо у єдиний можливий спосіб - ініціювання нового позову з цього приводу. Отже, відмовляючи у відкритті провадження, суд позбавив позивача у доступі до правосуддя. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що не дослідження судом в межах справи №520/32626/24 питання щодо права позивача на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 1 березня 2018 року до 31 грудня 2019 року у фіксованому обсязі на рівні 87 312,5 гри. ( вісімдесят сім тисяч триста дванадцять гривень 50 копійок) є підставою для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо позовної вимоги, з приводу якої досліджувалися докази або звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та не може бути підставою для подання нового адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених як законодавством про виконавче провадження, так і КАС України. Неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. При цьому, реалізація особою права на звернення до суду із позовом чи заявою (клопотанням) повинна здійснюватись з дотримання встановленого законодавством процесуального порядку, зокрема, з дотриманням вимог КАС України. У постанові від 09.10.2018 у справі №809/487/18 Верховний Суд констатував, що підстави адміністративного позову це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявнику під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Згідно із положеннями ч.1 та ч.2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №520/32626/24, яким задоволено позовні вимоги в наступному обсязі: "Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2019 року у належному обсязі. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року; з 01.03.2018 по 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 за вирахуванням раніше сплачених сум". Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанською Яною Володимирівною від 02.05.2025 ВП № 77971506 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом у справі № 520/32626/24 виданим 23.04.2025. ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №961/ВФЗ від 10 червня 2024р. повідомив Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства, з якої встановлено, що відповідачем: "було складено довідку-розрахунок, сума якої увійшла в наступні основні заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення до Фінансово-економічного управління КСВ, а саме: заявка на травень 2025 року від 06.05.2025 № 777; заявка на червень 2025 року від 05.06.2025 №

943. Заявки-розрахунки складаються щомісяця. Станом на момент звернення фінансування забезпечую чим фінансовим органом вище зазначених заходів за напрямком КЕКВ 2800 на виконання зазначеного рішення суду не проведено." Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанською Яною Володимирівною від 02.06.2025 ВП № 77971506 за не виконання рішення суду в повному обсязі накладено на боржника: ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Натомість у справі 520/8965/26 позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з позовом у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2019 року у належному обсязі з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01.03.2018 по 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 у фіксованому обсязі на рівні 87 312,5 грн. ( вісімдесят сім тисяч триста дванадцять гривень 50 копійок) за вирахуванням раніше сплачених сум. Отже, вимоги, заявлені у даному позові щодо бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2019 року у належному обсязі з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, охоплюються вимогами, що задоволені у справі №520/32626/24. Колегія суддів вважає, що визначення правомірності вчинених відповідачем ГУ ПФУ в Харківській області дій, причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення має встановлюватися в межах судового контролю за виконанням судового рішення у справі №520/32626/24. Відтак, спірні правовідносини виникли у зв`язку із непогодженням позивачем з діями на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №520/32626/24, що набрало законної сили. У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст.ст. 382, 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення в конкретний належний спосіб, встановлений судом у відповідній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі , якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про наявність між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав рішення суду, яке набрало законної сили, а відтак наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні обставини, з якими КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Суд першої інстанції вірно роз`яснив позивачу, що до видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах віднесено: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України). Отже, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушені його права, свободи чи інтереси, то він має право звертатися до суду в порядку ст. 382 або ст. 383 КАС із заявою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення або про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку, встановленому для подання заяв про встановлення судового контролю), а не пред`являти новий адміністративний позов. Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також, з матеріалів справи встановлено, що в межах справи №520/32626/24 позивач просив суд, зокрема зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 у фіксованому обсязі на рівні 87 312,5 гри. ( вісімдесят сім тисяч триста дванадцять гривень 50 копійок) за вирахуванням раніше сплачених сум. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення. Відповідно до ч.1 ст. 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недослідження судом в межах справи №520/32626/24 питання щодо права позивача на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 1 березня 2018 року до 31 грудня 2019 року у фіксованому обсязі на рівні 87 312,5 гри. ( вісімдесят сім тисяч триста дванадцять гривень 50 копійок) є підставою для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо позовної вимоги, з приводу якої досліджувалися докази або звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та не може бути підставою для подання нового адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 . Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі № 520/8965/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі № 520/8965/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов