Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18043/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 р. Справа № 520/18043/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.09.25 по справі № 520/18043/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, апелянт), в якій просив: - визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 18.06.2025 про відмову призначити йому достроково пенсію та зарахування до стажу роботи на території Російської Федерації в районі Крайньої Півночі за період: з 17.03.2000 по 19.04.2000 ; з 16.05.2000 по 18.09.2000; з 26.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 19.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до його стажу роботи на території Російської Федерації в районі Крайньої Півночі періоди роботи з 17.03.2000 по 19.04.2000; з 16.05.2000 по 18.09.2000 ; з 26.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 19.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022 і призначити достроково пенсію за віком. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 18.06.2025 про відмову призначення дострокової пенсії ОСОБА_1 та зарахування до стажу роботи на території Російської Федерації в районі Крайньої Півночі за період: з 17.03.2000 по 19.04.2000 ; з 16.05.2000 по 18.09.2000 ; з 26.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001 ; з 04.06.2001 по 19.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на території Російської Федерації в районі Крайньої Півночі періоди роботи з 17.03.2000 по 19.04.2000; з 16.05.2000 по 18.09.2000 ; з 26.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 19.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій від 11.06.2025 , з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішенням пенсійного органу від 18.06.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу , передбаченого п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» . Апелянт зазначив, що у результаті розгляду документів, доданих до заяви позивача, до його загального страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.07.1986 та вкладиша НОМЕР_2 від 01.11.2007, а саме: з 20.03.2000 по 19.04.2000, з 01.06.2000 по 20.09.2000, з 28.09.2000 по 20.11.2000, з 16.04.2001 по 24.05.2001, з 04.06.2001 по 10.09.2001, з 22.01.2002 по 31.05.2022 у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Стаж набутий на території Російської Федерації враховано по 31.12.1991 . На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794, від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2000, обчислення пенсії здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку. Інформація щодо позивача про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 відсутня. Стаж з 2023 року розраховано відповідно до наявної інформації в реєстрі застрахованих осіб. Отже, відсутні законні підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ч.1 ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 23.07.2024. Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 від 08.07.1986 НОМЕР_1 , позивач працював на території Російської Федерації в районі Крайньої Півночі в такі періоди часу: з 20.03.2000 по 19.04.2000; з 01.06.2000 по 20.09.2000 ; з 28.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 10.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022. 11.06.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області. Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 18.06.2005 № 092650008669 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Із рішення вбачається наступне. Необхідний вік становить 55 років, вік заявника -55 років; необхідний страховий стаж становить не менше 25 років, страховий стаж заявника становить 8 років 1 місяць 13 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до загального страхового стажу заявника не зараховано періоди роботи в Російській Федерації згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.07.1986 та вкладиша НОМЕР_2 від 01.11.2007 , а саме: з 20.03.2000 по 19.04.2000, з 01.06.2000 по 20.09.2000, з 28.09.2000 по 20.11.2000, з 16.04.2001 по 24.05.2001, з 04.06.2001 по 10.09.2001, з 22.01.2002 по 31.05.2022 у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж набутий на території Російської Федерації враховано по 31.12.1991. На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсії здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. Інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 відсутня. Стаж з 2023 року розраховано відповідно до наявної інформації в реєстрі застрахованих осіб. Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 18.06.2025 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії. Суд першої інстанції зазначив, що підстави не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на території Російської Федерації, наведені в рішенні ГУ ПФУ в Харківській області від 18.06.2025 є протиправними, оскільки позивач працював на зазначеній території під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу. Суд першої інстанції вказав, що заперечень щодо самого змісту трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 08.07.1986 та вкладишу НОМЕР_2 від 01.11.2007 пенсійним органом не було зазначено. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 18.06.2025 про відмову призначити достроково пенсію ОСОБА_1 та зарахування до стажу роботи на території Російської Федерації в районі Крайньої Півночі за період : з 17.03.2000 по 19.04.2000; з 16.05.2000 по 18.09.2000 ; з 26.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 19.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022 ; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій від 11.06.2025, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні. Колегія суддів частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як вбачається з оскаржуваного рішення, на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України вік позивача становив 55 років, страховий стаж -8 років 1 місяць 13 днів, а необхідний страховий стаж становить не менше 25 років. За цим рішенням до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи у Російській Федерації: з 20.03.2000 по 19.04.2000, з 01.06.2000 по 20.09.2000, з 28.09.2000 по 20.11.2000, з 16.04.2001 по 24.05.2001, з 04.06.2001 по 10.09.2001, з 22.01.2002 по 31.05.2022 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.07.1986 у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 . Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.. Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Частиною 1, 2 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (втратила чинність 04.07.2023) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 (дію зупинено у відносинах України з Російською Федерацією 25.07.2023) підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків. Разом з тим, згідно з правовим висновком Верховного Суду, який сформульовано у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22, відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах Російської Федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки. 3гідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці. Як встановлено із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.07.1986, він працював в районі Крайньої Півночі Російської Федерації в такий період: з 20.03.2000 по 19.04.2000, з 01.06.2000 по 20.09.2000, з 28.09.2000 по 20.11.2000, з 16.04.2001 по 24.05.2001, з 04.06.2001 по 10.09.2001, з 22.01.2002 по 31.05.2022. Автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про його роботу у спірні періоди, такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ані виправлень/підтирань, ані інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності. Щодо посилання апелянта на відсутність підстави для зарахування спірного періоду позивача до страхового стажу, враховуючи припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої проводилось взаємне визнання та зарахування стажу колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови. Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023. У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Відповідно до ч.1 ст.70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення. Отже, незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди до її розірвання, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди). Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі Російської Федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів. Колегія суддів висновує, що денонсація Угоди від 13.03.1992, Угоди від 14.01.1993 у відносинах із Російською Федерацією, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у відносинах із Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Узбекистан означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції. Колегія суддів наголошує, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мав легітимні очікування щодо свого пенсійного забезпечення відповідно до означених вище Угод. Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, зробленим ним у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень. Таким чином, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Колегія суддів вважає, що наявна в матеріалах справи трудова книжка (завірена її копія) позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії за віком не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області №092650008669 від 18.06.2025 про відмову позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення дострокової пенсії за віком від 11.06.2025 з урахуванням висновків суду. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини судового рішення щодо періоду роботи, який пенсійний орган зобов`язаний зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , а саме: з 20.03.2000 по 19.04.2000; з 01.06.2000 по 20.09.2000 ; з 28.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 10.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022, який підтверджено записано трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , а не з 17.03.2000 по 19.04.2000; з 16.05.2000 по 18.09.2000 ; з 26.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 19.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022, як помилково зазначив суд першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено правомірність його рішення щодо відмови позивачу призначенні пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду позовних вимог ОСОБА_1 зробив правильний висновок про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 18.06.2025 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком, але помилково визначив період роботи, який підлягає зарахуванню до його страхового стажу згідно з записами у трудовій книжці, тому мотивувальна та резолютивна частини судового рішення в цій частині підлягають зміні. Підстави для зміни чи скасування оскарженого судового рішення в іншій частині відсутні. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 520/18043/25 -змінити щодо періоду роботи, який не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 та, який підлягає зарахуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, а саме: з 20.03.2000 по 19.04.2000; з 01.06.2000 по 20.09.2000; з 28.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 10.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022. Викласти абзаци 2,3 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року наступним чином: Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.06.2025 про відмову призначення дострокової пенсії ОСОБА_1 та зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Російської Федерації в районі Крайньої Півночі за період: з 20.03.2000 по 19.04.2000; з 01.06.2000 по 20.09.2000 ; з 28.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 10.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на території Російської Федерації в районі Крайньої Півночі : з 20.03.2000 по 19.04.2000; з 01.06.2000 по 20.09.2000 ; з 28.09.2000 по 20.11.2000; з 16.04.2001 по 24.05.2001; з 04.06.2001 по 10.09.2001; з 22.01.2002 по 31.05.2022. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі №520/18043/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін